Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Переваги проведення дозвілля молоддю м. Севастополі

Зміст

ВВЕДЕННЯ................................................................................. 3

1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ МОЛОДІЖНОГО ДОЗВІЛЛЯ...................................................... …..8

1. 1. Поняття дозвілля, вільного часу та рекреації............................13

1.2. Функції та принципи дозвілля молоді.....................................16

1.3. Значення відпочинку і рекреації в житті людини.......................19

2.ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДДЮ................23

2.1.Дозвільні уподобання різних типів молодих людей......................29

2.2.Соціологічне дослідження дозвіллєвих уподобань молоді в місті Севастополі..................................................................... ………..32

2.2.1. Дозвілля за допомогою комп'ютера………………………………

2.3.Методичні рекомендації з організації дозвілля молоді.

Висновок...................................................................................... 43

Список використаних джерел................................................... ……...46

Введення

Дозвілля традиційно є однією з найважливіших сфер життєдіяльності молоді. Трансформації всіх сторін життя украінського суспільства призвели до зміни соціокультурної ситуації в області дозвілля. Молодь представляє собою особливу соціальну групу, найбільш сприйнятливу до соціокультурних інновацій, які роблять різний за своєю спрямованістю вплив на становлення особистості молодої людини.

Актуальність теми полягає в тому, що дозвілля для сучасної молоді є однією з першорядних цінностей, в цій області реалізуються багато соціокультурні потреби молодих людей. Для дозвільної сфери життєдіяльності в найбільшою мірою характерна свобода особистості, яка проявляється у виборі форм, місця, часу проведення дозвілля. Саме у сфері дозвілля молоді люди більш ніж де-небудь виступають в якості вільних індивідуальностей. Сфера дозвілля характеризується свободою від професійних та сімейно-побутових обов'язків, крім того, в її рамках послаблюється інституційне тиск на особистість молодої людини. Тому в сучасному російському суспільстві, в якому спостерігається нестабільність нормативно-ціннісних систем, проблема дозвілля молоді набуває особливої гостроти.

Актуалізація питань молодіжного дозвілля зумовлена й тим, що молоде покоління, у відповідності зі своїми соціокультурними потребами, час дозвілля присвячує в основному спілкуванню у молодіжних компаніях, групах однолітків, де формується особлива молодіжна субкультура, що впливає на становлення особистості молодої людини. У зв'язку з тим, що негативні прояви у сфері дозвілля багато в чому обумовлені його неорганізованістю, виникає необхідність визначення способів регулювання дозвільної сфери жізнеде-ності молоді. Таким чином, дозвілля як соціокультурна сфера життєдіяльності сучасної російської молоді вимагає глибокого наукового осмислення.

Мета дослідження - на основі соціологічного аналізу виявити структурно-функціональні характеристики дозвільної сфери життєдіяльності сучасної російської молоді. Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

1. Вивчити структуру і функції дозвільної сфери життєдіяльності.
2. Розглянути сучасну російську молодь як суб'єкт дозвільної діяльності.
3. Виявити основні напрямки проведення дозвілля сучасною молоддю на підставі соціологічних досліджень.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такізавдання:
Визначити сутність, специфіку, види і функції культурно-дозвіллєвої діяльності дітей.
Розкрити особливості функціональної структури та охарактеризувати етапи праці вчителя з організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів.
Визначити критерії, показники і рівні підготовленості педагогів до організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів.
Об’єкт дослідження – дитяче дозвілля, його сутність, специфіка та функції, як в школі так і в позашкільний час.
Предмет дослідження — процес організації та проведення культурно-дозвіллєвої діяльності дітей,

Гіпотеза - більша частина молоді пасивна, сімейна і працююча молодь віддає перевагу пасивний відпочинок школярі чоловічої статі вважають за краще проводити час за комп'ютером,велика частина школярів просто гуляє з товаришами і бере участь в антикультурний заходах, велика частина студентів проводить свій вільний час у нічних клубах.

Методологічними засадами дослідження виступили положення наукової теорії пізнання про: діяльність та її соціальну природу; особистість як сукупність усіх суспільних відносин; діалектичний взаємозв’язок діяльності, свідомості й особистості; взаємозв’язок свідомості, самосвідомості та соціального розвитку людини в культурно-історичному просторі. Конкретна методологія ґрунтувалася на ідеях цілісності як принципу пояснення специфіки педагогічних явищ і процесів; системного підходу як засобу всебічного і багаторівневого їх аналізу.
Теоретичні засади дослідження становлять наукові доробки вчених, виконаних у межах проблематики щодо: особливостей розвитку особистості у сфері вільного часу (М.А.Аріарський, В.В.Кірсанов, В.П.Піча, О.В.Сасихов, Ю.А.Стрельцов, В.Є.Тріодін та ін); сутності і специфіки дитячого дозвілля (Н.Б.Путіловська, В.П.Ручкіна, Т.І.Сущенко, В.М.Терський, С.І.Ашмаков та ін.); сценарно-режисерських основ дитячої художньо-ігрової діяльності (Д.М.Генкін, О.І.Марков, А.А.Конович, С.В.Образцов, І.Г.Шароєв та ін.); проектування нових форм культурно-дозвіллєвої діяльності дітей (Д.Б.Дондурей, Т.М.Дрідзе, О.Г.Севан, В.М.Розін, С.М.Гончарук, О.М.Петровський та ін.); позакласної виховної роботи з дітьми шкільного віку (Т.Д.Дем’янюк, Г.Т.Кловак, В.П.Коротеєва, С.А.Литвиненко, Г.Я.Майборода, Н.М.Чернуха, П.М.Щербань та ін.); організації дозвіллєвої діяльності школярів (Є.Б.Акнаєв, Ю.К.Бабанський, М.Г.Бушканець, Г.Г.Волощенко, Г.А.Євтєєва, В.Кузь, В.Х.Лукманова, А.С.Макаренко, О.О.Мелік-Пашаєв, В.П.Піча, В.О.Сухомлинський та ін.); гуманізації та гуманітаризації професійно-педагогічної підготовки (А.М.Богуш, В.Г.Кузь, Н.Г.Ничкало, О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинська, О.Я.Чебикін та ін.); формування професійно важливих якостей майбутніх учителів (І.М.Богданова, В.К.Буряк, Т.О.Дмитренко, Л.В.Кондрашова, З.Н.Курлянд, А.Ф.Линенко, С.А.Литвиненко, Г.О.Нагорна, О.В.Плахотник, Р.І.Хмелюк та ін.).
Особливе значення для дослідження даної проблеми мають наукові розробки в галузі педагогічної культурології і педагогіки дозвілля. Зокрема було встановлено, що дозвілля є специфічною сферою соціалізації та інкультурації особистості (М.Аріарський, Б.Титов, Ю.Клейберг, М.Поплавський та ін.). В процесі неформального спілкування, в ігровій, розважальній діяльності, діяльності за інтересами у дитини формуються ціннісні орієнтації, моделі поведінки і спілкування, які функціонують у дозвіллєвих спільностях і далеко не завжди співпадають із тими, які намагаються прищепити їй сім’я і школа. Таким чином, “ціннісний підхід виступає як найпріоритетніша виховна проблема” (О.Сухомлинська). Хоча комунікативна культура вивчалася у зв’язку з проблемами професійної культури вчителя, вивчення іноземних мов, корекції поведінки, організації навчання, фахової підготовки студентів і т. ін., специфіка її формування в умовах дозвілля не стала предметом спеціального розгляду. Це обумовлює потребу у розробці методів педагогічного супроводу “дозвіллєвої соціалізації” і необхідність спеціального вивчення даної проблеми. Науковий інтерес до формування комунікативної культури в молодшому шкільному віці визначається необхідністю своєчасного виховного впливу з метою попередження підліткових “комунікативних проблем”, про які багато говориться сьогодні.
Методи дослідження – теоретичні: аналіз і узагальнення наукової літератури з проблем дитячого дозвілля, сутності і функціональної структури культурно-дозвіллєвої діяльності, особливостей її організації, навчально-методичних праць щодо вдосконалення змісту, форм і методів професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: комплексно вивчено й науково обґрунтовано проблему організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей; визначено сутність дитячого дозвілля як педагогічного явища; виокремлено специфіку і функції культурно-дозвіллєвої діяльності школярів та особливості її організації; уточнено зміст педагогічної праці з організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей шкільного віку.
Практичне значення курсової роботиполягає у можливості використати результатів дослідження для вирішення важливих науково-теоретичних завдань, для написання як узагальнюючих, так і спеціальних праць з цієї проблематики, педагогіки та інших суміжних галузей; вони можуть стати практичною допомогою викладачам у підготовці лекційних курсів, спецкурсів, проведенні семінарських занять зі студентами.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ МОЛОДІЖНОГО ДОЗВІЛЛЯ

1.1.Поняття дозвілля, вільного часу та рекреації

В даний час все більшу увагу вчених привертають проблеми молодіжного дозвілля. Багато в чому це диктується масштабом тих змін, якими характеризується ця галузь життєдіяльності. Стає можливим говорити про зростання ролі дозвілля для молоді і, як наслідок, про збільшення його впливу на процес соціалізації молодого покоління.

Соціологічний аналіз молодіжного дозвілля вимагає попереднього уточнення ряду найважливіших понять, пов'язаних в першу чергу з його предметом.

Оскільки поняття «дозвілля» є вихідним для характеристики дозвіллєвого простору життєдіяльності молоді, то виникає потреба в його детальному розгляді. Важливо уточнити його змістовну сторону і ті підходи, які існують до його визначення.

Необхідно відзначити, що ми не ставимо своїм завданням дати повний аналіз поняття «дозвілля». Перш за все, необхідно розглянути, питання, пов'язане з історією використання даного терміну. Великий інтерес представляє і те, яке розуміння вкладали в це поняття представники різних народів у різний час. Теорія дозвільної діяльності невіддільна від історичного аспекту.

Етимологічно слово «дозвілля», англійською «licere», означає дозвіл, дозвіл. Від останнього бере початок англійське слово licsense (дозвіл) і французьке loisir (вільний час). Таким чином, слово leisure означає свободу дій. Саме так визначається цей термін в Оксфордському словнику.

Тут наведені такі значення:

1) свобода робити щось специфічне чи мається на увазі,

2) можливості, що відкриваються поза сферою професійної діяльності,

3) можливість розпоряджатися часом на свій розсуд,

4) дискусія, спілкування. ¹

Слово «дозвілля» в російській мові вживалося вже в XV столітті. Давньо-слов'янське слово «дозвілля» походить від дієслова «доганятиме», «досягнуть». Буквально воно означає можливість щось зробити. «Досужесть» є досягнення чогось, на що потрібен певний працю і час. Отже, дозвілля осмислювався як час, коли можна чогось досягти. ²

Конкретні історичні умови надають особливу специфіку розуміння дозвілля. Для первісного племені дозвілля означав одне, для греків-інше, для діячів Ренесансу чи Просвітництва - третє, для нинішніх росіян - четверте. Можливо, що первісні люди і пуритани не проводили різкого розходження між працею і дозвіллям, оскільки перші, задовольнивши елементарні потреби в їжі, значну частину часу проводили у відпочинку, іграх, сакральних ритуалах і т.д., а другі вільно обирали виснажлива праця в якості головної чесноти.

Греки вважали роботу (скульптора або художника) функцією дозвілля, оскільки творчо працювати міг тільки вільний громадянин, але не раб, а сучасна цивілізація розуміє дозвілля як відсутність роботи. Це свідчить про діаметрально розстановки культурних акцентів двома цивілізаціями. В Афінах дозвілля був первинний, а праця - вторинний.

Досить глибоко проблему дозвілля розглянув Аристотель «Вся людське життя, - писав він, - розпадається на заняття і дозвілля.., а вся діяльність людини спрямована здебільшого на необхідне і корисне, частиною на прекрасне... Адже потрібно, щоб громадяни мали можливість займатися справами і вести війну, але, ще краще, насолоджуватися світом і користуватися дозвіллям. Здійснювати все необхідне і корисне, а ще більше того прекрасне. Дозвілля невід'ємна складова частина життя людини у зв'язку зі споживанням благ, відчуттям задоволеності, щастя, блаженства, і т.п. Дозвілля не просто вільний час, а час, заповнений різноманітними заняттями: філософськими умосозерцаніямі, іграми, вправами, забавами, мистецтвом, музикою, бесідами, спілкуванням і т.д. Дозвілля вимагає багатьох предметів широкого споживання, тому раби не мають дозвілля. Кількість і якість дозвілля залежить від форм державного устрою. Щастя царів - у дозвіллі, тирани ж зацікавлені в його відсутності». Відсутність дозвілля Аристотель пов'язував зі свободою. Він розглядав питання дозвілля, торкаючись політиків, воїнів і дуже обережно говорив про дозвілля нижчих шарів суспільства - землевласників, ремісників та ін, тому що їх заняття не створюють можливостей для благородних і високих форм діяльності.

Римляни відійшли від ідеальних уявлень про дозвілля, властивих грекам. У латинській мові дозвілля описується через поняття «otium», а бізнес - через поняття «negotium». Римляни ще більше закріпили властиве грекам негативне уявлення за працею, а позитивне - за дозвіллям. Проте на перше місце у римлян, що відрізнялися економічністю, чистотою побуту, ретельністю у роботі, старанністю, був поставлений працю, а не дозвілля. Дозвілля став розглядатися як час, вільний від роботи.

Проте вчені-дослідники та менеджери, які працюють в області організації дозвілля населення, не ототожнюють ці явища, хоча вони тісно пов'язані між собою.

Під дозвіллям сучасної людини мається на увазі час, який вільно від необхідної праці у сфері суспільного виробництва, а також від відтворення людиною своїх життєвих функцій в рамках домашнього господарства і соціальних відносин.

Д ля визначення вільного часу окремої людини з його добового бюджету часу (24 години) слід відняти час, який він витрачає:

• на виробничо-трудові функції, включав дорогу до місця роботи і назад;

• фізіологічний відпочинок (нічний сон);

• оздоровчі та санітарно-гігієнічні потреби (включаючи ранковий туалет, гімнастику, прання білизни, миття посуду тощо);

• купівлю продуктів, їх приготування, прийом їжі;

• придбання необхідних речей, товарів повсякденного попиту і тривалого користування;

• виховання малолітніх дітей, невідкладну допомогу близьким людям (наприклад, догляд за хворим) та ін

частка доби, яка залишається у розпорядженні людини після зазначених обчислень, може бути визначена як його дозвілля, або «чисте» вільний час протягом денного неспання. Саме цією частиною часу людина може розпорядитися на свій розсуд.

У будній день частка вільного часу у працюючої людини - відносно невелика величина, 1-3 години, а в деяких випадках - кілька хвилин. Це час людина може збільшувати або скорочувати за рахунок деяких видів індивідуальної активності. Наприклад, господиня нерідко використовує своє дозвілля на домашні справи, хтось може зайнятися проблемами, пов'язаними з основною роботою, а хтось проведе час, нічого не роблячи.

Таким чином, людина в стані варіювати збільшувати або зменшувати свій вільний час, витрачаючи його на заняття, не пов'язані з дозвіллям. Однак ці його можливості не безмежні. Якщо праця на виробництві або численні турботи по господарству виходять за раціональні рамки, то людина різко обмежує свій вільний час, що може викликати стрес із-за перевтомі, люди, які проводять вільний час вдома в пасивному бездіяльності, стримують свій розвиток, їх існування набуває одноманітний характер.

Порівняно невеликий обсяг дозвілля в добовому ритмі характерний, як правило, для представників ділового світу, у яких робочий час не нормовано, а також для жінок, зайнятих на виробництві і одночасно виховують малолітніх дітей або мають велику родину. Крім того, в багатьох категорій працівників вільний час не чітко виражено, наприклад, у тих, хто тимчасово не зайнятий на громадському виробництві, перебуваючи в пошуках роботи, а також у тих, хто трудиться нестабільно або виконує роботу за договором на дому. Ці люди мають можливість вибирати на свій розсуд час для занять, пов'язаних або з трудовою діяльністю, або з сімейними обов'язками, або з дозвіллям. Найбільшим обсягом вільного часу мають домогосподарки і найчастіше пенсіонери. У працюючих і непрацюючих людей частка дозвілля в обсязі добового часу помітно зростає у вихідні дні і у відпускний період. Багато громадян прагнуть використовувати ці дні переважно з рекреаційно-дозвіллєвої метою, мінімізуючи повсякденні навантаження і домашні справи.

Як бачимо, поняття «дозвілля» і «вільний час» взаємозамінні. Однак вони не ідентичні за змістом. Коли говорять про вільний час, акцентується потенційна можливість варіативно використовувати його на що завгодно. Людина в цей період може зайнятися господарством, домашніми справами. Деякі люди проводять його неефективно (у стані «байдикування», або на шкоду власному здоров'ю, або порушував громадський порядок і дозвілля оточуючих та ін.)

Подання, яке формується в будь-якій культурі про призначення дозвілля, більш конкретно, і головне, пов'язане з позитивною його оцінкою, з розумінням важливості його конструктивного змісту. Суспільство виходить з того, що людина повинна використати цей час перш за все на відновлення власного здоров'я і для внутрішнього розвитку.

1.2.Функції та принципи дозвілля молоді

Можна вивести наступні основні характеристики дозвілля молоді:

- Дозвілля має яскраво виражені фізіологічні, психологічні та соціальні аспекти;

- Дозвілля заснований на добровільності при виборі роду занять і рівня активності;

-Дозвілля передбачає не регламентовану, а вільну творчу діяльність;

- Дозвілля формує і розвиває особистість;

-Дозвілля сприяє самовираженню, самоствердження та саморозвитку особистості через вільно вибраних дій;

- Дозвілля стимулює творчу ініціативу;

- Дозвілля є сфера задоволення потреб особистості;

- Дозвілля сприяє формуванню ціннісних орієнтацій;

- Дозвілля формує позитивну «Я - концепцію»;

-Дозвілля забезпечує задоволення, веселий настрій і персональне задоволення;

- Дозвілля сприяє самовихованню особистості;

Таким чином, можна констатувати, що сутністю молодіжного дозвілля є творча поведінка (взаємодія з навколишнім середовищем) людей у вільному для вибору роду занять і рівня активності просторово-часовому середовищі, детермінований внутрішньо (потребами, мотивами, установками, вибором форм і способів поведінки) і зовні (факторами, що породжують поведінка). Студенти виросли в малих містах не реалізуються в перерахованих вище чинниках.

Творча діяльність є «родова сутність людини», реалізуючи яку «він перетворює світ» (К. Маркс) ^3. Дозвілля - це зона активного спілкування, яка задовольнить потреби студентів у контактах. Такі форми дозвілля як самодіяльне об'єднання за інтересами, масові свята - сприятлива сфера для усвідомлення себе, своїх якостей, достоїнств і недоліків у порівнянні з іншими людьми. У сфері дозвілля студенти більш відкриті для впливу і впливу на них самих соціальних інститутів, що дозволяє з максимальною ефективністю впливати на їх моральний образ і світогляд. У процесі колективного дозвіллєвого часу відбувається зміцнення почуття товариства, зростання ступеня консолідації, стимулювання трудової активності, вироблення життєвої позиції, научіння нормам поведінки в суспільстві. Життєдіяльність студентів гранично насичена й щодо суворо регламентована, а тому вимагає великих витрат фізичних, психічних та інтелектуальних сил. На цьому тлі дозвілля допомагає зняти створилося напругу. Саме в рамках дозвільного часу відбувається відновлення і відтворення втрачених сил, тобто, реалізується рекреаційна функція. Більш того, закладене від природи прагнення людини до отримання задоволення також переважно реалізується в сфері дозвілля.

Будь-яка діяльність грунтується на загальних закономірностях її розвитку. Дозвілля розвивається за своїми законами, принципами, теоретично обгрунтованим і апробованим на практиці.

До них відносяться:

1. Принцип загальності і доступності - тобто можливість залучення, залучення всіх людей у сферу діяльності дозвіллєвих закладів з метою задоволення творчих потенцій, їх дозвіллєвих запитів та інтересів.

2. Принцип самодіяльності - реалізується на всіх рівнях: від аматорського об'єднання до масового свята. Самодіяльність, як сутнісна властивість особистості, забезпечує високий рівень досягнень в будь-якій індивідуальної та колективної діяльності. Принцип індивідуального підходу - передбачає врахування індивідуальних запитів, інтересів, нахилів, здібностей, можливостей, психофізіологічних особливостей при забезпеченні їх дозвілля. Диференційований підхід забезпечує комфортний стан кожного учасника дозвільної акції.

3. Принцип систематичності і цілеспрямованості - передбачає здійснення цієї діяльності на основі планомірного і послідовного поєднання безперервності і взаємозалежності в роботі всіх соціальних інститутів, покликаних забезпечувати дозвілля людей. Це процес обмеженого перетворення людини в суспільна істота, в активну і творчу особистість, яка живе повним життям у згоді з самим собою і суспільством.

4. Принцип наступності - припускає культурну взаємодію і взаємовплив поколінь. Реалізація принципів організації дозвілля на практиці за своїми масштабами впливу на особистість виходить далеко за рамки дозвіллєвого проведення часу, це великомасштабна соціальна акція, мета якої - різнобічний розвиток особистості людини.

1.3. Значення відпочинку і рекреації в житті людини

Потреба людини у відпочинку викликається втомою, точніше, вона-наслідок цього стомлення. Відпочинок передбачає здійснення людиною однієї з фундаментальних своїх потреб у релаксації, розслаблення, у переведенні зусиль і уваги з одного предмета на інший.

Таким чином, потреба у відпочинку обумовлена в першу чергу біологічною природою людського організму, його фізіологією, а також різного роду психологічними і соціальними навантаженнями. Потреба людини у відпочинку невіддільна від його протилежній потреби - активності. У діяльності людей ці потреби реалізуються в ритмічному чергуванні активності-розслаблення, неспання-сну.

Як вже говорилося, в бюджеті добового часу людини обов'язково повинен бути період (найчастіше нічний час) для фізіологічного відпочинку, пов'язаного з повним розслабленням. Це беззастережну передумову відновлення сил, ліквідації втоми, недопущення глибокої втоми. Фізіологічний відпочинок стає засобом відтворення життєвих функцій людини, займаючи позаробочий час. Цей різновид відпочинку, як і ряд інших первинних потреб (в їжі, пиття, гігієнічних процедурах), створюють умови для відтворення людської активності, тому вони не зв'язуються з дозвіллям. Інша справа, що втомлена людина може вдень витратити частину вільного часу на пасивний відпочинок (дрімота, релаксація).

Поняття відпочинку набагато ширше його фізіологічної основи, пов'язаної з пасивною релаксацією. Відпочинок може бути реалізований через активні дозвіллєві форми, що пов'язано з актуалізацією соціальних і культурних ресурсів людини. Наприклад, як активна форма відпочинку розглядається заміна одного динамічного заняття іншим, а також зміна навколишнього оточення, зміна вражень, відволікання від повсякденних і одноманітних турбот і ін Виключно ефективний активний відпочинок - заняття фізичними вправами, а також улюбленою справою, особливо в тому випадку, якщо воно насичене творчими елементами. Подібний відпочинок і відновні процеси надають людині можливість вибору різних занять у вільний час, включаючи і ті, які носять яскраво виражений соціокул'турний характер, наприклад, спрямовані на спілкування з іншими людьми, власне духовний розвиток, розкриття творчих можливостей, на заняття улюбленою справою (хобі) або фізичними вправами.

Звичайно, активний відпочинок проходить в інших формах, ніж відпочинок в стані сну і неробства, він супроводжується швидким і глибоким відновленням сил, його наслідки конструктивні і набувають більш стійкого характеру. для такого відпочинку, як правило, використовуються неробочі дні тижня, а також відпускні час. У період короткого або тривалого відпочинку, коли людина варіює вибір різних занять у відповідності зі своїми вподобаннями, відбувається його ефективне оздоровлення, відновлюється працездатність. Таким чином відпочинок в цілому має складну будову, впливаючи на різні - биофизиологические, психологічні, соціокультурні - аспекти структури особистості. Відпочинок лише частково перетинається з вільним часом або дозвіллям людини, виходячи в цілому за їх рамки.

У широкому сенсі феномен відпочинку зближується з дією рекреації (від лат. Recreati о - повернення до здоров'я, відновлення). До недавнього часу поняття рекреації залишалося малопоширені, використовувалися лише у вузьких колах фахівців з медичного оздоровлення людини. Це поняття пов'язувалося переважно з релаксацією і регенерацією життєво-фізіологічних сил людини.

Тепер рекреацію розуміють як біологічну активність людини, яка спрямована на відновлення фізіологічного, фізичного потенціалу, на оздоровлення душевних і духовних сил, які послаблюються в процесі роботи, одноманітних занять або хвороби. Тому нині рекреація трактується як цілісне фізична і соціально-культурне оздоровлення.

Рекреаційна активність людини відповідає, по-перше, його потребам та інтересам, по-друге, традиціями його рідної культури, по-третє, поведінковим і оцінним стандартам найближчого соціального оточення. Рекреаційна активність окремої людини складається з добових, тижневих, річних і життєвих циклів. На кожному етапі життя людини вони утворюють складну мережу різноманітних передумов і мотивацій, які визначають характер, спрямованість і ефективність рекреаційної активності, дана активність вважається результативною, якщо в результаті виникають відновлювальні (рекреаційні) ефекти.

Рекреацаонний ефект проявляється в тому, що людина відчуває почуття бадьорості і задоволення від проведеного відпочинку, оскільки його організм досяг необхідного рівня енергообміну із середовищем в результаті фізіологічного та психологічного оздоровлення, досягнення душевної рівноваги. Людина, що переживає рекреаційний ефект знаходиться в стані психофізіологічного комфорту, у нього з'являється відчуття збалансованості емоційних і соціокультурних самооцінок, він готовий до нових навантажень. Сприятливі емоції і висока самооцінка засновані не тільки на внутрішніх відчуттях, але і на розумінні людиною важливості суспільних стандартів праці та відпочинку.

2.ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДДЮ

2.1.Дозвільні уподобання різних типів молодих людей

Всі ці різновиди спілкування присутні у повсякденному житті молодої людини як у чистому вигляді, так і у формі взаємопроникнень. Тому, з урахуванням наростання від типу до типу різноманіття соціальних зв'язків, пропонована типологія виглядає наступним чином.

Перший тип умовно названий нами "Сім'янин". Для молодих людей цього типу характерний досить вузький і традиційний коло спілкування, орієнтація в основному на стійкі контакти з родичами, сусідами та знайомими, в окремих випадках - з колегами по роботі (навчанні), а також прості і "домашні" форми дозвілля (читання, телебачення, радіо, газети, робота з дому і просто відпочинок). Серед нинішньої молоді цей тип не є широко поширеним і налічує близько 12% респондентів.

Другий тип, поширеність якого незрівнянно ширше (близько 30% молоді) - "товариська", який, на відміну від більш замкнутого "сім'янина", орієнтується насамперед на контакти з широким колом друзів. Представники цього типу використовують більш просунуті форми дозвілля - комп'ютер, музика, хобі. Обов'язкові і регулярні зустрічі з друзями стають тут чи не домінуючою формою соціального життя.

Третій тип (приблизно 25% респондентів) має на увазі наявність в житті молодих людей регулярних соціальних контактів поза усталеного сімейно-дружнього кола і може бути названий "розважаються". Його представники не тільки пасивно спілкуються з друзями, але й спільно відвідують кіно, театри, концерти, кафе, бари та молодіжні клуби. Розважально-споживчий аспект спілкування та дозвілля стає для них дуже значущим. Серед "розважаються" найбільш висока частка шанувальників сучасної музики.

Четвертий тип молоді можна визначити як "СОЦІАЛЬНО-АКТИВНИЙ". Він об'єднує близько 25% молодих людей, сконцентрованих швидше на розвиваючих формах спілкування та дозвілля (відвідування спортклубів, музеїв, виставок, заняття в гуртках, об'єднаннях за інтересами, додаткові заняття з метою самоосвіти і т.д.), ніж на простому відпочинок і зустрічах з друзями, а ставлення до вільного часу тут стає більш виборчим. Подібний спосіб життя неможливий без соціально-рекреаційних витрат (матеріального, фізичного та інтелектуального плану), що надає йому активність та організованість, тим самим дисциплінуючи його послідовників. "Соціально-активний" тип - один з найбільш багатих з точки зору соціальної участі, і це зближує його зі стилем життя молоді, прийнятим на Заході (мова йде про представників середнього класу).

П'ятий тип - "одухотворення" - живе як би в стороні від соціуму, обмежуючись усталеними сімейно-родинними зв'язками. Саме тут виявляє себе тенденція ізоляції від власне молодіжного середовища з неминучим збіднінням дозвілля, а сама це середовище замінюється колом духовних чи світоглядних однодумців, наставників і т.п. Представники цього типу, як правило, регулярно відвідують церкву, інші релігійні збори або беруть активну участь в роботі яких-небудь політичних об'єднань. Проте, відзначимо, що релігійне чи політичне участь молоді 90-х вкрай незначно. "Одухотворені" налічують в загальній складності менше 5% респондентів.

Шостий тип - "гармонійно" - означає повноцінність соціальних зв'язків і охоплює близько 4% молоді. Поряд з "соціально-активним" типом, він передбачає різнобічний спосіб життя, який максимально задіює всі форми соціального спілкування і дозвілля, характерні для представників інших вищезгаданих типів.

Молодь більшою мірою орієнтована на друзів, ніж на сім'ю. У цьому її головна відмінність від старшого покоління. Відхилення в поширеності різних типів спілкування по окремих регіонах (див. табл. 1) пов'язані як із соціально-економічними факторами (стан місцевої економіки, матеріальне становище і доходи населення), так і з культурними (традиції, погляди, уподобання). У динамічно розвиваються районах країни шансів і можливостей для збагачення соціального життя у молоді істотно більше, ніж у депресивних і кризових зонах.

Таблиця 1

Розподіл типів соціальної комунікації молоді за територіально-економічних районах, у%

Територіально-

Типи соціальної комунікації

економічні райони

Сім'янин

Комунікабельний

Розважаються

Соціально-активний

Натхненний

Гармонійний

Разом

Симферополь	Керч	Бахчи-сарай	Північно-Західний	Центра-льний	Центрально-Чорноземний	Північний	Орловка
8,3 17,4 20,1 47,2 0,7 6,3	8,3 17,4 20,1 47,2 0,7 6,3	11,4 25,0 35,0 15,0 7,9 5,7	7,8 31,0 23,9 26,8 4,9 5,6	9,4 31,9 27,6 21,7 4,3 5,1	20,1 25,2 28,8 22,3 3,6 0,0	6,4 32,1 27,2 28,6 4,3 1,4	7,0 30,3 23,9 27,6 7,7 3,5

2.2.Соціологічне дослідження дозвіллєвих уподобань молоді в місті Севастоолi

З метою даної роботи нами було проведено опитування на тему «Дозвілля молоді».

Всього було опитано 317 осіб у віці від 14 до 29 років. З них: 95 - учні, 143 - студенти, 81 - робоча молодь. Аналітики поставили за мету визначити найбільш популярні види проведення дозвілля, виявити переваги у проведенні дозвілля в залежності від сімейного статусу, роду занять та ін Подібне опитування вже проводилося в січні цього року, тому однією з цілей опитування було з'ясувати зміну думки молоді за цей період.

Висувалася гіпотеза, що: понад 60% молоді пасивно, сімейна і працююча молодь віддає перевагу пасивний відпочинок школярі чоловічої статі вважають за краще проводити час за комп'ютером
велика частина школярів просто гуляє з товаришами і бере участь в антикультурний заходах, велика частина студентів проводить свій вільний час у нічних клубах.

За результатами опитування були сформовані пропозиції щодо поліпшення дозвілля.

Учням не вистачає: поїздок по містах Росії або за кордон, творчого розвитку, спілкування з новими людьми, спортивних заходів, спільних походів на ковзанку, можливості грати своєї музичної групою на публіці, рок-концертів за доступними для молоді цінами, гуртків малювання, акторської майстерності, якісного рок-клуб, турпоходів, походи в кіно і басейн. Студенти хочуть більше: масових акцій, internat-кафе, цікавих проектів для самореалізації, безкоштовних занять сортом, турпоходів, безкоштовних гуртків, допомоги в реалізації творчих здібностей та публікації своєї творчості, цікавих екскурсійних поїздок, безкоштовних походів у кінотеатр, поїздок на міжнародні змагання зі скелелазіння. А також попросили сприяння у спорудженні тенісного корту, скейтпарку.

Пропозиції робочої молоді в цілому збігаються з думкою студентів і школярів.

Поставлені гіпотези не виправдалися. Більша частина молоді віддає перевагу активному відпочинку. Школярі не так часто грають в комп'ютерні ігри, як передбачалося, комп'ютерні ігри стоять навіть на п'ятому місці в рейтингу антипатій. Виправдалася гіпотеза, що школярі переважно просто гуляти з друзями, причому у студентів це найбільш популярний вид відпочинку. Відвідування нічних клубів не стоїть на перших місцях по перевагу, але й сильних антипатій з цього приводу не виникає. Студенти більш ніж учні не люблять сидіти вдома за рукоділлям, займатися домашнім господарством, але вони набагато більше часу приділяють творчості та самоосвіти. Зате учні охоче займаються спортом, ніж студенти. Студенти частіше, ніж учні просиджують за комп'ютерними іграми.

На запитання «Як часто у Вас буває вільний час, який Ви можете присвятити своєму улюбленому заняттю?» Більшість опитаних схиляється до відповіді «кілька разів на тиждень». Серед відповідей на запитання: «Чим Ви займаєтеся у вільний час?» 1-і місця займають: відвідування дискотек і барів, посиденьки з друзями, проведення часу з коханою людиною.

На останніх позиціях зараз знаходяться відвідування казино, ігрових автоматів, гуртків за інтересами, рукоділля, домашнє господарство. Читання книг і журналів, самоосвіта, перегляд телевізійних передач і походи в кіно, театри і виставки перебували і перебувають постійно в середині рейтингу уподобань.

На питання «для мене найкращий відпочинок-це?» Робоча молодь і студенти зараз все більше схиляються до відповідей «бути одному» і «спілкуватися тільки з близькими людьми», тоді як, в учнів навпаки спостерігаємо протилежну тенденцію. 78% в січні 2006, а сьогодні 89% респондентів віддають перевагу активному відпочинку.

На запитання «Чи достатньо в місті місць для задоволення ваших дозвільних потреб?» Думка не змінилася. Як і раніше число тих, хто вважає, що «достатньо» (47%), не багатьом більше тих, хто вважає, що «недостатньо» (41%).

Часу студентів 1-3 курсів та студентів старших курсів значно відрізняється. Так, з молодших третину займається спортом, 20% відвідують кінотеатри, 15% використовують час для самоосвіти і близько 64% відвідують нічні клуби. До четвертого курсу вірними спорту залишаються тільки 12%, самоосвітою продовжують займатися 10%, інтерес до кінотеатрів зростає і відвідує їх вже третина студентів. 73% старшокурсників - активні відвідувачі нічних клубів.

Навіщо студенти ходять в нічні клуби? Основний мотив - тусовка (більше 50%). Далі мотиви у дівчат і молодих людей розходяться. Так, для дівчат привабливість нічних клубів визначається можливістю потанцювати. Сильна ж половина віддає перевагу спілкуванню за стійкою бару, і чим старше студент, тим більше виражений цей мотив.

Є й ті, хто не відвідує нічні клуби взагалі. Більше 60% з них не любить гучну музику, галасливу обстановку, 40% посилаються на брак часу, 15% не влаштовують ціни на вхідний квиток або віддаленість клубів від будинку.

На запитання "Що особливого в нічному клубі, який подобається вам найбільше?" - 40,4% відповіли: музика, дискотека, можливість потанцювати, 36,2% - друзі, особливий контингент людей, 19% - дизайн, меблі, інтер'єр. У студентів 20-24-х років друзі, особливий контингент людей є визначальним чинником симпатії до того чи іншого клубу, в той час як для віку 17-19 років - можливість потанцювати, послухати музику.

Найістотнішим чинником виявилася музика / світломузика - для 63,8% це важливо. Найбільш нейтральне ставлення у студентів до наявності в нічному клубі більярду, бару. З віком збільшується роль іміджу нічного клубу.

Таким чином, в даний час, більшість студентів є активними відвідувачами нічних клубів.

Наиболее популярними місцями відпочинку стали Міський сад, Парк Перемоги, клуби «АРС», «Jumangee», «Nega», кафе, кав'ярні, Набережна Космонавтів.

Респондентам було задано питання «Що міська влада могли б зробити для задоволення Ваших потреб?». 42% опитаних просять побудувати новий басейн, стадіон, спортзал, 31% - організувати безкоштовні клуби за інтересами, 18% - створити молодіжні організації, які сприяли б колективному відпочинку (наприклад, туристичні походи), 9% - створити структури, що дозволяють молоді спілкуватися з керівними органами влади.

З усієї кількості респондентів 64%-не бере участь ні в яких молодіжних організаціях і об'єднаннях, 36% опитаних перебувають у, Студентському профкомі та парламенті, туристичних клубах і партії Єдина Росія.

Якби була можливість стати членом будь-якої організації, то молодь б вибрала організацію:

а) спортивної спрямованості 45%

б) інтелектуального плану 33%

г) творчої спрямованості 22%

У ході дослідження виявилося гостре протиріччя між збільшенням вільного часу у молоді і можливостями якісного його насичення. Судячи з цифр, відзначається тенденція певної частини молоді до проведення дозвілля перед телевізором, комп'ютером, що в деякій мірі скорочує час для самоосвіти, саморозвитку і творчості.

Напрошується висновок: молодь страждає небезпечною соціальною неміччю, причина якої - погіршення морального клімату в суспільстві, якості людського спілкування, соціального самопочуття в цілому. На запитання: "Які види культурного дозвілля ви віддаєте перевагу?" відповіді розподілилися наступним чином. Виявляється, бібліотеки відвідують більше 48% опитаних. Кінотеатрам віддали перевагу 47,57%. Далі за популярністю концерти казахстанських і зарубіжних артистів (27,15%), нічні клуби та кафе - 22,66%. Участі в художній самодіяльності та спортивних секцій як виду дозвілля віддали перевагу трохи більше 3 відсотків опитаних. За останні роки, сумно констатують соціологи, роль читання у молоді знизилася. Це відразу ж позначилося на розмовної мови. Вона стала недорікуватою. Якщо ж молоді люди читають, то, як видно з опитування, це пригоди і детективи.

На діаграмі 1 показано переваги саратовській молоді.

Діаграма 1

Переваги проведення дозвілля молоддю м. Севастополі

Як молоді уявляють собі культурної людини? Це поняття включає в себе, перш за все, освіта, знання рідної мови, історії свого народу та іноземних мов. У той же час в уявленнях про культурне людину у нашої молоді відсутні такі поняття як вихованість, такт, чесність і т.д. На сьогоднішній день молоь вважає більш важливим та цінним мати престижну роботу (70,04%), великі гроші (70,04%), сім'ю (52,24%), займати високе становище у суспільстві (36,83%), бути здоровим (25,84%). Менш значимі для молодих людей цінності наступного порядку: робити добро людям (15,36%), бути інтелектуально розвиненим (13,67%), отримувати високу зарплату (13,67%), бути незалежним (10,86%), чесним (7,68%), чинити по совісті (3,93%), бути вихованим (3,18%). (Діаграма 2).

Діаграма 2.

12 3 4 Следующая ⇒