 |
Теми презентацій, рефератів
|
|
|
|
1. Функції і компетенція органів виконавчої влади.
2. Адміністративно-правовий режим та його види.
3. Реєстраційні дії (реєстрація та облік автомобільного транспорту, реєстрація винаходів і відкриттів, суб’єктів підприємницької діяльності, нормативних актів тощо) як різновид юридично значущих дій.
4. Провадження діловодства (всі операції, які пов’язані з виготовленням документів органами управління і яким притаманний технічний характер листування, передрук, розмноження тощо) як різновид матеріально-технічних операцій.
5. Законодавча регламентація застосування заходів адміністративного запобігання.
Джерела і література
Нормативно-правові акти
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72 / 1. – Ст. 2598.
2. Кодекс адміністративного судочинства України: прийнятий Верховною Радою України 6 липня 2005 року № 2747-ІV: офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 25 травня 2009 року. – К.: Форум, 2009. – 180 с.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: прийнятий Верховною Радою Української РСР 7 грудня 1984 року № 8073-Х: офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 5 листопада 2010 року. – К.: Форум, 2010. – 393 с.
4. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 588.
5. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – №17. – Ст. 691.
Література
Основна
6. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Вид-во «Юридична думка», 2004. – 584 с.
|
|
|
7. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс: [підручник] / за заг. ред. О. М. Бандурка. – Вид. 2-ге. – Х.: Золота миля, 2012. – 584 с.
8. Адміністративне право: підручник / Ю.П.Битяк (кер. авт. кол.), В.М. Гаращук, В.В.Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю.П.Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. – Х.: Право, 2013. – 656 с.
9. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник / Т.О. Коломієць. – К.: Юрінком інтер, 2011. – 576 с.
Додаткова
10. Адміністративна діяльність: навчальний посібник для студентів вузів / М.В.Ковалів та ін. – К.: Алерта; К.: КНТ; К.: ЦУЛ, 2009. – 431 с.
11. Адміністративне законодавство України // Право і практика. – 2010. – № 19 / 20. – C. 1-241.
12. Адміністративне право України: підручник для студентів вузів / ред. Т.О.Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 475 с.
13. Ведєрніков Ю.А. Адміністративне право України: Навчальний посібник для студентів вузів / Ю.А. Ведєрніков; В.К. Шкарупа. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 335 с.
14. Відповідальність за адміністративні правопорушення: Кодекс України про адміністративні правопорушення; закони України про адміністративну відповідальність; судова практика; провадження у справах про адміністративні правопорушення; зразки документів / уклад. Е.Ф.Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 416 с.
15. Відповідальність за адміністративні правопорушення: [Кодекс України про адміністративні правопорушення; закони України про адміністративну відповідальність; судова практика; зразки документів] // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2009. – № 1. – C. 1-415.
16. Гладун З.С. Адміністративне право України: Навчальний посібник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 580 с.
17. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар / ред. С.В. Ківалов. – 3-тє вид. – Х.: Одіссей, 2008. – 560 с.
18. Кодекс України про адміністративні правопорушення: із змінами та доповненнями станом на 9 листопада 2009 р.: науково-практичний коментар / Р.А.Калюжний [ и др.]. – 3-тє вид. – К.: Алерта; К.: КНТ; К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 684 с.
|
|
|
19. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник для вузів. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
20. Комзюк А. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини // Право України. – 2004. – № 4. – C. 46-49.
21. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навчальний посібник для студентів вузів / С.Г.Стеценко. – К.: Атіка, 2009. – 640 с.
22. Остапенко О.І. Адміністративне право: навчальний посібник для студентів вузів / О.І.Остапенко та ін. – К.: Алерта, 2009. – 536 с.
Розділ 6. Адміністративна відповідальність
Тема 11. Адміністративна відповідальність
В теорії адміністративного права поняття адміністративної відповідальності розглядається як один з інститутів адміністративного права, як форма забезпечення одного із заходів примусу (стягнення), як різновид юридичної (правової) відповідальності та інше [Надобко С.В. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності: сучасні концепції та підходи / С. В. Надобко // Право і суспільство. – 2014. – № 5-2. – C. 223-228 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///D:/Downloads/Pis_2014_5.2_51.pdf]. Правда, відсутність в чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення визначення поняття адміністративної відповідальності, не дозволяє отримати цілісне уявлення про неї як таку, що відповідно до ст. 92 Конституції України перебуває серед визначених виключно законами України видів юридичної відповідальності [Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72 /1. – Ст. 2598 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр]. Для розуміння сутності та правової природи адміністративної відповідальності виокремлюються її специфічні ознаки як особливого виду юридичної відповідальності [Надобко С.В. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності: сучасні концепції та підходи / С. В. Надобко // Право і суспільство. – 2014. – № 5-2. – C. 223-228 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///D:/Downloads/Pis_2014_5.2_51.pdf], зокрема зазначається, що адміністративна відповідальність:
|
|
|
‒ це один із видів юридичної відповідальності;
‒ форма правового реагування з боку держави в особі її компетентних органів на вчинення адмінпроступків;
‒ правовий обов ’ язок порушника відповісти за свої неправомірні дії і понести за це певне покарання;
‒ одна зі складових адміністративного примусу, яка реалізується шляхом застосування до винних адмінстягнень;
‒ фактичною підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою адміністративного проступку;
‒ юридичною підставою для такої відповідальності є законодавство про адміністративні правопорушення, передусім, Кодекс України про адмінправопорушення (КУпАП), Митний кодекс України, закон «Про боротьбу з корупцією» та ін.;
‒ у відносинах, пов’язаних з адміністративною відповідальністю, як правило, відсутні елементи службового підпорядкування;
‒ ця відповідальність реалізується в установлених законом формах та порядку, які визначені адміністративно-процесуальними нормами;
‒ суб ’ єктами адміністративної відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Повноваженнями щодо встановлення цієї відповідальності наділені: Верховна Рада України (приймає КУпАП, вносить до нього зміни) та органи місцевого самоврядування (ст. 5 КУпАП).
Повноваженнями щодо застосування цієї відповідальності наділене значне коло суб ’ єктів (вони вказані в розд. III КупАП – близько 40 повноважних суб’єктів).
Адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що передбачає застосування адміністративних стягнень до осіб, які вчинили адміністративні проступки.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КпАП).
Під юридичним складом адміністративного правопорушення розуміється передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна оцінювати як адміністративне правопорушення.
|
|
|
Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об ’ єкт, об ’ єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону проступку); суб ’ єкт та суб ’ єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону проступку).
Залежно від рівня узагальнення виділяють: загальний об ’ єкт (суспільні відносини, що складаються переважно у сфері публічного управління і охороняються адміністративними санкціями); родовий, видовий та безпосередній об ’ єкти.
Об ’ єктивна сторона адміністративного проступку – це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку.
Вона включає в себе передусім такі ознаки, як: саме протиправне діяння (дію чи бездіяльність); шкідливі наслідки діяння; причинний зв язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що настали; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.
Протиправне діяння є обов ’ язковою ознакою об’єктивної сторони, всі ж інші ознаки – факультативні.
Залежно від наявності шкідливих наслідків виділяють матеріальні та формальні склади адміністративних правопорушень.
Суб ’ єктами адміністративних проступків є деліктоздатні фізичні (а інколи – юридичні) особи, що вчинили ті чи інші адміністративні проступки.
Фізичні особи в такій ролі – це осудні особи, що досягли 16-річного віку, громадяни України, іноземці та особи без громадянства.
Юридичні особи в такій ролі – це різні організації незалежно від форм власності, що підлягають адмінюрисдикції України.
Серед загальних суб’єктів виділяють і так звані спеціальні суб ’ єкти (ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень або які не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах). До них можна віднести: іноземців; посадових осіб; неповнолітніх (віком від 16 до 18 років); військовослужбовців, працівників міліції, а також інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; батьків або осіб, які їх замінюють; депутатів усіх рівнів; окремих спеціалістів та ін.
Суб ’ єктивна сторона характеризує внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до вчиненого ним діяння та його негативних наслідків.
Суб’єктивна сторона включає такі ознаки: вину (основна, обов’язкова ознака); мотив і мету (факультативні).
Адміністративний проступок визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо їх допускала.
|
|
|
Адміністративний проступок визнається вчиненим через необережність, коли особа передбачала можливість шкідливих наслідків своєї протиправної дії, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Конкретні види адміністративних проступків згруповані в 11-ти главах Особливої частини розділу II КУпАП. В основу такого групування покладено об ’ єктно-галузевий принцип, тобто всі проступки систематизовані у відповідних главах залежно від їх родового об ’ єкта або галузей управління.
Підвідомчість адміністративних правопорушень та компетенція органів і посадових осіб щодо їх розгляду визначаються розділом ІІІ КпАП України.
Адміністративні стягнення – це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності у вигляді несприятливих правових заходів морального, матеріального або фізичного впливу на правопорушника, міра відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Ст. 24 КпАП називає основні адміністративні стягнення: (попередження; штраф; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт) та додаткові стягнення (оплатне вилучення та конфіскація). Крім цього, щодо іноземців може застосовуватись видворення їх за межі України.
Законом України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995р. передбачено застосування судом за вчинення корупційних діянь, крім штрафу і таких додаткових адміністративних стягнень, як звільнення з посади або інше, усунення від виконання функцій держави та заборона займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня звільнення.
Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх (віком від 16 до 18 років): зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання (ст. 24-1 КпАП).
Ці заходи не є адміністративними стягненнями.
Чинне законодавство (ст.33-40 КпАП) закріплює загальні правила накладення адміністративних стягнень.
Стягнення накладається в межах, установлених статтею, яка передбачає відповідальність за таке правопорушення. При цьому враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, міра його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено одне основне або основне і додаткове стягнення.
Стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення одноактного (одноразового) правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніше, як через два місяці з дня його виявлення.
Обставини, що пом ’ якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визначаються ст. 34 КУпАП.
Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визначаються ст. 35 КУпАП.
Адміністративно-юрисдикційна діяльність – це визначена нормами права діяльність уповноважених на те органів щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення та винесення по них відповідних постанов.
До обставин, що виключають адміністративну відповідальність, зокрема належать: крайня необхідність, необхідна оборона, неосудність особи.
До альтернатив адміністративної відповідальності можна віднести обставини, що дають можливість звільнення від адміністративної відповідальності (зокрема, ст. 21, 22, 44 КпАП), можливість заміни адміністративних стягнень іншими видами впливу (зокрема, ст. 15, 24-1 та ін.).
Лекційне заняття
План
1. Поняття, суть та основні риси адміністративної відповідальності.
2. Адміністративне правопорушення (проступок) і його склад.
3. Адміністративні стягнення та загальні правила їх застосування.
|
|
|
