 |
3.а) релігія. § религиозные организации. 4а) мистецтво
|
|
|
|
3. а) релігія
У людському суспільстві існування віри у вигляді різних віровчень можна прослідкувати з найдавніших часів. Одні віровчення (релігії, світогляди, ідеології) змінюють інші, кожне покоління описує суще за допомогою понять свого часу і таким чином віра продовжує жити у суспільстві.
Релігія — це складне соціальне і духовне явище, корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства — певної самовідтворюючої системи, де один елемент пов'язаний з іншим. Слово походить від лат. Religio — і означає зв'язок. Процеси прогресивних змін або занепаду духовних цінностей в цілому всього суспільства неодмінно позначаються і на історичній еволюції релігійних вчень, зміст яких становить основу релігійних вірувань. Звідси виникає необхідність комплексного вивчення релігієзнавством релігійних вчень з урахуванням їх догматичного змісту й тих суспільних факторів, що обумовлюють історичні особливості виникнення і функціонування тих чи інших релігійних ідей.
Релігія — явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно[Джерело? ] й існує разом з ним. Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості — однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного.
б)
Будь-яка релігія — більше або менше струнка система, що складається з трьох елеменів: уявлень, настроїв, дій (Г. В. Плеханов[Джерело? ]).
В социологии в структуре религии выделяют следующие компоненты:
§ религиозное сознание, которое может быть обыденным (личное отношение) и концептуальным (учение о Боге, нормы образа жизни и т. п. ),
|
|
|
§ религиозная деятельность, которая подразделяется на культовую и внекультовую,
§ религиозные отношения (культовые, внекультовые),
§ религиозные организации.
4а) мистецтво
Мистецтво - це особливий спосіб духовно-практичного освоєння світу крізь призму культурних цінностей, життєвих смислів та значень. Воно відображає життя в образно-емоційній, інтуїтивній формі - на відміну від " сухих" категорій науки. Не випадково Ф. Ніцше говорив: " мистецтво нам потрібне для того, щоб не померти від істини".
Характерними рисами мистецтва виступають:
- створення художніх образів , що характеризуються чуттєвою конкретністю та узагальненістю, завдяки чому мистецтво виражає та творчо перетворює життя відповідно до людських сенсів та цінностей; якщо наука доводить, то мистецтво показує;
- інтуїтивно-емоційний спосіб осягнення дійсності, що доповнює раціонально-логічний;
- у мистецтві людина виражає себе у своїй цілісності - на відміну від інших видів діяльності, де вона реалізує якусь одну свою сторону;
- наявність вимислу та умовності ; мистецтво не призначено для точного копіювання життя: через мистецтво людина поринає у світ художніх образів, але при цьому вона завжди усвідомлює цю ілюзорність та умовність;
- мистецтво завжди несе на собі відбиток особистості митця - на відміну від безособового характеру мови науки.
Мистецтво займає специфічне положення серед інших сфер культури. У художній діяльності, як у краплі води, відображуються всі основні форми діяльності людини - перетворення, пізнання, спілкування, оцінювання. Мистецтво реалізує сприйняття дійсності в її цілісності, зберігає цілісність особистості, культури та життєвого досвіду людства, тобто воно виступає своєрідним дзеркалом, у якому найбільш повно відбивається специфіка певної культури. Мистецтво відіграє велику роль у спілкуванні культур - воно полегшує " входження" в іншу культуру, оскільки саме воно розкриває " таємницю" відповідної культури, є відносно доступним для сприйняття.
|
|
|
б)
Функції мистецтва:
1. Суспільно-перетворююча функція (мистецтво як діяльність). Виявляється у тому, що художній твір здійснює ідейно - естетичний вплив на людей, включає їх у цілісно спрямовану діяльність і тим самим бере участь у переоформленні суспільства.
2. Пізнавально-евристична (мистецтво як знання та просвіта).
3. Художньо-концептуальна (мистецтво як аналіз стану світу).
4. Функція передбачення (" кассандрівське начало" ). у даному випадку мова йде про використання інтуїції.
5. Інформаційна та комунікативна (мистецтво як повідомлення і спілкування)
6. Функція навіювання (сугестивна). Мистецтво здатне навіювати спосіб мислення, почуття, майже гіпнотичне впливає на людську психіку.
7 . Виховна (" формування цілісної особистості).
8. Естетична (" формування ціннісних орієнтацій). Під впливом мистецтва формуються естетичні смаки, пробуджується творче начало особистості, її бажання творити за законами краси.
9. Гедоністична (" функція насолоди). Ця функція пов'язана з тим, що існує ігровий аспект художньої діяльності. Гра як вияв свободи приносить естетичну насолоду, радість, духовне натхнення.
Розглядаючи 10. соціальну функцію мистецтва взагалі і теорію «соціального замовлення» зокрема, ми зупинилися на необхідності її принаймні двоаспектної інтерпретації. Слід пам'ятати, що у різні часи свого існування мистецтво виконувало соціальну функцію, реалізуючи через систему художніх образів поставлене перед ним «соціальне замовлення». Так, Леонардо да Вінчі фактично жодної картини не написав за власним бажанням, як і не створив жодної скульптури Мікеланджело. Своєрідною відповіддю на замовлення Людовіка XIV була драматургія Мольєра. На «замовлення» працювала значна частина митців доби Просвітництва.
|
|
|
