 |
3.3. Хвильова модель культурного розвитку.
|
|
|
|
3. 3. Хвильова модель культурного розвитку.
була розроблена Питиримом Сорокіним (1889-1960)
3. 4. Нелінійна схема культурно-історичного процесу. лауреат Нобе-лівської премії з хімії І. Р Пригожин та німецький фізик Г. Гакен
б)
ЕВОЛ
Еволюційна форма культурної динаміки є послідовним ускладненням соціокультурного життя з необхідним підвищенням рівня його організації. У різних еволюціоністських теоріях ідея вдосконалення культури реалізується в різних варіантах: як еволюція духовного компоненту культури - рух від дикості до цивілізації; як еволюція економічно-виробничих відносин: рабовласництво - феодалізм - капіталізм - соціалізм - комунізм; як еволюція форм пізнання: магія - релігія -наука.
КРУГ
В основі циклічних теорій культурного розвитку - заперечення ідеї еволюціонізму, тобтовідмова від лінійності в трактуванні людської історії. Прихильники цивілізаційної методології висунули нову плюралістичну модель культурного розвитку, що ґрунтується на тезі прокультурно-історичний процес як низку самостійних, унікальних, незалежних одна від одної культурних форм.
ВОЛН
Залежно від того, яка цінність домінує, він поділяє всі культурні надсистеми на три типи: ідеаціональний, чуттєвий та ідеалістичний. Якщо переважає ідеаціо-нальна культура, то вищою цінністю в ній стає Бог і віра, а до чуттєвого світу, його багатства, радощів і цінностей формується байдуже чи негативне ставлення. Прикладами такого типу є середньовічна культура, культура брахманської Індії, буддійська і лаоїстська культури, грецька культура з VIII до кінця VI століття до н. е.
У чуттєвій культурі переважає цінність почуттів: сенс має тільки те, що ми бачимо, чуємо, сприймаємо дотиком. Формування її починається в XVI столітті і досягає свого апогею в середині XX століття. Цінності релігії, моралі, інші цінності ідеаціональної культури витісняються немовби на периферію суспільної свідомості і набувають відносного характеру: вони або заперечуються, або люди до них зовсім байдужі. У такій культурі пізнання стає еквівалентом емпіричного знання, представленого природничими науками, які витісняють релігію, теологію і навіть філософію.
|
|
|
Ідеалістична система культури, на думку П. Сорокіна, займає серединне положення між ідеаціональною і чуттєвою. Її цінності - це цінності розуму, що раціоналізує об'єктивну реальність. Прикладом може служити західноєвропейська культура XIII-XIV сторіч, а також давньогрецька культура V - IV ст. до н. е. Теорія культури П. Сорокіна є однією із найавторитетніших у культурологічній теорії.
НЕЛЫН
це невпорядковане розповсюдження множинності, що не має певного переважаючого напрямку, а йде вбік, вгору, назад, без жодної регулярності, яка б давала можливість передбачити наступний рух.
9а)Шпенглер
Визначний німецький філософ, історик Освальд Шпенглер (1880–1936) розвинув учення про культуру як безліч замкнених “організмів” (єгипетського, китайського, індійського і т. ін. ), що виражали “колективну душу народу”, яка проходить певний цикл життя, який триває упродовж тисячоліть. На його погляд, органічна культура, умираючи, перероджується на свою супротилежність – цивілізацію, пануючим принципом якої є голий практицизм і раціоналізм. Шпенглер став виразником больових проблем європейської культури. Не зважаючи на те, що він не пояснив процес зародження нових культур, він уперше поставив питання, які стали відправною точкою серйозного сучасного дослідження про людину, культуру й цивілізацію.
б)
Шпенглер протиставляв культуру цивілізації
|
|
|
М. Бердяєв: „Будь-яка культура неминуче переходить в цивілізацію. Цивілізація є доля, рок культури. Цивілізація завершується смертю. Вона вже є початком смерті, виснаження творчих сил культури... Цивілізація є прагненням до світової могутності, до перебудови поверхні Земної кулі. Культура – національна, цивілізація – інтернаціональна... ”
Відмінності понять „культура” і „цивілізація”:
1. поняття " культура" семантична ширше, ніж поняття " цивілізація", воно застосовується як до невеликого племені (наприклад, культура ірокезів), так і до цілих континентів (наприклад, " культура Європи " );
2. поняття " культура " включає в себе як НТП, так і духовно-гуманістичну спадковість між племенами, а в понятті " цивілізація" явно відчуваються матеріально-виробничі пріоритети;
3. поняття " культура " тісно пов'язане з расовою і національною специфікою людських груп, в той час як поняття " цивілізація" тяжіє до загальнолюдських глобальних масштабів;
4. поняття " культура" обов'язково передбачає наявність в ній цементуючого релігійного начала, без якого неможлива будь-яка духовність-пружина будь-якої культури. Цивілізація - безрелігійна. " Культура має душу, цивілізація ж має тільки методи і знаряддя" (М. Бердяєв).
10. а) “Виклик та Відповідь” як рушійна сила у розвитку культури у концепції А. Тойнбі. Англійський історик і соціолог Арнольд Джозеф Тойнбі (1889–1975) багато творів присвятив детальним описам різноманітних культур і створив загальну концепцію розвитку культури. Як і Шпенглер, він виходив із того, що у великій кількості існуючих культур закладено певну істину, однак кожну з них Тойнбі розглядав не як замкнутий у собі організм, а як ступінь на шляху реалізації людиною свого божественного призначення. Вважаючи, що людський шлях не визначається божеством, він розкрив альтернативи розвитку культури.
б)
Рушійною силою культури Тойнбі вважав боротьбу двох творчих начал, закладених у людині: “божественне” й “дияволське”. На його думку, розвиток культури здійснюється шляхом “Відповідей” творчого людського духу на “Виклик”, що закидає йому природа, а кінцевий результат розвитку залежить від конкретних ситуацій, оскільки на один і той же “Виклик” може бути декілька варіантів “Відповідей”.
|
|
|
