1. Завдання представництва прокурора в цивільному процесі.

У науці цивільного процесу питання про завдання прокурора в цивільному судочинстві вирішується по-різно­му. Ними називаються: (а) здійснення законоохоронної функції; (б) необхідність захисту прав і законних інте­ресів громадян; (в) потреба захисту державних чи гро­мадських інтересів…

Правовими підставами щодо визна­чення завдання представництва прокурора в цивільному процесі насамперед будуть: Конституція України (статті 121-123), Закон «Про прокуратуру» (статті 1, 19, 20 33-40 та ін. ), статті 3, 45, 46, 119, 193, 281, 292, 324, 353, 364 та ін. ЦПК, а також норми права інших видів галу­зевого законодавства.

Передусім прокурор, який бере участь у розгляді цивільних справ у судах, додержуючись принципу неза­лежності суддів і підпорядкування їх тільки закону, має завданням сприяти виконанню вимог закону про все­бічний, повний та об'єктивний розгляд справ і постанов­лення судових рішень, що ґрунтуються на законі (ст. 34 Закону України «Про прокуратуру»).

Стаття 35 Закону «Про прокуратуру» (в редакції від 26 листопада 1993 р. ) надає прокуророві право вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави і суспільства, і зобов'язує його своєчасно вживати перед­бачених законом заходів до усунення порушень законо­давства, від кого б вони не виходили. Отже, представ­ництво прокурора в цивільному процесі спрямовано на (а) захист прав і законних інтересів громадян та інте­ресів держави; (б) сприяння суду у виконанні вимог за­кону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ і постановлення судових рішень, що ґрунтуються на за­коні; (в) своєчасне вжиття заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, керуючись при цьому принципами законності, незалежності суддів, рівності фізичних осіб перед законом і судом.

У контексті наказу Генерального прокурора України № 6-гн від 19 вересня 2005 р. основними завданнями представництва слід вважати:

- захист прав і законних інтересів неповнолітніх, інвалідів, інших осіб, які не спроможні з будь-яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повнова­ження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно по­рушуються, а також захист майнових та інших інтересів держави, що порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб;

- притягнення до встановленої законом відповідаль­ності осіб, які винні в порушенні прав і законних інте­ресів людини, громадянина або держави;

- поновлення порушених прав та законних інтересів людини, громадянина й держави, усунення причин та умов, що сприяли їх порушенню (п. 1 Наказу).

Визначальну увагу в роботі по представництву інтересів громадян або держави в суді прокурор повинен приділяти пріоритетним напрямкам наглядової діяльності, визначе­ним наказом Генерального прокурора України №3-гн від 19 вересня 2005 р. «Про організацію прокурорського на­гляду за додержанням і застосуванням законів щодо за­хисту прав і свобод громадян, державних та суспільних інтересів.

В представницькій діяльності про­курора інтереси держави не можуть бути протиставлені інтересам громадян. У кожному випадку звернення про­курора до суду з позовом в інтересах держави можна ствер­джувати, що пред'явлення такого позову має на меті за­хистити і права громадян, населення держави в цілому. Прокурор наділений правом представляти крім державних інтересів, прав та свобод багатьох гро­мадян також інтереси конкретної фізичної особи.

Завдання прокурора при реалізації ним цивільно-пред­ставницької функції слід було сформулювати так: «Про­курор на підставі статті 121 Конституції України здійснює представництво в суді прав, свобод і законних інтересів громадян, а також інтересів держави й суспільства. Здійснюючи представництво, прокурор вживає заходів щодо усунення порушень прав та охоронюваних законом інтересів, причин порушень та умов, що їм сприяють, відшкодування матеріальних і моральних збитків від правопорушень, притягнення правопорушників до відпо­відальності на підставі закону».

Правозахисна роль прокуратури має виявитися передусім у випадках порушення конституційних прав і свобод гро­мадян [18; 26; 54]. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Основного Закону права і свободи людини, закріплені Конституцією, не є вичерпними.

Прокуратура не перебирає на себе функцію судових органів, вона сприяє реалізації й захис­ту прав людини в судовому процесі. Чинить це безкош­товно, що за умов матеріальної й недостатнього рівня правової культури частини населення має велике значен­ня. Прокурор отримав статус учасника судового про­цесу з правами позивача або відповідача у справі. Пред­ставляючи чи обстоюючи права та законні інтереси найбільш соціально незахищених громадян у суді, про­куратура сприяє реальному поновленню та реалізації цих прав.

При здійсненні повноважень учасника цивільного су­дочинства прокурор зобов'язаний своєчасно вживати в межах своєї компетенції заходів щодо усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, керуючись принци­пами законності, незалежності суддів, рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом. У разі вияв­лення достатніх даних про наявність ознак дисциплі­нарного проступку судді або порушення суддею присяги прокурор може вносити подання особам, які мають пра­во ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді.