5. Участь прокурора у провадженні цивільних справ касаційною інстанцією.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забез­печення касаційного оскарження рішення суду (п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України). Можливість перевірки закон­ності судових рішень не лише в апеляційному, а й у касацій­ному порядку є додатковою гарантією захисту суб'єктивних прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Завдання суду касаційної інстанції не обмежується лише перевіркою законності судових рішень і виправленням судових помилок. Особливе значення має пов'язана з розглядом конкретних справ діяльність суду касаційної інстанції зі спрямування судової практики, за­безпечення суворого й неухильного додержання судами норм матеріального і процесуального права, однакового і пра­вильного застосування законодавства.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 46 і ст. 324 ЦПК, проку­рор незалежно від того, чи брав він участь у справі, має право подавати касаційні скарги відповідно на рішення або ухвали суду першої й апеляційної інстанції з підстав їх незаконності. Але це право прокурора є і його обов'яз­ком. Генеральний прокурор України у наказі № 6-гн від 19 вересня 2005 р. зобов'язує не залишати без реагуван­ня необґрунтовані рішення чи ухвали суду по справах, розглянутих з участю прокурора, своєчасно подавати на них мотивовані касаційні скарги, зазначаючи при цьо­му, який закон судом порушено і яка пропозиція щодо скасування або зміни рішення вноситься (п. 8).

Право прокурора на подання касаційної скарги, який представляє інтереси громадянина або держави в суді касаційної інстанції, врегульовано також положення­ми статей 36¹ і 37 Закону України «Про прокуратуру». При цьому в чинному законодавстві не передбачається обов'язкової участі прокурора саме в цій справі, рішення в якій оскаржується в касаційному порядку.

Участь прокурора в провадженні цивільних справ у касаційній інстанції, спрямована на захист прав грома­дян і державних інтересів, сприяє виконанню вимог за­кону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ і постановлення судових рішень, що ґрунтуються на за­коні [44, 55-63].

На відміну від апеляційного провадження у касаційно­му відбувається лише перегляд справи з питань матері­ального та процесуального права (тобто фактичні обста­вини справи не досліджуються). У такий спосіб рішення переглядається виключно у правовому аспекті, а підста­вами касаційного оскарження відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК може бути тільки неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм права про­цесуального. До того ж у касаційному порядку можуть бути оскаржені лише рішення й ухвали, постановлені судом першої інстанції, які вже розглядалися в апе­ляційній інстанції, або ж рішення й ухвали апеляційних судів

Отже, у касаційному порядку можуть бути перегля­нуті рішення (ухвали) суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. За ст. 324 ЩІК об'єктами касаційного оскарження можуть бути рішен­ня й ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення й ухвали апе­ляційного суду. Крім того, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апе­ляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому про­вадженню у справі.

Передусім касаційна скарга виконується прокурором у письмовій формі й має містити обов'язкові реквізити, передбачені ст. 326 ЦПК, бути підписаною доданими копіями й письмовими матеріалами згідно до числа осіб, які брали участь у справі, поданої до суду касаційної інстанції.

строк на касаційне оскар­ження

Виходячи з диспозитивних засад цивільного судочин­ства, прокурор, який подав касаційну скаргу до Верхов­ного Суду України, вправі: 1) доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження; 2) відклика­ти її до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції; 3) відмовитися від неї до закінчення касацій­ного провадження (ст. 330 ЦПК). Доповнити, змінити касаційну скаргу має право також прокурор вищого рівня (ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»).

У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії у складі 3-х суддів про проведення підго­товчої дії й обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції (ч. 2 ст. 332 ЦПК). Останній відхиляє касаційну скаргу й залишає рішення без змін, якщо немає підстав для скасування судового рішення (ч. З ст. 332 ЦПК). Суд касаційної інстанції ска­совує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення (ч. 4 ст. 332 ЦПК). Він призначає справу до судового розгля­ду, якщо не існує підстав, установлених частинами 2, З ст. 332 (ч. 5 ст. 332 ЦПК). Справа призначається до судо­вого розгляду, якщо хоча б один із суддів дійшов такого висновку. Про це постановляється ухвала, яка підписуєть­ся всім складом суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 333 ЦПК (у редакції Закону від 8 вересня 2005 р., № 2875-ІУ) у касаційному порядку справа розглядається колегією у складі 5-ти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності особи, які брали участь у справі, мо­жуть бути викликані для надання пояснень у справі.

У касаційному порядку може бути перевірено лише правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Касаційна інстанція не наділена правом установлювати або/та вважати доведеними обставини, що не були зазна­чені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими тощо (ч. 1 ст. 335 ЦПК).

Суд у касаційній інстанції перевіряє законність судо­вих рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 2 ст. 335 ЦПК). У свою чергу, суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосу­вання норм матеріального права або порушення норм права процесуального, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч. З ст. 335 ЦПК).

Прокурор під час розгляду справи в касаційному поряд­ку може наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи, тобто правильності застосу­вання судом першої інстанції або апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права. Він повинен заз­начити норми, які були порушені чи неправильно застосо­вані судом, і вказати, в чому саме вони полягали.

У разі скасування судового рішення й направлення справи на новий розгляд касаційний суд має зазначити, які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції (ст. 345 ЦПК).