б) порядок реалізації

Правовим засобом діяльності суду першої інстанції по розв'язанню спору про право і тим самим по захисту по­рушеного суб'єктивного права чи законного інтересу, в якому міститься інформація про правовий спір, висту­пає позов. Право на пред'явлен­ня позову є складовою частиною вищезгаданого права кож­ної заінтересованої особи на звернення до суду за захистом, щоб право на подання позовної заяви могло бути реалізовано в конкретній справі, необхідно додержуватися встановле­ного законом процесуального порядку її пред'явлення.

Додержання належної форми позовної заяви - одна з найважливіших умов здійснення права на пред'явлення позову. Вона подається обов'язково в письмовому виді й повинна містити реквізити, зазначені в ст. 119 ЦПК:

- найменування суду, до якого подається заява;

- ім'я (найменування) позивача й відповідача, а та­кож ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або
місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'яз­ку, якщо такий відомо;

- зміст позовних вимог;

- ціну позову щодо вимог майнового характеру;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- зазначення доказів, що підтверджують кожну обста­вину, наявність підстав для звільнення від доказування;

- перелік документів, що додаються до заяви;

- підпис позивача або його представника із зазначен­ням дати подання заяви.

Передусім Конституція і ЦПК України надають про­куророві право на свій розсуд подати позов на захист інтересів громадянина або держави. Однак такий по­зов він може подати тільки у випадках, установлених як процесуальним, так і матеріальним (спеціальним) законом.

Реалізація прокурором права на подання позову до суду першої інстанції залежить також від наявності інших передумов, установлених законом. Зокрема, до таких передумов належать:

а) цивільна юрисдикція суду;

б) відсутність судового рішення або ухвали суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою по­зивача від позову або укладення мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що набрали законної сили;

в) відсутність у провадженні цього чи іншого суду спра­ви щодо спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

г) відсутність рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав за ви­йнятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчо­го листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення останнього і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим.
Крім того, прокурор зобов'язаний дотримуватися правил підсудності (статті 107-117 ЦПК).

Позивачем за позовом прокурора, який відповідно до ст. 45 ЦПК звернувся до суду в інтересах інших осіб, держави або суспільних інтересів, у всіх випадках є та особа - фізична чи юридична, на захист прав і законних інтересів якої він пред'явив позов. У позовній заяві має бути вказана саме ця особа. Суд зобов'язаний повідомити її про відкриття цивільного процесу і можливість взяти в ньому участь як позивач, тобто прокурор не вправі взя­ти на себе роль позивача чи третьої особи із самостійни­ми позовними вимогами [69, 14].

Водночас прокурор користується не тільки процесуаль­ними правами сторони, а й несе її процесуальні обов'язки в процесі. Це значить, що він, до подання позову му­сить з'ясувати деякі матеріально-правові і процесуальні питання; тобто визначити: (а) осіб, які будуть виступати як позивач і відповідач у справі, а також заінтересованих в результаті вирішення справи інших осіб; (б) юрисдик­цію і підсудність справи; (в) коло доказів на підтверджен­ня позову; (г) форму та зміст позовної заяви (ст. 119 ЦПК).

У позовній заяві прокурора передусім мають бути обґрун­товані причини неможливості пред'явлення позову самою особою, в інтересах якої подається позов (ч. 6 ст. 119 ЦПК). Це значить, що твердження в заяві про неможливість громадянина самостійно пред'явити позов може бути виз­нано обґрунтованим і достатнім для прийняття такої за­яви до провадження суду за умови, що звернення проку­рора підтверджено відповідними документами, доданими до заяви (медичним висновком про стан здоров'я заінтере­сованої особи, копією рішення суду про визнання особи недієздатною та ін. ).

До позовної заяви прокурор має додати її копії й копії всіх документів, що додаються до заяви відповідно до числа відповідачів і третіх осіб (ч. 1 ст. 120 ЦПК). Правила цієї статті не поширюються на позовні заяви у трудових спорах і справах про відшкодування шко­ди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, дія­ми чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду (ч. 2 ст. 120 ЦПК).

Якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє прокурора й надає йому строк для усунення недоліків (ч. 1 ст. 121 ЦПК). Якщо проку­рор відповідно до ухвали суду у встановлений строк ви­конає вимоги, зазначені у статтях 119 і 120 ЦПК, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. В іншому випадку вона вважається неподаною і повертається прокуророві (ч. 2 ст. 121 ЦПК).

ЦПК у ч. 5 ст. 121 містить загальну вказівку на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що послужили підставою для повернення за­яви, тоді як відмова судді у відкритті провадження у справі, навпаки, є перешкодою для звернення до суду з таким же самим позовом (ч. 6 ст. 122 ЦПК).

У суді першої інстанції подана прокурором заява реєст­рується, оформляється і передається судді в порядку чер­говості (ч. 1 ст. 118 ЦПК). При цьому прокурор має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою (ч. 2 ст. 118 ЦПК). Із прийняттям позовної зая­ви від прокурора відкривається цивільний процес по справі.