Правове регулювання поводження з відходами, включаючи електронні відходи, в Європейському Союзі

Парафування у 2012 р. Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відкриває важливі елементи співпраці у сфері охорони довкілля (як і в багатьох інших сферах) та надає можливість для поступового наближення законодавства України до політики та законодавства ЄС.

Окремим додатком до Угоди визначаються конкретні директиви, які потрібно адаптувати, а також встановлюються часові рамки для виконання цих завдань. Такі зобов’язання є дуже важливими з огляду на необхідність наближення законодавства України до норм та стандартів ЄС.

Наприкінці 2012 р. Мінприроди затвердило Базовий план адаптації екологічного законодавства України до законодавства ЄС (Базовий план апроксимації). Базовий план передбачає перелік директив ЄС у сфері охорони довкілля, до яких повинно адаптуватися українське законодавство.

Директиви 96/61/ЄC Ради ЄС від 24 вересня 1996 року про комплексне запобігання та контроль забруднень, яка в даний час замінена Директивою 2008/1/ЄC Європейського Парламенту та Ради ЄС від 15 січня 2008 року про комплексне запобігання та контроль забруднень.

Збір і транспортування окремо зібраних ВЕЕО повинен бути виконаний так, аби досягти найкращих результатів повторно використовуючи або перероблюючи ті компоненти обладнання, які придатні для повторного використання або переробки.

Директива 2002/96/ЄC зобов’язує надавати необхідну інформацію для користувачів про необхідність роздільного збирання, наявність пунктів прийому, їх участь у допомозі повторному використанню, переробці й іншим формам відновлення ВЕЕО, можливий вплив на навколишнє природне середовище й людське здоров’я в результаті наявності небезпечних речовин в електричному й електронному обладнанні, значення маркування.

Директива 2002/95/ЄC Європейського Парламенту та Ради ЄС від 27 січня 2003 року про обмеження використання певних небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні

Цілями Директиви 2002/95/EC є наближення законів держав-членів про обмеження використання небезпечних речовин в ЕЕО обладнанні, а також сприяння охороні здоров’я людини і екологічно прийнятній переробці та утилізації ВЕЕО.

Директива вимагає заміни в електронному обладнанні важких металів (свинець, ртуть, кадмій і шестивалентний хром) та інгібіторів горіння (полібромовані дифеніли та полібромовані дифенілові етери) на більш безпечні речовини.

Починаючи з серпня 2005 р. основні виробники виробів і компонентів для ЕЕО повинні були взяти на себе такі обов’язки: збір відходів виробництва ЕЕО; спеціальну обробку зібраних відходів; переробку відходів, а також переоснащення або ремонт використаного обладнання. Виробники обладнання для ЄС зобов’язані декларувати відповідність Директиві 2002/95/ЄC усіх частин, компонентів і матеріалів, які вони використовують у виробництві. Партії компонентів або обладнання, що належать до одного і того ж класу або типу і відповідають вимогам Директиви, можуть покриватися загальним сертифікатом відповідності RoHS (ЄС Декларацією про відповідність з обов’язковою вказівкою «відповідно до Директиві RoHS»). Імпортер обладнання, у свою чергу, повинен просити у постачальника аналогічну декларацію відповідності для обладнання, що поставляється. Вимогам RoHS повинні відповідати наступні продукти: побутові прилади; IT і телекомунікаційне обладнання; побутове обладнання; освітлювальні прилади і системи; електричні і електронні інструменти; іграшки і спортивне приладдя; автоматика.

Директива 2002/95/ЄC зобов’язує держави-члени гарантувати, що, починаючи з 1 липня 2006 р., нове ЕЕО, виставлене на продаж, не повинно містити свинець, ртуть, кадмій, шестивалентний хром, а також PBBs та PBDEs.

За даними Агентства з охорони навколишнього середовища США (EPA) тільки 15−20 % електронних відходів повторно використовуються, а інша частина старої електроніки викидається зі сміттям або спалюється в печах, хоча вона може бути важливим джерелом вторинних ресурсів (безпосереднє повторне використання та ремонт ЕЕО та вилучення ресурсоцінних матеріалів).