Відродження у Франції

Франція являла собою єдину державу, була однією із найбільших за чисельністю населення країною Європи. Головним змістом французької історії кінця XV — початку XVI ст. стала централізація країни, зміцнення королівської влади. Незважаючи на те, що сторічна війна з Англією (1339—1453 рр.) залишила країну повністю зруйнованою, Франція швидко оживала, починала багатіти. Змінювався характер економіки, її виробничих сил, якісний склад, що повністю змінювало устрій французького королівства. У торгівлі це була епоха кредиту, започаткування банків. У землеробстві — це епоха розкріпачення селян, у промисловості — виникнення перших підприємств капіталістичного типу (книгодрукування, паперова справа). Із загальної плебейської маси виділявся клас буржуа, який проявляв свою активність у всіх галузях економічного і духовного життя країни. Він пробирався до королівського трону і разом з родовитими дворянськими прізвищами входив до безпосереднього оточення короля. Починаючи з походу Карла VIІІ (1492 р.), французькі королі зі своїми арміями прямували до італійських земель, країни мистецтва і поезії, осередка античної філософії і літератури. Тому дуже швидко вплив італійської культури став відчутний у всіх сферах французького суспільного життя.

Гуманізм та італійська література давали новий поштовх французькій літературі. Король Франциск І виписав з Італії Тиціана для написання портрету, заснував першу вищу світську школу, покровительствував письменникам і художникам.

Поезія. Маргарита Наваррська (1492—1549) була покровителем гуманістів, які розповсюджували у суспільстві ідеї просвітництва. Вона підтримувала ідеї Реформації і вела релігійне листування з єпископом Брисонне. Писала благочестиві вірші про порятунок грішних людей благодаттю Божою. Письменники того часу називали її «перлиною», саме так перекладалося з латині її ім’я, квіткою, що відповідало другому значенню її імені («маргаритка»), оспівували її розум і серце. Маргарита Наваррська писала ліричні вірші, однак майже всі вони були релігійного змісту. Нею написані молитви у віршах, дві релігійні поеми — «Дзеркало грішної душі» і «Свято агнца». Релігійні твори Маргарити Наваррської були нецікавими для наступних поколінь і не відрізнялися поетичною майстерністю. Славу їй приніс роман «Гептамерон» («Сім днів») — збірка новел про любовні пригоди. Форма цього твору була запозичена у Боккаччо («Декамерон») і Чосера («Кентерберійські оповідання»). Проте за змістом роман самостійний.

Головна тема — тема любові у різних її проявах. Для Маргарити Наваррської головне — моральна позиція героїв. Вона уславлювала неоплатонівське кохання і засуджувала плотську пристрасть.

Основоположником нової французької поезії став Клеман Маро - талановитий поет тих десятиліть. Він вивчав античну філософію, був дуже близький до королівського двору і літературного гуртка Маргарити Наваррської. Він став автором багатьох епіграм і пісеньок. Вільнодумні твори не пройшли даром для поета. Двічі він втік з Франції.

Існувала також і ліонська школа поезії. Її представники не піддавалися сильним гонінням. До ліонської школі належить поетеса Луїза Лабі.

Проза. Мабуть, одним з найвідоміших творів французького Відродження є книга Франсуа Рабле " Гаргантюа і Пантагрюель У своєму чудовому і єдиному романі він дав блискучу сатиру на людей свого часу.

Поряд з цим, література французького Відродження вбирала в себе і кращі зразки усної народної творчості, відбивала риси, властиві французькому народу: його весела вдача, сміливість, працьовитість і тонкий гумор.