 |
1.3 Сучасна діяльність бірж в Україні
|
|
|
|
В Україні й досі не створена біржа, яка відповідала б ролі регулятора стихійних процесів ціноутворення базових акти-вів. Жодна із функціонуючих в Україні бірж не відповідає за своею суттю класичному поняттю біржі ні в економічному, ні в ор-ганізаційному аспектах.
Практика біржового будівництва не створила кола біржових товарів, не запровадила торгівлі стандартними контрактами на жоден з базових активів.
Законодавчі акти досить поверхові, не містять цілого ряду го-ловних аспектів створення строкового ринку.
Із вертикальним структуруванням ринку на ринок «спот», тобто нинішніх центральних ринкових цін базових активів: сиро-винних товарів, капіталу та валюта; та строковий (ф’ючерсний) ринок майбутніх цін — Україна істотно спізнилася. Ринок стро-кових контрактів (форвардних, ф’ючерсних, опціонних) за нестабильно! ' економіки, різких змін цін на сировину, інфляції дозволяє виконувати страхові, хеджеві операції, які істотно зменшують фінансові ризики. Без прогнозних цін та курсів, які офіційно котируются і використовуються бізнесом, розвиток промисловості й торгівлі у великих обсягах практично неможливий.
Перші спроби запровадження ф'ючерсних контрактів на 1000 доларів, 1000 німецьких марок, 5 млн російських рублів на Українській універсальній товарній біржі точно спрогнозували початковий курс гривні напередодні грошової реформи. Однак ці контракти були нестандартизовані, не узгоджені з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, оскільки аналогі-чного органу для регулювання строкового товарного (ф'ючерс-ного) ринку в Україні не існує.
Багато нерозв’язаних питань стосується сировинних ринків України, в тому числі найважливіших (аграрно-сировинного та енергетичного). Єдиної державної політики щодо структурування цих ринків на спот і ф’ючерсний (строковий) досі немає. Кожне галузеве міністерство створює свої відомчі біржі: Українську аг-рарну біржу (УАБ), Енергетичний ринок тощо — замість законо-давчої підтримки чинних бірж. Спотовий зерновий ринок Украї-ни також не створено через відсутність на ньому інфраструктур-них інститутів, таких як приватні елеватори. Адже елеватори є настільки важливою ланкою зернового ринку, що за умови їх пе-ребування в державній власності зерновий спотовий ринок може функціонувати лише теоретично.
|
|
|
Як правило, понад 20% бірж України зовсім не торгують. Від-бувається постійний процес реорганізації цих структур. Деякі з них не можуть виконувати функцій, властивих класичним бір-жам. I хоч за кількістю бірж Україна вже випередила в цілому весь західний світ, народжуються нові й нові структури цього ти-пу. Досі біржова діяльність не ліцензується (за винятком фондо-вої), не сертифікується, хоча на цьому наполягають самі біржо-вики, особливо Національна Асоціація бірж України (НАБУ).
Біржі України громіздкі, негнучкі і до того ж не забезпечують головного — гарантій виконання укладених у біржовій залі угод. Рівень виконання укладених угод ледь сягає 40%. Цей тривожний симптом та висока вартість біржового місця (початкова — $20 000), без забезпечення оптимальних умов для виконання угод, відвер-нули від біржі тих, хто чекав від неї дуже багато, а саме сільсько-господарських виробників і потужних торговців, комерційні структури, передусім, зарубіжні. Товарний ринок в Україні повільно розвивається. В Україні гостро відчувається криза універсальної товарної біржі.
Причини кризи бірж реальних товарів в Україні такі. Першою і головною причиною можна вважати відсутність цілісної полі-тики держави щодо біржового руху загалом. Неможливо будува-ти ринкові відносини без структурування ринку на вертикалі: на ринок теперішніх цін (спот), причому саме центральні ринкові ціни на сировину, капітал та іноземні валюту; і ринок майбутніх цін (ф’ючерс) на ці найважливіші активи.
|
|
|
Сировинні товари, капітал, іноземна валюта, — це активи, ці-ни та курси яких відіграють вирішальну роль в економіці. Без ви-значення теперішніх цін та їх майбутніх прогнозів бізнес не може розвиватися.
Крім цього, сировина, як сільськогосподарська, так і енерго-носії, що лежать в основі будь-якого виробництва — це товари, попит на які майже нееластичний за цінами. Для зменшення спо-живання необхідно зменшити парк машин, що за короткий час зробити неможливо. Або інший, не менш красномовний приклад — споживання хліба в Україні, незважаючи на суттєве зрос-тання цін, не зменшується. Для цього потрібно змінити раціон харчування, набір споживчого котика. На це потрібні роки.
Сировинний товар, а Україна є сировинною країною, потребує специфічних механізмів для формування прогнозних ринкових цін, де величезна кількість продавців та покупців щомиті зміню-ється, а саме їх рівновага робить еластичним ціноутворення і зменшує цінові коливання.
В Україні все ж таки потрібні біржі навіть у тому вигляді, якому вони є нині. Потрібно створити біржу ф'ючерсну (регулятор і страховий орган) для сировини та фінансових ринків.
Друга причина — недосконалість біржового законодавства. Економічні закони не створюють цілісного правового поля для структурування ринку та впровадження у біржову практику по-хідних фінансових інструментів. Неабиякі очікування поклада-ються на прийняття нового Цивільного кодексу. Однак і в новому Цивільному кодексі, прийнятому в 2003 р., також не закріп-лені операції з похідними фінансовими інструментами, ф'ючер-сами, опціонами, спот та відповідальність за їх невиконання тощо.
Законодавство України неоднозначно трактувало статус бірж. У двох законах статус товарної та фондової бірж був різний. В одному документі бірж — некомерційна організація (Закон України «Про товарну біржу», в іншому — акціонерне товарист-во (Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»). Обидва законодавчі акти незначні за обсягом, до них не включалися ви-моги до забезпечення умов для ціноутворення методом чистої конкуренції збалансованої ринкової ціни або курсу. Не обумов-люються і не характеризуются похідні цінні папери, ф'ючерси та опціони, форвардні та ф'ючерсні угоди тощо.
|
|
|
Не визначається комерційна діяльність біржі, пов'язана з ор-ганізацією біржових торгів, транспортно-експедиційною, склад-ською, інформаційно-видавничою, рекламною та іншими видами діяльності, що забезпечують біржові торги, ціноутворювання та можливість спекулятивних, хеджевих та арбітражних операцій. Заборонятися мае лише укладання самих біржових угод від імені біржі, всі інші, спрямовані на поліпшення організаційних умов
торгів, спрощення розрахунків, забезпечення ліквідності тощо повинні дозволятися.
Третя причина кризи універсальної біржі в Україні — наяв-ність на ній небіржового товару, що робить неможливими розра-хунково-клірингові операції.
Із обігу має зникнути небіржовий товар. Треба якомога шви-дше запровадити на цих біржах строкові контракти із системою клірингових розрахунків на основні види сировини, валюти, дер-жоблігацій тощо.
Четвертою причиною кризи універсальної товарної біржі в Україні було те, що біржова лихоманка відбувалася на неісную-чому ринку. Тому не дивно, що ринок і досі не функціонує нале-жним чином, оскільки він не структурований вертикально (на спо-товий та ф'ючерсний). В Україні ринок, до того ж не структурований горизонтально. Досі немає чіткої взаємодії бір-жового та позабіржового ринку сировини.
Ось і виходить: бірж як справжніх індикаторів ринку немає як таких, їх і не може бути, бо немає самого ринку.
Біржі стали міжнародними, розвиток комп'ютерної техніки дозволив збільшити обіг капіталів, розмах спекулятивних та арбі-тражних угод. На ринках з’явилися і фальсифіковані фінансові інструменти.
Біржові кризи, які переживало людство в XX ст., свідчать, що ринкова економіка та її барометр — біржа, можуть давати збої, пробуксовувати, однак попри все дозволяють робити висновки, підвищувати якість регулювання цих процесів з боку і біржових структур, і держав. Тому, визначаючи напрями розвитку біржо-вого ринку в Україні, необхідно створити належні політичні та економічні умови становления бірж, які допоможуть структуру-вати сам ринок, визначати прогнозні ринкові ціни та дозволити здійснювати нові для наших учасників ринку, але вкрай необхід-ні операції страхування цінових та курсових ризиків.
|
|
|
Досвід країн ринкової економіки свідчить про досить тісну взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладаються обов'язки забезпечити ринок і біржову торгівлю законодавчою базою, що дає змогу виробити і встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в економічному процесі.
В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки відбуло-ся за відсутності единого правового поля для такої діяльності. Проте 10 грудня 1991 р. було прийнято Закон України «Про товарну біржу», який визначив правові умови створення та діяль-ності товарних бірж на території країни. Він став основним доку-ментом, що регулює юридичну сторону створення товарної біржі.
Законом України «Про товарну біржу» біржам забороняється займатися комерційною діяльністю і одержувати від цього при-буток. Таке формулювання у правовому становищі біржі дещо змінило її статус.
Згідно із згаданим Законом, товарна біржа в країні створюєть-ся на засадах добровільного об’єднання юридичних і фізичних осіб, яким це не забороняється чинним законодавством.
Законом визначено основні принципи діяльності товарної бі-ржі, рівноправність учасників біржових торгів, застосування ві-льних (ринкових) цін та публічного ведения біржових торгів, а також зазначено права та обов’язки товарної біржі.
Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладання засновниками угоди, яка визначає порядок та принципи ЇЇ створення, склад засновників, їхні обов’язки, розмір і терміни сплати пайових, вступних та періодичних внесків.
Закон «Про товарну біржу» відіграв позитивну роль у станов-ленні і впорядкуванні біржового ринку країни, посилив довіру до бірж з боку клієнтів-користувачів. Проте законодавчо-правова база й надалі відстає від потреб біржового товарного ринку, що гальмує більш активний розвиток цьому ринку.
Передусім потребує законодавчого закріплення система державного управління біржовим ринком, система контрактів та га-рантій виконання угод, затвердження вимог до біржового ринку.
|
|
|
Важливу роль у формуванні біржового ринку відіграла поста-нова Кабінету Міністрів України «Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку» від 27 листопада 1995 р. №916. Постановою передбачено механізм формування організаційних основ біржового сільськогосподарського ринку та економічні відносини на принципах взаємодії державних, біржо-вих та інших структур.
Необхідністю посилити державний вплив на формування та роботу біржового ринку країни було створення в 1996 р. Держав-но! ' комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку. Цю Комісію було створено відповідно до постанови Кабі-нету Міністрів України «Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку» від 11 квітня 1996 р. № 425.
Враховуючи світовий досвід роботи бірж в умовах правового поля за умови збереження повної самостійності і самоуправління на зборах провідних бірж країни, що відбулися 1 квітня 1996 р.,
було засновано Національну асоціацію бірж України. Засновни-ками асоціації стали 23 найбільші біржі України
Незважаючи на виконану роботу з формування нормативно-правової бази, діяльність товарних бірж залишалась низькоефек-тивною. Кабінет Міністрів України у зв’язку з цим прийняв ряд постанов, спрямованих на пожвавлення функціонування біржо-вого ринку. Зокрема постанову «Про активізацію діяльності бір-жового ринку продукції агропромислового комплексу та необ-хідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів» від 19 жовтня 1999 р. № 1928, якою було встановлено, що закупівля сільськогосподарської продукції та продовольства для державних потреб, їх реалізація з державних ресурсів і з державного резерву, а також поставка підприємствам агропромислового комплексу матеріально-технічних ресурсів, що придбаються за рахунок ко-штів державного бюджету, здійснюються лише через товарні бі-ржі за гроші.
Внаслідок відсутності в цій сфері державної регуляторної сис-теми й політики біржовий ринок фактично розвивається стихій-но, в режимі цілковитої безконтрольності. Так, в Україні кіль-кість бірж сьогодні вже сягнула рекордної цифри — 458, і значно перевищила навіть їхню чисельність у світі.
Переважна більшість створених бірж не відповідає критеріям біржового інституту, оскільки вони діють як звичайні комерційні фірми, які просто містять у своему найменуванні слово «біржа», хоча насправді не мають відношення до загальноприйнятих у сві-ті принципів біржової торгівлі.
Такі «біржо-фірми», як правило, мають по дві брокерські кон-тори, не здійснюють відкритих торгових операцій, не можуть ви-значити поточної реальної ринкової вартості товару та його дійс-ної вартості у майбутньому, не дають можливості здійснювати хеджування і т. д. Тобто не зважаючи на рекордну кількість підп-риємницьких організацій з назвою «біржа», в Україні відсутній сегмент біржового ринку, який виконував би притаманні йому важливі ринкові функції.
Через відсутність розвинутої форвардної торгівлі (торгівлі за контрактами з відстроченою доставкою і оплатою між двома сторонами) не відбувається планомірного збалансування попиту й пропозиції на ринку та формування індикативних цін, що не дає можливість суб’єктам підприємництва планувати свою діяльності.
Більшість бірж світу торгують ф’ючерсними й опційними контрактами, що забезпечує для виробників і споживачів страху-вання цінових ризиків, диверсифікацію фінансування, відкриває доступ до кредитних ресурсів та можливостеи стіикого розвитку. Перехід до торгівлі за такими видами контрактів у країнах з рин-ковою економікою забезпечив саме високорозвинутий біржовий ринок спотових та форвардних контрактів, дієве і системне зако-нодавство, ефективні клірингово-розрахункові системи.
Відсутність таких факторів в Україні не дає нам можливості інтенсивно перейти до торгівлі за ф'ючерсними контрактами: нам треба спочатку проходити початкові фази розвитку біржової торгівлі — будувати систему спотових та форвардних контрактів.
|
|
|
