 |
Змістовий модуль 5.. Українська культура ХХ ст.
|
|
|
|
Змістовий модуль 5.
Українська культура ХХ ст.
Складається з 8 тем:
Тема 19. Українська культура на переломі століть (кінець 90-х р. ХІХ ст. -1917р. ).
Початок “третього ренесансу” української культури. Його світовий контекст і типологічні ознаки. Провідна роль художньої літератури і мистецтва в системі української культури цього періоду.
Духовно-культурна консолідація українських земель.
Криза просвітительського гуманізму і народницької ідеології.
Нові здобутки цивілізації. Загальне піднесення економіки на території України.
Зростання ідей лібералізму і демократизму в суспільному житті на початку ХХ століття. Течії політичного революціонаризму. Новий етап національного самоусвідомлення (маніфести Ю. Бачинського, М. Міхновського та ін. ) Виникнення політичних партій на Україні.
Політичні та світоглядні уроки революції 1905 – 1907 років. Українство і “Вехи”. Декадентизм та ірраціоналізм у філософському й художньому мисленні епохи.
Стиль “модерн ” в архітектурі.
Відродження інтересу до національної філософської спадщини. Київ – провідний центр філософської думки в імперії (В. Лесевич, Г. Челпанов, М. Бердяєв, Л. Шестов, Є Трубецькой, С. Булгаков).
Демографічна ситуація та геополітичне становище України. Перша хвиля української “трудової міграції”.
Заснування Головної Української ради та Союзу Визволення України у Львові (1914 рік. ) Українські Січові стрільці.
Загострення соціальних, національних і духовних суперечностей в роки першої світової війни. Становлення трагічного гуманізму. Ідейна диференціація і розкол у середовищі інтелігенції. Лютнева революція 1917 року. Проголошення Української Народної республіки (листопад 1917 року. )
|
|
|
Суспільний рух на новому етапі реалізації національної державної ідеї. Проблеми національно-культурної автономії.
Тема 20. Національно-культурне відродження у період визвольних змагань
1917-1919 рр.
Культурна політика Центральної Ради. Проблеми національно-культурного відродження. Домінанта ідеї національно-культурної автономії. Розбудова інституцій державної влади. Перший і другий Універсали Центральної Ради. Створення Генерального Секретаріату. Третій Універсал Центральної Ради (20. 11. 1917 року. ) – перший акт конституційного характеру. Проголошення УНР. Четвертий Універсал Центральної Ради (22. 01. 1918 року). Проголошення самостійної і незалежної УНР. Ухвалення проекту Конституції УНР і обрання першим президентом держави М. Грушевського (29. 04. 1918).
Правові акти Української держави П. Скоропадського, прийняті з’їздом хліборобів і землевласників 29 квітня 1918 року.
Професійні об’єднання і громадські організації – ініціатори і рушії національного відродження.
Формування національної системи освіти. Українське товариство шкільної освіти. (березень 1917 року. ) Діяльність І. Стешенка, М. Василенка, і В. Науменка. Створення українських народних шкіл. Перший з’їзд вчителів України (квітень 1917 року). Всеукраїнська вчительська спілка і її центральний орган – журнал “Українська школа”. Педагогічна діяльність С. Русової.
Музичне мистецтво. Український національний хор ( диригент К. Стеценко). Підготовка музичних кадрів.
Строкатість напрямків і течій літературного процесу. Творче піднесення під гаслами національного відродження. Угрупування літераторів та їх часописи: “Літературно-науковий вісник”, “Шлях”, “Книгар”, “Літературно-критичний альманах”, “Цех каменярів” та ін.
Українське кіномистецтво. Всеукраїнський кінокомітет і його діяльність.
|
|
|
Розвиток культури національних меншин. Відкриття шкіл, гімназій, факультетів, періодичних видань, театрів, музеїв тощо.
Тема 21. Культурно-національний рух в Україні у 1920-1929 рр., його суперечливий характер і трагічний обрив.
Українська культура в умовах будівництва соціалізму. Диктатура пролетаріату та ідеологічні екстреми більшовизму як головна визначальна сила державно-політичного і культурного життя. Національна політика більшовицької партії.
Культурна революція, її суперечності, боротьба з релігією, Диктатура комуністичної ідеології.
Процеси українізації, їхня мотивація і обмеженість, політична боротьба навколо них, теоретичні і практичні настанови Й. Сталіна, Г. Петровського, “націонал-комуністів” В. Блакитного, О. Шумського, М. Скрипника.
Піднесення художньої творчості під гаслами національного відродження і соціального оновлення. Різноманітність художніх течій, пошуки сучасних естетичних орієнтацій.
Роль Київського політехнічного інституту в становленні та розвитку української науки і вищої школи.
Культуротворчі процеси на західноукраїнських землях. Діяльність наукового товариства імені Т. Шевченка.
Культурно-національний рух на території Росії.
Початок наступу сталінського режиму на українську культуру та основного її творця і носія—інтелігенцію.
Тема 22. Українська культура під гнітом комуністичного тоталітарного режиму (1930-1955 рр. ).
Характерні риси тоталітарного режиму: однопартійність і диктатура більшовицької партії, масовий терор і контроль за усіма сферами життя. Розгром опозиційних течій і груп у партії, терор щодо інтелігенції і поширення його до масових масштабів, ідеологічні кампанії.
Колективізація і п’ятирічки, провал економічного екстремізму і голод як його наслідок. Геноцид українського народу. Загострення політичного становища в країні і “великий терор”.
Формування ідеологами більшовизму концепції “дружби народів СРСР”. Політичні, ідеологічні та культурні наслідки “великого терору для України”.
Освіта, наука, література і мистецтво Радянської України.
Українська проблема в Польщі та доля української культури в еміграції. Україна в планах фашистської Німеччини.
|
|
|
Організаційна структура і програмні засади Організації українських націоналістів. Боротьба ОУН-УПА за побудову незалежної, соборної Української держави.
Трагедія українського народу в роки Другої світової війни. Намагання влади переселити українців до Сибіру і Казахстану.
Тема 23. Суперечливий характер розвитку української культури в 1956-1964 рр.
Суспільно-політичні процеси в СРСР і Україні після смерті Сталіна. Період “хрущовської відлиги”. Пожвавлення та демократизація культурного життя наприкінці 50-х - на початку 60-х років.
Нові тенденції в літературі. Українські шестидесятники, новаторський характер їхніх ідей і форм (Л. Костенко, В. Симоненко, І. Світличний, В. Стус, Є. Сверстюк, В. Чорновіл, Д. Павличко, М. Руденко, І. Драч, І. Дзюба, М. Вінграновський) і творче відмолодіння декого з старших майстрів, так званий химерний роман і модерніські течії в поезії як своєрідна форма виходу за межі соціалістичного реалізму. ( Г. Тютюнник, О. Гончар, О. Довженко, П. Тичина, А. Малишко, В. Сосюра, П. Воронько, М. Стельмах, М. Рильський).
Лібералізація й розкріпачення руху митців у сфері живопису, скульптури, музики, театру, кіномистецтва. Діяльність А. Горської, В. Зарецького, Т. Яблонської, Г. Кальченко, Георгія та Платона Майбороди, В. Губаренка, А. Кос-Анатольський, К. Данькевича, М. Яковченка, Б. Ступки, І. Савченка, С. Параджанова, Ю. Іллєнка, З. Гайдай, М. Гришка, А. Солов’яненка, Д. Гнатюка, Б. Руденко.
Розвиток природничих та технічних наук. Роль українських вчених у створенні могутньої оборонної промисловості й освоєнні космосу.
Освіта і педагогіка. Запровадження обов’язкової середньої освіти. Педагогічні ідеї В. Сухомлинського.
Ідеологічна і естетична реакція режиму на ліберізацію літературно-мистецького життя. Боротьба з так званим формалізмом і абстракціонізмом у мистецькому житті. Дисидентський рух (Я. Лук’яненко, І. Кандиба, М. Руденко, П. Григоренко та ін. ).
Тема 24. Неосталінізм і занепад національної культури в 1965-1985 рр.
Політичні репресії 70-х років і їх вплив на стагнацію творчого життя, занепад національної культури. Посилення процесів керованої русифікації. Наступ на українську мову. Мовна асиміляція. Формалізм та заідеологізованість, догматизм в освіті і педагогіці.
|
|
|
Література і мистецтво як останні вогнища національно-культурного життя.
Наростання нових творчих сил під корою “застою”. Неофіційна творчість. “Самвидав”. Окремі прориви до адекватного творчого самовираження в різних мистецтвах як вияв незнищенної культоротворчої енергії народу. Формування нової генерації українських художників. Засвоєння досягнень новітнього світового мистецтва. Занепад українського театру. Вплив тоталітаризму на архітектуру.
Академія наук Української РСР як потужній науковий центр міжнародного значення. Проблеми динаміки і якості розвитку науки.
Занепад вітчизняної історії.
Курс КПРС на асиміляцію всіх народів СРСР у російському народі. Політичні, ідеологічні і практичні заходи щодо створення єдиної історичної спільноти – радянський народ.
Тема 25. Національно-державне і культурне відродження у другій половині 80-х років ХХ ст. до теперішнього часу.
Вплив процесів “перебудови” М. Горбачьова на пожвавлення та демократизацію літературного, мистецького й громадського життя. Роль творчих спілок у національно-демократичному русі. Нові явища й тенденції в літературі, театрі, живопису, музиці, кінематографі.
Повернення забутої і репресивної спадщини, ознайомлення культурної громадськості з надбанням української літератури, мистецтва й науки в діаспорі. Створення передумов для інтегрування всіх здобутків української культури в Україні й діаспорі в єдину національну культуру.
Труднощі української національної культури за обставин економічної кризи та проблем переходу до ринкових відносин.
Проблеми створення національної школи в умовах незалежної української держави. Виникнення національних засобів масової інформації та книговидання – передумова і гарантія гармонійного розвитку культури в Україні.
Проблеми та перспективи розвитку української культури.
Тема 26. Роль та місце української діаспори в розвитку національної культури.
Розселення української людності в ХІІІ – першій половині XVII ст. Участь вихідців з України в загальноєвропейському ренесансному процесі (Ю. Дрогобич, П. Русин, С. Оріховський та ін. ). Український внесок у скарбницю світової культури.
Періодизація української еміграції та її напрямки. Роз’єднаність земель Західної та Наддніпрянської України. Художня культура як засіб їх єднання. Осередки української культури у Відні, Кракові, Варшаві, Римі, Парижі, Москві, Петербурзі, містах Канади і США. у другій половині ХІХ – початку ХХ ст.
|
|
|
Культурно-національний рух українців у 20-30-х роках ХХ ст. на території Росії. Культурне піднесення в Західній Україні. Надбання і традиції національної класики в творчості В. Стефаника, О. Кобилянської, С. Людкевича, розвиток нових літературно-мистецьких, філософських та культорологічних течій, напрямків дискусій та полеміки. Діяльність Наукового Товариства імені Т. Шевченка у Львові.
Освітня і педагогічна робота української діаспори. Культурна і наукова робота Наукового товариства імені Т. Шевченка. Спілки українських журналістів. Українського вільного університету, Української господарської академії, Українського наукового інституту (Варшава), Наукової бібліотеки імені С. Петлюри в Парижі, Української вільної академії наук та ін. інституцій.
Літературно-мистецьке життя української діаспори. Українське літературно-мистецьке об’єднання у Мюнхені, Мистецький український рух, Об’єднання працівників дитячої літератури імені Л. Глібова, Українська спілка образотворчого мистецтва, Музичне мистецтво української діаспори.
Українці в суспільно-політичному і культурному житті зарубіжних країн.
Внесок української діаспори в розвиток національної культури.
|
|
|
