Геологічна та гірничотехнічна характеристика родовища

1.1. Вихідні дані курсового проекту

Таблиця 1

1.2. Характеристика корисної копалини

Доломіт (рос. доломіт, англ. Dolomite, нім. Dolomit m) – породоутворюючій мінерал класу карбонатів, подвійна вуглекисла сіль кальцію і магнію та осадова карбонатна гірська порода, що цілком або переважно складається з мінералу доломіту (бл. 95%), звичайно з домішками кальциту, іноді гіпсу, ангідриту та оксидів заліза.
Кристали, що володіють хорошою спайність, можуть бути безбарвними і прозорими, іноді світло-сірими, жовтуватими, рожевими. Блиск у безбарвних кристалів ­– скляний, але більш типовий перламутровий, особливо у сідлоподібних агрегатів. Доломіт може представляти собою суцільні маси щільного або сахаровидного складання, іноді кавернозні.
Хімічний склад. Подвійна сіль СаСО₃ - МgСО₃; окис кальцію (СаО) 30,4%, окис магнію (MgO) 21,7%, двоокис вуглецю (СО2) 47,9%; ізоморфні домішки: залізо, марганець (до декількох відсотків). Форма кристалів: ромбічні, грані кристалів часто викривлені. Кристалічна структура характеризується тим, що іони кальцію (Са) і магнію (Mg) чергуються уздовж потрійної осі.

Діагностичні ознаки. Доломіт дряпається ножем і не дуже важкий. Від кальциту відрізняється тим, що не скипає при взаємодії з розведеними кислотами на холоді. Не плавиться, а розтріскується. У холодній НСl розчиняється повільно, а в підігрітій – швидше (з сильним скипанням); кальцит сильно скипає вже в холодній НСl.
Походження. Доломіт – дуже поширений мінерал, головна складова частина осадових карбонатних порід, доломіту і доломітизованних вапняків. Вони утворюються в основному в результаті дії морської води, збагаченої магнієм, на морські вапняні опади. При цьому відбувається поступове заміщення частини кальцію магнієм. Доломіт присутній також в деяких низькотемпературних гідротермальних жилах серед різних метаморфічних порід.
Родовища. В Італії дуже поширений. В області П'ємонт кристалічний доломіт виявлений в тріщинах серед сахарообразних доломітів Кревола-д'Оссола. Чудові кристали відомі з рудників Броссо і Траверселла близько Туріну. В області Ломбардія доломіт у вигляді сідлоподібних кристалів виявлений у кварцовому порфіру в Гуассо-аль-Монте (провінція Варезе). Удосталь зустрічається в області доломітової формації, а також часто трапляється серед мармурів Каррари. Чудові зразки кристалів доломітів відомі в регіоні Наварра (Іспанія).
Застосування. Чистий доломіт є чудовою сировиною для добування металевого магнію, застосовуваного в основному при виробництві легких сплавів. З доломітів отримують солі магнію, використовувані в медицині. У промисловості будівельних матеріалів доломіт застосовують для виготовлення особливих марок цементу. Тонкодисперсні фракції доломітового борошна, рекомендовані до використання в якості наповнювача для гумово-технічної продукції, лінолеуму і покрівельних матеріалів, замість дорогої крейди, тальку і талькомагнезита. Доломіт має прекрасні властивості природного каменю: високу міцність, цікавий малюнок, що дозволяє створювати незвичайні композиції. Теплий охристий колір доломіту добре поєднується практично з усіма будівельними та природними матеріалами. Основними областями застосування доломіту є дорожнє і житлове будівництво. З доломіту виходять гарні стінки, виконані сухий кладкою або кладкою на розчин. Також камінь використовується для мощення доріжок і майданчиків. Завдяки новим технологіям розпилювання, доломіт ідеально підходить для обробки фасадів і внутрішнього інтер'єра будинків. Застосовується при облицюванні заміських будинків і котеджів. На відміну від штукатурки, що осипається і вицвітає вже на другий рік, доломіт прекрасно зберігає свої властивості. Його вигляд, максимально наближений до природи, дозволяє використовувати його в ландшафтній архітектурі, створюючи неповторні куточки природи далеко від галасливих і метушливих міст.

1.3. Умови залягання покладу

Слід зазначити, що доломіт відноситься до осадових порід.

Осадові гірські породи залягають у вигляді шарів, пластів, лінз, верств. За даними курсового проекту корисна копалина залягає пластом, що розташований горизонтально. Але інколи існують такі випадки, коли пласт залягає похило.

В кожному пласті виділяють покрівлю (верхня площина) та підошву (нижня площина). Відстань між покрівлею і підошвою називають потужністю. В нашому випадку вона складає 45 м. Корисна копалина залягає на глибині і для її розкриву потрібно зняти розкривні породи потужністю 15 м. За даними курсового проекту розкривною породою є супісок, який теж відноситься до осадових порід.

1.4. Кути відкосів бортів кар’єрів та уступів

При виборі кутів відкосів бортів кар’єрів та уступів слід звернути увагу на властивості порід.

Кут відкосів бортів кар’єрів та уступів повинен забезпечувати стійкість їх при подальшому використанні.

Оскільки розкривна порода за своїми властивостями є м’якою, то для неї вибираємо такі кути:

.

.

Доломіт відноситься до осадових порід середньої міцності, тому кути матимуть наступні значення:

.

.

Розділ ІІ.