Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Транспортні роботи на кар’єрі

Кар’єрний транспорт призначений для переміщення гірської маси від забоїв до пунктів розвантаження. Він являється зв’язком в технологічному процесі. Від чіткої роботи кар’єрного транспорту залежить ефективність розробки родовища. Трудомісткість процесу переміщення дуже висока, а затрати на транспорт і зв’язані з ним допоміжні роботи складають 45-50%, а в окремих випадках 65-70% загальних затрат на видобування. Специфіку гірських робіт обумовлюють наступні основні властивості роботи кар’єрного транспорту:

- значний об’єм і скупченість переміщення кар’єрних вантажів при відносно невеликій відстані транспортування;

- періодичне переміщення транспортних комунікацій в зв’язку з постійним зміненням положення пунктів завантаження і розвантаження гірської маси;

- рух в відбувається, як правило, з подоланням значних підйомів;

- підвищена міцність і потужність двигунів транспортного обладнання, що визнана великою щільністю, підвищеною міцністю, абразивністю, неоднорідною кусковитістю горської маси.

Інтенсивність роботи кар’єрного транспорту характеризується вантажообігом кар’єру, який визначається кількістю вантажу, переміщуваного в одиницю часу. Масштаб гірських робіт на кар’єрі визначається величиною вантажообігу. Він складається з об’ємів перевозок розкривних порід і корисних копалин. Основний об’єм в вантажообігу звичайно складають розкривні породи.

На кар’єрах для переміщення гірської маси використовується різні види кар′єного транспорту з яких основними являються залізнодорожний, автомобільний і конвеєрний. Вибір раціонального виду транспорту для конкретних умов визначається з фізико-технічних і хімічних властивостей розроблюваних порід, умовами залягання корисної копалини, кліматом, вантажообігом і відстанню транспортування, типом і параметрами вантажного обладнання, терміном існування кар’єра.

Для специфічних умов роботи транспорту на кар’єрах найбільш характерними показниками його технічних властивостей є економічно вигідно максимальний подолання підйомів і мінімальний радіус кривих. Ці показники в деякій степені визначають об’єм гірничо-капітальних робіт і можливість розміщення транспортних комунікацій в межах границь кар’єрного поля. Раціональна область використання різних видів кар’єрного транспорту залежить від їх технічних і технологічних параметрів і умов залягання родовища.

Автомобільний транспорт використовується головним чином на кар’єрах з невеликим річним вантажообігом при відстані транспортування 4- 5 км. З виникненням автосамоскидів великої вантажопідйомності їх використання стало ефективним при річному вантажообігу 50-60 млн. тонн і більше.

Автотранспорт ефективно використовувати в період будівництва кар’єрів при інтенсивній розробці родовища з великою швидкістю подвигання забоїв і високому темпі заглиблення гірських робіт.

До недоліків автомобільного транспорту відноситься різке зменшення продуктивності при збільшенні відстані транспортування, залежність від кліматичних умов, велика вартість великовантажних автосамоскидів і великі експлуатаційні затрати.

Залізничний транспорт вигідно використовувати в кар’єрах з великим річним вантажообігом при значній довженні транспортування. До основних переваг залізничний транспорту слід віднести невелику витрату електороенергії, можливість забезпечення практично будь якої величини вантажообігу при любій відстані перевезення.

6.1. Вибір типу вагонів та локомотиву:

За місткістю та необхідною вантажопідйомністю вибирають думпкар:

6.1.1. Необхідна місткість думпкара:

п_к – кількість ковшів, які завантажуються в транспортний засіб (п_к=10);

К_У – коефіцієнт ущільнення породи в кузові;

Е – місткість ковша екскаватора.

6.1.2. Характеристика думпкарів:

Для розкривних порід та корисної копалини обираємо думпкари 2ВС-105.

Таблиця 4

Показники	2ВС-105
Вантажопідйомність, т
Маса вагона, т	48,5
Вмістимість кузова, м³
Число осей
Навантаження на рельси від осі, кН
Ширина, м	3,75
Висота, м	3,241
Коефіцієнт тари	0,46

6.1.3. Визначаємо масу породи, яка перевозиться одним думпкаром:

Е_в – місткість вагону, м³;

ρ_н – щільність насипної породи в вагоні, т/ м³;

- щільність породи в цілику, т/ м³;

К_зав – коефіцієнт завантаження вагона;

G_в – вантажопідйомність вагона, т.

6.1.4. Характеристика локомотиву:

Для розкривних порід та корисної копалини обираємо локомотив EL-1.

Таблиця 5

Показники	EL-1
Зчепна вага, кН
Напруга мережі, В
Потужність, кВт
Тягове зусилля, кН
Швидкість руху, км/год
Навантаження на вісь, кН
Мінімальний радіус кривої, м
Висота, мм
Довжина, мм

6.1.5. Кількість думпкарів в потязі:

де Р_зч – зчепна вага тягового агрегата, кН;

К_зч – коефіцієнт зчеплення;

- питомий опір руху потягу, Н/т;

і_р – керуючий підйом, ‰;

Q_л – маса локомотива, т.

6.2. Тривалість рейсу потягу:

де t_п – тривалість завантаження потягу;

t_роз – тривалість розвантаження потягу;

t_р.в. – тривалість розвантаження потягу (влітку та зимою);

t_оч – тривалість простою потягу в очікуванні завантаження, розвантаження, на обмінних пунктах;

t_р.тим, t_р.ст – тривалість руху потягу відповідно по тимчасовим та стаціонарним шляхам, год.

L_тим, L_ст – відповідно протяжність тимчасових та стаціонарних шляхів, км;

ν_тим, ν_ст – швидкість руху відповідно по тимчасовим та стаціонарним шляхам, км/год;

6.3. Кількість рейсів усіх потягів за добу, що забезпечує добовий вантажообіг кар’єра:

Q_доб – добові обсяги вантажообігу по породах, т/добу;

К_рез – коефіцієнт резерву провізної здатності.

6.4. Кількість робочих потягів:

Т – тривалість роботи транспорту на добу.

6.5. Кількість робочих вагонів:

Інвентарний парк вагонів та локомотивів приймається на 20-25% більше робочого парку:

6.6. Пропускна здатність перегону:

t_c – інтервал часу, що необхідний для зв’язку між різними пунктами, хв.;

t_пор,t_ван – тривалість руху по перегону відповідно з вантажем та без вантажу, хв.

V_к, V_пос – швидкість руху по тимчасовим та постійним шляхам, км/год;

L_к, L_пос – протяжність тимчасових та стаціонарних шляхів, км.

6.7. Провізна здатність перегону:

Розділ VII.

Відвалоутворення

Відкриті розробки родовищ корисних копалин пов'язані з необхідністю виймання значних об'ємів розкривних порід. Переміщувані об'єми розкривних порід розміщуються на спеціально відведених для цього ділянках. Насип, який утворюється в результаті складування розкривних порід, називається відвалом.

В залежності від місяця розміщення розрізняють внутрішні – відвали, які розміщуються у виробленому просторі кар'єра і зовнішні відвали – розміщені за межами кар'єрного поля. Якщо частина об'ємів відсипається у виробленому просторі, а частина за межами кар'єрного поля, то такий спосіб називається комбінованим. Внутрішнє відвалоутворення використовується при розробці горизонтальних покладів на всю потужність пласта. При розробці крутих покладів використовується зовнішнє відвалоутворення. Комбінований спосіб відвалоутворення використовується при розробці розкривних порід великої потужності і розробці нижнього у ступа по без транспортній схемі, або транспортній схемі відвалоутворення.

При виборі місця розміщення зовнішніх відвалів в першу чергу використовують ту частину території, яка розміщена найближче до кар'єру з розрахунку розміщення необхідного об'єму розкривних порід і придання шляхам на відвал з кар'єра необхідного уклону.

Відвал розкривних порід має форму неправильної піраміди, він характеризується наступними параметрами: висотою, числом ярусів, кутом відкосу уступів, приймальною можливістю, довжиною і способом переміщення відвального фронту. Висота відвального уступу залежить від фізико-механічних властивостей порід, та від механізації відвальних робіт.

Збільшення висоти відвального уступу і відвала взагалі веде до зменшення значних площ під відвал, об’єму робіт по будівництву і обслуговуванню транспортних комунікацій і збільшенні продуктивності відвального обладнання. Число відвальних уступів визначається в залежності площі відведеної під відвал, і загального об’єму розкривних порід.