 |
Рекультивація земель
|
|
|
|
Поряд з вдосконаленням технологій розробки відкритим способом велике значення відводиться на рекультиваційні роботи на порушених землях. Рекультивація розглядається в виді одної з частин загальної проблеми раціонального використання земельних ресурсів - найбільш раціональному і ефективному використанню відновлених земель, створення оптимально організованих та економічно збалансованих ландшафтів. Рекультивація повинна забезпечити пріоритет використання сільськогосподарського я використання порушених земель. Крім того, в лісовій та лісостеповій зоні використовується з метою збільшення лісового фонду переважне поширення повинно мати лісогосподарський напрям рекультивації. Лісові насадження ґрунтозахисного протиерозійного водоохоронного і рекреаційного типів можуть створюватися при необхідності в різних грунтово-кліматичних районах. Важливе значення приймають водо- і рибогосподарське, а також санітарно-гігієнічне рекреаційне направлення рекультивації земель. В ряді випадків є можливість використовувати порушені землі для цілей промислового і громадянського будівництва.
Технологія відкритої розробки родовищ корисних копалини повинна забезпечувати попереджуюче зняття ґрунтового шару по фронту розкривних і відвальних робіт, селективне виймання, транспортування і використання для рекультивації потенційно родючих порід, а також розміщення поверхневого шару відвалів які можуть використовуватися для біологічної рекультивації гірських порід.
При знятті складування і зберігання ґрунтового шару повинні прийматися міри, виключаючи погіршення його ґатунку, розмив і вивітрювання. Зовнішні відвали, хвостосховища, і шламонакоплювачі повинні розміщуватися переважно на землях, які не використовуються в сільському господарстві, з врахуванням рельєфу місцевості і господарюючих вітрів, нижче прилягаючих населених пунктів і підприємств.
|
|
|
Для створення сільськогосподарських угідь в першу чергу повинні використовуватися відвали, складених з суміші родючих і потенційно родючих порід. В процесі відсипки відвалу на їх поверхні повинен бути створений шар, складений із гірських порід придатних для біологічної рекультивації. Рекультивуємі ділянки повинні бути сплановані без замкнутих заглиблень мати прямокутну, або близьку до неї форму розміри, забезпечуючи промислове використання техніки для сільськогосподарських робіт
Для створення лісонасаджень експлуатаційного типу повинно використовуватися великі площі порушених земель (переважно внутрішні відвали кар’єрів). Насадження другого типу можуть створюватися на 
зовнішніх відвалах і в не обводненому виробленому просторі. Ділянки підготовлені для лісогосподарського використання, повинні бути сплановані і мати стійкі відкоси. В залежності від умов відвалоутворення повинні виконуватись виположування відкосів відвалів і бортів виїмок, або їх терасування. Рельєф рекультивованих площ і їх форма в плані повинні забезпечувати ефективне господарське освоєння цих площ.
При створенні лісонасаджень експлуатаційного типу рельєф поверхні рекультивованих відвалів повинен бути рівний.
Допускається хвилястий рельєф, забезпечуючим безпечне використання грунтообробляючих лісопосадочних машин і машин по догляду за посадками.
При створенні водоймищ для різних цілей повинні виконуватися міри по попередженню оповзнів бортів і піддержання сприятливого режиму і складу води у відповідності з санітарно-гігієнічними нормам, а також по попередженню прориву води в діючі, або проектуємі підземні виробки. Відкоси надводної частини водоймищ повинна виполдожуватися до кута природного відкосу в воді. При наявності нестійких, або розмиваємих порід берегова лінія водоймища повинна бути закріплення спеціальним покриття. Водоймища повинні мати захист дна і берегів від можливої фільтрації. Ці та інші вимоги повинні виконуватися в процесі розробки родовища.
|
|
|
Рекультивація земель, порушених гірничими роботами (площа відвалів і кар’єрного поля) передбачає проведення комплексу гірничих, меліоративних сільськогосподарських і гідротехнічних робіт, направлених на встановлення народногосподарської цінності цих земель, створення сільськогосподарських і лісових угідь, водоймищ, зон відпочинку.
Розрізняють гірничотехнічну і біологічну рекультивацію. Гірничотехнічна рекультивація здійснюється гірничим підприємством: вона включає формування відвалів, виймання, складування і зберігання родючих земель, придання потрібної форми, покриття відвалів родючим слоєм, проведення меліоративних та інших заходів. Біологічна рекультивація виконується після гірничотехнічної рекультивації. Вона включає агротехнічні заходи направлення на відновлення родючості порушених земель, їх озеленення, висадку лісів, освоєння водоймищ.
При виконанні робіт по гірничотехнічній рекультивації необхідно знати агрохімічні властивості порід відвалу, так як вони визначають їх родючість і можливість використання для різних цілей.
Якщо розкривні уступи складені породами однакової степені родючості, то вони розробляються валовим способом. При різній степені родючості порід для більш ефективної підготовки відвалів до біологічної рекультивації потрібно породи виймати роздільним способом і здійснювати роздільне відвалоутворення. Токсичні породи при цьому повинні розміщуватися на глибині 1,5-3 метри від поверхні відвалу. Необхідність роздільного
виймання і роздільної укладання порід у відвал в деяких випадках настільки ускладнює технологію розкривних робіт, що вимушує відмовитися 
від економічних без транспортних схем з використанням потужних розкривних екскаваторів(при розробці горизонтальних покладів корисної копалини) і використовування більш мобільне, але менш економічне обладнання.
|
|
|
До плану рекультиваційних робіт входить виймання та складування родючого шару ґрунту з розміщенням його в тимчасовому відвалі з метою подальшого використання.
8.1. Об’єм родючого шару ґрунту, що підлягає скреперуванню:
Lк і Шк – відповідно довжина і ширина родовища корисної копалини, м;
hp – середня потужність родючого шару грунту, м;
8.2. Річний об’єм рекультиваційних робіт:
- тривалість робіт по зняттю родючого шару, рік;
8.3. Змінний об’єм рекультиваційних робіт:
8.4. Змінна експлуатаційна продуктивність колісного скрепера:
- об’єм ковша скрепера, м3;
- час зміни;
- коефіцієнт скреперування:
kн.к., kр.к. – коефіцієнт наповнення та розрихлення породи в ковші;
- коефіцієнт використання скрепера в часі;
- тривалість робочого циклу:
- тривалість наповнення ковша хв.;
і 
- тривалість руху скрепера з вантажем та без вантажу:
- тривалість розвантаження хв.;
- тривалість допоміжних операцій хв.;
8.5. Необхідна кількість скреперів:
З урахуванням 20% запасу кількість скреперів становитиме 10 штук.
Розділ ІХ.
Охорона праці
9.1. Основні вимоги правил безпеки при роботі кар’єрного транспорту:
На утримання рухомого складу, споруд і обладнання залізничного транспорту (колія 1524 мм) кар'єрів поширюються Правила безпеки на залізничному транспорті промислових підприємств і Правила технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств в тій частині, в якій вони не суперечать цим Правилам.
Робота транспорту вузької колії регламентується інструкціями, затвердженими відповідними відомствами за узгодженням з Держнаглядохоронпраці.
До керування локомотивом (електровозом, тепловозом, паровозом) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, склали теоретичні екзамени і практичні випробування в обсязі вимог, що пред'являються до даної професії, і мають відповідне посвідчення.
Машиністи паровоза при переході на роботу на тепловози і електровози допускаються до керування цими локомотивами при умові складання теоретичних екзаменів, успішного проходження практики та наявності стажу роботи дублером машиніста або помічника машиніста на цих локомотивах не менше трьох місяців.
|
|
|
Право керування мотовозом може бути надано особам, які мають посвідчення водія автомобіля (трактора) або особам, які пройшли спеціальне навчання, при умові складання відповідних екзаменів і стажування протягом не менше одного місяця.
Вивантажені або підготовлені до навантаження вантажі повинні бути складені біля колії та закріплені так, щоб габарит наближення споруд не порушувався. Вантажі (крім баласту, вивантаженого для шляхових робіт) при висоті до 1200 мм повинні знаходитися від зовнішньої грані головки крайньої рейки на відстані не менше 2 м, а при більшій висоті — не менше 2,5 м.
Верхня будова колії повинна відповідати діючим нормам і стандартам. Забороняється експлуатація залізничних колій в кар'єрах і на відвалах без баласту. Як баласт для пересувних колій можуть бути застосовані місцеві матеріали, за винятком глин, торфу, рослинного грунту і т.п. Кількість болтів у стикових з'єднаннях пересувних колій повинна бути не менше чотирьох.
На станціях і постах, де застосовується централізоване керування стрілками, очистка останніх від снігу, породи і інше повинна проводитися автоматично, механізованим способом або вручну двома особами.
В темні години доби, а також під час туманів і хуртовин на місці проведення робіт по очищенню стрілок на висоті не менше 0,5 м від головки рейки повинен установлюватися ліхтар.
Споруди і обладнання СЦБ та зв'язку повинні бути захищені від перешкоджаючого і небезпечного впливу тягового струму, повітряних ліній електропередачі та грозових розрядів. Контроль за обладнанням систем СЦБ автоблокування та зв'язку повинен здійснюватися за графіком, затвердженим технічним керівником підприємства.
Стрілочні переводи ручного обслуговування повинні бути обладнані показчиками, освітленими або неосвітленими. Поділ стрілок на освітлені або неосвітлені встановлюється техніко-розпорядчим актом станції.
В місцях переходів через залізничні колії з інтенсивним рухом поїздів і великою маневровою роботою повинні улаштовуватися пішохідні тунелі, мости або доріжки, огороджені самосвітними попереджувальними знаками або освітленими в темні години доби.
Перехід через колії в неустановлених місцях забороняється.
Обладнання переїздів повинно проводитись з урахуванням Діючих норм і стандартів. На постійних залізничних коліях кар'єру обладнуються типові переїзди. Переїзди на тимчасових залізничних коліях повинні забезпечувати безпеку руху транспорту і мати: а) ширину, відповідну ширині проїжджої частини шляху, але не менше 3,5 м при односмуговому і 6,5 м при двосмуговому русі — для автосамоскидів вантажопідйомністю до 10 т та 4 м при односмуговому і 7 м при двосмуговому русі — для автосамоскидів вантажопідйомністю 10т і більше;
|
|
|
б) горизонтальну площадку або похил до 0,01, перелом профілю улаштовується на відстані 5 м від крайньої рейки, похили шляхів на підходах до переїзду не повинні перевищувати 0,05;
в) суцільний поміст;
г) кут перетину не менше 45 градусів;
д) типові попереджувальні знаки;
е) габаритні ворота для електрофікованих колій.
Класифікація переїздів і порядок їх охорони встановлюється адміністрацією підприємства. Переїзди, які не охороняються на дільницях з автоблокуванням повинні обладнуватись автоматичною переїздною сигналізацією.
Провезення через переїзд особливо важких і негабаритних вантажів допускається з дозволу технічного керівника кар'єру (розрізу) під наглядом шляхового майстра.
Нормальне положення автоматичних шлагбаумів переїзду -відкрите, а неавтоматичних — закрите. Всі переїзди, що охороняються, в темні години доби, а також під час туманів, снігопадів, хуртовині повинні освітлюватись і мати прямий телефонний зв'язок з найближчим черговим на станції або диспетчером. На відстані гальмового шляху в обидва боки від переїзду повинні бути встановлені попереджувальні знаки для машиніста локомотива.
Всі роботи, пов'язані з перетином залізничних колій лініями електропередачі, зв'язку, нафтопроводами, водопроводами та іншим наземним і підземним обладнанням, допускаються по спеціальному проекту, 
узгодженому технічним керівником, на підприємстві якого проводяться роботи. Вказаний проект необхідно узгоджувати з власником колії.
Пристрої колійного загородження (скидальні башмаки або стрілки, поворотні бруси) при загороджуючому їх положенні не повинні допускати виходу рухомого составу з колій, на яких вони встановлені. Ці пристрої повинні бути обладнані показниками колійного загородження.
Ремонт споруд і пристроїв повинен проводитись при забезпеченні безпеки руху.
Забороняється:
а) розпочинати роботи до огородження сигналами місць проведення робіт, небезпечних для проходження рухомого складу;
б) знімати сигнали, що огороджують місця робіт, до повного їх закінчення, а також до перевірки стану колії, контактної мережі та дотримання габаритів. Місця проведення робіт, небезпечні для проходження рухомого складу, повинні огороджуватися сигналами з обох боків як на одноколійних, так і на дво- і багатоколійних дільницях шляхів незалежно від того, очікується поїзд або ні.
Перед початком шляхових ремонтних робіт керівник зобов'язаний проінструктувати робітників про умови безпеки проведення цих робіт і вказати місця, куди робітники повинні відходити під час проходу поїздів, а також попередити проїздних диспетчерів відповідних станцій.
На станційних коліях, огороджених сигналами зупинки або зменшення швидкості, забороняється проводити будь-які роботи без згоди чергового по станції і без попереднього запису керівника робіт в Журнал огляду колій, стрілочних переводів, обладнання СЦБ і зв'язку.
Введення в дію вказаних обладнань по закінченню робіт проводиться за розпорядженням чергового по станції на підставі запису керівника робіт в Журнал огляду колії, стрілочних переводів, обладнання СЦБ і зв'язку або телефонограми, зареєстрованої в тому ж журналі, переданій черговому по станції, з наступною особистою відміткою керівника робіт.
Рухомий склад
Рухомий склад повинен утримуватися в справному стані, що забезпечує його безперебійну роботу та безпеку руху.
Всі локомотиви повинні бути обладнані автоматичними і ручними гальмами. В доповнення до пневматичних гальмів, знов виготовляємі електровози повинні бути обладнані електричними. Автоматичні гальма рухомого складу повинні обслуговуватись за встановленими нормами та мати керованість і надійність дії в різних умовах експлуатації, забезпечувати плавність гальмування, а також зупинку поїзда при роз'єднанні або розриві гальмової магістралі. Автоматичні гальма повинні забезпечувати можливість застосування різних режимів гальмування в залежності від навантаження вагонів і профілю колії. Автоматичні гальма рухомого складу повинні забезпечувати гальмовий натиск, що гарантує зупинку поїзда при негайному гальмуванні на відстані не більше встановленого гальмового шляху.
Всі локомотиви повинні мати справно діючі:
а) системи гальмів — не менше двох для тепловозів (ручна та пневматична) і не менше трьох для електровозів (ручна, пневматична та електрична);
б) обладнання для подачі звукових сигналів;
в) пісочниці;
г) вимірювачі швидкості;
д) засоби пожежогасіння;
е) обладнання освітлення.
Мотор-вагонний рухомий склад і думпкари повинні бути обладнані автоматичними гальмами. Забороняється випускати в експлуатацію локомотиви та інші самохідні одиниці на залізничному ходу при несправності:
- приладів для подачі звукових сигналів;
- протипожежного устаткування; пневматичних, електричних, ручних гальмів і компресора; пристроїв радіозв'язку, встановлених на локомотивах, які обслуговуються бригадою скороченої кількості;
- пристроїв блокування пильності при обслуговуванні локомотива одним машиністом;
- автозчіплюючих пристроїв;
- системи подачі піску, прожектора, буферного ліхтаря, освітлення контрольних вимірювальних приладів;
- захисного блокування високовольтної камери;
- пристроїв захисту від струму короткого замикання, перевантаження та перенапруги, аварійної зупинки дизеля;
- відсутності або несправності передбаченого конструкцією запобіжного пристрою від падіння деталей на колію;
- відсутності захисних кожухів електрообладнання, появи стуку стороннього шуму в дизелі.
Забороняється залишати локомотиви та інші самопересувні одиниці на залізничному ходу в робочому стані без закріплення віл самовільного відходу (руху). Порядок закріплення встановлюється начальником транспортного цеху.
Склад локомотивних бригад і порядок обслуговування ними локомотивів встановлюється керівником підприємства в залежності від типу локомотивів і місцевих умов роботи.
При електричній і тепловозній тязі одна локомотивна бригада може обслуговувати декілька локомотивів, якщо керування здійснюється із однієї кабіни. Обслуговування локомотива одним машиністом допускається тільки при наявності обладнання автоматичної зупинки на випадок раптової втрати машиністом здатності керування поїздом.
Швидкість руху поїздів на залізничних коліях кар'єру встановлюється адміністрацією підприємства в залежності від застосованого рухомого складу, верхньої будови та профілю колії, а також місцевих умов.
На перегонах (міжстанційних, міжпостових) і блок-дільницях допускається наявність тільки одного поїзда. На електрифікованих коліях забороняється переміщення кранів з піднятою стрілою, крім випадків проведення кранових робіт за нарядом і при відключених пристроях контактної мережі.
Забороняється розбирання і укладання залізничних колій машинами і механізмами, не обладнаними пристроями для підйому вантажу. Забороняється перевезення рейкових ланок на залізничних платформах без відповідного кріплення.
Вибійні залізничні колії повинні закінчуватися захисними упорами, огородженими сигналами, освітленими в темні години доби. На неробочій частині вибійних і відвальних тупиків (колій) забороняється залишати крани, колієпересувачі та інші механізми без огородження їх скидальними пристроями, що виключають наїзд на них рухомого складу або вихід їх на робочу частину колії.
Забороняється займати вловлюючі та запобіжні тупики рухомим складом. Проходження поїздів вагонами вперед дозволяється при наявності переднього вагону з тормозною площадкою, зверненою в бік руху поїзда, на якій повинен бути кондуктор.
Допускається проходження спеціалізованих технологічних поїздів вагонами вперед без кондуктора, при обов'язковій наявності на передньому вагоні (думпкарі) відповідних звукових, а в темні години доби і світлових сигналів, чутних і видних на відстані гальмового шляху. В цьому випадку на стоянках при маневровій роботі обов'язки складача (керівника маневрів) дозволяється покладати на помічника машиніста, який пройшов спеціальне навчання для цього.
Навантаження думпкарів проводиться згідно з паспортом. Однобічна, понадгабаритна, а також перевищуюча вантажопідйомність навантаження вагонів не допускається. Якщо состав вагонів залишається на похилі, то гальма повинні бути затиснуті, а під колеса підкладені гальмівні башмаки.
Відчеплені вагони на коліях кар'єру повинні бути надійно загальмовані для запобігання самовільного відходу їх під похил. Включення вагонів для перевезення людей в состави вантажних поїздів забороняється.
Допускається перевезення робочих-шляховиків в спеціально призначеному для цієї мети вагоні, який включений в ремонтний поїзд.
Організація перевезення людей в кар'єрах здійснюється за розробленою адміністрацією підприємства інструкцією, погодженою з органами Держнаглядохоронпраці.
Подача і переміщення залізничних составів в процесі наван-таження (розвантаження) повинні проводитися тільки за дозволяючими сигналами машиніста екскаватора. Маневри на станційних коліях повинні проводитись за вказівками тільки одного працівника — чергового по станції або маневрового диспетчера, а на дільницях, обладнаних диспетчерською централізацією — поїздного диспетчера.
Маневри на коліях локомотивних і вагонних депо та інших коліях ремонту рухомого складу необхідно проводити тільки під наглядом і за особистими вказівками чергового по депо або іншої особи, якій довірено керівництво маневрами на цих коліях.
9.2. Безпека проведення підривних робіт:
Підривні роботи мають проводитись у суворій відповідності з ДНАОП та „Єдині правила безпеки при підривних роботах”. При дотриманні цих правил підривні роботи на кар’єрах не більш небезпечні ніж інші, але будь-яке порушення цих правил неминучо призводить до нещасних випадків.
Всі підприємства, що ведуть підривні роботи повинні мати дозвіл „Держкомнагляд охорони праці”. А також затверджену документацію та дозвіл на отримання та транспортування вибухових матеріалів.
До керівництва підривними роботами допускаються особи, що мають закінчену вищу освіту чи середню гірничотехнічну. Керівник при призначенні на посаду і кожні три роки повинен здавати іспит органу Державного нагляду охорони праці.
Для набуття професії підривника допускаються особи чоловічої статі віком не менше 21 роки.
Площа уступу у радіусі не менше 0,7 м від кожної свердловини має бути очищена від уламків породи. Для зменшення імовірності відмов зарядів підриву мережу або дублюють або закільцьовують. А у свердловини L>15 м уводять по два патрони бойовики – у нижній і верхній частині заряду.
9.3. Правила безпеки при виробництві відвальних робіт:
Безпека виробництва відвальних робіт в значній мірі залежить від стійкості відкосу відвальних уступів. Тому висота відвального уступа повинна установлюватись індивідуально для кожного кар’єра і різних типів розкривних порід і способів механізації відвальних робіт. Збільшувати проектну висоту відвального уступа без достатньої основи не дозволяється.
Значний вплив на стійкість відвалів надає порядок відсипки породи. В основі відвалу необхідно розміщувати найбільш стійкі породи.
Для запобігання накопичення води на поверхні відвалу їй слід надавати форму, забезпечуючи добрий стік води з ціллю запобігання утворення оповзнів.
Забороняється спускатися і підніматися по відкосам відвальних уступів, а також знаходитись поблизу їх основи.
Вимоги правил безпеки при поводженні з електроустановками, гірничими і транспортними машинами на відвалах ті ж, що і на кар’єрах.
Список використаної літератури
1. Томаков П.И., Наумов М.К. Технология, механизация и организация открытых горных работ. – М., Недра, 1986.
2. Транспорт на горных предприятиях. Под ред. Проф. В.А.Кузнецова. – М., Недра, 1976.
3. Подэрни Р.Ю. Горные машины и комплексы для открытых работ. – М., Недра, 1971.
4. Васильев М.В. Современный карьерный транспорт. – М., Недра, 1969.
5. М.Т. Бакка, В.Й. Сивко Видобування та переробка будівельних гірських порід: Навчальний посібник. – Житомир РВВ ЖДТУ, 2003. – 249 с
|
|
|
