 |
35. Протоколи рівня відображення. Основні функції. Функції редагування.
|
|
|
|
35. Протоколи рівня відображення. Основні функції. Функції редагування.
Протоколи цього рівня призначені для відображення і перетворення даних у вигляді, зручному для різноманітних прикладних процесів. За основу визначення сервісу рівня відображення міжнародні організації зі стандартизації взяли принцип контексту.
Контекст – набір форм опису даних, які використовують у конкретному сеансі перетворення.
Всі функції рівня перетворення можна умовно поділити на такі групи:
- редагування;
- забезпечення діалогу;
- віртуальних операцій та прозорості;
- стиснення;
- безпеки та контролю.
Функції редагування.
До цієї групи входять наступні функції:
- форматування даних відповідно до заздалегідь визначених форматів;
- перекодування;
- додавання дат, заголовків, колонтитулів, номерів сторінок і так далі.
Для економії пам’яті і надання документам потрібного вигляду інформацію, що надійшла від об’єктів рівня відображення редагують за допомогою спеціального формату. Кількість форматів досить велика, необхідний обирається під час налагодження сполучення, або динамічно, під час сеансу. Одержана інформація перетворюється у відповідності до цього формату.
Текст ділиться на сторінки, абзаци, нумеруються сторінки.
Перекодування потрібне у випадку, коли прикладні процеси, що обмінюють інформацію за допомогою об’єктів рівня відображення, виконують різні коди.
36. Протоколи рівня відображення. Основні ф-ції. Функції забезпечення діалогу.
Протоколи цього рівня призначені для відображення і перетворення даних у вигляді, зручному для різноманітних прикладних процесів. За основу визначення сервісу рівня відображення міжнародні організації зі стандартизації взяли принцип контексту.
|
|
|
Контекст – набір форм опису даних, які використовують у конкретному сеансі перетворення.
Всі функції рівня перетворення можна умовно поділити на такі групи:
- редагування;
- забезпечення діалогу;
- віртуальних операцій та прозорості;
- стиснення;
- безпеки та контролю.
Функції забезпечення діалогу.
До групи функцій забезпечення діалогу належать наступні:
- забезпечення кадрів – форматів, що часто виконуються;
- забезпечення режимів вибір з меню, команда – відповідь, або інших форм діалогу, незалежно від програм, виконання з передавання лише результату діалогу;
- введення діалогу з метою надати користувачеві допомогу у формуванні запиту до бази даних;
- керування операціями збирання та ведення даних, підвищення їхньої ефективності.
Головна вимога до проектування діалогових систем – зробити діалог якнайпростішими і максимально ефективними, тобто досягти швидкої відповіді, або швидкого введення на екрані великої кількості символів. Деякі із цих символів є стандартним текстом, або шаблоном (кадром - форматом), який може зберігатися на периферії. Замість кадрів – форматів мережею передаються посилання на них.
Деякі кадри складаються зі стандартного і деякої частини змінної інформації. У цьому випадку нові повідомлення будують зі змінної інформації та ідентифікатору кадру формату.
Аналогічно під час роботи з меню: ціле меню передавати необов’язково, а лише відповідь – який пункт меню обрано. Файли допомоги також ліпше розмістити в абонентів, а не передавати їх мережею.
37. Протоколи рівня відображення. Основні функції. Функції віртуальних операцій та прозорості.
Протоколи цього рівня призначені для відображення і перетворення даних у вигляді, зручному для різноманітних прикладних процесів. За основу визначення сервісу рівня відображення міжнародні організації зі стандартизації взяли принцип контексту.
|
|
|
Контекст – набір форм опису даних, які використовують у конкретному сеансі перетворення.
Всі функції рівня перетворення можна умовно поділити на такі групи:
- редагування;
- забезпечення діалогу;
- віртуальних операцій та прозорості;
- стиснення;
- безпеки та контролю.
Функції віртуальних операцій та прозорості.
До цієї групи належать:
- надання можливості звертатися до віртуального термінала. Відображення форматів та сигналів керування віртуального термінала на реальний;
- надання можливості працювати з іншими віртуальними комп’ютерами;
- надання можливості використовувати логічні пристрої вводу – виводу, або зону на екрані дисплея та відображувати їх на конкретні фізичні пристрої;
- надання доступу до кількох транспортних систем;
- забезпечення невидимості транспортної системи для користувача.
До інформаційної мережі можна приєднати багато різних терміналів.
Усі вони відображаються процедурами керування, інформаційною місткістю екрана механізмами та сигналами керування. Оскільки термінали постійно вдосконалюються, то розробники стандартів для протоколів мереж вирішили орієнтуватися на абстрактний (віртуальний) термінал. Для нього визначені процедури керування та розміри екрану. Кожному користувачеві рівня відображення треба узгодити свій термінал з віртуальними та перетворити дані у двох напрямках свій термінал – віртуальний та навпаки.
До віртуальних терміналів можна віднести дисплеї, зчитувачі кредитних карток.
Рівень відображення може надавати сервіс з відображення логічних пристроїв введення – виведення (логічні диски, принтери, плотери, сервери).
На екрані вони можуть мати власну піктограму. Якщо користувач обере відповідну, то рівень відображення автоматично поставить їй у відповідність реальний пристрой.
|
|
|
