Методологія формувальної частини дослідження

Основою психологічної готовності до шлюбу є різноманітна структура потреб, мотивів, цілей, ідеалів, інтересів, переконань, світоглядів, що беруть участь у створенні орієнтації особистості, вираженої соціально-детермінованим ставленням особистості до суспільства [54].

Для корекції психологічної готовності до шлюбу у молоді необхідне створення умов для зростання і вдосконалення особистості. Це передбачає знання всієї сучасної ситуації життєдіяльності людини, включаючи соціально-психологічну специфіку групи, до якої він входить, психологічні особистісні особливості молодої людини. Визначаючи завдання, форми і методи психологічної роботи, психологу необхідно володіти інформацією про інтереси, потреби, проблеми молодих людей, сприятливості клімату в групі.

Групам належить унікальне місце в психологічній роботі. Кожна людина у повсякденному житті щодня виявляється втягнутим в групові взаємодії, з друзями або одгрупниками. Об’єднання в групи – це частина людської природи. Групова робота будується на властивій людям природній тенденції збиратися разом, обмінюватися думками і почуттями, а також спільно працювати і грати. В процесі групової взаємодії здобуваються багато особистісних навичок, формуються відносини і часто набуваються нові знання [71].

На думку Алана Брауна, групи можуть здійснювати істотний вплив на своїх членів – на краще чи на гірше. За неправильного використання, груповий потенціал може бути джерелом пригнічення та стурбованості, за використанням з відповідальністю та вмінням – він може бути джерелом реального наділення людей великими повноваженнями, можливістю впливу на своє життя та позитивних змін у ньому[77].

Групова робота – це метод психологічної роботи, завдяки якій відбувається діяльність через групові форми взаємодії. Сутність групової роботи полягає у пріоритеті спілкування з іншими людьми, які мають дещо спільне. Спільна риса всіх груп – взаємодія між людьми, які перебувають «в одному човні». У груповій роботі основним засобом впливу виступає група.

Важливою складовою успіху групи є робота в команді. Як тільки учасники усвідомлюють, що їх проблеми подібні, вони починають звертатися по підтримку один до одного. Вони відкрито діляться власним досвідом заради допомоги іншим. Визначення учасниками схожості проблем зближує їх. Групи організовані таким чином, що ті ж самі люди регулярно збираютьс згідно з попередньо узгодженим розкладом. Це дозволяє їм почуватись невимушено і уникати незручностей, які можуть бути викликані постійною зміною учасників групи[ 77].

Переваги групової форми психологічної роботи:

· група відображає суспільство в мініатюрі, робить очевидним такі приховані чинники, як тиск партнерів, психологічний вплив та конформізм. Це дає їм можливість побачити і проаналізувати в умовах психологічної безпеки психологічні закономірності спілкування і поведінки інших людей і самих себе, не очевидні в життєвих ситуаціях;

· члени групи можуть усвідомити, що вони не самотні у своїх проблемах та інтересах, що з ними не відбувається чогось унікального чи ненормального;

· можливість отримання зворотнього зв’язку і підтримки від людей зі схожими проблемами. В реальному житті далеко не всі люди мають шанс отримати щирий, безоціночний зворотній зв’язок, що дозволяє побачити своє відображення в очах інших людей;

· в групі можна навчитись новим вмінням, експерементувати з різними стилями відносин серед рівних партнерів;

· у групі учасники можуть ідентифікувати себе з іншими, «зіграти» роль іншої людини для кращого розуміння його і себе, для знайомства з новими ефективними способами поведінки;

· взаємодія у групі створює напругу, яка допомагає прояснити психологічні проблеми кожного, цей ефект не виникає при індивідуальній роботі;

· група полегшує процеси саморозкриття, самопізнання.

Прикладом групової роботи – є тренінг. Тренінг – це сукупність багатьох методів роботи, організований таким чином, що сам процес переживається як частина реального життя, що дозволяє досягти дуже високої ефективності. Усі результати тренінгу не видно одразу, але отримані знання і навички реалізуються людиною в реальних життєвих ситуаціях. Результат ефективності тренінгу досягається завдяки власній активній роботі його учасників. Знання не подаються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності усіх учасників. У центрі уваги – самостійне навчання учасників та інтенсивна їх взаємодія. Відповідальність за результативність процесу несуть однаковою мірою як тренер, так і кожен учасник тренінгу[6].

Робота тренінгової групи визначається рядом специфічних прнципів, їх ще називають нормами або правилами: «тут і тепер», щирість і відвертість, принцип «Я», активність, конфіденційність. Для створення дружньою і вільної обстановки в групі всім учасникам тренінгу рекомендується звертатись один до одного на «ти». Всім учасникам пропонується вибрати собі на час тренінгової роботи «ігрове ім‘я» - те ім‘я, за яким всі інші учасники зобов‘язані, будуть звертатися до людини.

Тренінг подібний до самого життя в мініатюрі. Описати тренінг словами людині, яка не відчула його на власному досвіді, так само складно, як висловити внутрішні переживання – зазвичай важко підібрати прості, ясно зрозумілі формулювання. Зміст тренінгової групової роботи є захоплюючою подорожжю для розуму і душі. Навчання в тренінгових групах дарує радість, конструктивне спілкування, навички співпраці, нових друзів, відкриває нові перспективи [3].

Люди краще ставляться до тих, хто не змагається з ними, не суперечить, не конкурує. Аби досягти життєвого успіху, доцільно порозумітися, налагодити конструктивні взаємини з іншими, а для цього слід навчитися уважно слухати співрозмовників, сприймати їх доброзичливо, шукати в них позитивні риси, взаємодіяти, загалом змінити притаманний людині від природи потяг до змагань на стимулювання співпраці. Тренінг дає не лише специфічні знання та навички з проблемної тематики, а й допомагає змінити неконструктивне ставлення до людей на ефективну модель співробітництва.

Основною умовою ефективності тренінгових заннять, крім стійкої позитивної мотивації її учасників, є поєднання тренінгової роботи зі спеціально організованою учбовою діяльністю молоді, яка включає самодіагностику і зворотній зв'язок (у процесі виконання психогімнастичних вправ, участі у групових дискусіях, рольових іграх), а також складання і реалізація індивідуальних програм особистісного самовдосконаленння.

Тренінг має структуровану будову, складається із певної кількості заннять, які в свою чергу з відповідного набору вправ та ігор. Кожне заннятя звичайно починається з првітань учасників, надання емоційної підтримки, тим хто її потребує. Далі повідомляється мета і завдання поточного завдання. Виконання кожного з запланованих заходів завершується її обговоренням. Традиційно, виділяють такі базові методи, як групова дискусія і ситуативно-рольові ігри. До допоміжних відносять психогімнастику та проективний малюнок[ 36].

Для психологічної роботи з формування психологічної готовності до шлюбу можна використовувати методи колективних творчих справ, бесід, групових дискусій та диспутів, ситуативно-рольові ігри, зустрічей з цікавими людьми і т.д.

Аналіз результатів дослідження готовності до шлюбу, показав, що більша половина досліджуваних мають задовільний рівень готовності до шлюбу. Для покращення якого потрібно проводити спеціальні заняття з специфіки подружнього життя в різних установах.

Тому психологічна робота з розвитку та формування психологічної готовності до шлюбу у сучасної молоді буде побудована у вигляді групового тренінгу.