 |
Варіант ІІ. Тема: Українська культура ХІХ – поч. ХХст.: період національного відродження
|
|
|
|
Варіант ІІ
Тема: Українська культура ХІХ – поч.. ХХст.: період національного відродження
Після вивчення теми ви повинні вміти:
- Визначати фактори, які вплинули на розвиток української культури;
- Виділяти особливості та характерні риси культури ХІХ – поч.. ХХ ст.;
- Відобразити ознаки національно – культурного відродження.
План.
1. Історичні умови розвитку культури України в ХІХ – на поч.. ХХ ст..
2. Освіта і наука.
3. Література, музика, театр.
4. Розвиток українського мистецтва.
Література: 1. Бокань В А. Культурологія: Навч. посіб. - К., 2000.
2. Бокань В. Л., Польовий Л. П. Історія культури України. -К, 1998.
3. Греченко В. А., Чорній І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. Історія світової та української культури. - К., 2002.
4. Історія української та зарубіжної культури / За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. - К., 1999.
5. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. - К, 2002.
6. Кормич Л. І., Багацький В. В. Культурологія (історія і теорія світової культури XX століття):
Навчальний посібник. - Харків, 2002.
Антиукраїнська політика Російської та Австрійської імперій негативно позначилися на культурному розвитку України. Але, попри усі перешкоди, поступ в культурі продовжувався. Найголовнішим досягненням української культури І пол. ХІХ ст. Стала поява нової української літератури, яка засвідчила початок національного відродження.
Потреби господарського розвитку стимулювали поступ науки, що позначилося на досягнення вчених України. Набагато складнішою була ситуація в освітній сфері. З одного боку, та же економіка вимагала її вдосконалення, з іншого, уряди імперій перешкоджували прогресу національного прогресу. Ці протилежні тенденції у повній мірі проявилися в Україні ІІ пол. ХІХ ст..
|
|
|
Початок ХХ ст. Став продовженням доби блискучих успіхів українських митців. Незважаючи на протидію імперської влади, українська культура здобула світове значення.
У Російській імперії царський уряд насаджував систему освіти, яка повинна була задовольнити потреби держави, але одночасно допомагала б витравити національну свідомість, нав’язати почуття меншовартості.
У 1805р. з ініціативи В. Каразіна відкрився Харківський університет. Але 1817р. уряд закрив Києво –Могилянську академію. У Києві з 1834 р. почав працювати Університет ім. Св. Володимира. У 1865 р. в Одесі. Інший тип вищих навчальних закладів становили ліцеї: 1805р. - Волинський ліцей, 1817р. –Рішельєвський; 1832 р. –Ніжинський (1820 р. гімназія вищих наук).
Відмінною від царської була освітня політика Австрійської імперії на західноукраїнських землях.
Наука і техніка: 1863р. -заснування Харківського товариства дослідників природи; 1864р – хімік М. Бекетов організував у Харьківському університеті 1 фізико хімічне віділення; 1868р. - інженер А. Власенко сконструював 1 у світі зернозбиральну машину; 1873-1919р –історичне товариство Нестора; 1873-1876 р. - Південно –західний відділ Російського географічного товариства; 70-тір – наукові товариства філологів, математиків, юристів; 1884р. - 1 кафедра теоретичної фізики М. Шіллер; 1886р. - І. Мечников організував в Одесі 1 бактеріологічну станцію; 1912 р. -1 операція лікаря В. Філатова; виходять друком праці Д. Яворницького, М. Грушевського; «Словарь української мови »Гринченка -1907-1909рр.
Поява нової літератури і драматургії пов’язана з творчістю І. П. Котляревського (1769 – 1838рр. ). він написав знамениту „Малоросійську Енеїду” та п’єси з українського народного життя „Наталка-Полтавка” і „Москаль-чарівник”.
|
|
|
Центральною постаттю нової української літератури і мистецтва став Т. Г. Шевченко (1814 – 1861рр. ), який був викупленим з кріпосної неволі та влаштований в Імператорську Академію мистецтв у Петербурзі, завдяки зусиллям відомих діячів російської культури – поета В. А. Жуковського, художників А. Г. Венеціанова, К. П. Брюлова, артиста М. С. Щепкіна та інших. Він увійшов в історію української культури як великий реалістичний поет-демократ і художник. Зачинателем художної прози в українській літературі став Г. Ф. Квітка-Основ’яненко (1778 – 1843рр. ). 1834 року вийшли друком „Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком». Значний внесок у розвиток реалістичної прози зробили І. С. Нечуй-Левицький (1838 – 1919рр. ), Марко Вовчок (М. О. Вилинськая-Маркович) (1833 – 1907рр. ), Панас Мирний (П. Я. Рудченко) (1849 – 1920рр. ), О. Ю. Кобилянська (1863 – 1942рр. ), І. Я. Франко (1856 – 1916рр. ), М. М. Коцюбинський (1864 – 1913рр. ).
З цікавими драматургічними творами виступили у цей період такі письменники, як Г. Ф. Квітка-Основ’яненко, М. Л. Кропивницький (1840 – 1910рр. ), М. П. Старицький (1840 – 1904рр. ), І. Я. Франко, І. С. Нечуй-Левицький, Панас Мирний.
ХІХ століття ознаменувалось в українській культурі становленням професійного музичного і театрального мистецтва. 1882 року М. Л. Кропивницький створив першу професійну трупу українських акторів. У ній грали Садовський (М. К. Тобілевич), В. Грицай, І. Бурлака, Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич). Музичну і вокальну підготовку здійснював педагог і композитор М. В. Лисенко.
Першу українську оперу „Запорожець за Дунаєм (1862р. ), створив С. С. Гулак-Артемовський (1813 – 1873рр. ).
Центральною постаттю українського музичного мистецтва став М. В. Лисенко (1842 – 1912рр. ). Він залишив велику музичну спадщину: пісні, романси, дуети, хори, оперети, опери.
Український живопис ХVІІІ – ХІХ ст. розвивався у руслі європейського процесу зміни художніх стилів.
Мистецтво рококо, яке прийшло на зміну українського бароко, відбило у пишних іконах, портретах козацької старшини та міщан останні роки козацько-гетьманської державності.
У другій половині ХVІІІ ст. центром художнього життя стає Імператорська Академія мистецтв. Її вихованцями були відомі художники - вихідці з України: А. Лосенко, Д. Левицький, В. Боровиковський, К. Головачевський, І. Саблуков, І. Сошенко.
|
|
|
За сто років у художньому житті змінювали одне одного, а інколи співіснували, такі стилі, як рокайль, сентименталізм, романтизм, класицизм.
У другій половині ХІХ ст. в Україні розквітає реалістичний живопис. Розвиток реалістичних жанрів був пов’язаний з діяльністю „Товариства пересувних художніх виставок ”.
З Україною пов’язана творчість таких відомих художників, як Микола Ге (1831 – 1894рр. ), Архип Куїнджі (1842 – 1910рр. ), Іван Айвазовський (1818 – 1900рр. ), Ілля Рєпін (1844 – 1930рр. ). В Україні з’явилося багато цікавих художників, які працювали у пейзажному і побутовому жанрах: С. Святославський, В. Менк, В. Орловський, К. Крижицький, М. Дубовський, М. Ткаченко, С. Васильківський, К. Костанді, Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський, М. Пимоненко, П. Левченко, М. Ярошенко та ін.
Розвиток скульптурного мистецтва у цей період був пов’язаний з творчістю таких скульпторів, як П. П. Забіла (1830 – 1917рр. ), Л. В. Позен (1849 – 1921рр. ), Б. В. Едуардс (1860 – 1924рр. ).
- Питання для роздуму:
- В чому полягає сила поезії Тараса Шевченка?
- Яку роль, на вашу думку, відіграла література в процесі національного відродження?
- Яке значення в житті українського народу мала музика?
|
|
|
