 |
Тема: Культура доби Просвітництва.
|
|
|
|
Тема: Культура доби Просвітництва.
Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:
- Розкривати ідеї соціально –культурного розвитку епохи Просвітництва;
- Розповідати про основний зміст діяльності та творчості просвітителів;
- Давати означення понять «Просвітництво», «енциклопедисти», «ідеологія».
План.
- Культ Розуму і нові ідеї соціально-культурного розвитку.
- Підвищення ролі літератури і мистецтва в духовному житті суспільства та розвиток ідейно-художніх стилей.
Література: 1. Бокань В А. Культурологія: Навч. посіб. - К., 2000.
2. Бокань В. Л., Польовий Л. П. Історія культури України. -К, 1998.
3. Греченко В. А., Чорній І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. Історія світової та української культури. - К., 2002.
4. Історія української та зарубіжної культури / За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. - К., 1999.
5. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. - К, 2002.
6. Кормич Л. І., Багацький В. В. Культурологія (історія і теорія світової культури XX століття): Навчальний посібник. - Харків, 2002.
Основна частина.
Переломним моментом в історії людства вважається 18 ст., яке називають віком просвітництва. Просвітництво – це політичний, ідейно-філософський та культурний рух, поширений у країнах Західної Європи та Північної Америки. Ідеологічна доктрина Просвітництва виникла в Англії у 17 ст. (Джон Локк) і отримала широкий розвиток у 18 ст. у Франції (Вольтер, Д. Діро, Ж. -Ж. Руссо).
Епоха Просвітництва – це період нового піднесення соціально-культурного життя в Західній Європі, яке досягло свого апогею в ХVІІІ столітті.
Головні риси Просвітництва:
- Ідея рівності всіх людей перед законом і людьми; ідея свободи (слова, совісті, друку).
- Перемога розуму над почуттями.
- Історичний оптимізм. Просвітники вважали, що досягнення ідеального суспільства можливе лише через звільнення людини від релігійних та станових забобонів через розповсюдження освіти і науки. У Німеччині Просвітництво пов’язане з іменами І. Канта, Г. Лессінга, Й. Гердера і „універсального генія” Й. В. Гете.
- Культ природи (сентименталізм, засновник Ж. -Ж. Руссо).
|
|
|
Епоха Просвітництва була багатою на нові ідеї. Просвітницька ідеологія теоретично підготувала здійснення буржуазних революцій в Західній Європі та Північній Америці.
Нові просвітницькі ідеї та концепції мали велике значення для переходу до нового історичного періоду розвитку європейської цивілізації, вони відіграли активну роль у подальшому соціокультурному розвитку європецських країн, створенні нових матеріальних і духовних цінностей.
Просвітницькі ідеї почали зароджуватися в Англії. Помітний вплив на англійське Просвітництво мали філософські праці Томаса Гоббса (1588 – 1676), Джона Локка (1632 – 1704), Давида Юма (1711 – 1776).
Нові ідеї плідно розвивалися в Німеччині такими просвітителями, як Християн Вольф (1679 – 1754), Іммануїл Кант (1724 – 1804), Готхольд Лєссінг (1729 – 1781), Йоганн Гердер (1744 – 1803).
Франція стала класичною країною Просвітництва. Великий французький милитель і письменник Франсуа Марі Аруе Вольтер (1694 – 1778) вважається основоположником просвітницького руху.
В епоху Просвітництва розповсюджувалися ідеї, які були спрямовані проти релігійного світогляду та феодально-монархічного ладу. Блискуча плеяда французьких просвітителів здійснила нищівну критику релігії та церкви.
З позицій філософського матеріалізму і атеїзму виступили французькі просвітителі Жюльєн Офре Ламетрі (1709 – 1751), Дені Дідро (1713 – 1784), Клод Адріан Гельвецій (1715 – 1771), Поль Анрі Гольбах (1723 – 1789), П’єр Сільвен Марешаль (1750 – 1803).
|
|
|
В епоху Просвітництва з’явилася ідея культурно-історичного прогресу. З новим поглядом на розвиток суспільства просвітителі поєднали теоретико-економічні, правові, моральні, виховні проблеми. В епоху Просвітництва поняття культури, яке пов’язували з ідеями всеперемагаючого розуму, набуває особливого значення. Особливу позицію у поглядах на сучасну цивілізацію зайняв французький просвітитель Жан-Жак Руссо (1712 – 1778). Він висунув альтернативну концепцію „природної людини”.
В епоху Просвітництва література і мистецтво, завдяки новим ідеям і критеріям, значно розширили коло пізнавальних, етичних і естетичних проблем.
Прояви художньої культури набули бульшої різноманітності. Література і мистецтво розвивались у руслі певних ідейно-художніх напрямків, або стилів.
 | |||
 | |||
Франція – батьківщина нового суто світського стилю рококо, що з’явився на початку 18 ст. Таку назву цей стиль отримав за легковажність, театральність, пристрасть до вишуканих форм і вигадливих ліній. Він тісно пов’язаний з побутом та декоративно-ужитковим мистецтвом (посуд, бронзові вироби, меблі, порцеляна, оформлення інтер’єру). Сюжети виключно еротичні, любовні. Головні постаті стилю рококо у французькому живописі: А. Ватто, Ф. Буше, О. Фрагонар.
 |  |
Особлива роль просвітителям відводилася у літературі. Друковане слово мало велику вагу у розповсюдженні нових ідей, створенні ідеального образу культурної особистості, вихованні людей на яскравих художніх повістях, романах, драмах, публіцистичних і критичних ессе, статтях. В епоху Просвітництва з’явились і набули популярності філософські повісті та романи, які глибоко осмислювали проблеми сучасного життя суспільства.
Головний літературний жанр епохи Просвітництва – роман („Робінзон Крузо” Д. Дефо, „Мандри Гулівера” Дж. Свіфта, педагогічний роман Ж. -Ж. Руссо „Еміль, або Про вихователя”).
18 ст. називають „Золотим віком” театру (творчість Карло Гольдоні, К. Гоцці, П. О. Бомарше, Ф. Шіллера).
18 ст. можна назвати століттям музики. Це час життя останнього генія доби бароко Й. С. Баха, автора органних творів, неперевершеного майстра поліфонії; „батька симфонії” Ф. -Й. Гайдна та генія світового мистецтва австрійського композитора В. А. Моцарта, чия творчість охоплює всі музичні жанри.
|
|
|
Питання для роздуму: Як ви розумієте такі висловлювання:
- Немає нічого більш соромнішого, як бути некорисним для суспільства і для самого себе, і мати розум для того, щоб нічого не робити. (Блез Паскаль).
- Sapere aude – май мужність користуватися власним розумом!.. – девіз Просвітництва. (Іммануїл Кант).
- Ті, хто полюбляють учитися, ніколи не бувають бездіяльними. (Шарль Монтеск’є).
- Перша умова будь-якої освіти викласти лише одну істину. (Жан Антуан Кондорсе).
- Буква убиває, дух оживляє. (Жан-Жак Руссо).
- Вплив звички значно ширший, ніж панування природи. (Франсуа Вольтер).
- Все, чого ми не маємо при народженні та без чого не можемо обійтися, стави дорослими, дано нам вихованням. (Жан-Жак Руссо).
- Якщо ми добре виховані, то не страждаємо ні від яких обмежень у наших чуттєвих задоволеннях. (Бернард Мандевіль).
- У вихованні ховається велика таємниця: удосконалення людської природи. (Іммануїл Кант).
- Від правильного виховування дітей залежить добробут всього народу. (Джон Локк).
- Вся різниця між поганими і гарними людьми полягає у тому, що у перших приватний інтерес переважає над суспільним, тоді як інші жертвуєть своїм власним благом заради друга або суспільства. (Жюльєн Ламетрі).
- Наші надії на покращення людського роду в майбутньому можуть бути зведені до трьох положень: знищення нерівності між націями, прогрес рівності між різниим класами певного народу, насамкінець, дійсне удосконалення людини. (Жан Кондорсе).
|
|
|
