Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Література повоєнного періоду. Діяльність А. Зегерс, Г. Бьолля. Група 47.

З проголошенням НДР розпочався новий етап літературного розвитку. Відбувся стрімкий розвиток публіцистики, жанру есе. Поезія цього періоду була адресована широкому колу читачів і набула пісенної форми. Центральною темою літератури стала тема відповідальності, духовного відродження, "двох Німеччин". Провідним художнім методом виявився реалізм.

Однією з найбільших трагедій стала війна. Знецінюючи найвищу цінність на землі - людське життя, вона була трагедією як для переможених, так і для переможців. По-різному сприйняли війну письменники: надто гучними були гасла у кожній із воюючих країн, надто високі, священні інтереси пропонувалося захищати. Та одразу й однозначно заперечували війну Ромен Ролан, Леонгард Франк, Стефан Цвейг, Бертольд Брехт, Еріх-Марія Ремарк та Ернест Хемінгуей. Багатьом же розуміння антилюдяності війни та брехливості воєнної пропаганди далося пізніше. Спільним для них стало світовідчуття, заперечення війни і мілітаризму. Ці письменники-антифашисти розповіли читачам про біль втрат, про відчай людей. Велика ілюзія героїзму та романтики була розстріляна війною, залишивши після себе велику порожнечу безвір'я, безнадії, спустошеності і марних сподівань. У своїх творах вони відобразили і несприйняття навколишньої дійсності, й відчуженість людини від людини, і глибокий песимізм, спричинений жорстокою дійсністю.

Однією з яскравих сторінок реалістичної літератури Східної Німеччини стала творчість Анни Зегерс.

Анна Зегерс (1900—1983)

Доля Анни Зегерс склалася трагічно: вона «завинила» перед фашистським режимом не лише тим, що у 1928 році пов'язала своє життя з комуністичним рухом, а й тим, що мала мужність говорити і писати правду. Зегерс емігрувала спочатку до Франції, потім, рятуючи себе і свою сім'ю,— до Латинської Америки. Але де б вона не була, її голос, сповнений болю за рідну Німеччину — землю філософів і поетів, звучить на повну міць.

У 1933 році Анна Зегерс завершила роботу над повістю «Оцінена голова», в якій описується страхітливий процес фашизації людей. В романі «Шлях через лютий» (1935) розповідається про одну з найдраматичніших сторінок в історії робітничого руху — шуцбундівське повстання 1934 року.

У Мексиці Анна Зегерс очолює антифашистський клуб імені Генріха Гейне, публікує статті й політичні огляди. У 1942 році побачив світ її роман «Сьомий хрест» — про в'язнів фашистського концтабору. Хоча сюжетним стрижнем роману є історія втечі Георга Гейслера із фашистського пекла, Анна Зегерс зобразила широку картину життя гітлерівської Німеччини: концтабори, тотальне шпигунство, трагедію ошуканого й обдуреного народу. Роман викривав фашизм як явище антилюдяне у своїй сутності.

Одним із найвищих художніх досягнень Зегерс стало оповідання «Прогулянка мертвих дівчат» (1943, надруковано 1946 p.), побудоване на непомітних переходах від ліричної сповіді до спогадів, від світу реального до світу ірреального. Сучасне і минуле, дійсне і нематеріальне, будні Мексики і гітлерівського рейху, Німеччина кайзерівська і фашистська — все поєдналося в оповіданні. А панує в ньому потік свідомості автора (як потік спогадів, а також замальовок з емігрантських вражень). Завершується оповідання авторським зізнанням: «Я запитувала себе: «Як мені проводити свій час — сьогодні і завтра, тут чи ще де-небудь?» — оскільки я відчувала тепер безкінечний потік часу, незборимий, як повітря...» Віддаючись на волю цього потоку часу, Зегерс і розповідає про шкільну прогулянку своїх подруг і про те, як історія і життя понівечили долі цих «мертвих дівчат».

· Лені прагнула щастя і знайшла його, одружившись, але чоловіка її аарештувало гестапо. Згодом люди в чорній уніформі схопили і Лені й «поволі, але вірно вбивали голодом у концтаборі».

· Маріанна колись вважала Лені своєю найзадушевнішою подругою. Але коли Лені звернулася до Маріанни з проханням переправити дитину до родичів, та відмовила і «додала, що її чоловік — член нацистської партії і займає високу посаду, а Лені з чоловіком заарештовано справедливо, оскільки вони вчинили злочин проти Гітлера».

· Нора у свої шкільні роки всіляко догоджала вчительці Зіхель. «Проте потім ту ж саму вчительку, вже стару і немічну, вона зігнала, непристойно лаючись, з лави біля Рейна, адже не могла вона сісти на одну лаву з єврейкою».

· Завжди весела Лора покохала не арійця, отже, «сплюндрувала расу», і, боячись концтабору, покінчила життя самогубством.

· З різних причин пішли із життя їда, Герда, Ельза, Софі, Лотта, Катаріна, Ліза. «До кінця шляху дійшла одна Нетті». Це в її пам'яті лишилися живими дівчата, які колись разом з нею подорожували на пароплаві, вдихали чисте повітря юиості і вірили, що життя прекрасне.

Особливого значення набуває в оповіданні тема людської пам'яті. Нетті (так у дитинстві називали Анну Зегерс) живе пам'яттю серця, а тому їй не зраджує і пам'ять розуму. Нескінченний потік свідомості (факти, події, люди), збагачений потоком емоційної пам'яті, викликає появу оповідань — роздумів. То були роздуми автора про долю своєї батьківщини і свого народу. А можливо, і людства. Оповідання сповнене любові до людини і болю за неї. У «Прогулянці мертвих дівчат» Анна Зегерс художніми засобами підводить читача до висновку про те, що кожна людина має пройти свій життєвий шлях так, щоб лишитися гідною високого звання людини.

Група 47 (6 вересня 1947)

Літературу західної Німеччини починають творити внутрішні емігранти, колишні солдати. Саме їх ще називали Група 47. В них також домінує тема непереборного минулого. Одним із засновників був Ганс Ріхтер. Завданням групи було дискутувати, писати, виговорюватися.

Учасники:

· Генріх Бьолль

· Інгеборг Бахман

· Гюнтер Грасс

· Зігфрід Лєнц

· Пауль Целан

Основне:

· єдиної програми група не мала

· теми непереборного минулого та сучасного, відсутність дому

· 1986 – "У поселенні метеликів" – мемуари, 21 портрет учасників Групи 47

· "Я живу у башті із слонової кості" – твір Гандке про життя за межами суспільного спілкування

· вірш "Фуга смерті", Пауля Ціліана (німецькомовний поет з Чернівців)

· біографія "За чищенням цибулі", Гюнтер Грасс

· роман "Урок німецької" Зігфріда Лєнца

Г. Бьолль (1917-1985) німецький письменник, Лауреат Нобелівської премії (1972 р.). Йому довелося пройти складний шлях між насиллям і підкоренням. Він звертався до різних жанрів і став надзвичайно популярним, особливо у 60-роках, його твори виходили мільйонними тиражами. Письменник був не лише пацифістом, як і Ремарк, а й противником будь-якого насильства. Його книги розійшлися миттєво, а на спектакль "Очима клоуна", що ставили на Таганці за однойменним романом, неможливо було дістати квитків. Проте, починаючи з 70-років, ім'я письменника зникло зі сторінок преси, твори перестали друкувати. А причиною стало неприйняття ним багатьох аспектів сучасного життя, підтримка О. Солженіцина та ін. Таке ігнорування творчості лауреата Нобелівської премії Г. Бьолля тривало до 1985 року.

Бьолля часто називали "совістю німецької нації", хоча сам письменник цю роль відкидав. Він вважав, що у нього інше завдання - бути художником, котрий повинен творити для людей.

Генріх Теодор Белль, народився 21 грудня 1917 року в Кельні, одному з найбільших міст Рейнської долини. Родина Віктора Бьолля і Марі (Херманс) Бьолль була багатодітною. Батько письменника був червонодеревником. Пращури Бьолля втекли з Англії при Генріху XIII: як і всі щирі католики, вони зазнали переслідувань з боку англіканської церкви. Родина теж дотримувалася католицьких традицій. Діти виховувалися на гуманістичних ідеалах, відчували відразу до воєнщини, а згодом - до фашизму. Коли в 1933 році влада в Німеччині перейшла до Гітлера, родина Бьоллів сприйняла це як особисте нещастя.

Генріх рано захопився літературою, вже в ранньому дитинстві спробував писати вірші і оповідання. Після закінчення народної школи навчався у гуманітарній греко-латинській гімназії, писав. Проте через рік після завершення освіти юнака було притягнуто до примусових робіт, а 1939 року призвано на військову службу. Майбутній письменник виконував обов'язки капрала на Східному та Західному фронтах, неодноразово був поранений і, зрештою, 1945 року потрапив у полон до американців. Після цього Белль провів кілька місяців у таборі для військовополонених на півдні Франції.

Повернувшись у своє рідне місто, Белль навчався у Кельнському університеті. Проте матеріальні труднощі змусили його йти працювати у батькову майстерню, а навчання довелося перервати. Працював Генріх і в міському центрі демографічної статистики. Скоро родина оселилася у невеличкому селищі Мартен між Бонном і Кельном. Саме тут, в атмосфері сільської тиші, письменник розпочав свою літературну діяльність. Вже у 1949 році побачила світ і мала позитивний відгук повість "Поїзд точно за розкладом". Вона стала першим твором із серії книг, у яких подано опис безглуздість війни та злигодні повоєнних років. Серед них найбільшу популярність здобули повісті "Де ти був, Адаме?" (улюблений твір самого письменника), "Хліб ранніх літ", оповідання "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...".

Повість "Поїзд точно за розкладом" - це історія про молодого солдата Андреаса, на якого чекало повернення на фронт і неминуча смерть. Сама назва твору глибоко символічна. Поїзд символізував невпинний рух історії, війну. Тому зійти з нього для героя і його друзів просто неможливо.Ешелон випускників їхав на фронт, назустріч смерті, усі вони приречені. Андреас не хотів помирати, як і всі присутні у цьому поїзді. Вони не тільки ошукані, а й через нездатність протистояти чужій волі причетні до фашизму. Андреас відкрив повії Оліні, яка теж підкорилася волі обставин і не була здатна їм протистояти. Дівчина хотіла врятувати Андреаса від смерті, але вони загинули разом. Хоча їхня смерть "звичайна", бо причиною стала автомобільна катастрофа, але "кожна смерть - це вбивство", - наголосив Г. Бьолль.

Авторська манера письменника, який писав просто і ясно, була зорієнтована на відродження німецької мови після пишномовного стилю нацистського режиму.

Його запросили на читання "Групи 47" (об'єднання повоєнних німецьких письменників, що утворилося у 1947 році), і нагородили премією цієї групи. Генріх Бьолль став визнаним лідером післявоєнного покоління західнонімецьких письменників.

У 1951 році читачі і критики із захопленням зустріли роман "Де ти був, Адаме?". Незвичайною, на перший погляд, стала назва твору. З ім'ям Адам пов'язана людяність. Автор вкладав наступний смисл: де була людяність, коли по країні йшов фашизм. Головний герой - лейтенант Файн Хайльц. Герой пройшов усю війну і знав її страхіття, був поранений, втратив кохану (вона була єврейка). Саме тому він не сприймав фашизм і війну.

Особливості творчості письменника:

- відсутність гострих сюжетів;

- увага до психології героя, заглиблення у його внутрішній світ;

- дія у творах розгорталася або через діалоги героїв, або через їх внутрішні монологи, розповіді про події, свідками яких вони були;

- широке використання внутрішніх монологів;

- за "я" героя не стоїть сам автор (особистий оповідач присутній лише в романі "Груповий портрет з дамою", але став фігурою умовною, не автобіографічною);

- присутність автора завжди відчувалася у думках героїв;

- важлива роль деталі, як мікроелемента дійсності, у якій одиничне поєдналося із загальнозначущим;

- наявність малоймовірних сюжетних поворотів;

- використання іронії, сатири, сарказму, антитези, підтексту, символіки;

- застосування композиційного прийому "принцип стислого часу" (дія відбувалася протягом одного дня, але автор охопив багато подій, що мали місце раніше).

Найпривабливіша риса творчості Г. Бьолля - гуманізм, найвища цінність для письменника - людина і людське життя. Він виступив проти війни, хоч показав її, на відміну від Ремарка, війною переможених. Увага автора акцентувала лише на останньому періоді війни - поразці та відступу німецьких військ. Автор уникав банальних сцен, які б могли виправдати і прославити солдата, смерть героїв завжди підкреслено негероїчна, навіть жалюгідна.

Герої певною мірою нетипові, вирізнялися з "натовпу" своєю особливістю. Вони стали жертвами історичних обставин і водночас співучасниками національної провини. Герої-солдати даремно намагалися врятуватися від страхіть війни, пасивно опиралися і гинули. Г. Бьолля поділив героїв на дві категорії: пристосуванці і не-пристосуванці.

Таким чином, у творчості Г. Бьолля намітилися такі проблеми:

- відповідальність кожного німця за скоєні Гітлером злочини ("Поїзд точно за розкладом", "Де ти був, Адаме?");

- негативного явища повоєнної Німеччини ("Очима клоуна", "Під конвоєм турботи");

- соціальна несправедливість та бездуховність ("Дім без господаря");

- самотність людини в оточуючому світі ("Очима клоуна")

⇐ Предыдущая 32 33 34 35 36 37 383940 41 Следующая ⇒