 |
Желле Клод, прозваний Лоррен. Прибуття Клеопатри в Тарс. Лувр, Париж.
|
|
|
|
Желле Клод, прозваний Лоррен. Прибуття Клеопатри в Тарс. Лувр, Париж.
Клод Лоррен (його і зараз називають просто Клод) ввів практику рисування пейзажу з натури пером й аквареллю. Клод чутливо вловлював простір римської Кампаньї, уважно вивчаючи природні мотиви — дерева, покриті плющем, стежки, на які падає то світло, то тінь. Він осягав нову мову вираження емоцій, „слова" котрого знаходив у природному середовищі.
ЛОРРЕН. Вид Кампо Ваччино. Лувр, Париж.
ЛОРРЕН. Морская гавань при заходе солнца,
Художник тяжів до м’якої світлотіні і рівному розсіяному освітленню, що дозволяло передати ефект «розчинення» абрисів предметів вдалині. Фігури персонажів на передньому плані здаються майже непомітними в порівнянні з епічно величавими деревами, гірськими схилами, морською гладінню, на якій ніжними полисками грає світло. Саме Лоррена потрібно вважати основоположником традицій французького пейзажу.
К. Лоррен. Ранок. 1666. Санкт-Петербург, Ермітаж.
ЛОРРЕН. Вид гавани с Капитолием, 1636? Лувр, Париж.
ЛОРРЕН. Улисс возвращает Хрисеиду ее отцу.
Клод Лоррен (1600-1682, Франція). Класичний пейзаж. Лондон, Національна галерея.
К. Лоррен. Прибуття Улісса до двору Лікомеда. 1640. Санкт-Петербург, Ермітаж.
К. Лоррен. Викрадення Європи. 1665. Москва, Музей ім. О. С. Пушкіна.
К. Лоррен. Полудень. 1651. Санкт-Петербург, Ермітаж.
К. Лоррен. Морська гавань під час сходу сонця. 1674. Мюнхен, Стара Пінакотека.
Поступово в живопису класицизму склався комплекс норм, які художники повинні були беззастережно виконувати. Ці норми були засновані на живописних традиціях Пуссена.
|
|
|
Вимагалось, щоб сюжет картини містив серйозну духовно-моральну ідею, здатну благотворно впливати на глядача. Відповідно до теорії класицизму, такий сюжет можна було знайти лише в історії, міфології або біблійних текстах. Основними художніми цінностями визнавались рисунок і композиція, не допускались різкі кольорові контрасти. Композиція картини ділилась на чіткі плани. В усьому, особливо у виборі об’єму і пропорцій фігур, художнику необхідно було орієнтуватись на античних майстрів, передовсім на давньогрецьких скульпторів. Освіта художника повинна була проходити в стінах академії. Потім він обов’язково здійснював поїздку до Італії, де вивчав античність і твори Рафаеля.
Таким чином, творчі методи перетворились на жорстку систему правил, а процес роботи над картиною — у наслідування. Не дивно, що майстерність живописців класицизму почала падати, і в другій половині XVII століття у Франції не було вже жодного художника рівня Латура і Пуссена.
|
|
|
