 |
Оцінка стану двосторонніх відносин з іншими державами та угрупованнями
|
|
|
|
Експерти 1997 року висловлювали однозначну думку щодо країн, з якими потрібно розвивати відносини у першу чергу. Це Росія, Німеччина, США та Польща. У березні та червні порядок залишався таким само, у вересні Німеччина та Росія йшли слідом за США, а в грудні - Росія та Німеччина слідом за США. Польща в цьому плані завжди була 4-ю. Слід зазначити, що певне перерозташування першої постійної “трійки” країн має досить таки умовний характер, тому що відсоткова різниця між ними не дуже велика й статистично незначуща. Пріоритетність розвитку відносин, окрім перших згаданих країн, експерти відзначають також з Білоруссю у березні і червні та з Канадою - у вересні та грудні.
З іншого боку, саме з цими країнами відносини України, за оцінками більшості тих же експертів, розвивалися найбільш інтенсивно. Така ситуація зазначалася впродовж року стосовно всіх згаданих країн, окрім Росії та Білорусі. В березні експерти відзначали Росію першою (в червні - другою) серед країн, розвиток відносин з якими був би найбільш бажаним для України, але останньою серед 24-х зазначених країн, відносини України з якими дійсно успішно та інтенсивно розвивалися.
Непросте ставлення українського зовнішньополітичного середовища до Росії обумовлене відсутністю будь-якої ейфорії від факту підписання пакету важливих документів у травні 1997 р. Перебіг взаємин на державному та урядовому рівнях зумовлює обережне та до певної міри скептичне ставлення експертів до перспектив українсько-російських відносин.
В цьому контексті звертає на себе увагу усвідомлення кардинальної важливості відносин з Росією з одного боку, та розуміння нестабільності досягнутого врегулювання спірних питань, яке в будь-який час може змінитися на новій спалах ворожнечі - з іншого. Серед експертів, як і серед політиків (за винятком лівих), домінують дві основні орієнтаційні групи: прихильники послідовної нормалізації двосторонніх взаємин, та скептики, які вважають встановлення з Росією нормальних і рівноправних взаємовигідних стосунків практично неможливим.
|
|
|
Білорусь жодного разу не відзначали як країну, з якою успішно розвивалися двосторонні відносини. В березні 1997 р., за оцінками експертів, найбільш успішно розвивалися стосунки зі США, Польщею, Німеччиною, Італією та Грузією; в червні - з Польщею, Росією, США, Румунією, Німеччиною, Угорщиною та Молдовою; в вересні - з Польщею, США, Росією, Німеччиною, Канадою, Грузією, Ізраїлем та Румунією; в грудні - зі США, Польщею, Росією, Канадою, Німеччиною, Грузією, Нідерландами та Кореєю. Вага інших країн за цими показниками була незначною.
Отож, безумовним лідером серед країн за оцінкою інтенсивності та успішності розвитку відносин у червні та вересні була Польща. Оцінка стану двосторонніх відносин з нею порівняно з іншими країнами була найвищою протягом року, окрім березня. Можна сказати, що загальний рейтинг Польщі почав зростати з червня. В вересні він досяг свого апогею і в грудні повернувся майже до початкового (березневого) рівня. Так, в червні оцінка двосторонніх відносин з цією країною зросла від 3. 90 до 4. 13, у вересні - до 4. 27, у грудні впала до 4. 10 бали. З іншого боку, у березні та грудні вона 2-га (відзначають 52-53% експертів) серед країн, з якими відносини успішно і інтенсивно розвивалися, а в червні та вересні — 1-ша у такій якості (відзначають відповідно 61% та 73% експертів). Схожа картина спостерігається і при оцінці її як союзника в цілому, і як країни, на співробітництво з якою можна покластися при реформуванні ЗС: у березні та грудні її назвали як союзника 43, 9-48, 8% експертів (2-га позиція) та 26, 8% (4-та та 3-тя позиції) експертів, як країну, з якою слід співробітничати при реформуванні ЗС; у червні відповідно вже 50% (2-га) та 41% експертів (2-га); у вересні відповідно 63. 4% (1-ша) та 40% експертів (2-га). Експерти до останнього часу продовжують надавати високої оцінки, але вже не найвищої в цілому, діям української дипломатії на міжнародній арені у відносинах з Польщею: 3, 31 бали у березні (1-ша); у червні-вересні 4. 03-3. 95 (1-ша); у грудні 3, 90 (2-га).
|
|
|
Що стосується Канади, з якою в березні 1997 р. Україна мала найкращі двосторонні відносини- 4. 13 бали за 5-ти бальною шкалою(1-ша), у червні вона втратила свій рейтинг пріоритетного партнера — 3, 80 бали (5-та позиція), а з вересня почала їх відновлювати - 4, 07 (3-тя). У грудні їй це майже вдалося - 4, 07 (2-га за Польщею, майже не відстаючи). Та й не дивно, бо слідом за США та Польщею у грудні вона поділяє 3-тє місце разом із Росією (25%) серед країн, відносини з якими останнім часом успішно та інтенсивно розвивалися. Тоді як у вересні Канада була 4-ю (18%), а у червні - 9-ю(7%), у березні 6-ю(17%).
Якщо за безпосередньою оцінкою найкращі стосунки Україна має з Польщею, то за іншими показниками у цьому плані безперечним лідером є США, особливо у березні та грудні. За оцінкою двосторонніх відносин у грудні 1997 США(3, 83-4, 05 бали) загалом посідає лише 3-тє місце (у вересні 4-те). А за середньою оцінкою успішності реальних дій української дипломатії у відносинах з США, що особливо зростала у червні та вересні (3. 50-3. 60 балі) та була дещо нижчою у березні та вересні (3. 10-3. 29 бали), ця країна була 2-ю в березні, 3-ю в червні, 5-ю в вересні, 4-ю у грудні. Але, як вже зазначалося, у березні та у грудні США були першими серед країн, відносини з якими найбільш інтенсивно розвивалися (58-61% експертів) й наприкінці року - першими серед країн, розвиток відносин з якими є найбільш пріоритетним для України (80-90% експертів у вересні та грудні). Цьому не суперечать й дані про те, що поміж іншими країнами США насамперед відносять до союзників України (41-63% експертів), особливо при реформуванні Збройних Сил (51-63%). Тільки в вересні звернула на себе більшу увагу Польща як союзник (43-50%, вересень - 64%), що в інших випадках йшла слідом за США.
|
|
|
Незважаючи на перерозташування, перша “п’ятірка“ країн, оцінка двосторонніх відносин з якими є найвищою, протягом року залишається незмінною. Окрім Польщі та Канади та США її складають також країни Балтії (3, 80-4, 23 бали) та Грузія (3, 79-4, 05 бали). Особливо порівняно високу оцінку за станом двосторонніх відносин з Україною країни Балтії мали в червні та вересні (2-гі) і українську дипломатію теж найвище оцінили у цьому напрямку в вересні (3-ті слідом за Польщею та ООН) - 3, 68 бали. Так само країни Балтії відзначають як важливого союзника — слідом за США та Польщею — протягом року (29-44% експертів), окрім червня (21, 1%), особливо в вересні (37%) та грудні (44%).
Майже без відриву від останньої країни з вересня посідає 6-те місце Німеччина (3, 95-3, 85 бали), у березні-червні - 8-ма (3, 63-3, 55 бали). І у напрямку відносин з цією країною за оцінкою експертів українська дипломатія, діє набагато успішніше від початку року. Загалом як союзника експерти не дуже високо оцінюють Німеччину, хоча вище ніж на початку року(від 19, 5% у березні до 26, 8% у грудні). Особливо на неї звертають увагу як на країну, на яку можна покластися при реформуванні ЗС.
Далі займають місця країни, які в залежності від обставин та останніх подій за оцінками експертів можуть періодично висуватися наперед. Так, у березні 6-13 місця займали: Ізраїль, Угорщина, Німеччина, Словаччина, Італія, Чеська республіка, Молдова, Казахстан - 3. 79-3. 47 бали;
у червні: Молдова, Азербайджан, Угорщина, Ізраїль, Німеччина, Чеська республіка, Словаччина, Казахстан - 3. 69-3. 33 бали;
у вересні: Німеччина, Угорщина, Азербайджан, Молдова, Чеська республіка, Ізраїль, Велика Британія, Республіка Корея -3. 95-3. 59 бали;
у грудні: Німеччина, Чеська республіка, країни Бенілюксу, Угорщина, Фінляндія, Ізраїль, Азербайджан, Республіка Корея - 3. 85-3. 40 бали.
На останніх позиціях містяться такі країни як: країни Близького Сходу та Перської затоки - 28-31 місця (2. 91-3. 07 бали); Франція - 30-34 місця, лише у грудні - 24-те; країни Латинської Америки - 31-36 місця (2. 59- 2. 97); Білорусь - 33-36 місця, лише у червні - 17-те (2. 50-3. 18 бали); Румунія - 31-35 місця, лише у червні - 16-те (2, 14-3, 23); країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону - 34-36 місця (2, 68-2, 85 бали); Росія - 35-36 місця, лише у червні - 25-те (1, 56-3, 06 бали).
|
|
|
Отже, за експертною оцінкою, з Росією Україна має найгірші стосунки, незважаючи на те, що у березні та червні Росія була першою серед “четвірки” країн, розвиток відносин України з якими є найпріоритетнішим, у вересні 3-ю, слідом за США та Німеччиною, а у грудні - 2-ю за США. Але, з іншого боку, відносини з нею від червня до останнього часу порівняно інтенсивно розвиваються - 2-га у червні за цим показником (52%), 3-тя у вересні(35%) та грудні(25%) разом із Канадою після Польщі та США. Хоча в березні експерти зазначали її останньою як таку (2%). До того ж успішність української дипломатії у відносинах з Росією на сьогодні (2. 74 бали у грудні) оцінюється значно вище (хоча не дуже високо порівняно з іншими країнами), ніж у вересні (2. 39 бали) а тим більш ніж в березні(2. 07 бали), хоча дещо нижче ніж у червні (3. 13). Певні коливання в експертних оцінках відбулися, безумовно, під впливом низки угод, що були підписані між Україною та Росією наприкінці травня. Звертаючись до подій того часу, у червні експертам пропонувалося оцінити Договір про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією від 31 травня 1997 р. та угоди щодо проблем розподілу Чорноморського Флоту: якою мірою вони відповідають національним інтересам України. За отриманими результатами в середньому їхня оцінка коливалася поміж “середньою” та “низькою”. Серед вад Договору про співробітництво, підписаного Л. Кучмою та Б. Єльциним, основними експерти називали 1) декларативність (41. 5%), і 2) підпорядкованість стратегічних інтересів України Росії (29, 3%). 53, 7% експертів зазначали “низьку” міру його впливу на позитивні зрушення в двосторонніх відносинах, 19, 5% - вважали міру такого впливу “нульовою”, 22% - ”середньою” і тільки 4, 9% - “високою”. Основними вадами угод щодо Чорноморського флоту більшість експертів вважали: 1) збереження іноземної військової присутності на території України (63, 4%), 2) збереження потенційної загрози територіальній цілісності України (36, 6%), 3) невідповідність курсу на інтеграцію України до європейських структур безпеки (26, 8%). 36, 6% експертів зазначили, що ці угоди “середньою” мірою відповідають національним інтересам України, а 36, 6% - “низькою”, 18, 4% - “нульовою” і лише 7, 9% - “високою”. Найбільша кількість експертів - 62, 5% у грудні зазначила “позитивне значення" Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 р. З іншого боку, за оцінками експертів, рейтинг Росії та країн СНД як союзників України (12% у грудні) впав майже вдвічі від березня (відповідно 24% та 22%). Але водночас Росію, слідом за США, Польщею та Німеччиною, постійно називали серед країн, на співробітництво з якими Україна зможе покладатися при реформуванні ЗС, хоча цю думку висловлювали дещо менше, ніж у березні (15-22% порівняно з 37% у березні).
|
|
|
Оцінюючи зусилля професійної дипломатії в царині реалізації національних інтересів України, за оцінкою експертів виокремилися чотири найбільш успішні напрямки співпраці. Зокрема ними стали відносини з Польщею, ООН, НАТО і США. За критерієм успішності дій української дипломатії зазначені країни та міжнародні організації отримували за 5-ти бальною шкалою наступні оцінки: 3, 10 - 2, 95 бали у березні; 4, 03 - 3, 50 у червні; 3, 95 - 3, 46 у вересні (США - 3, 29); 4, 10 - 3, 60 у грудні. Також досить високо оцінювались успішність і ефективність відносин з країнами Балтії та Німеччиною, особливо в березні та вересні порівняно з іншими державами: відповідно 2, 95-2, 93 у березні; 3, 28-3, 23 у червні; 3, 68-3, 24 у вересні; 3, 45-3, 50 у грудні. Найменш ефективними напрямками, за якими експерти протягом року постійно оцінювали дипломатію нижче за “3” бали, були відносини з країнами Північної Європи (від 2, 60 балів у березні до 2, 93 в кінці року), країнами Близького Сходу та Перської Затоки (від 2, 56 до 2, 73 балів у березні - вересні, та 2, 61 - у грудні), країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (2, 30-2, 63 бали), країнами Центральної та Південної Америки (у березні - 2, 41; від 2, 13 у червні до 2, 56 у кінці року) та у відносинах з Росією (2, 07-2, 74 бали, окрім червня - 3, 13). Слід зазначити, що починаючи з червня, на тлі злетів та падінь рейтингів інших країн, спостерігалося досить впевнене зростання загального рейтингу ефективності української дипломатії по цих напрямках.
Щодо відносин з країнами СНД в цілому, з європейськими структурами (ЄС та ін. ) та міжнародними фінансовими інституціями (МВФ, Світовий банк, ЄБРР), в червні порівняно з березнем спостерігалося помітне зростання позитивної оцінки дій української дипломатії за цими зазначеними напрямками, погіршення стану справ у вересні, та знову помірковане покращення експертних оцінок у грудні. Оцінки експертами діяльності української дипломатії по згаданих напрямах були меншими за “3” у березні та вересні і різко зростали в червні та грудні, коли вони були вищими за “3”. Таку оціночну криву можна спостерігати в цілому, тільки з іншими змінами в балах, ще за деякими напрямками, зокрема у відносинах з Росією, США, НАТО та ООН.
Особливо парадоксальним виглядало зростання рівня позитивного сприйняття урядової дипломатії в відносинах з міжнародними фінансовими установами, особливо з урахуванням фактичної кризи в стосунках уряду України з МВФ впродовж 1997 р. По-перше, це стосувалося припинення кредитування за програмою Stand-by через несвоєчасне ухвалення Верховною Радою бюджету на 1997 р. По-друге, відмови Ради директорів МВФ надавати Україні фінансову допомогу за програмою EFF. По-третє, фактичного блокування в другій половині 1997 р. фінансових позик за програмою Stand-by через невиконання зафіксованих в Меморандумі про співробітництво між урядом України та МВФ зобов‘язань щодо економічної лібералізації та дерегуляції підприємницької діяльності.
В свою чергу ефективність роботи Комітету по закордонних справах і зв’язках з СНД Верховної Ради України експерти оцінювали скоріше як “низьку”, так само як і роботу Комітету з питань оборони і державної безпеки ВР України. Водночас слід зауважити, що хоча діяльність цих комітетів не мала гучного громадського резонансу, насамперед на долю парламентського Комітету по закордонних справах і зв’язках з СНД випало нелегке завдання обстоювати інтереси України в Парламентській Асамблеї Ради Європи в питанні про скасування смертної кари. Це питання було, зокрема, обтяжене неточністю або навіть відсутністю точної та правдивої інформації від органів виконавчої влади щодо реального стану з виконанням в Україні смертних вироків. Внаслідок цього виникла навіть загроза припинення її участі в діяльності Парламентської Асамблеї РЄ та інших органах Ради Європи.
У березні 1998 року серед країн, з якими Україні було б варто насамперед підтримувати та розвивати відносини, експерти називають постійну четвірку - Росія, США, Німеччина, Польща. У грудні Росія (78%) була наступною після США (80%), а зараз навпаки - США (72%) йдуть слідом за Росією (80%). Але зміни, що відбулися, не суттєві за відсотками. Німеччина та Польща набрали у березні 1998 відповідно по 62% та 41%, а в грудні 1997 - по 73% та 50% експертів. Інші країни, за оцінками експертів, не набирають поки ще питомої ваги для України. Дотримуючись визнаних пріоритетів у стосунках з іншими країнами (або, навпаки, визначаючи пріоритетність за цим показником) Україна найбільш успішно та інтенсивно розвиває відносини саме із країнами зазначеної четвірки. Тільки, у першу чергу із Польщею (58%), потім Росією (46%), далі США (33%) та Німеччиною (33%). Наприкінці минулого року США (58%) були першими і тепер дещо втратили свій рейтинг, Польща була другою(53%), Росія разом з Канадою третіми (25%), Німеччина із Грузією четвертими (23%). Останнім часом за успішністю та інтенсивністю розвитку відносин з Україною до цих країн наблизилася ще і Корея (24%) (ЗАЗ-ДЕУ! ); Канада у березні за цим критерієм не згадується, а Грузія разом із країнами Балтії розташувалася на п’ятій позиції(12%). Інші країни не набирають більш 8% або ж зовсім не зазначаються експертами.
В цілому оцінка стану двосторонніх відносин сьогодні України із різними країнами порівняно з груднем дещо погіршилася. Особливо це стосується відносин з США, які випали з постійної першої п’ятірки та пересунулися на 13-ту позицію. Отже є над чим замислитися новому послу США в Україні С. Пайферу та й держсекретареві М. Олбрайт.
Не торкнулася негативна тенденція Грузії, Азербайджану, Китаю, Республіки Корея та Румунії. А у випадку Молдови, країн Центральної Азії та, особливо, Білорусі і Росії оцінки навіть зросли. Отже, до першої трійки країн, з якими Україна має найкращі відносини (оцінювалися за 5-ти бальною шкалою), так само як і раніш, за винятком США, належать Польща- 4, 03 бали, з помітним відставанням Грузія - 3, 89 бали (4-та у грудні) та Канада - 3, 72 бали (2-га у грудні). Далі йдуть країни Балтії, Німеччина, Молдова, що відновила колишню свою 6-ту позицію з 20-ї, та Республіка Корея, що постійно набирає ваги (відтепер 7-ма з 13-ої у грудні та 26-ї у минулому березні) - 3, 58-3, 55 бали. Останню трійку, що відірвана певною мірою від попередників, складають країни Близького Сходу та Перської затоки (34-ті, у грудні 28-мі), країни Латинської Америки (35-ті, у грудні 31-ші) та Іран (36-та, у грудні 33-тя) - 2, 64 -2, 45 бали.
До речі, міру шкоди інтересам України, якої завдала відмова України від поставки турбін до Ірану (Бушер) в обмін на згоду США дозволити Україні вступити до РКРТ, експерти розцінили в основному як “високу”- 32, 4% чи “середню” - 38, 2%; “низькою”мірою - відповіли 26, 5%, а “нульовою”-2, 9%.
Росія та Білорусь, які були з помітним відривом останніми у грудні, тепер займають відповідно 23-тю (3, 16 бали) та 26-ту (3, 05 бали) позиції.
Нагадаємо, що підвищення рейтингу РФ відбувається за умов загального падіння рівня оцінки стану двосторонніх відносин України з іншими країнами, їхньої стагнації. Про відносний характер цього покращення свідчать як зволікання з ратифікацією Українсько-Російського договору у Державній думі, так і оцінка експертами найбільш вагомої події — підписання у лютому 1998 року Президентами РФ і України Програми економічного співробітництва на 1998-2007 роки. Тільки один експерт вважає, що ця Програма високою мірою здатна забезпечити національні інтереси України, 11, 8% експертів — середньою. Натомість 64, 7% надали їй низької оцінки, 20, 6 — нульової.
З іншого боку, розглядаючи сьогодні діяльність української дипломатії на міжнародній арені, експерти також загалом надають їй значно нижчих оцінок ніж в грудні, які майже зрівнялися із березневими 1997 року: в середньому на 0, 33 бали нижче ніж в грудні. Особливо це стосується США, НАТО та міжнародних фінансових інституцій (МВФ, Світовий банк, ЄБРР), в яких оцінка впала на 0, 58-0, 72 бали, країн Західної Європи в цілому - на 0, 41 бали, тоді по іншим напрямках на 0, 1-0, 3 бали. Винятком є напрямок відносин з Росією, оцінка якого не змінилася від грудня на тлі загального падіння і зазнала значного покращення від минулого березня (від 2. 07 до 2. 72 бали). Втім і за такої ситуації українська дипломатія найвище оцінюється у напрямках відносин з ООН (3, 92 бали) та Польщею(3, 66 бали), далі з помітним відривом розташувалися відносини з Німеччиною, країнами Балтії, Європейськими структурами та НАТО - 3, 27-3, 13 бали; з країнами Центрально-Східної Європи - 3, 08 бали. За іншими напрямками відносин діяльність дипломатії оцінюється нижче за “3”, зокрема з США (2, 72 бали); а саме найнижче - у відносинах з міжнародними фінансовими інституціями (2, 49 бали). Тобто спроби цих інституцій “підштовхнути” адміністрацію Л. Кучми та уряд В. Пустовойтенка до проведення реформ та покарати за “неправильну поведінку” сприймається й як невдача дипломатії на відповідному напрямку. Навряд чи це справедливо.
В свою чергу порівняно з груднем 1997 р. також значно впала оцінка ефективності роботи комітету у закордонних справах і зв`язках з СНД Верховної Ради України, що тепер коливається в основному між “низькою” та “нульовою”, ближче до “низької”. Не справив належного позитивного впливу на експертів той факт, що врешті-решт відбулася ратифікація угоди “Про відкрите небо”.
Отже, за комплексом показників найкращі стосунки з Україною має Польща. Сьогодні вона лідирує серед країн, які насамперед експерти відносять до союзників України (57, 9% ) і займає 3-тю позицію (34, 2%) після США та Німеччини серед країн, на співробітництво з якими можна покластися при реформуванні ЗС України. Становище Польщі не суттєво змінилося порівняно з попереднім роком на відміну від США, стосунки з якими за експертними оцінками останнім часом зазнали певного погіршення. Відповідно дещо впав рейтинг США як союзника — від 51, 2% у грудні до 39, 5 % у цьому березні (2-га позиція слідом за Польщею). Але при цьому США, вважають експерти, продовжують залишатися провідною країною, на яку може розраховувати Україна у реформуванні власних ЗС.
Серед основних союзників України також називаються Рада Європи (31, 6%), Німеччина (26, 3% — 4-та; у військовому будівництві та реформуванні ЗС - 2-га слідом за США - 36, 8%), країни Балтії (23, 7%, 5-те місце), ОБСЄ (21, 1%, 6-те) та Росія (21, 1%, 6-та; у військовому будівництві та реформуванні ЗС - 4-та слідом за США, Німеччиною та Польщею - 15, 8%). НАТО та СНД як союзники поділяють 7-му позицію (по 13, 3%), а ЄС - 8-му (7, 9%). Порівняно з груднем 1997 р. рейтинг країн-союзниць у березні 1998 р. суттєво не змінився, окрім НАТО та країн Балтії, оцінки яких зменшилися.
Країнами, розвиток відносин з якими є найприорітетніший, влітку 1998 р. залишаються Німеччина (85%), Росія (75%), Польща (70%) та США(68%). Порядок розташування змінився відносно до березня 1998 р., але, з огляду на відсоткову різницю, це не є суттєвим. В березні, як зазначалося вище, першою була Росія (78%), слідом йшли США (72%), Німеччина (62%) та Польща(41%). Окрім зазначених експерти відзначали також Туреччину, Китай та країни Близького Сходу. У червні — це знову Туреччина та Азербайджан.
Туреччина від початку року постійно підвищує свої показники. Вона потрапила влітку 1998 р. в четвірку країн, з якими відносини України розвивалися найбільш інтенсивно останнім часом. Серед них також — Польща (89%), США (41%), Німеччина (38%). Росія, яка звичайно була четвертою, поступилася Туреччині (24%), поділивши з Аргентиною 5-те місце (22%). В січні-березні, нагадаємо, найбільш успішно розвивалися стосунки з Польщею(58%), Росією (46%), США(33%), Німеччиною(33%) та Республікою Корея (24%).
Залишаючись серед країн, з якими Україні потрібно в першу чергу розвивати відносини, Росія протягом квітня-червня 1998 р. значно втратила рейтинг. У червні спостерігається погіршення стосунків з Росії за усім комплексом показників, тоді як у січні-березні спостерігалося деяке покращення. За оцінкою стану двосторонніх відносин вона опустилася з 23-го на 34-те місце. Водночас погіршилися стосунки і з Білоруссю, за оцінкою стану яких ця країна знаходиться на 33-му місці (у березні - на 26-му місці). Відповідно, успіхи української дипломатії на напрямку розвитку відносин з Росію на тлі загального підвищення оцінки ефективності зусиль МЗС оцінюються не краще, ніж раніше (передостаннє місце - 2, 68 бали за 5-ти бальною шкалою). Також певною мірою знизилася вага Росії як союзника - від 21, 1% (6-та позиція серед усіх країн та угруповань у березні) до 13, 2% (8-ма позиція). Від початку року продовжує знижуватися вага Росії як країни, на співробітництво з якою можна покластися при реформуванні Збройних Сил України - 12, 2% (остання з усіх, що згадуються експертами), слідом за США, Польщею, Німеччиною та Великою Британією.
За експертними оцінками найкращі відносини Україна постійно має з Польщею. Вона перша серед інших країн за інтенсивністю та успішністю розвитку відносин і в першій незмінній за складом “четвірці” пріоритетних країн, з якими першочергово потрібно розвивати стосунки. Оцінка стану двосторонніх відносин з Польщею ще зросла і досягла рівня минулого вересня, коли вона була найвищою - 4, 28 бали(за 5-ти бальною шкалою). Як союзник від березня 1998 р. Польща теж перша 71, 1%(в березні - 57, 9%). Лише як країна, на яку можна розраховувати при реформуванні ЗС, вона друга - 36, 6%(в березні 34, 2%), трохи відстаючи від США - 48, 8% (в березні 65, 8%). Відповідно до цих показників, українська дипломатія заслужила своєї на сьогодні найвищої оцінки саме за розвиток відносин з Польщею- 4, 0 бали (рівень минулого червня, коли бал був найвищим - 4, 03); в березні ц. р. - 2-ге місце (3, 66 бали), слідом за ООН(4, 10). Втім, розуміючи, що “для танку потрібно двоє партнерів”, не слід, з одного боку, відносити всі заслуги у українсько-польських стосунках на рахунок української дипломатії. З іншого — недооцінювати зусилля дипломатів, які працюють на більш проблемних або конфліктних напрямах.
Перша “п’ятірка” країн, оцінка двосторонніх відносин з якими протягом тривалого часу була найвищою - Польща, США, країни Балтії, Канада, Грузія - дещо змінилася. У березні 1998 р. це сталося через сповзання США з 3-го(3, 90) на 13-те(3, 42) місце. Першу “п’ятірку” тоді склали: Польща (3, 72), Грузія (3, 89), Канада (3, 72), країни Балтії (3, 58), Німеччина(3, 56). Але в червні 1998 р. США відновили свої позиції і стали 2-гі (3, 82), слідом за Польщею (4, 28). Схожа картина деякого тимчасового погіршення стосунків зі США, а згодом — відновлення традиційного вже рівня спостерігалося й за іншими показниками: оцінка США як союзника впала з 51, 2% (кінець 1997 р. ) до 39, 5% в березні і підвищилася до 65, 8% в червні 1998 р., — в результаті США стали 2-ми у цій якості, слідом за Польщею. З цими процесами позитивно корелювали оцінки зусиль української дипломатії у цьому напрямку, що різко впали в березні 1998 р. порівняно з груднем 1997 р. (з 3, 60 до 2, 95 бали), і знову підвищилися у червні (3, 42 бали).
Влітку 1998 р. “п’ятірка” лідерів змінилася, оскільки Канада перейшла з 3-го(3, 72) на 10-те(3, 61) місце. Вона одна із небагатьох країн, оцінки стану двосторонніх відносин з якими дещо погіршилися.
Окрім Канади, за оцінками експертів, відбувається деяка стагнація стосунків з Грузією, Словаччиною, Чеською республікою, Китаєм, Болгарією, Вірменією, країнами Центральної Азії, Білоруссю та Росією; з іншими країнами оцінки стану двосторонніх відносин зросли.
Таким чином першу “п’ятірку” влітку 1998 р. складають окрім Польщі(4, 28 бали) та США (3, 82 бали) ще країни Балтії (3, 76), Ізраїль (3, 76) і Грузія (3, 71). Країни Балтії теж трохи понизили свій рейтинг у березні (від 3, 85 до 3, 58 бали), і підвищили у червні, що позначилося й на оцінках роботи української дипломатії у стосунках з ними. Країни Балтії у якості союзників України зберегли у червні 5-те місце — слідом за Польщею, США, НАТО, Німеччиною ( 21, 1% експертів вважають країни Балтії нашими союзниками)
Наступну “п’ятірку” за оцінкою стану двосторонніх відносин з Україною, на думку експертів, влітку 1998 р. складають Азербайджан, Республіка Корея, Німеччина, Угорщина, Канада (3, 68-3, 61 бали). Вони небагато поступаються країнам першої “п”ятірки”. У березні до другої п”ятірки входили Молдова, Республіка Корея, Азербайджан, Ізраїль, країни Бенелюксу, 3, 56-3, 46 бали).
На останніх позиціях, у червні 1998 р. розташувалися Білорусь, Росія, країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Іран (2, 80-2, 53 бали); у березні 1998 р. “аутсайдерами” були країни Близького Сходу та Перської Затоки, країни Латинської Америки, Іран (2, 64-2, 45 бали).
Оцінки успішності реалізації української дипломатією на міжнародній арені національних інтересів України так само як і оцінки інтенсивності та успішності розвитку двосторонніх відносин з іншими країнами різко впали у березні 1998 р. (в цілому від 3, 20 до 2, 87 балів), але зросли в червні (3, 08 бали), за винятком деяких напрямів. Оцінки експертів знизилися або залишилися такими ж щодо роботи МЗС по таких напрямах: у відносинах з Росією; країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону; ООН; Європейськими структурами (ЄС і т. д. ) Найвищі оцінки влітку 1998 р. дипломатія отримала за розвиток відносин з Польщею (4, 0 бали), ООН (3, 67), НАТО (3, 54), Німеччиною (3, 44), США (3, 42), країнами Балтії (3, 33). Найнижчі оцінки, як і в березні отримали напрямки відносин з країнами Близького Сходу та Перської затоки, країнами Латинської Америки та країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (2, 71-2, 51; в березні - 2, 57-2, 38).
Вагомими союзниками, як зазначалося вже вище, насамперед для України залишаються Польща - вважають у червні 1998 р. 71, 1%експертів (в березні — 57, 9%) та США — 65, 8% (в березні 39, 5%). Рада Європи(15, 8%), яка була в березні 3-ю(31, 6%) помінялася місцями з НАТО (34, 2%), яке було в березні 7-м(13, 2%). Важливими союзниками експерти продовжували вважати також Німеччину (28, 9%, у березні - 26, 3%), країни Балтії (21, 1%, в березні 23, 7%) та ОБСЄ (21, 1%, в березні 21, 1%). У військовому будівництві, так само, як і раніше, на думку експертів, можна покластися на співробітництво з США (48, 8%, в березні - 65, 8%), Польщею (36, 6%, в березні - 34, 2%) та Німеччиною (26, 8%, в березні - 36, 8%). Але у червні 1998 р. вдвоє збільшився відсоток експертів, які поділяють думку, що “таких країн немає” - 31, 7% (в березні -15, 8%).
Відповідно, міра, якою Україна має покладатися на своїх союзників у реалізації зовнішньополітичних цілей, за оцінкою експертів, продовжувала знижуватися, наближаючись до “низької”. Це при тому, що залежність України від різних держав та угруповань, вважають експерти, у квітні-червні 1998 р. посилюється, опинившися вже між “високою” та “середньою”, ближче до “середньої”(у грудні 1997 р. спостерігалося деяке послаблення залежності, але воно не переросло у тенденцію), і Україна вимушена буде дедалі більше підпорядковуватись їх наказам та очікуванням, навіть якщо це суперечить її національним інтересам. Говорячи відверто, не може не викликати непокоєння міжнародне становище України, яке характеризується, з одного боку, процесом деякої “вакуумізації” з точки зору інтеграційних процесів у сучасному світі, з іншого — зростанням залежності від інших країн, серед яких далеко не всіх можна вважати надійними союзників.
|
|
|
