Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Світове господарство та міжнародний географічний поділ праці.

Стр 1 из 6Следующая ⇒

Тема 4. Світове господарство

1. Світове господарство та міжнародний географічний поділ праці.

2. Науково-технічна революція і світове господарство.

3. Географія основних галузей промисловості світу:

3.1. Енергетика

3.2. Металургія

3.3. Машинобудування

3.4. Хімічна промисловість

3.5. Лісова і деревообробна промисловість

3.6. Легка промисловість

3.7. Харчова промисловість.

4. Сільське господарство світу.

5. Географія світового транспорту.

6. Зовнішні економічні зв’язки.

Світове господарство та міжнародний географічний поділ праці.

Господарство - це система виробництва, обміну, розподілу та споживання продуктів, що історично склалася і розвивається на певній території.

Національне господарство будь-якої держави так чи інакше взаємопов’язане з національними господарствами інших держав через економічні, політичні та інші зв’язки.

Такі зв’язки є взаємовигідними, оскільки навіть наймогутніша держава не виробляє увесь асортимент необхідних її населенню товарів і послуг потрібної кількості і якості. Країни мають різні природні умови і неоднаково забезпечені природними ресурсами, населення має різну кваліфікацію. Тому держави спеціалізуються на тих видах товарів і послуг, для виробництва яких мають кращі умови (які обходяться на цій території дешевше) порівняно з іншими країнами світу. Так само робить кожна держава світу.

Чинники, що впливають на спеціалізацію національних господарств поділяються на три групи:

Природні чинники	Географічне положення, наявність корисних копалин, забезпеченість водними та іншими видами ресурсів
Соціально-історичні	Шляхи розвитку, державний устрій, геополітичне положення, історичні традиції
Економіко-географічні	Ступінь розвитку, кількість і якість трудових ресурсів, структура господарства, економіко-географічне положення, розвиток транспорту

Поєднання чинників на окремих територіях спричиняє те, що певні види промислового та сільськогосподарського виробництва ніби прикріплюються до них. Таким чином, має місце міжнародний географічний поділ праці – спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів і послуг для потреб світового ринку.

Світовий ринок — сфера обміну товарами та послугами між національними господарствами. Завдяки такому обміну і сформувалося світове господарство.

Світовим господарством називають сукупність господарств усіх країн світу, пов’язаних між собою міжнародними економічними відносинами.

Міжнародний географічний поділ праці зумовлює формування галузей міжнародної спеціалізації (наприклад, для країн Південно - Західної Азії - Саудівської Аравії, Катару, ОАЕ, Кувейту - характерна нафтова промисловість, для США - широкий спектр машинобудування, для Канади — лісове та зернове господарство, Японії — автомобілебудування, суднобудування, електроніка та робототехніка, країн - «далекосхідних тигрів» — електроніка, Австралії — гірничодобувна промисловість, вівчарство та зернове господарство, Аргентини — скотарство, України — металургія, суднобудування, літакобудування, цукрова промисловість, Мальти — курортне господарство, Швейцарії — банківська справа та виробництво годинників, Скандинавських країн — паперова промисловість).

Галузі міжнародної спеціалізації країн базуються на:

- перевагах у ресурсах, конкурентоспроможності товарів;

- потребах інших країн у даному товарі;

- вигідних витратах на транспортування товару.

Етапи формування світового господарства. Світове господарство у своєму розвитку пройшло три етапи:

Доіндустріальний (аграрний) (до середини 19 ст.). Для цього етапу характерною була аграрна структура економіки. Сільське господарство та суміжні з ним (лісове господарство, полювання, рибна ловля) були провідними джерелами для отримання матеріальних благ. У ньому працювало 90 % економічно активного населення світу.

Індустріальний (II пол. 19 — сер. 20 ст.). На індустріальному етапі пріоритетними галузями господарства в країнах Європи, Північної Америки, в Японії, Радянському Союзі були промисловість та будівництво.

Постіндустріальний (інформаційний) (з кінця 20 ст.). В цей час завдяки стрімкому розвитку науки і техніки почав формуватися зовсім новий тип господарювання, для якого характерним було швидке зростання невиробничої сфери: освіти, культури, науки, маркетингових, юридичних, фінансових, побутових послуг і т. ін. Виробництво та сфера послуг стали наукомісткими.

Кожна з цих структур відповідає певному етапу формування світового господарства та представлена в сучасному світі.

Так на сьогодні аграрна структура економіки характерна для найменш розвинених країн світу, наприклад Сомалі, Афганістану, Лаосу, Непалу, Танзанії.

Найбільш компактну групу країн з чітко вираженою індустріальною структурою утворюють країни з перехідною економікою, а також Китай, деякі нафтодобувні країни Азії, Африки, Латинської Америки.

До постіндустріального суспільства вже перейшли США, Канада, країни Західної Європи, Японія. У них понад 60 % населення працює в невиробничій сфері. Швидкими темпами наближаються до цього показника «далекосхідні тигри». Досить високий рівень зайнятості у сфері послуг мають також деякі країни, що розвиваються, зокрема нові індустріальні країни Америки, країни-експортери нафти, що стали великими фінансовими центрами, дрібні острови, які відомі завдяки туристичному бізнесу. За прогнозами фахівців на середину XXI ст. у світі в сфері послуг працюватиме близько 90 % економічно активного населення.

Поглиблення міжнародної спеціалізації та обміну зумовило тісне зрощування національних господарств країн. Так утворився новий, вищий ступінь міжнародного поділу праці - міжнародна економічна інтеграція. Вона являє собою глибокі та стійкі взаємозв’язки окремих груп країн, що ґрунтується на проведенні ними погодженої міждержавної економічної політики.

Міжнародна економічна інтеграція призводить до формування міжнародних економічних угруповань країн. Вони можуть бути регіональними, тобто такими, що сформувалися на основі спільного географічного положення держав, або ж галузевими, що виникли на основі подібної господарської спеціалізації територій.

Найвідоміше міжнародне регіональне угруповання — Європейський Союз. З галузевих міжнародних економічних угруповань найвідомішим є Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК).

Одним з проявів міжнародної економічної інтеграції є інтернаціоналізація господарства – утворення транснаціональних корпорацій (ТНК). Їх зараз налічується понад 40 тис. (напр., «Дженерал моторс», «Форд»)

12 3 4 5 6 Следующая ⇒