Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

2.3.5. Межі застосування законів і методів формальної логіки в експертизі винаходів




2. 3. 5. Межі застосування законів і методів формальної логіки в експертизі винаходів

Говорячи про можливість застосування різних методів, законів і прийомів формальної логіки в практиці експертизи, необхідно відзначити її обмеженість.

Формальна логіка, як відомо, розглядає предмети і явища в стані спокою, відносної стійкості об'єктів, відволікаючись від їх розвитку і зміни. Проте, будь-який винахід несе в собі елемент розвитку, зміни і перетворення об'єктів.

Обмеженість методів формальної логіки виявляється, зокрема, у встановленні причинного зв'язку між ознаками об'єкта і технічним результатом, що досягається при цьому, оскільки методи, наприклад, наукової індукції повністю придатні лише для встановлення причинної залежності між ізольованими явищами. Досягнення тієї або іншої корисної властивості об’єкта в більшості випадків не може бути пов'язаним із наявністю якоїсь окремої ознаки об'єкта, а обумовлюється сукупністю ознак, їх взаємозв'язком.

Таким чином, ясно, що методи експертизи не повинні обмежуватися застосуванням тільки формальної логіки. Як відомо, вищою формою логіки є діалектична логіка, яка вносить у мислення, в принципи і закони пізнання ідею розвитку і зміни.

Ф. Енгельс кажучи про мислення «нерухомими категоріями» і мислення «поточними категоріями», відзначав, що «... новітнє природознавство прориває вузькі рамки першого способу мислення» і що діалектика «стає абсолютною необхідністю для природознавства».

 

3. Виявлення винаходів

3. 1. Теоретичні основи виявлення винаходів. Основні поняття

Для правильного виявлення винаходів велике значення має розуміння змісту основних понять, що використовуються в патентній експертизі взагалі і в процесі виявлення винаходів зокрема. За основу викладу понять прийнято нормативні положення, передусім із Закону і Правил.

3. 1. 1. Задача, технічний результат і споживчі властивості об’єкта винаходу (корисної моделі)

Праця людини може бути репродуктивною (відтворюючою) або творчою.

Репродуктивна праця характеризується наявністю зразка продукції, який підлягає відтворенню. Поняття «зразок» розглядається, при цьому, не тільки як натурний матеріальний зразок (приймач, пральна машина), але і як технічна документація, складена за стандартною або нормалізованою формою, що містить відомості про зразок, який підлягає відтворенню. Крім того, має бути відомий спосіб відтворення зразка, відомі матеріальні засоби для здійснення способу і запас сировини для отримання продукту. В творчості, перш за все, невідомим є продукт, технологія створення зразка також невизначена і зазвичай розробляється стосовно конкретних випадків. Кінцевою метою творчої праці є створення зразка для подальшої репродукції. Відрізнити творчу працю від репродуктивної можна, лише оцінивши новизну результату (продукту). Технічна творчість є пізнавальним процесом, оскільки перетворює невідоме у відоме. А пізнавальний процес включає добування інформації та її перетворення, як із матеріального джерела (довідково-інформаційних фондів), так і з інших місць зберігання інформації, включаючи «мозок фахівця».

Отже, будь-який пізнавальний процес являє собою послідовне задавання питань (постановка проблеми) та пошук відповідей на них. З  точки зору логіки всі питання можна розділити в залежності від методу пошуку відповіді на три види:

1) Найпростіші інформаційні питання, на які отримують відповідь як шляхом прямого звернення до джерел інформації, так і методом експерименту.

2) Задачі, які виникають тоді, коли потрібну відповідь прямо не знайдено. З інформаційних джерел можна отримати лише передумови відповіді і спосіб (метод, алгоритм) логічного або математичного перетворення цих передумов в шукану відповідь.

3) Якщо ж і алгоритм перетворення невідомий, то питання називається «проблемою».

Технічна творчість завжди починається з постановки проблеми. Якщо проблема є об'єктивною, тобто суспільство не має достатніх знань для її вирішення, то створення відповідних технологій і технічних засобів віддаляється на термін, коли наука їх зможе надати. На щастя, проблеми, в основному, є суб'єктивними і суспільство має достатню кількість передумов для того, щоб цю проблему звести до задачі.

Людина виплавляє сталь, збирає врожай, створює машини, речовини і матеріали найрізноманітнішого призначення – із усього цього складається суспільне виробництво - процес створення матеріальних благ, необхідних для існування суспільства, тобто направлених на задоволення суспільних потреб. Винаходи також служать задоволенню суспільних потреб, а саме, поліпшенню властивостей сталі, що виплавляється, підвищенню продуктивності бавовнозбиральної машини, покращенню умов праці тощо. На питання, як отримати ці та інші необхідні результати, дають відповідь винаходи.

Наприклад, винахід стосується жниварки для збирання соняшнику (приклади, наведені тут і далі - умовні). Чи означає це, що до цього винаходу не було жниварки для збирання соняшнику? Ні, не означає. Річ у тому, що суспільство почало вимагати, щоб жниварка мала велику продуктивність і при її використанні зменшилися втрати зерна - в цьому полягала потреба і тому перед фахівцями постала проблема, яка звелася до задачі, оскільки суспільство на момент її рішення мало засоби вирішити її і задовольнити вказану потребу, що призвело до створення винаходу.

Іншими словами, суспільство хоче при задоволенні частіше всього відомої потреби отримати інший результат у вигляді підвищення, збільшення, зменшення і т. п. певних показників машин і механізмів, способів виробництва, речовин, матеріалів тощо.

Винаходи, як правило, направлені на задоволення відомих суспільних потреб, тобто на рішення відомих задач. Проте, при розв'язанні відомих задач суспільство хоче отримати інший, необхідний для нього результат, що називається споживчими властивостями об'єкта, у порівнянні з відомим рішенням тієї ж задачі або об'єктом того ж призначення нове рішення при його використанні має виявляти нові властивості.

Засоби рішення задачі мають відноситися до техніки, а отже, результатом рішення має бути отримання перш за все технічного ефекту (технічного результату – далі ТР). Визначення технічного ефекту передбачає глибоке пізнання явищ, що відбуваються при здійсненні винаходів.

Оскільки створення винаходу і розкриття «фізики явищ» не завжди співпадає у часі, часто замість ТР указують той видимий корисний ефект (споживчі властивості), який є лише наслідком нового технічного ефекту, що забезпечується відрізняльними ознаками винаходу (особливо – для речовин). При цьому вказівка на безпосередній ТР, який одержують при реалізації винаходу, у свою чергу, також не свідчить явно про набуття ним споживчих властивостей, тому при формуванні задачі їх рекомендується указувати. Наприклад, ТР винаходу - відрив поверхонь виробу із вібропуансона і днища матриці при знятті вібраційних дій, що дозволить задовольнити суспільну потребу, а саме «підвищити і поліпшити товарний вид формованого виробу». Якщо можливо визначити технічний результат, то вказівка на нього при формулюванні задачі обов'язкова. Вказівка на споживчі властивості, які набуває об'єкт при реалізації винаходу, тобто очікуваний корисний результат для суспільства, бажана. Технічний результат цікавий і зрозумілий спеціалістам в даній галузі техніки (див. рис. 9).

Формулювання задачі винаходу повинно включати вказівку на той корисний результат, який може бути отриманий при використанні винаходу. Він є наслідком нових властивостей об'єкта чи технічного ефекту, причиною яких є відмітні ознаки нової сукупності ознак. Хоча ці ознаки є причиною отриманого ефекту, сам ефект може бути отриманий при використанні всієї сукупності ознак: інші складають умови, при яких відмітні ознаки приводять саме до такого ефекту. В іншій сукупності ознак ті ж відмітні ознаки можуть приводити до іншого технічного результату. От чому всі ознаки сукупності є суттєвими, а не тільки відрізняльні.

В деяких випадках формулювання технічного результату винаходу у вигляді одержаного технічного ефекту одночасно дає інформацію про одержаний суспільно корисний результат – другий наслідок причини.

Наприклад, «підвищення технологічних можливостей емульсії для обробки карбонатного колектора при підвищених температурах за рахунок підвищення її в'язкості».

Або «підвищення експлуатаційної надійності фундаменту, зменшення його матеріаломісткості і трудомісткості земляних робіт».

Згідно 4. 6. 6. 2 Правил " технічна задача, як правило, полягає в створенні об’єкта". Бажано, щоб задача була сформульована таким чином:

- найменування об’єкта, який підлягає удосконаленню;

- зазначення в загальному вигляді характеру удосконалень, які вносяться в об'єкт;

- формулювання технічного результату, якого можна досягти при реалізації винаходу.

Рис. 9. Приклад схеми створення винаходу

Таким чином, задача за прикладом 1 буде такою (як варіант):

«Задачею цього винаходу є удосконалення пристрою для помелу кави шляхом зміни матеріалу ріжучого органу (ножа), що дозволить збільшити його ударну силу на зерна кави. Таке удосконалення дозволить отримати більш дрібну фракцію зерен, що в результаті підвищить якість помелу кави».

Іноді винахід створюється для задоволення нової суспільної потреби. Такий винахід в патентній практиці називають піонерським, оскільки про нього говорять, що він вирішує нову задачу, тобто не має прототипу.

 Наприклад, освоєння явища квантового переходу електронів в атомах призвело до створення могутніх потоків електромагнітного випромінювання, були винайдені засоби управління цими потоками - лазери і мазери, які доти були невідомі і не мали прототипу.

Інший приклад. Об'єктом винаходу є дерматом - пристрій для зняття клаптів шкіри (трансплантатів) під час косметичних операцій.

Для задоволення відомої суспільної потреби у вигляді дерматома з новим корисним для суспільства результатом, а саме «зменшення травматизму і прискорення загоєння як донорської рани, так і рани пацієнта» винахідник пішов певним шляхом для досягнення цього результату, а саме встановив відповідним чином робочий орган, що дозволило зрізати не цільний клапоть шкіри донора, а отримати трансплантат  змінної товщини як за довжиною, так і за шириною”.

Задача в даному випадку формулюється наступним чином:

«Задачею цього винаходу було удосконалення дерматома шляхом зміни установки робочого органу, що дозволить отримувати трансплантати змінної товщини як за довжиною, так і за шириною, і в результаті зменшити травматизм під час операцій з пересадки шкіри і прискорити загоєння як донорської рани, так і місця накладення трансплантата».

Вибраному шляху відповідають певні технічні засоби. Вказівка на сукупність цих засобів складає зміст рішення цієї задачі.

Зменшення травматизму при операціях може бути досягнуте іншим шляхом вирішення задачі, що вимагає відповідно інших технічних засобів.

Наприклад, в тому ж дерматомі є вузол – тримач, який складається з. робочого обода, на якому закріплені ролики різної форми (виступи), які можуть можуть обертатися і приминати шкіру, тобто винахідник змінив форму виступів на робочому ободі, які збирають шкіру і приминають її через певні проміжки, завдяки чому трансплантат виходить перфорованим, тобто знову ж таки це не цільний клапоть шкіри.

Тоді задача звучить так:

«Задачею цього винаходу було удосконалення дерматома шляхом зміни форми виступів на ободі, що дозволить одержувати трансплантат з перфорацією і в результаті... (далі - як в попередньому прикладі)».

Поделиться:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...