 |
3.3. Об'єкти винаходів (корисних моделей) і ознаки, які їх характеризують
|
|
|
|
3. 3. Об'єкти винаходів (корисних моделей) і ознаки, які їх характеризують
Законодавство більшості країн регламентує перелік об'єктів, які можуть отримати охорону як винаходи (корисні моделі). Об'єктами винаходів (корисних моделей) є:
- продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму тощо);
- спосіб;
- нове застосування раніше відомого продукту або способу. Ці ж об'єкти можуть отримати правову охорону і в Україні згідно ст. 6 Закону. Існування саме таких перерахованих об'єктів винаходів (корисних моделей) витікає із наявності тих складових частин, які характеризують людську діяльність взагалі. Вона включає наступні елементи:
- певну потребу, на задоволення якої спрямовано діяльність;
- предмет діяльності;
- засоби діяльності;
- результат діяльності.
Порівняння перерахованих елементів і об'єктів винаходів (корисних моделей) показує, що останні їм відповідають і повністю їх охоплюють. Об'єктами винаходів (корисних моделей) можуть бути не лише нові пристрої, способи, речовини і штами мікроорганізмів, але й відомі об'єкти. В останньому випадку йдеться про рішення, в яких пропонується нове застосовування відомих об'єктів («на застосування»).
В ч. 3 цієї ж статті вказані рішення, які не можуть отримати правову охорону згідно цьому Закону. Це:
- результати художнього конструювання;
- топографії інтегральних мікросхем;
- сорти рослин і породи тварин;
- біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин і тварин, які не відносяться до небіологічних і мікробіологічних процесів.
Ці об'єкти охороняються спеціальними Законами.
3. 3. 1. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «пристрій»
Пристрій як об'єкт винаходу (усі положення в цьому та інших розділах відносно винаходів стосуються і корисних моделей, якщо не зазначене інше) - це споруда, виріб, що є конструктивним елементом або сукупністю конструктивних елементів, які знаходяться у функціонально-конструктивній єдності, що задовольняє певну потребу суспільства в результаті функціонування або використання.
|
|
|
Пристрій - найбільш поширений об'єкт винаходу. До пристроїв відносяться всі машини, апарати і прилади, всі інструменти, кріпильні і будівельні вироби і споруди, а також тара, меблі, посуд, взуття тощо (п. 10 Правил).
Пристрій, як об'єкт винаходу, як правило, характеризують наступні ознаки (ч. 10. 1. Правил):
1. Конструктивні елементи (вузли, деталі тощо).
«.. . корпус», «.. . пакет сіток», «... насадка».
Піногенератор, що складається з циліндричного корпусу, розпилювальної насадки і пакетів сіток, при цьому останні зроблені рухливими навколо поперечної вісі корпусу і встановлені в ньому із кільцевим зазором.
2. Взаємне розташування конструктивних елементів.
«пакету сіток... встановленого в корпусі з кільцевим зазором».
3. Форма виконання конструктивних елементів.
«... циліндричний корпус», «... кільцевий зазор».
4. Зв'язки між конструктивними елементами.
«.. . трубопровід подачі свіжого мономера приєднаний до трубопроводу... ».
5. Форма виконання зв'язку.
«... шнури розташовані на повздовжних балках і з’єднані між собою шарнірно».
6. Параметри, інші характеристики елемента (елементів) та їх взаємозв'язок.
«... облямовування виконано з поперечним виступом, висота якого є більшою за товщину ножа».
7. Матеріал, з якого виконані окремі конструктивні елементи або весь пристрій в цілому, середовище, яке виконує функцію елемента.
«... міжблочні замикачі виконані з полімербетону», «.. . поверхня циліндрів виконана з фторопласту», «... камера заповнена демпферною рідиною».
|
|
|
3. 3. 2. Об'єкт винаходу (корисної моделі) – «речовина»
До речовин як об'єкта винаходу відносяться (ч. 11 Правил):
- індивідуальні хімічні сполуки, до яких умовно відносять високомолекулярні сполуки та об'єкти генної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінантні молекули нуклеїнових кислот);
- композиції (з'єднання, суміші, розчини, сплави тощо);
- продукти ядерного перетворення.
Як видно з наведеного переліку речовин, в основу їх класифікації покладено спосіб отримання, тобто речовини, що отримані хімічним шляхом, нехімічним (тобто механічна суміш) і фізико-хімічним.
Для характеристики «речовини» використовуються різні види ознак, які залежать від вищезазначеного виду речовини.
Для характеристики індивідуальних хімічних сполук (речовин, що отримані хімічним шляхом) використовують (п. 11. 1 Правил):
- якісний склад (атоми певних молекул), кількісний склад (число атомів кожного елемента);
- зв'язок між атомами, взаємне розташування їх в молекулі, яка представлена хімічною структурною формулою, або в кристалічній решітці;
де R - алкілен А - алкіл або алкоксил.
Не всі речовини, що отримані хімічним шляхом, можуть бути охарактеризовані будовою молекул, з яких ці речовини складаються. В деяких випадках речовина являє собою складну суміш різних молекул. Наприклад, полімери, що є сумішшю молекул близької будови, але різної молекулярної маси, можуть бути охарактеризовані наступними ознаками:
- хімічний склад і будова окремої ланки полімеру;
- структура макромолекули в цілому;
- молекулярна маса і молекулярно-масовий розподіл;
- наявність певних бічних або кінцевих груп тощо.
Великі труднощі зустрічаються при характеристиці хімічних сполук, отриманих мікробіологічним синтезом, наприклад різних антибіотиків. Їх характеристика є сукупністю ознак, необхідних і достатніх для розпізнавання речовини. До таких ознак відносяться:
- елементний склад;
- молекулярна маса;
- результати спектрального аналізу, інші фізико-хімічні і біологічні особливості.
Наприклад:
«... Жовта масляниста рідина, розчинна у воді, метанолі, етанолі, ацетоні..., погано розчинна у хлороформі і бензолі, нерозчинна в чотирихлористому вуглеці, петролейному ефірі і гексані... ».
|
|
|
Для характеристики композицій, зокрема, використовують наступні ознаки (ч. 11. 1. 2 Правил):
- якісний (інгредієнти) і кількісний (зміст інгредієнтів) склад;
- структура композиції;
- структура інгредієнтів.
Наприклад:
«Мінеральне волокно, що містить SiO2, Ре3О3, ТіO2, MgO, MnO і СаО, яке відрізняється тим, що воно містить вказані компоненти в наступних кількостях, мас. %:
SiО2 - 27-61
Fе2O3 - 0, 8 -12
ТіO2 - 0, 5-3, 0
MgO - 4, 5-21
MnO - 8-23
СаО - решта».
В основному до композицій відносяться речовини, що являють собою прості механічні суміші, тобто в частинці такої речовини завжди можна знайти всі початкові компоненти узяті для отримання даної речовини, чого не можна сказати про сплави, скло, керамічні маси і подібні матеріали; отримання яких супроводжується безліччю фізико-хімічних процесів. Проте, не зважаючи на те, що при отриманні цієї групи речовин разом із механічним змішуванням відбуваються різні фізичні і хімічні процеси, які в даний час важко виявити, ці речовини відносять до речовин, що отримані нехімічним шляхом.
При цьому, наприклад сплави характеризуються за елементним складом металів, хоча, окрім власне металів, до складу сплавів входять різні складні сполучення.
Для характеристики таких речовин окрім ознак, названих вище, використовують ознаку «наявність умовних кінцевих компонентів».
«Паста для металізації високоземлистої кераміки, що містить, мас. % W - 70, А2О3 - 20, Сr2O3 - 10».
Для характеристики речовин, що отримані шляхом ядерного перетворення, використовують:
- якісний (ізотопний) склад елементів, кількісний склад (число протонів і нейтронів);
- основні ядерні характеристики: період напіврозпаду, тип та енергія випромінювання (для радіоактивних ізотопів).
|
|
|
