 |
4.4. Структура формули винаходу (корисної моделі)
|
|
|
|
4. 4. Структура формули винаходу (корисної моделі)
Формула винаходу, прийнята в Україні (п. 7. 2. Правил), складається або у вигляді одного пункту (одноланкова формула), або у вигляді двох і більше пунктів (багатоланкова формула).
Багатоланкова формула складається з декількох пунктів (ланок). В багатоланковій формулі розрізняють незалежні пункти, тобто пункти, що мають самостійне правове значення, і додаткові пункти, що не мають такого значення.
Додатковий пункт (пункти) формули розкривають, доповнюють характеристику технічної суті рішення, наведену в першому або будь-якому незалежному пункті формули винаходу.
Перший пункт формули завжди є незалежним, за ним можуть йти додаткові пункти, якщо вони є. Якщо їх немає, формула може бути одноланковою. Одноланкова формула застосовується лише тоді, коли суттєві ознаки, наведені у першому пункті формули винаходу, вичерпують характеристику його технічної суті і не вимагають подальшого розвитку в подальших пунктах.
Якщо додаткових пунктів кілька; то кожний із них може розвивати всю сукупність ознак незалежного або попереднього додаткового пункту, у тому числі шляхом розвитку окремих ознак сукупності. Додатковий пункт може мати посилання на декілька пунктів, сукупність ознак яких він розкриває і за якими безпосередньо розташований. Зв'язки, що існуюють між окремими пунктами в багатоланковій формулі, можуть бути різними.
Декілька додаткових пунктів можуть розкривати всю сукупність ознак шляхом уточнення, розвитку однієї і тієї ж ознаки незалежного пункту. В цьому випадку додаткові пункти називаються супідрядними.
Якщо кожний подальший додатковий пункт розвиває сукупність ознак шляхом розкриття відповідної ознаки попереднього пункту, то таку побудову багатоланкової формули називають структурою із послідовним підпорядкуванням додаткових пунктів.
|
|
|
При складанні формули винаходу часто використовують обидва види побудови багатоланкової формули.
4. 4. 1. Структура окремого пункту формули
Окремий пункт формули, як правило, складається з наступних частин (ч. 7. 3 Правил):
- обмежувальної;
- відрізняльної.
Обмежувальна частина відділяється від іншої частини формули наступними словами:
- який (яка, яке) відрізняється тим, що;
- який (яка, яке) характеризується;
- що полягає в тому.
Обмежувальна частина починається із назви винаходу, до якої висувається ряд вимог.
За назвою винаходу в обмежувальній частині наводять ознаки рішення тотожні ознакам прототипу, а також співпадаючу із ознаками прототипу частину ознак рішення з однаковою функцією з відповідними ознаками прототипу. Ця співпадаюча частина формулювання суттєвої ознаки рішення звичайно є вказівкою на цю спільну із прототипом функцію, на рід або клас тих предметів, до яких він відноситься.
Обмежувальна частина може складатися з однієї назви винаходу, якщо винахід піонерський, а також, якщо відоме рішення і винахід не мають подібності за технічною суттю, окрім назви об’єкта, до якого вони відносяться. При складанні обмежувальної частини для введення вказаних ознак зазвичай вживають слова «що містить», «який включає» тощо. В обмежувальну частину включають ознаки рішення, які повністю або частково співпадають із ознаками тільки одного відомого рішення (прототипу), а не декількох.
Відрізняльна частина формули винаходу містить суттєві ознаки технічного рішення, які відрізняють його від прототипу. Це можуть бути відомі ознаки, але в прототипі їм немає ані тотожних, ані подібних.
Поділ ознак на обмежувальні і вирізняльні є умовним: якщо прототипом буде обране інше відоме рішення, то до числа вирізняльних ознак можуть бути віднесені інші ознаки. Додатковий пункт багатоланкової формули починається зі скороченої назви винаходу, яка доповнюється посиланням на той пункт, ознаки або сукупність ознак якого він розвиває або доповнює.
|
|
|
Наприклад, «п. 2. Пристрій за п. 1... ».
Відрізняльна частина цього пункту містить часткові суттєві ознаки, які виражені поняттями з малим обсягом, наприклад видовими по відношенню до понять, якими виражені ознаки пункту, до якого відноситься даний додатковий пункт.
Додатковий пункт формули може розвивати, пояснювати всю сукупність першого або попереднього пункту шляхом додавання до нього ознаки, яка виражена поняттям, для якого у попередньому пункті немає родового поняття. Подібні випадки часто зустрічаються при складанні формул винаходів, об'єктом яких є речовини - суміші:
«1. Склад люстрової фарби, що містить терпенсульфид золота і органічні розчинники, який відрізняється тим, що додатково містить бутилтитанат або резинат титану і залізне мило.
2. Склад за п. 1, який відрізняється тим, що він додатково містить органічні сполуки вісмуту і бору».
В даному випадку відрізняльна частина додаткового пункту містить ознаки, що є додатковими до сукупності ознак першого пункту і які додають фарбі за першим пунктом додаткові властивості.
|
|
|
