 |
4.5.3. Спеціальні види формул. 4.5.4. Формула корисної моделі. 4.6. Аналіз деяких помилок, що поширені у формулах винаходів (корисних моделей)
|
|
|
|
4. 5. 3. Спеціальні види формул
Група винаходів. Технічна суть групи винаходів (п. 7. 2. 4 Правил) визначається бататоланкою формулою з кількома незалежними пунктами, кожний з яких визначає технічну суть одного з винаходів, які увійшли до заявки.
Послідовність викладу незалежних пунктів формули визначається об'єктом, до якого відноситься ТР всієї групи. Якщо винаходи відносяться до різних об'єктів, один з яких призначений для отримання, здійснення або використання іншого об’єкта, то в першому пункті формули зазвичай характеризується суть винаходу, що відноситься до об’єкта, який треба отримати (здійснити або використати). Якщо один винахід відноситься до об’єкта в цілому, а інший - до його частини, то в першому пункті викладається. технічна суть винаходу, що відноситься до цілого.
Оскільки суть кожного з винаходів, об'єднаних єдиним винахідницьким задумом викладається в незалежних пунктах формули, то ці пункти, як правило, не повинні мати посилань на будь-які інші пункти формули, а їх структура не має будь-яких відмінностей від структури одноланкової формули винаходу. Інколи все ж посилання допускаються, якщо вони дають змогу викласти даний незалежний пункт без повторення в ньому повністю змісту інших пунктів.
Незалежні пункти формули, що містить групу винаходів, можуть мати додаткові пункти, які групуються разом із тим незалежним пунктом, якому вони підпорядковані безпосередньо або через попередні додаткові пункти.
Нове застосування відомого об’єкта. Формула винаходу «на застосування» не має відрізняльної і обмежувальної частин (п. 14. 3 Правил). Вона складається з двох частин:
- перша - завжди починається зі слова «застосування», за яким йде назва відомого об’єкта в родовому відмінку, пропонованого до нового застосування;
|
|
|
- друга - зі слів « як... », за якою указують назву об’єкта, що виражає нове призначення об’єкта.
Формула винаходу:
«Застосування бурового розчину (назва відомого об’єкта) як електроліту для рідинних резисторів (назва об’єкта, що виражає нове призначення)».
4. 5. 4. Формула корисної моделі
Заявка на корисну модель оформляється і подається за тими ж правилами, що і заявка на винахід, і виражає технічне рішення за допомогою ознак, властивих відповідному об’єкту. Тобто для характеристики корисної моделі використовують ознаки, вказані в розділах 3. 3. 1 – 3. 3. 5 цього посібника.
Побудова формули корисної моделі повністю співпадає з правилами побудови формули на винахід. Необхідно зауважити, що згідно із " Правилами складання... " формула корисної моделі може було як одноланковою, так і багатоланковою, але на відміну від винаходу, кожна заявка на корисну модель повинна характеризувати лише одну корисну модель (ч. 4 ст. 12 Закону).
4. 6. Аналіз деяких помилок, що поширені у формулах винаходів (корисних моделей)
Наведені в даному розділі формули винаходів (KM) є умовними, проте вони засновані на реальних формулах винаходів і корисних моделей, що були подані у заявках на видачу охоронного документа.
Аналіз помилок технічного характеру не проводився. В основу критерію відбору формули для аналізу була покладена доступність технічної суті викладеного в ньому рішення для якомога ширшого кола фахівців або наочність допущеної помилки.
Задачею аналізу, що поданий в даному розділі, є ілюстрація порушення деяких нормативних правил під час складання формули винаходу.
Приклад 1:
«Заливальна мастика для герметизації електричного акумулятора, наприклад свинцевого, що містить каучуковий регенерат, бітум і масло, відрізняється тим, що за регенерат узятий камерний бутилкаучуковий, причому співвідношення згаданих компонентів дорівнює 1: 2: 1 мас. ч. »
|
|
|
Формула складена із порушенням загальних правил, а також правил, встановлених для характеристики суті винаходів, які відносяться до речовини, що являє собою суміш компонентів.
В даному рішенні пропонується замінити у відомій речовині – заливальній мастиці – один вид каучукового регенерата на інший – камерний бутилкаучуковий. Навіть якщо допустити, що кількісне співвідношення компонентів є для даного рішення суттєвою ознакою, то погодитися з тим, що воно має виражатися точним співвідношенням, наведеним у формулі, не можна.
Правила формулювання ознак у формулі на речовину вимагають наведення кількісного співвідношення компонентів у вигляді інтервалу тих значень, за яких ТР винаходу може бути досягнутий.
Відповідно до діючих Правил формула мала бути складена таким чином:
«Заливальна мастика для герметизації електричного акумулятора, наприклад, свинцевого, що складається із каучукового регенерата, бітуму і оливи, відрізняється тим, що вона містить як регенерат камерний бутилкаучуковий за наступного співвідношення компонентів, мас. ч.:
- камерний бутилкаучуковий регенерат 1 – 1, 5;
- бітум 2–3;
- олива 1–1, 5»
Приклад 2.
«Електромагнітний пристрій, що складається з просоченої ізолюючим матеріалом обмотки, що знаходиться в пазах магнітопровода, який відрізняється тим, що обмотка просочена сумішшю, яка складається з (%):
- золя ортокремнієвої кислоти 10 – 30;
- окисел алюмінія 20 – 40;
- слюда 70 – 80. »
Невірно визначено можливі межі вмісту компонентів: нижні межі нереальні, оскільки вони самі в сумі дають 100 %, тому іншу комбінацію у вказаних межах вже здійснити неможливо.
Але головна помилка в даній формулі пов'язана із невірним визначенням виду об’єкта при визначенні технічної суті:
- якщо було встановлено, що сукупність ознак, яка характеризує суміш, не є новою, а новим є лише призначення суміші, тоді треба було б скласти формулу винаходу на її «нове застосування»;
- якщо було встановлено, що сукупність ознак, що характеризує ізолюючу суміш є новою, то об'єкт винаходу — речовина і формулу винаходу треба було б скласти на рішення, об'єкт якого — ізолююча суміш для електромагнітного пристрою.
|
|
|
