 |
7. Міжнародна заявка на винахід відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ)
|
|
|
|
7. Міжнародна заявка на винахід відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ)
7. 1. Договір про патентну кооперацію
7. 1. 1. Мета та історія створення Договору
У зв'язку із розширенням міжнародних торгових, виробничих і науково-технічних зв'язків держав, породжених науково-технічною революцією, що бурхливо розвивається, відбувається значне розширення зарубіжного патентування і посилення тенденцій до уніфікації права в галузі охорони винаходів.
Значним кроком у бік уніфікації міжнародного патентного законодавства є укладення Договору про патентну кооперацію (РСТ) (далі - Договір). Договір та Інструкція до Договору (далі - Інструкція) були прийняті відповідно 17 червня і 19 червня 1970 р. на дипломатичній конференції у Вашингтоні. В даному розділі використовуватиметься текст Договору та Інструкції із всіма змінами і доповненнями, що мають силу на 1 березня 2001 року. Крім того, в тексті використовуються посилання на Адміністративні інструкції відповідно до Договору (за станом на 6 травня 1996 року) і змін від 01. 10. 97 p. Треба зазначити, що в жовтні 2000 року Асамблеєю Союзу був ініційований процес реформування Договору, а в травні 2001 року було створено Комітет із реформування Договору. Реформування системи РСТ передбачалося провести в два етапи:
- перший етап - орієнтовно протягом перших 5 років з дати ініціативи, а саме внесення змін, що стосуються спрощення деяких процедур і направлених на встановлення відповідності між положеннями РСТ і PLT;
- другий етап - кардинальні зміни всього тексту РСТ.
Мета розробки Договору про патентну кооперацію полягає у прагненні держав зробити внесок у прогрес науки і техніки, удосконалити правову охорону винаходів, спростити і зробити більш економічним здійснення охорони винаходів, коли така охорона здійснюється в декількох державах, полегшити і прискорити доступ публіки до технічної інформації, що міститься в документах, які описують нові винаходи тощо.
|
|
|
Договір має чотири основні аспекти міжнародного характеру: міжнародна заявка, міжнародний пошук, міжнародна публікація і міжнародна попередня експертиза. Графічно процедура патентування винаходу за РСТ представлена на рис. 17. До 01. 01. 2004 обов'язковий характер мали перші три перераховані аспекти, тобто всі подані міжнародні заявки ставали предметом міжнародного пошуку і міжнародної публікації. Ці елементи складали " першу фазу", яка розписана у розділі 1 Договору. Четвертий аспект - міжнародна попередня експертиза – не був обов'язковим. Заявник міг вирішити для себе, чи бажає він скористатися міжнародною попередньою експертизою. Це було " другою фазою", яка описана у розділі 2 Договору.
Рис. 17. Процедура патентування винаходів за процедурою РСТ
Однією із цілей реформування системи РСТ є «Виключення непотрібного дублювання в роботі Міжнародних пошукових органів (далі - МПО) і Органів міжнародної попередньої експертизи (далі - ОМПЕ) та національних і регіональних відомств. Тому було скасовано подачу вимоги про МПЕ, яка проводитиметься автоматично без збільшення розмірів мит, тобто в даний час можна говорити про одну міжнародну фазу.
7. 1. 2. Терміни і визначення
Для кращого і однозначного розуміння подальшого тексту наведемо деякі визначення із ст. 2 Договору:
" національний" патент означає патент, виданий національним органом;
" регіональний» патент - патент, виданий національним або міжурядовим органом, що має право видавати патенти, які діють більш ніж в одній державі;
" міжнародна заявка" - заявка, подана згідно із цим Договором;
|
|
|
" національне відомство" - урядовий орган Договірної держави, уповноважений видавати патенти (в Україні це Установа відповідно до Закону України " Про охорону прав на винаходи і корисні моделі. • Як указувалося вище в темі 6 Установа делегувала ці повноваження Укрпатенту);
" указане відомство" - національне відомство держави або національне відомство, що діє від імені держави, указаної заявником відповідно до розділу 1 Договору;
" вибране відомство" - національне відомство держави або відомство, що діє від імені держави, вибране заявником відповідно до розділу 2 Договору;
" одержуюче відомство" - національне відомство або міжурядова організація, до якої подається міжнародна заявка.
|
|
|
