Трансформація організаційної стратегії ТНК

Традиційним напрямом стратегії ТНК є створення самостійних філій. Відносини батьківської фірми (БФ) з філією (Ф) у межах такої стратегії складаються, в основному, по лінії контролю (володіння) і можуть доповнюватися зв'язками у формі передачі технології і/чи надання довгострокових кредитів. Філія, маючи оперативну самостійність, саме несе відповідальність за всі стадії виробничого процесу. Цю стратегію можна показати таким чином:

Рис. 6.3. Стратегія створення самостійних філій

Потенційно батьківська фірма може формувати такі зв'язки контролю зі значною кількістю філій, створених нею за кордоном. Ця модель взаємовідносин, наприклад, досить типова для деяких видів імпортзаміщуючих філій, що орієнтуються на місцеві ринки приймаючих країн (особливо в ситуації, коли існують обмеження на імпорт компонентів від батьківської фірми). У свою чергу, філії формують зв'язки з місцевими постачальниками і підрядниками (на рис. 6.3 вони позначені пунктиром).

Інший напрям стратегії ТНК — проста інтеграція, яка допус­кає винесення за кордон окремих технологічних стадій вироб­ництва продукції. В межах внутрішньофірмового поділу праці на зарубіжних філіях, наприклад, організується виготовлення про-> міжної продукції, там же іноді відбувається складання готових виробів, які реалізуються в країні базування або в третіх країнах. Аналогічні виробничі ланки складаються і в сировинних ТНК, де окремі філії можуть виконувати послідовні функції переробки сировини. Масштаби, напрями та характер зв'язків, що вини­кають у межах простої інтеграції, можуть бути різними, але голов­не, що відрізняє цю стратегію від попередньої, — неможливість самостійного функціонування філії, її інтегрованість у вироб­ничий ланцюг ТНК (рис. 6.4).

Головним стимулом для реалізації стратегії простої інтеграції є використання переваг розміщення (доступу до сировини, дешевої робочої сили та ін.) щодо тих чи інших видів виробництва ТНК. Батьківська компанія при цьому контролює весь виробничий лан­цюг (через володіння капіталом чи неакціонерні форми), центра­лізуючи деякі корпоративні функції.

Розділ І

6. Особливості сучасного етапу транснаціоналізації

З середини 80-х років дедалі виразніше виявляється орієнтація стратегії ТНК на створення інтегрованих систем міжнародного виробництва. У зв'язку з цим відбувається перебудова організа­ційних структур ТНК у напрямі посилення горизонтальних і вер­тикальних зв'язків між усіма елементами їх комплексів. Така стра­тегія комплексної інтеграції націлює транснаціональну фірму на

Рис. 6.4. Стратегія простої інтеграції

операції в будь-якому районі світу, якщо він надає оптимальні можливості.реалізації переваг власності, розміщення чи інтер-налізації з погляду глобальних інтересів ТНК. Будь-яка філія в будь-якій приймаючій країні потенційно може виконувати рівні функції для задоволення потреб усієї мережі підприємств ТНК. Дуже умовно така модель взаємовідносин показана на рис. 6.5.

Кожний елемент виробничого ланцюга ТНК тепер оцінюється не тільки з тички зору його індивідуальної прибутковості, а й за його внеском в інтегровану систему міжнародного виробництва. Значний функціональний зв'язок філій, інтенсивні взаємні по­токи ресурсів ведуть до поглиблення внутрішньофірмової й між-фірмової інтеграції. Така комплексна інтеграція означає подальшу штерналізацію ринкових відносин і підвищення за рахунок цього ефективності (прибутковості) функціонування ТНК.

Значне посилення конкуренції, тенденція до певного набли­ження стандартів споживання в різних країнах, нові можливості, що відкриваються сучасною технологічною революцією, — ці та інші фактори зумовили формування інтегрованих систем між­народного виробництва. Такі регіональні інтегровані мережі вже

Рис. 6.5. Стратегія комплексної інтеграції

«виткані» японськими ТНК в АТР; вони створюються в Західній Європі та Північній Америці, особливо в автомобільній промисло­вості, у виробництві телекомунікацій та інших наукомістких галу­зях. Регіональні інтегровані мережі постають не тільки на основі переміщення прямих інвестицій, а й за допомогою контрактних, неакціонерних форм взаємозв'язків, міжфірмових угод.