Масштаби діяльності транснаціональних корпорацій

Сучасні ТНК відрізняються від своїх попередників 50—60-х років масштабами, формами та структурою організації діяльності, стратегією трансграничних операцій. У зв'язку з цим розглянемо детальніше особливості транснаціональних фірм 90-х років.

Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації є ве­личезний масштаб операцій ТНК. Насамперед це виявляється в значному зростанні кількості материнських компаній ТНК та їхніх зарубіжних філій. Якщо на початку 80-х років у світі налічувалося близько 11 тис. ТНК і 104 тис. зарубіжних філій, то наприкінці 90-х — близько 53 тис. і 450 тис. відповідно. Глобальний нагро­маджений обсяг інвестицій ТНК (материнських компаній та

філій) досяг у 1997 р. 3,5 трлн дол., а загальний обсяг продажу їхніх закордонних філій — 9,5 трлн дол.

Протягом останніх двох десятиліть кумулятивний обсяг пря­мих іноземних інвестицій за темпами зростання більш ніж удвоє випереджав показник світових валових інвестицій в основний капітал. Зазначені дані свідчать про те, що міжнародне вироб­ництво стає дедалі важливішим елементом світової економіки. Тиші показники теж підтверджують, цю тенденцію. Міжнародна виробнича мережа філій ТНК зростає швидкими темпами: їхні загальні активи досягли наприкінці 90-х років 13 трлн дол., а загальна додана вартість, створена ними, — 2 трлн дол. Приб­лизно 70 % світових платежів за технологію є результатом внут­рішньофірмових трансакцій ТНК.

Про зростання масштабів транснаціоналізації світової еконо­міки свідчить те, що сума внутрішнього та зовнішнього нагрома­джених обсягів прямих іноземних інвестицій досягла 1/5 світового ВВП, експорт закордонних філій ТНК — 1/3 світового експорту; ВВП, вироблений за рахунок закордонних філій, становить 7 % світового ВВП.

90 % кількості транснаціональних фірм базується в розвинутих країнах з ринковою економікою. Однак за останні роки в процес транснаціоналізації дедалі більше залучаються фірми країн, що розвиваються, а також країн Східної та Центральної Європи. П'ять країн — Німеччина, Японія, США, Велика Британія, Фран­ція є районами базування для половини материнських транс­національних корпорацій промислове розвинутих країн. На ці країни припадає також 2/3 сукупного вивозу прямих іноземних інвестицій. У промислове розвинутих країнах розміщено близько 46 % усіх філій 1НК, у той час як у країнах, що розвиваються, — 42 %.

За останнє десятиріччя підвищився ступінь «міжнародності» операцій ТНК більшості країн. Ступінь міжнародності (транс-національності) характеризується питомою вагою зарубіжних ак­тивів, продажів, зайнятих у загальнокорпораційних показниках. На­приклад, питома вага активів зарубіжних філій ТНК ФРН у за­гальному обсязі активів небанківських компаній країни збіль­шилася за останні роки майже вдвоє. На початку 90-х років у найбільших ТНК США, ФРН, Японії за кордоном було зосере­джено 1/3 —1/4 активів. Статистика свідчить про зв'язок ступеня міжнародності операцій з розмірами фірми. У найбільших у світі ТНК частка зарубіжних активів і продажів була особливо високою. Зазначена тенденція є лише одним із проявів розгортання транс­націоналізації. Співвідношення обсягу вивозу капіталу і макро-

Розділі

економічних показників окремих країн теж переконливо свідчить про наростання цього процесу. Питома вага обсягу іноземних інвестицій у ВНП промислове розвинутих країн (крім США) подвоїлася в останнє десятиріччя.

Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації сві­тового господарства стало різке збільшення трансграничного злиття і поглинання. Трансграничні злиття і поглинання напри­кінці 90-х досягли 3/5 світового припливу іноземних інвестицій і поширилися в банківській сфері, страхуванні, хімічній та фарма­цевтичній промисловості, в секторі телекомунікацій та автомо­білебудування.