 |
Правове регулювання використання територій та обєктів природно-заповідного фонду
|
|
|
|
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ
Опорні поняття теми: природно-заповідний фонд, природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища, пам’ятки природи, зоологічні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва, літопис природи, охоронна зона.
Методичні рекомендації:
Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою і нормативним матеріалом. Рекомендується звертати увагу на співвідношення правових режимів різних видів територій та об’єктів природно-заповідного фонду: навчитися їх розмежовувати.
Природно-заповідний фонд – це система природних комплексів та об’єктів, що перебувають під особливою охороною держави. Об'єктами природно-заповідного фонду України є ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об’єкти яких мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та здійснення фонового моніторингу довкілля, вилучені з господарського використання повністю або частково і у встановленому порядку оголошені територією чи об’єктом природно-заповідного фонду України.
Види територій та об’єктів природно-заповідного фонду:
- природні заповідники;
- біосферні заповідники;
- національні природні парки;
- регіональні ландшафтні парки;
- заказники;
- пам’ятки природи;
- заповідні урочища;
- ботанічні сади;
|
|
|
- дендрологічні парки;
- зоологічні парки;
- парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва;
Порядок створення об’єктів природно-заповідного фонду України регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України».
Використання територій та об’єктів природно заповідного фонду здійснюється на праві власності чи користування. Згідно з статтею 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Завдання для самостійної роботи:
1. Правове регулювання контролю і нагляду за дотриманням законодавства про природно-заповідний фонд: визначити поняття контролю і нагляду, суб’єкти, порядок здійснення, нормативно-правове регулювання.
2. Правове регулювання управління охороною територій та об’єктів природно-заповідного фонду: визначити систему органів і заходів управління охороною природно-заповідним фондом, нормативні акти, що регулюють порядок такого управління.
САМОСТІЙНА РОБОТА
Методичні рекомендації до розв’язання задач
Для підготовки до кожної теми семінарського заняття студент повинен уважно вчитатися у поставлені питання для того, щоб зрозуміти їх зміст. Підготовку необхідно починати з вивчення спеціальної літератури. Після засвоєння основних категорій даної теми, необхідно опрацювати відповідний нормативний матеріал. Тільки після цього можна приступати до розв’язання задач і виконання практичних завдань.
|
|
|
Розв’язання задач слід починати із з’ясування обставин справи. Важливо усвідомити, що правильне з’ясування всіх юридично значимих обставин справи дозволяє окреслити коло правовідносин, що склалися, а відтак – це допоможе знайти норму права, яка дані суспільні відносини регулює. Секрет правника – деталі важливі! Необхідно звертати пильну увагу на дати (це визначає які редакції нормативних актів треба застосовувати), хронологію настання певних юридичних подій та юридичних фактів (набуття права власності, права користування, тощо), та їх правових наслідків, прикінцеві положення законів, терміни, що використовуються, строки. Важливо зрозуміти умови задачі і з’ясувати поставлені завдання. Деякі терміни схожі, але визначають різні правові режими. Вирішуючи практичні завдання, потрібно надати відповіді на поставленні питання повно та обґрунтовано, обов’язкова присутність посилання на статті нормативних актів. Логічному і нормативному обґрунтуванню повинен відповідати кожний висновок, зроблений при відповіді на те або інше питання.
До основних методичних прийомів, за допомогою яких вирішуються задачі слід віднести:
1. Необхідно встановити характер та вид правовідносин.
2. Опрацювати нормативний матеріал. Для ознайомлення з необхідним нормативно-правовим матеріалом рекомендуємо скористатися збірниками екологічного законодавства чи законодавчими базами (законодавча база НАУ, Ліга, Інфодиск «Законодавство України», тощо). Необхідно уважно слідкувати за новими нормативними актами, які приймаються Верховною Радою і Урядом України, Президентом України та іншими органами державної влади та місцевого самоврядування.
3. Опрацювати матеріали судової практики (тут слід використовувати принцип: якщо відповіді немає у нормативному акті - треба її шукати у судовій практиці).
Після того, як буде ретельно проаналізоване законодавство України, яке регулює правовідносини, описані в умовах задачі, необхідно здійснити тлумачення природоресурсних норм використавши при цьому сукупність способів тлумачення правових норм (правовий, мовний, логічний) для того, щоб застосувати відповідні норми права до даних правовідносин та дати правову кваліфікацію даним обставинам. Кожний розв’язок задачі повинен обов’язково супроводжуватися посиланням на конкретну статтю (пункт) нормативного акту, що регулює дані суспільні відносини з зазначенням точних реквізитів цього нормативного акту. Після правової кваліфікації має йти стисла відповідь на поставлені у задачі питання.
|
|
|
Задача вважається розв’язаною тоді, коли дано відповідь на всі питання задачі і при цьому зроблені посилання на відповідні статті (пункти) нормативних актів із вказівкою на те, коли і ким вони були видані. Не можна робити висновків, що лише фіксують порушення закону. Треба обов’язково показати наслідки такого порушення і способи відновлення порушених прав. Бажано скласти письмово план розв’язання задачі у декількох варіантах, з можливими правовими наслідками, у тому чи іншому випадку.
Розв’язана задача оформлюється у письмовому вигляді та має включати:
а) титульний аркуш – із зазначенням реквізитів вузу, студента та номеру задачі у практикумі;
б) умову задачі;
в) розв’язок – правова кваліфікація з посиланням на нормативні акти (обґрунтування) і відповіді на поставлені у задачі питання;
г) список використаної літератури і нормативно-правових актів.
|
|
|
