Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Співвідношення ордера на жиле приміщення з рішенням про його надання

Рішення про надання жилого приміщення окремим громадянам приймає виконавчий орган місцевої ради, підприємство, організація, у віданні яких перебуває жилий будинок. На підставі прийнятого рішення про надання жилого приміщення, громадяни, в тому числі тимчасово відсутні, дають письмове зобов'язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду (за винятком тих, кому жиле приміщення належить на праві приватної власності). Орган, що прийняв рішення про надання жилого приміщення, може переглянути своє рішення до видачі ордера, якщо виявляються обставини, які не були раніше відомі та могли вплинути на вказане рішення. У надане жиле приміщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер і дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення.

Жилі приміщення державного чи громадського житлового фонду заселяються тільки на підставі ордеру. Заселення жилого приміщення в приватному будинку здійснюється на підставі договору найму. Жиле приміщення, на вселення в яке видається ордер, має бути не тільки фактично, а й юридично вільним. На жиле приміщення, наймач якого незважаючи на непроживання в ньому, зберігає право, ордер не може бути виданий, як і на приміщення, в якому хтось проживає без законних на те підстав. Житлові органи зобов'язані до видачі ордера вжити всіх заходів щодо звільнення цього приміщення. Включення неповнолітньої дитини до ордера на жиле приміщення, надане одному з батьків, не тягне за собою втрату ним прав користування жилою площею другого з батьків, з яким неповнолітній продовжує постійно проживати.

Показовою у цьому випадку є така справа.

Л. пред'явив позов до "Київського заводу по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (АТ "Тодак") про визнання права на жиле приміщення і вселення.

Позивач зазначив, що їхня сім'я з чотирьох осіб (він, батьки і молодший брат) проживала у двокімнатній квартирі, що належить відповідачу. Батьки шлюб розірвали, і матері в 1989 р. було надано двокімнатну квартиру, в яку вона поселилася з молодшим сином. Оскільки двокімнатної квартири на двох осіб не надавали, мати включила до членів своєї сім'ї і його, позивача, — на той час неповнолітнього (народився у 1975 р.). Незважаючи на те що його було включено до ордера на нову квартиру, він залишився проживати з батьком, а у грудні 1993 р. був призваний звідти на строкову військову службу. Того ж місяця його батько помер.

Посилаючись на те, що відповідач не визнав за ним права на жилу площу у спірній квартирі і перешкоджає вселенню його туди, позивач просив суд задовольнити позов. Позов було задоволено.

У касаційній скарзі АТ "Тодак" просив скасувати зазначене рішення, посилаючись на те, що суд, зокрема не врахував, що позивачеві разом з матір'ю було надано іншу жилу площу.

Цілком правильно судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України 3 квітня 1996 р. визнала, що така касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що позивач зі спірної квартири не виселявся і постійно там проживав до призову на військову службу та користувався згідно зі ст. 64 ЖК правами й обов'язками члена сім'ї наймача цієї квартири. У нову квартиру він не вселявся і тому права на неї не набув. Це підтверджується показаннями свідків, приєднаними до справи документами, а також тим, що особисті речі позивача на момент смерті батька були у спірній квартирі. Батько позивача неодноразово звертався із заявою про прописання сина на свою жилу площу, де той фактично проживав.

Суд дав належну оцінку також тій обставині, що позивача до досягнення ним повноліття було включено до ордера на одержання матір'ю ' квартири і там прописано. Оскільки фактично він у цю квартиру не вселявся і там не проживав, зазначення її в окремих документах як місця його прописки не має правового значення для вирішення даного спору.

Громадянин, який отримав ордер на жиле приміщення, що на момент видачі ордера було вільним, але незабаром виявилося незаконно зайнятим будь-ким, вправі в судовому порядку вимагати звільнення приміщення.

Оскільки ордер породжує для громадянина, який його отримав, визначені вище правові наслідки, він не може бути односторонньо анульованим виконавчим органом без згоди самого громадянина. І тому тільки в судовому порядку він може бути визнаний недійсним.

- Правові підстави визнання ордера на жиле приміщення недійсним

Ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним у судовому порядку у таких випадках:

• надання громадянином відомостей, що не відповідають дійсності, про потребу в поліпшенні житлових умов (неправомірні відомості про членів сім'ї, що включені в ордер, про розміри раніше займаної площі, що послужило підставою для взяття на квартирний облік);

• порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення (видача ордера на жиле приміщення, право на яке зберігає інший громадянин, порушення прав наймачів на ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у квартирі, порушення порядку заселення);

• неправомірні дії службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення (порушення встановленого порядку розгляду і вирішення питань про взяття громадян на квартирний облік і надання жилих приміщень, у тому числі з порушенням черговості й отримання житла);

• інші випадки порушення порядку й умов надання жилих приміщень, серед яких: включення в ордер членів сім'ї, що не дали на це своєї згоди, видача ордера на фактично невільне приміщення, видача ордера на нежиле приміщення, на частину кімнати чи суміжну кімнату, на жиле приміщення, що не відповідає санітарним і технічним вимогам, у разі відсутності рішення про надання жилої площі, що має бути винесене відповідним органом.

Якщо позов пред'явлено особами, права яких порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов'язок з надання відповідачам жилого приміщення, до участі у справі має бути притягнутий виконавчий орган місцевої ради або інший відповідний орган, що здійснює управління житловим фондом. Якщо, незважаючи на попередження, притягнутий до участі у справі орган не вирішив питання про надання відповідачам приміщення, суд вирішує позов по суті і при його задоволенні покладає на цей орган обов'язок надати відповідачам те жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше, яке за змістом ч. 2 ст. 117 ЖК має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером. У будь-якому випадку надається інше, а не раніше займане жиле приміщення, якщо останнє зайняте на законних підставах. Якщо за ордером, виданим з порушеннями, зазначеними у ст. 59 ЖК, особи, які одержали його, не вселялися, суд вирішує питання лише про визнання ордера недійсним (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 р. за № 2).

Відповідно до п. 7 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України на вимоги про визнання недійсним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст. 59 ЖК підставами поширюється трирічний строк позовної давності. Визнавши причини пропуску цього строку поважними, суд задовольняє обгрунтовані вимоги. З цих самих правил слід виходити при розгляді вимог про виселення осіб, договір найму жилого приміщення з якими укладений з порушенням встановленого порядку без видачі ордера.

При вирішенні спорів про визнання ордера недійсним та інших спорів, пов'язаних з поліпшенням житлових умов, слід мати на увазі, що, відповідно до ст. 48 ЖК України, розмір площі, яка надається у межах установлених норм, визначається з урахуванням жилої площі, належної на праві власності особам, житлові умови яких поліпшуються, якщо ними не використані житлові чеки або жиле приміщення, що перебувало в їх приватній власності, передано у власність органу, який здійснює поліпшення житлових умов. Тільки за цих умов розмір жилого приміщення, яке надається, не може бути меншого розміру, що визначається Кабінетом міністрів України і Федерацією профспілок України.

⇐ Предыдущая 16 17 18 19 20 21 22 232425 Следующая ⇒