Активне слухання. Вправа «Цікава історія».

Час – 15 хвилин.

Мета: формування знань щодо комунікативних навичок, необхідних консультанту; надання інформації про важливість застосування навичок активного слухання.

Матеріали: фліп-чарт, маркери.

Інструкція.

Тренер об’єднує групу в дві однакові за кількістю підгрупи. Перша підгрупа виходить за двері, де учасники отримують завданні згадати невелику цікаву історію із власного життя (або сюжет книжки, фільму і т.п.), який вони будуть розказувати комусь із іншої групи. Доки учасники обирають історії, тренер дає завдання іншій групі (так, щоб не чули учасники першої): спочатку (хвилину-дві) уважно слухати те, що розповідатиме співрозмовник, а потім після непомітного сигналу тренер, перестати слухати, відволікатися, демонструвати неуважність і т.п. Коли учасники першої групи готові (обрали цікаву історію), тренер запрошує їх до кімнати, де пропонує обрати кожному пару з іншої групи та почати розповідь. Після завершення вправи учасникам першої групи пропонується проаналізувати, яку поведінку демонстрували їх візаві на початку розмови та в кінці. Важливо, щоб усі бажаючі висловилися. Наприкінці тренеру доречно пояснити, що метою даної вправи було наочно продемонструвати різницю між ситуацією, коли співрозмовник уважно слухає розповідь іншого, а коли – ні.

Тренер пропонує учасникам дати відповідь на питання: «Що роблять люди, коли не слухають співрозмовника і як це впливає на співрозмовників?» Відповіді записуються на фліп-чарті для того, щоб скласти «Заборонений список консультанта» - такої поведінки, яку не варто демонструвати сторонам під час медіації. Потім обговорюється питання: «Що роблять люди, коли уважно слухають і намагаються зрозуміти співрозмовника?» Результати також виписуються на фліп-чарті, і як підсумок складається список тих дій, які допоможуть тренер у якісно проводити процедуру медіації. Зазвичай, більшість із названих позитивних дій медіатора належать до навичок активного слухання. Під кінець тренер надає інформацію стосовно навичок активного слухання та їх важливості в роботі медіатора.

Мозковий штурм «Техніки активного слухання»

Інформація для фасилітатора.

Навички активного слухання

Невербальна комунікація

(погляд, міміка, психологічний простір, жести, поза, темп мови, тон і тембр голосу).

Прості фрази, що підтверджують наявність контакту - "так-так", "звісно", "звичайно" і т.п., що ніби "говорять" співрозмовнику/співрозмовниці, що ми його/її слухаємо і розуміємо те, що він/вона говорить. Основна функція таких фраз - підтвердити контакт із співрозмовником/співрозмовницею; використовуючи їх поряд з невербальними реакціями, виразити увагу й інтерес до нього/неї. Такі реакції особливо корисні, коли співрозмовник/співрозмовниця почав/почала викладати свої думки і ще не виразив/виразила їх повністю.