Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Важливим елементом системи безготівкових розрахунків між підприємствами та організаціями є їх форми.

Форми безготівкових розрахунків — це конкретні прояви руху грошових коштів від платника до покупця за допомогою різноманітних розрахункових документів (чеків, акредитивів, доручень, вимог-доручень, векселів).

Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається особливостями взаємовідносин суб’єктів господарської діяльності та спрямоване на забезпечення безперебійних платежів, прискорення обігу грошових коштів в розрахунках.

Загальні правила, форми і стандарти безготівкових розрахунків визначає "Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22. (рис.2.10 – 2.13).

Послідовність здійснення міжбанківських розрахунків зображена на блок-схемі – рис.2.14.

Рисунок 2.10 - Схема документообігу з використанням платіжних доручень

1.Товар або послуги 2.Рахунок-фактура

3. Платіжне доручення 4.Списання коштів з рахунку

5.Документи про перерахування коштів на рахунок постачальника

6.Зарахування коштів на рахунок постачальника

1.Товарно-транспортні документи і вимога-доручення

2.Платіжна вимога - доручення і транспортні документи

3. Платіжна вимога - доручення і рахунки

4. Повідомлення про платіж.

5.Акцепт.

6. Списання коштів з рахунку.

7. Документи про перерахування коштів на рахунок постачальника

8. Зарахування коштів на рахунок постачальника

Рисунок 2.12 - Схема документообігу при чекової формі розрахунків

Заява на отримання чекової книжки і платіжне доручення на депонування коштів.

1. Бронювання коштів, виписка чекової книжки

2. Видача чекової книжки

3. Відвантаження та пред'явлення відвантажувальних документів

4. Оформлення чека на продавця

5. Пред'явлення чека разом з реєстром чеків.

6. Пред'явлення чека до оплати, інкасація чека

7. Списання коштів з рахунка покупця та зарахування на рахунок постачальника

8. Перерахування коштів на рахунок постачальника

9. Надання виписок клієнтам

Рисунок 2.13 - Розрахунки на підставі покритого акредитива

1. Заява на акредитив 2.Депонування коштів

3.Поштовий акредитив 4.Повідомлення про відкриття акредитива 5.Відвантаження товару

6.Реєстр рахунків і товарно-транспортні документи

7.Зарахування коштів на рахунок постачальника

8.Реєстр рахунків і товарно-транспортні документи

Кредитоспроможність — це наявність у заявника кредиту/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

У світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу яких покладено аналіз фінансового стану заявника кредиту та його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку.

У практиці американських банків застосовується правило "5С" як абревіатура від перших літер базових критеріїв кредитування:

Character (характер);

Сарасіtу (спроможності);

Саріtаl (капітал);

Calleteral (забезпечення);

Сопditinos (умови).

Українські комерційні банки повинні використовувати загальну методику оцінки кредитоспроможності заявника кредиту для юридичних осіб, яка надана у положенні «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000р. № 279. Дана методика може бути адаптована з урахуванням введення додаткових критеріїв.

У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних заявників — юридичних осіб в сучасних умовах складається з двох основних етапів:

· аналізу фінансового стану;

· аналізу якісних показників діяльності підприємства.

Перший етап — розрахунок і оцінка показників фінансової діяльності потенційного отримувача кредиту на основі аналізу його фінансової звітності в розрізі таких компонентів, як прибутковість; платоспроможність; ділова активність (ефективність); фінансова стійкість.

Для здійснення оцінки фінансового стану заявника кредиту - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

o платоспроможність (показники миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

§ фінансова стійкість (показники маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

o обсяг реалізації;

– обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки заявника кредиту і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів -- у динаміці);

– склад та динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

– собівартість продукції (у динаміці);

– прибутки та збитки (у динаміці);

– рентабельність (у динаміці);

– кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

– ринкова позиція заявника кредиту та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

– наявність державних замовлень і державна підтримка заявника кредиту;

– ефективність управління заявника кредиту;

– професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

– інша інформація.

Другий етап оцінки кредитоспроможності - аналіз якісних показників діяльності підприємства, основними елементами якого є:

1) аналіз історії заявника кредиту;

2) ринкова позиція заявника кредиту та ступінь його залежності від циклічних і структурних змін в економіці та відповідній галузі;

3) ефективність менеджменту заявника кредиту;

4) наявність забезпечення (застава, гарантія, поручительство).

Кінцева загальна рейтингова оцінка потенційного заявника кредиту визначається як середнє значення від рейтингової оцінки 2-го етапу і сукупної попередньої рейтингової оцінки 1-го етапу.

Виходячи зі значення кінцевої рейтингової оцінки, отримувач кредиту присвоюється відповідна категорія надійності

клас А — фінансова діяльність дуже добра й дає змогу погашати основну суму кредиту та проценти за ним у встановлені строки;

клас Б — фінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В — фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Г — фінансова діяльність погана й спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас Д — фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.

Згідно вищезазначеного положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій» погашення отримувачем кредиту кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним є:

добрим, якщо заборгованість за кредитом і процентами сплачується у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становлять не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо проценти сплачуються;

недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом перевищує 90 днів і проценти не сплачуються.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами - табл.2.1.

Таблиця 2.1 Класифікація кредитного портфеля банку

Клас користу-вача кредиту	Погашення заборгованості
	добре	слабке	недостатнє
А	Стандартний	Під контролем	Субстандартні
Б	Під контролем	Субстандартний	Сумнівний
В	Субстандартний	Сумнівний	Безнадійний
Г	Сумнівний	Безнадійний	Безнадійний
Д	Безнадійний	Безнадійний	Безнадійний

Щодо формування резерву, у розрахунок його розміру вартість заставного майна (майнових прав) заявника кредиту (за винятком державних цінних паперів) включається у розмірі не більше 50% вартості, визначеної договором застави.

Враховуючи кон'юнктуру ринку, комерційний банк зобов'язаний один раз на рік, а у разі пролонгації кредитного договору — під час кожної пролонгації проводити перегляд вартості заставного майна, визначеної договором застави.

Резерв має бути сформовано щодо кожної групи кредитів у повному обсязі відповідно до сум фактичної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют – табл. 2.2

Таблиця 2.2 Норми резервування залежно від ступеню ризику

кредитів юридичним особам

Категорія ризику	Коефіцієнт резервування, %
Стандартні
Під контролем
Субстандартні
Сумнівні
Безнадійні

Необхідно звернути увагу на те, що при визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним отримувачем кредиту окремо зменшується на вартість гарантій і застави – табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Показники для розрахунку резерву під кредитні ризики

Категорія кредитної операції	Відсоток вартості забезпечення (гарантії), % що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
	майнових прав на грошові депози-ти, іменних депо-зитних серти-фікатів, випуще них банком-кре-дитором	бан-ківських ме-талів	держав-них цінних паперів	недержавних цінних паперів	нерухомого майна	рухомого майна інших майнових прав і дорого ці нних металів
Стандартна
Під контролем
Субстандартна
Сумнівна
Безнадійна

Щодо процесу банківського кредитування – його можна представити у вигляді узагальненої схеми-рис.2.5, 2.6.

Необхідно засвоїти, що банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких кредитних рахунків: простий, спеціальний, контокорентний.

Простий кредитний рахунок є найпоширенішою формою банківського строкового кредитування. На ньому може бути тільки активне (дебетове) сальдо, кожний факт видачі і погашення кредиту оформляється відповідними документами клієнта або банку (платіжне доручення, розпорядження кредитного відділу банку операційному відділу тощо).

Спеціальний кредитний рахунок застосовується банком в окремих випадках, наприклад при кредитуванні отримувача кредиту під заставу векселів.

Він є формою обліку кредитів до запитання. Якщо на цьому рахунку виникає кредитове сальдо, воно в той самий день має бути зараховане на поточний рахунок отримувача кредиту. Погашення кредиту може здійснюватися як за платіжними дорученнями отримувача кредиту, так і шляхом зарахування коштів, які надходять на користь отримувача кредиту від боржників за векселями, в кредит спеціального кредитного рахунку.

Рисунок 2.14 - Процес банківського кредитування

Контокорентний рахунок — це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. На ньому відбивають, з одного боку (за дебетом), заборгованість банку і всі платежі з рахунку за дорученням клієнта, а з іншого (за кредитом) — надходження коштів у банк від платників, у вигляді вкладів, повернення кредитів тощо.

Рисунок 2.15 - Механізм здійснення міжбанківських розрахунків

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте форми безготівкових розрахунків

2. Хто встановлює черговість платежів з розрахункового рахунку підприємства?

3. Що таке безакцептне (безперечне) стягнення коштів з рахунків клієнтів?

4. У яких випадках банк депонує кошти клієнтів при організації безготівкових розрахунків?

5. Протягом якого часу від дати заповнення платіжне доручення приймається банком до виконання?

6. Охарактеризуйте відмінність попередньої оплати товарів, послуг та виконаних робіт від авансових платежів.

7. Обґрунтуйте заходи економічного впливу за несвоєчасність оплати платником платіжних доручень за фактично одержані ним товари.

8. Охарактеризуйте позитивні й негативні сторони розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень.

9. Назвіть види акредитивів.

10. Які строки дії акредитивів?

11. Чи дозволено виставляти акредитив за рахунок власних коштів та банківського кредиту одночасно?

12. Охарактеризуйте особливості розрахунків акредитивами, коли кошти бронюються в банку-емітенті, а також коли виставляється непокритий акредитив.

13. Назвіть види чеків, які застосовуються при безготівкових розрахунках.

14. Що таке ліміт чекової книжки і як він визначається?

15. Коли застосовуються розрахунки чеками?

16. Коли вигідно здійснювати розрахунки плановими платежами?

17. Хто є ініціатором розрахунків, що ґрунтуються на заліку взаємної заборгованості?

18. Що таке доміциляція векселів і з якою метою банк виступає доміциліатом?

19. Які векселі будуть прийняті банком на інкасо та які санкції будуть застосовані сторонами одна до одної за невиконання умов угоди?

20.Яка структура процесу банківського кредитування?

21.У чому сутність та призначення кредитної політики банку?

22.Що таке стандарти кредитування?

23.Який зміст кредитних інструкцій?

24.Що таке кредитоспроможність заявника кредиту та основні етапи її оцінки?

25.Охарактеризуйте методики аналізу фінансового стану і надійності заявника кредиту..

26.Як класифікуються кредити за ступенем ризику?

27.Як формується загальний резерв для відшкодування втрат за кредитами?

28.Як розраховується спеціальний резерв для відшкодування втрат за кредитами?

29.На які цілі забороняється надання банківських кредитів?

30.Які основні джерела погашення кредиту?

31.Як розрахувати оптимальну процентну ставку за кредитом?

32.У чому сутність та призначення кредитного моніторингу?

33.Що таке контокорентний кредит і чим він відрізняється від інших кредитів?

Завдання до самостійної роботи

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒