Види банківських об’єднань

Банківська корпорація – це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Мета створення банківської корпорації – концентрація капіталів банків – учасників копорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації їх дяльності та нагляду за нею. Банківська корпорація реєструється як юридична особа, а також підлягає реєстрації у НБУ і заноситься до Державного реєстру банків. Статутний капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним вимогам НБУ щодо статутного капіталу новостворюваного банку. Як зазначається у ст. 10 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вимоги НБУ щодо надання банківській корпорації банківської ліцензії встановлюються на рівні загальних вимог для банків.

Установчими документами банківської корпорації є установчий договір та статут, які мають включати положення щодо забезпечення виконання корпорацією та її членами своїх фінансових зобов'язань і відповідальності за результати сумісної діяльності з метою забезпечення інтересів кредиторів та вкладників.

Банківська корпорація – свого роду банк банків для своїх учасників, їх міні-НБУ. Адже банки, що увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій. У Законі України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 10) зазначається, що централізації в межах банківської корпорації підлягають:

- виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її межами;

- операції на ринках грошей та капіталів;

- встановлення та ведення кореспондентських рахунків (у національній та іноземних валютах);

- моніторинг кредитних ризиків;

- розробка та прийняття загальних для членів банківської корпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої звітності;

- формування зовнішньої звітності;

- внутрішній аудит.

Перелік централізованих функцій може бути розширений за згодою банків - членів корпорації. Передача повноважень щодо централізованого виконання зазначених вище функцій від банків- членів до банківської корпорації повинна бути зафіксована як у статутах банків - членів корпорації, так і в статуті самої банківської корпорації.

Банківська корпорація виконує функції розрахункового центру для банків - членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових установ). Усі банки - члени корпорації виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в іноземних валютах) виключно через свої кореспондентські рахунки, відкриті в НБУ або безпосередньо у банківській корпорації.

Банки, що увійшли до банківської корпорації, зберігають свою юридичну самостійність у межах, обумовлених їх статутами та статутом банківської корпорації. Однак такі банки повинні в усіх своїх документах, укладених угодах тощо вказувати свою належність до корпорації.

Назва банківської корпорації встановлюється засновниками довільно з дотриманням вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- банківська холдингова група – це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки (ст. 11 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). В літературі висловлена думка про те, що в результаті впровадження в банківській системі декількох банківських холдингів на базі банків з найменшим рівнем капіталу на банківському ринку України буде створене конкурентне середовище, позбавлене неконкурентоспроможних банків з низьким рівнем капіталу, що дасть змогу українській банківській системі захиститися від іноземної фінансової експансії, яка останнім часом набирає сили[8].

Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. В свою чергу, якщо дочірній банк набув права власності на акції материнського банку, він зобов’язаний відчужити їх в місячний термін. Банківська ходингова група діє згідно з договором, яким на головний банк покладаються додаткові організаційні функції стосовно банків – членів групи, а також регулюються питання створення системи управління спільною діяльністю.

Банківський нагляд за діяльністю банківської холдингової групи здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі. Материнський банк зобов’язаний подавати консолідовано-фінансовий та статистичний звіти групи відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Це об’єднання реєструється НБУ, однак воно не має статутного капіталу та не набуває статусу юридичної особи після включення до Державного реєстру банків[9];

- фінансова холдингова група – банківське об’єднання, яке має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного із учасників фінансової холдингової групи. На відміну від банківської корпорації та банківської холдингової групи фінансова холдингова група об’єднує різні за видом діяльності фінансові установи (банки, страхові компанії, торговців цінними паперами тощо), які на ринку фінансових послуг частково конкурують між собою у боротьбі за фінансові ресурси клієнтів. Відповідно, об’єднання банків та інших фінансових посередників здатне синергетично примножити їх ринковий потенціал, оскільки такі об’єднання, які у європейському законодавстві визначаються як «фінансові конгломерати», здатні задовольнити попит клієнтів на оперативне отримання потрібних їм послуг у пакеті та із одного джерела.

Це договірне об’єднання, яке не володіє статусом юридичної особи. При цьому материнська компанія такого утворення при здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності його членів на виконання законодавства та нормативно-правових актів НБУ має право встановлювати правила, що є обов’язковими для членів фінансової холдингової групи (ст. 12 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Також материнська компанія фінансової холдингової групи зобов’язана подавати наглядовим органам консолідовано-фінансовий та статистичний звіти групи. Слід вказати, що у європейському законодавстві ствердився підхід, згідно з яким всі фінансові посередники, що входять до складу фінансових конгломератів, підлягають додатковому фінансовому нагляду в частині їх фінансового стану, операцій усередині групи, концентрації ризиків, а також механізмів внутрішнього контролю та ризик-менджменту[10]. Відповідні положення найшли своє закріплення також і у новому законодавстві України (мова йде про Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо нагляду на консолідованій основі» від 19 травня 2011 р., який в цілому набуває чинності 18 грудня 2011 р.).