Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Методичні вказівки до вивчення першої теми

При вивченні вступної теми курсу студенти повинні з’ясувати, що специфіка банківського сектору економіки потребує посиленого контролю і нагляду з боку державних органів регулювання. Діяльність банків забезпечує проведення розрахунків, акумуляцію грошових коштів і подальше використання їх, впливає на стабільність грошей, функціонування всіх секторів фінансового ринку, на динаміку інвестиційного процесу. Банки беруть на себе основну частку ризиків, які існують на фінансовому ринку.

Головними цілями регулювання банківської діяльності є підтримка стабільності банківської системи, конкурентного середовища серед банків та захист інтересів вкладників і кредиторів.

Глибшому засвоєнню матеріалу мають сприяти ознайомлення з принципами Базельського комітету з питань банківського нагляду, які використовуються у побудові та функціонуванні сучасної системи нагляду в Україні.

Принципи Базельського комітету з питань банківського нагляду:

1. Ефективна система банківського нагляду передбачає чітке визначення відповідальності і цілей кожної установи, що бере участь у нагляді за банківськими організаціями. Кожна з таких установ повинна володіти оперативною незалежністю і необхідними ресурсами. Мають бути визначені прийнятні правові рамки здійснення банківського нагляду, включаючи положення, що стосуються видачі дозволів на створення банківських організацій і поточного нагляду за їхньою діяльністю, а також повноваження розглядати питання про відповідність цієї діяльності чинному законодавству, вимогам безпеки й надійності і питання про правовий захист працівників наглядових органів. Повинні існувати положення з обміну інформацією між наглядовими органами і з захисту конфіденційного характеру такої інформації.

2. Необхідно чітко визначити, які види діяльності дозволяється здійснювати установам, що отримали ліцензію, стали об’єктом нагляду і що функціонують як банки.

3. Орган, що видає ліцензію, повинен мати право встановлювати необхідні норми для одержання ліцензії і відхиляти заявки установ, які не відповідають установленим нормам. Процес ліцензування має як мінімум враховувати оцінку структури володіння банківською організацією, її директорів і керівної управлінської ланки, операційного плану і механізму внутрішнього контролю, її фінансового стану, що планується, включаючи базу її капіталу. У тих випадках, коли власником або материнською організацією банку є іноземний банк, необхідна попередня згода наглядового органу країни його походження.

4. Орган банківського нагляду повинен мати право розглядати й відхиляти будь-яку пропозицію щодо передання іншим сторонам значної частки власності або контролю в існуючих банках.

5. Орган банківського нагляду повинен мати право встановлювати норми, які б регулювали великі кредити або інвестиції банку; критерії, спрямовані на те, щоб корпоративні філії чи структури не піддавали себе невиправданому ризику та не створювали перешкод здійсненню ефективного нагляду.

6. Орган банківського нагляду повинен установлювати обґрунтовані мінімальні вимоги достатності, що ставляться до власного капіталу всіх банків. Подібні вимоги мають відображати ті ризики, на які йдуть банки, і визначати компоненти капіталу, враховуючи при цьому здатність банків покрити збитки. Стосовно банків, що активно здійснюють міжнародні операції, ці вимоги не можуть бути нижчими за ті, які встановлені Базельською угодою щодо капіталу й поправками до неї.

7. Важливим елементом будь-якої наглядової системи є оцінка політики, практики й процедур банку, пов’язаних із наданням кредитів і розміщенням інвестицій і повсякденного управління портфелями позик та інвестицій.

8. Органи банківського нагляду повинні переконатися в тому, що банки розробили й застосовують на практиці відповідну політику, практичні методи і процедури оцінки якості активів, достатності резервів для покриття ідентифікованих сумнівних боргів і загальних резервів для відшкодування втрат за позиками.

9. Органи банківського нагляду повинні переконатися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні управлінські системи інформації, які дають змогу менеджменту банку ідентифікувати концентрації в рамках портфеля; наглядові органи повинні встановлювати пруденційні межі потенційного ризику і мати можливість без перешкод здійснювати ефективний нагляд.

10. З тим щоб попередити зловживання, пов’язані з кредитуванням споріднених установ, орган банківського нагляду повинен мати у своєму розпорядженні вимоги, які передбачають, що банком слід здійснювати кредитування споріднених компаній і фізичних осіб відповідно до принципу «довгастої руки», тобто мають бути забезпечені ефективний моніторинг за наданням таких кредитів і відповідні заходи щодо контролю за ризиками або щодо зниження загрози їх виникнення.

11. Органи банківського нагляду повинні переконатися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні необхідну політику й процедури, які дають змогу ідентифікувати, відстежувати й контролювати здійснення міжнародних позикових і інвестиційних операцій, ризик неплатоспроможності суверенної держави та трансфертний ризик, а також передбачають належні резерви на покриття таких ризиків.

12. Органи банківського нагляду повинні переконатися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні системи, які дають змогу точно оцінювати, відстежувати й ефективно контролювати ринкові ризики; наглядові органи повинні володіти повноваженнями встановлювати, у разі необхідності, конкретні ліміти і/або вимоги до капіталу на покриття потенційного ринкового ризику.

13. Органи банківського нагляду повинні переконатися в тому, що банки розробили всеосяжну процедуру управління ризиком (включаючи відповідний нагляд з боку правління й керівництва банку), що дає змогу ідентифікувати, оцінювати, відстежувати й контролювати всі інші види матеріальних ризиків і, у разі необхідності, мають у своєму розпорядженні капітал для покриття таких ризиків.

14. Органи банківського нагляду повинні переконатися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні систему внутрішнього контролю, що відповідає характеру й масштабам їхньої діяльності. Такий контроль повинен передбачати чітку процедуру делегування повноважень і відповідальності; розподіл функцій, які передбачають прийняття зобов’язань від імені банку, виплату його фондів і подання звітності за його активами і зобов’язаннями; узгодження цих процесів; гарантію збереження його активів; відповідний внутрішній або зовнішній аудит і правила, які забезпечують перевірку на відповідність діяльності банку законодавчим положенням і правилам.

15. Органи банківського нагляду повинні переконатися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні адекватну політику, практику й процедури, включаючи чіткі правила «знай свого клієнта», які забезпечують дотримання фінансовим сектором високих етичних і професійних стандартів, перешкоджають навмисному або мимовільному використанню банку злочинними елементами.

16. Ефективна система банківського нагляду повинна складатися з певних форм нагляду як на місці, так і заочного нагляду.

17. Органи банківського нагляду повинні підтримувати регулярні контакти з керівництвом банку та бути добре обізнаними в операціях банківської установи.

18. Органи банківського нагляду повинні мати у своєму розпорядженні кошти для збору, оцінки й аналізу пруденційних звітів і статистичної інформації, що надходить від банків на індивідуальній і сукупній основі.

19. Органи банківського нагляду повинні мати у своєму розпорядженні кошти для здійснення незалежної оцінки наглядової інформації за допомогою перевірок на місцях або за допомогою зовнішніх аудиторів.

20. Важливим елементом банківського нагляду є здатність наглядового органу здійснювати нагляд за банківською групою.

21. Органи банківського нагляду повинні переконатися в тому, що кожний банк веде необхідну звітність на основі послідовної бухгалтерської політики і практики, яка дає змогу наглядовому органу отримати правдиве й достовірне уявлення про фінансовий стан банку й про прибутковість його операцій, і впевнитися, що банк на регулярній основі публікує фінансові заяви, які правильно відображають його стан.

22. Органи банківського нагляду повинні мати у своєму розпорядженні адекватні можливості впливу, щоб вживати своєчасні, коригуючі заходи відносно банків, які не дотримують установлених пруденційних вимог (наприклад, мінімальних коефіцієнтів достатності капіталу) і в разі порушення регламентуючих положень або виникнення будь-якої загрози депонентам. У крайніх випадках це може включати право на відкликання банківської ліцензії або рекомендацію щодо її відкликання.

23. Органи банківського нагляду повинні здійснювати глобальний сукупний нагляд за своїми активними в міжнародному плані банківськими організаціями, ефективно застосовуючи моніторинг і відповідні пруденційні норми стосовно всіх аспектів операцій, що проводяться цими банківськими організаціями на глобальній основі, головним чином через іноземні філії, спільні підприємства й дочірні установи.

24. Одним із ключових елементів сукупного нагляду є контакти та обмін інформацією з різними іншими наглядовими органами, насамперед із наглядовими органами країни, яка приймає.

25. Органи банківського нагляду повинні вимагати, щоб місцеві операції іноземних банків здійснювалися згідно з тими самими високими стандартами, які застосовуються до національних банківських установ, і в інтересах сукупного нагляду повинні мати повноваження щодо обміну необхідною інформацією про такі банки з наглядовими органами країни походження.

Запитання для самоконтролю

1. Назвати особливості регулювання банківської діяльності.

2. Чим обумовлена і в чому полягає специфіка контролю банків за здійсненням своїх операцій?

3. Які саме операції банків потребують особливого контролю з боку центрального банку?

4. Назвати основні методи впливу центрального банку на діяльність комерційних банків.

5. Назвати основні складові системи банківського нагляду.

6. Перерахувати основні завдання банківського нагляду.

7. Назвати різні моделі побудови системи банківського нагляду, які існують у світовій практиці.

8. Перерахувати основні повноваження регулятивно-наглядових органів.

9. Пояснити роль Базельського комітету з питань банківського нагляду у становленні системи банківського нагляду в Україні.

10. Назвати головні етапи становлення системи банківського нагляду в Україні.

11. Охарактеризувати існуючу структурну побудову системи банківського нагляду в Україні.

12. Які управління входять до складу Генерального департаменту банківського нагляду НБУ?

13. Назвати мету та основні завдання Генерального департаменту.

14. Перелічити основні функції Генерального департаменту банківського нагляду НБУ.

15. Пояснити основні принципи взаємодії Генерального департаменту зі структурними підрозділами НБУ та правоохоронними й контрольними органами.

Теми рефератів

1. Принципи та напрями діяльності Базельського комітету з питань банківського нагляду.

2. Основні принципи ефективного банківського нагляду.

3. Особливості становлення служби банківського нагляду в Україні.

4. Сучасна структура служби банківського нагляду в Україні.

5. Світовий досвід побудови системи банківського нагляду.

Тема 2. Створення і реєстрація
комерційних банків в Україні

1. Порядок та умови створення комерційних банків в Україні.

2. Особливості здійснення державної реєстрації банків.

3. Порядок відкриття філій, представництв та відділень комерційних банків.

4. Особливості створення банку з іноземним капіталом.

5. Надання дозволу з боку НБУ на придбання та збільшення істотної участі в банку.

Література [1; 2; 3; 16; 28].

12 3 4 5 6 Следующая ⇒