Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Вимоги до програми фінансового оздоровлення банку

1. Програма фінансового оздоровлення банку передбачає систему заходів окремого банку, спрямованих на поліпшення його фінансового стану (ліквідності, платоспроможності, достатності капіталу, структури активів, дохідності, рентабельності тощо), а також на усунення порушень, які призвели до скрутного фінансового стану банку.

2. Програма фінансового оздоровлення банку обов’язково має містити:

2.1. Аналіз причин, унаслідок яких погіршилися фінансовий стан і платоспроможність банку.

2.2. Прогнозні показники діяльності банку (капітал банку, резерви, економічні нормативи, доходи, прибуток тощо), яких передбачається досягти після виконання заходів фінансового оздоровлення зі щомісячною розбивкою.

2.3. Конкретні заходи (залежно від умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану), спрямовані на поліпшення фінансового стану банку, із зазначенням строків їх виконання та розрахунок економічного ефекту від упровадження кожного заходу, зокрема такі:

· розроблення програми капіталізації, тобто збільшення статутного та регулятивного капіталу до потрібного розміру (у тому числі для забезпечення дотримання банком нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу банку (Н3) протягом шести місяців з дня прийняття Комісією Національного банку рішення про погодження програми фінансового оздоровлення;

· реєстрація в установлений термін оголошеного статутного капіталу;

· формування в потрібному розмірі резервних фондів та спеціальних резервів під активні операції банків, установлені нормативно-правовими актами Національного банку та чинним законодавством України;

· диверсифікування активів і пасивів з метою підвищення їх ліквідності;

· ліквідація/продаж збиткових філій та частки в дочірніх підприємствах;

· проведення інвентаризації активів за станом на перше число наступного місяця після прийняття Комісією Національного банку рішення про погодження програми фінансового оздоровлення та укладення відповідної угоди. За результатами проведеної інвентаризації списання безнадійних до повернення активів за рахунок створених резервів відповідно до чинного законодавства України. Ужиття заходів щодо погашення простроченої дебіторської заборгованості та списання безнадійної дебіторської заборгованості з простроченими термінами позовної давності;

· організація роботи щодо оголошення банкрутами боржників банку, які припинили погашення кредитів або сплату відсотків
за ними;

· забезпечення першочергового погашення заборгованості за вкладами фізичних осіб, строк дії договорів з якими минув;

· визначення відповідальних осіб з управління кредитними ризиками за рахунок раціоналізації управління банком у цілому;

· проведення переоформлення раніше наданих пільгових кредитів на загальних умовах, які встановлені внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику;

· ужиття заходів щодо створення та подальшого інтенсивного розвитку внутрішнього аудиту;

· унесення потрібних змін до системи управління підрозділами центрального апарату банку та його установами, запровадження прогнозування й планування роботи із залучення та розміщення кредитних ресурсів, забезпечення своєчасного доведення планів і лімітів до відома установ банку;

· переорієнтація діяльності банку на прибуткові види операцій;

· припинення нарахування та виплати дивідендів акціонерам (учасникам);

· припинення викупу власних акцій на період дії програми фінансового оздоровлення;

· припинення вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб та продаж акцій (часток) у статутних капіталах інших юридичних осіб, що не приносять прибутку або малоприбуткові;

· ужиття заходів щодо погашення боргових цінних паперів, що не мають активного ринку, їх емітентами;

· продаж (у разі потреби) частини цінних паперів, які мають активний ринок, у тому числі емітованих третіми особами, та державних цінних паперів;

· продаж інших активів, які не приносять прибутку, з метою підвищення ліквідності банку;

· проведення реструктуризації боргових зобов’язань банку (якщо є прострочені зобов’язання банку перед кредиторами) та реструктуризації капіталу банку (якщо передбачається проведення санації банку інвесторами);

· проведення реорганізації банку через приєднання іншого банку (або злиття) або поділу (виділення) з метою виконання вимог Національного банку щодо розміру регулятивного капіталу банку;

· інші заходи залежно від конкретних умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану банку.

Конкретні вимоги щодо розроблення програми фінансового оздоровлення мають зазначатися в листі з вимогою Національного банку.

Одночасно з програмою фінансового оздоровлення має подаватися кошторис доходів і витрат (надалі — щокварталу) у цілому по банку та з розподілом за філіями.

3. Банк, який працює в умовах дії програми фінансового оздоровлення, має проводити докладний аналіз адміністративно-господарських витрат, складати щоквартальний кошторис доходів і витрат та вживати заходів, спрямованих на зменшення витрат. Також має проводитися належний аналіз витрат, які фінансуються за рахунок балансового прибутку банку, та вживатися заходи щодо їх зменшення.

Кошторис доходів і витрат складається зі щомісячною розбивкою в розрізі філій. Запланований рівень витрат на поточний квартал має визначатися з урахуванням фактичних витрат за попередній квартал та динаміки співвідношення доходів і витрат за умови недопущення випереджувального зростання витрат порівняно з доходами.

На період дії програми фінансового оздоровлення банк зобов’язаний подавати кошторис доходів і витрат на розгляд і погодження територіальному управлінню Національного банку (відповідному підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) щокварталу до 15-го числа місяця, що передує плановому періоду. Територіальне управління Національного банку протягом п’яти робочих днів розглядає кошторис і надсилає його разом з висновками Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку.

Вимоги щодо розроблення та виконання банком
програми капіталізації

1. Банк, який не дотримується встановленого Національним банком мінімального рівня регулятивного капіталу банку (Н1) або нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2), або нормативу адекватності основного капіталу (Н3) протягом одного місяця, починаючи з дня встановлення факту порушення цих нормативів, має укласти з відповідним територіальним управлінням Національного банку (Національним банком) письмову угоду про виконання плану заходів щодо порядку і строків відновлення рівня регулятивного капіталу банку (програму капіталізації).

Письмову угоду щодо прийняття програми капіталізації зобов’язані укласти з Національним банком також і ті банки, що не виконують ліцензійних вимог щодо розміру регулятивного капіталу для здійснення окремих операцій.

2. Залежно від конкретних причин, що призвели до невиконання нормативних вимог Національного банку щодо рівня капіталу, у програмі капіталізації мають передбачатися:

2.1. Збільшення капіталу банку за рахунок внутрішніх джерел, зокрема таких:

· збільшення фондів, резервів, сформованих за рахунок прибутку, нерозподіленого прибутку, витрат банку;

· зменшення іммобілізації коштів на капітальні вкладення;

· зменшення суми відвернень (тобто вкладання коштів у цінні папери, що свідчать про участь у капіталі інших банків та фінансово-кредитних установ у портфелі цінних паперів банку;

· інвестиції в асоційовані та дочірні установи;

· призупинення вкладання коштів на умовах субординованого боргу до інших юридичних осіб.

2.2. Збільшення капіталу банку за рахунок зовнішніх джерел, а саме:

· збільшення статутного капіталу;

· реорганізація через приєднання іншого банку на умовах філії або до іншого банку на умовах філії, або злиття з іншим банком;

· санація (викуп) банку іншими юридичними/фізичними особами або іншим банком (далі — інвестори);

· залучення коштів на умовах субординованого боргу;

· продаж власних акцій (часток), викуплених в акціонерів (учасників) банку.

2.3. Прогнозні показники діяльності банку на період дії програми капіталізації (на кожну звітну місячну дату) для оцінки реальності плану капіталізації та контролю за його виконанням, а саме:

· розмір регулятивного капіталу банку;

· нормативи капіталу банку — адекватності регулятивного капіталу банку (Н2), адекватності основного капіталу банку (Н3);

· інші економічні нормативи, якщо виявлено випадки їх порушення (також мають зазначатися заходи, що вживатимуться банком для виправлення цих порушень);

· прогнозні баланси (форма 11) та звіти про прибутки та збитки (форма 2-КБ);

· інше залежно від проблем банку.

2.4. Строки виконання плану капіталізації за рахунок внутрішніх джерел, що мають установлюватися для банку індивідуально і не перевищувати 12-ти місяців. Для банків, нагляд за діяльністю яких безпосередньо здійснює відповідний структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, цей строк може становити до 18-ти місяців. План капіталізації банку за рахунок внутрішніх джерел має складатися з розбивкою за кварталами та місяцями, збільшення капіталу має бути поступовим, і не допускається його збільшення в значних (непропорційних) сумах на кінець установленого періоду за програмою капіталізації банку без обґрунтування причин цього.

2.5. Графіки формування в повному обсязі резервів за активними операціями банку (зокрема, для відшкодування втрат за кредитними операціями банку, під операції з цінними паперами, дебіторську заборгованість), а також прогнозні суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних паперів, класифіковані відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

2.6. Якщо банк передбачає емісію та продаж додаткових акцій, то в програмі капіталізації має міститися інформація про:

· розмір збільшення статутного капіталу в результаті додаткової підписки на акції;

· номінальну вартість акцій додаткової емісії, їх кількість та суму очікуваних надходжень;

· перелік акціонерів (учасників) банку, які підписалися на акції, разом з документами, що характеризують їх фінансовий стан та підтверджують можливість виконання ними своїх зобов’язань перед банком щодо додаткового придбання його акцій;

· дату завершення емісії.

Одночасно юридичні та фізичні особи, які бажають придбати або збільшити істотну участь у банку, подають до Національного банку документи для отримання попереднього дозволу в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Національний банк укладає письмову угоду з банком щодо виконання програми капіталізації після прийняття рішення про надання цього дозволу власникам істотної участі.

2.7. Якщо банк планує збільшити капітал через залучення коштів на умовах субординованого боргу, то в програмі капіталізації зазначається сума коштів, яку передбачається залучити, строк та підтвердження інвестора про його наміри та можливості.

2.8. Якщо банк у програмі капіталізації передбачає здійснити реорганізацію через приєднання іншого банку або санацію (викуп) банку інвесторами, то цей захід має відображатися в прогнозному балансі (форма 11) та звіті (прогнозному) про прибутки та збитки (форма 2-КБ) на останню звітну дату після проведення загальних зборів учасників, на яких прийматиметься рішення про затвердження підписки на акції (завершення реорганізації чи санації/викупу банку інвесторами). Також банк має надати Національному банку прогнозний розрахунок економічних нормативів на цю дату.

Крім того, банк подає інші документи для отримання дозволу Національного банку на проведення реорганізації відповідно до нормативно-правових актів Національного банку щодо реорганізації банків.

Якщо банк у програмі капіталізації передбачає здійснити реорганізацію через приєднання до іншого банку або злиття з іншим банком, то вищезазначені документи з прогнозними розрахунками має надати також банк-правонаступник.

Якщо надання пакета документів у повному обсязі призведе до затримки прийняття програми капіталізації, то банк має надати рішення правління та ради банку, що підтверджує обґрунтованість причин цього, з таких питань:

· проведення реорганізації та скликання загальних зборів учасників банку для прийняття рішення про реорганізацію (збільшення капіталу банку — у разі реорганізації через приєднання іншого банку);

· створення філії (у разі приєднання іншого банку);

· інших питань, установлених нормативно-правовими актами Національного банку щодо реорганізації банків. У цьому разі банк зазначає (у проекті угоди) конкретний строк подання повного пакета документів для отримання дозволу Національного банку на проведення реорганізації.

У програмі капіталізації банк зазначає строки надання територіальному управлінню Національного банку (відповідному структурному підрозділу банківського нагляду, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) відповідних документів, для контролю за виконанням заходів реорганізації банку, установлених нормативно-правовими актами Національного банку щодо реорганізації банку.

2.9. Якщо банк за програмою капіталізації планує санацію/викуп банку інвесторами, то подає до територіального управління (структурного підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) такі документи:

· рішення загальних зборів учасників щодо збільшення статутного капіталу банку з метою проведення санації/викупу банку інвесторами (або рішення спостережної ради банку про скликання цих зборів, якщо загальні збори учасників ще не проводилися);

· програму санації/викупу банку інвесторами. Програма санації/викупу має містити заходи щодо реструктуризації капіталу та боргів банку, а також підвищення/відновлення платоспроможності банку. Ця програма має затверджуватися загальними зборами (правлінням чи спостережною радою банку, якщо таке право надане його статутом) банку, що підлягає викупу, та уповноваженим органом банку-інвестора, якщо інвестором є інший банк;

· або проект програми санації/викупу банку інвесторами, внесений спостережною радою на розгляд загальних зборів банку, що підлягає викупу, та рішення спостережної ради банку про скликання загальних зборів банку з метою розгляду та затвердження цієї програми, якщо загальні збори ще не відбулися;

· інформацію про інвесторів банку разом з додаванням документів, що характеризують їх фінансовий стан та підтверджують можливість виконання ними своїх зобов’язань перед банком.

Одночасно, якщо інвестор унаслідок санації/викупу банку стає власником істотної участі банку в розмірах, визначених статтею 34 Закону про банки, то він має подати пакет документів для отримання на це письмового дозволу Національного банку.

Крім цього, банк в угоді з Національним банком для забезпечення звітності та контролю, що стосуються стану виконання заходів за програмою санації/викупу банку, зазначає строки надання територіальному управлінню Національного банку таких документів:

· угоди про переведення боргу між банком та інвесторами, погодженої з кредиторами;

· угоди між учасниками банку та інвесторами про перерозподіл акцій (часток, паїв);

· угоди між інвесторами і кредиторами про порядок, строк і черговість погашення (відстрочення, переведення) боргу перед кредиторами;

· інших документів згідно з чинним законодавством України.

2.10. Строк виконання програми капіталізації за рахунок зовнішніх джерел не повинен перевищувати шести місяців і має ґрунтуватися на конкретних строках, установлених для виконання заходів програми капіталізації (зокрема, строків щодо дії підписки на акції, залучення капіталу на умовах субординованого боргу, проведення загальних зборів учасників банку-правонаступника з метою вирішення питання про збільшення капіталу банку через приєднання чи створення банку-правонаступника, через злиття банків та здійснення заходів санації/викупу банку інвесторами).

3. Вимоги щодо оцінки програми капіталізації такі:

3.1. План капіталізації, прийнятий банком, має забезпечувати формування регулятивного капіталу банку (Н1) у розмірі, установленому нормативно-правовими актами Національного банку, та дотримання нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (Н3) з одночасним дотриманням інших економічних нормативів та приведенням інших показників діяльності банку у відповідність до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

3.2. Якщо регулятивний капітал банку менший за його статутний капітал, то відновлення рівня регулятивного капіталу банку в розмірі цієї різниці має здійснюватися за рахунок внутрішніх джерел коштів банку (прибутку, нерозподіленого прибутку тощо).

3.3. Реорганізація банку не повинна призвести до створення ситуації, яка б загрожувала інтересам кредиторів і вкладників банку; банк-правонаступник після реорганізації повинен дотримуватися економічних нормативів, установлених Національним банком.

3.4. Санація/викуп банку інвесторами має забезпечувати формування регулятивного капіталу банку в розмірі, установленому Національним банком, а також виконання нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (Н3), погашення вимог кредиторів і приведення діяльності банку у відповідність до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

3.5. Акціонери (учасники) та інвестори банку, що внаслідок виконання програми капіталізації є власниками істотної участі, мають отримати на це письмовий дозвіл Національного банку.

3.6. План капіталізації має бути погоджений правлінням та спостережною радою банку. В угоді з банком має бути застереження Національного банку про те, що невиконання планових завдань, які суперечать виконанню завдань програми, загрожує інтересам кредиторів і вкладників, і є підставою для застосування адекватних заходів впливу, у тому числі усунення з посад голови та членів ради і правління банку.

4. Якщо програма капіталізації розроблена банком у зв’язку з невиконанням нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) й адекватності основного капіталу (Н3), то її подання Національному банку, розгляд і затвердження Національним банком здійснюються відповідно до додатка 1 до цього Положення в складі програми фінансового оздоровлення.

У разі виникнення ускладнень під час погодження Національним банком програми капіталізації (зокрема банку, що не дотримується нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) й адекватності основного капіталу (Н3), або у зв’язку з реорганізацією банку) керівник територіального управління (керівник служби банківського нагляду або заступник голови — куратор служби банківського нагляду) Національного банку може прийняти рішення про внесення на розгляд Комісії Національного банку при територіальному управлінні (Комісії Національного банку) питання про погодження програми капіталізації цього банку.

5. Контроль за виконанням програми капіталізації має здійснюватися щомісяця на підставі:

· статистичної звітності банку, установленої нормативно-правовими актами Національного банку;

· інформації та документів, надання яких передбачене в програмі капіталізації (угоді банку з Національним банком);

· результатів інспекційної перевірки, у тому числі позапланової.

У разі отримання банком під час здійснення підписки на акції повідомлення про те, що деякі інвестори відкликали своє рішення про купівлю акцій, банк повинен негайно повідомити про це територіальне управління (відповідний структурний підрозділ банківського нагляду, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) Національного банку та внести зміни до програми капіталізації й письмової угоди щодо прийнятої програми капіталізації.

6. У разі невиконання банком програми капіталізації територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) може вимагати від банку в разі потреби надання у визначений строк письмових пояснень про причини невиконання програми капіталізації або прийняти (внести на розгляд Комісії Національного банку) рішення про відміну дії програми капіталізації (розірвання угоди з банком), або надати обґрунтовані пропозиції щодо застосування до банку жорсткіших заходів впливу.

Питання для самоконтролю

1. Які ви знаєте заходи впливу, що застосовуються НБУ до комерційних банків?

2. У яких випадках НБУ може використовувати такий захід впливу, як письмове застереження?

3. У який строк комерційний банк повинен подати відповідь на письмове застереження НБУ?

4. Які конкретні заходи щодо поліпшення фінансового стану банку можуть відображатися у письмовій угоді?

5. У яких випадках до комерційного банку застосовується такий захід впливу, як прийняття програми фінансового оздоровлення?

6. Ким здійснюється контроль за виконанням банком програми фінансового оздоровлення?

7. У якому випадку програма фінансового оздоровлення вважається завершеною?

8. Які види розпоряджень може видавати НБУ?

9. У яких випадках НБУ застосовує такий захід впливу, як розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі?

10. Які нормативи і в яких випадках має право підвищувати Національний банк?

11. У яких випадках НБУ може прийняти рішення щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій?

12. У якому випадку НБУ може прийняти рішення про обмеження або зупинення операцій щодо приймання вкладів (депозитів)?

13. У яких випадках НБУ може дати розпорядження банку щодо заборони надання бланкових (незабезпечених) кредитів?

14. У якому розмірі НБУ має право накладати штраф на банки?

15. У яких випадках НБУ може накладати на комерційні банки штраф?

16. У якому розмірі накладається на банк штраф за перше порушення протягом року порядку, строків і технології виконання банківських операцій?

17. У яких випадках та розмірі накладається на банк штраф за порушення нормативу обов’язкового резервування?

18. У якому розмірі накладається штраф за перше порушення протягом року нормативу Н7?

19. У якому розмірі накладається штраф за друге порушення протягом року нормативу Н9?

20. У якому розмірі накладається штраф за третє і подальші порушення протягом року нормативу Н10?

21. Яку величину не може перевищувати загальна сума штрафів за порушення нормативу Н13, нарахована за місяць?

22. На які банки штрафи не накладаються?

23. У яких випадках НБУ має право прийняти рішення про примусову реорганізацію банку?

24. З якою метою Національний банк призначає тимчасову адміністрацію банку?

25. У яких випадках НБУ має право призначати тимчасову адміністрацію банку?

26. Що таке реорганізація банку та які види реорганізації існують?

27. Протягом якого періоду має бути завершена процедура ліквідації банку?

28. У якій черговості задовольняються вимоги кредиторів у випадку ліквідації банку?

29. У який спосіб задовольняються вимоги кожної наступної черги кредиторів при ліквідації банку?

30. Як задовольняються вимоги однієї черги у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банку-банкрута?

Теми рефератів

1. Характеристика основних заходів впливу НБУ, що застосовуються до комерційних банків.

2. Особливості застосування такого заходу впливу НБУ, як прийняття програми фінансового оздоровлення.

3. Капіталізація комерційного банку як важливий чинник виконання вимог НБУ.

4. Реорганізація та реструктуризація комерційних банків.

5. Особливості процесу ліквідації комерційного банку.

[*] 5999 — технічний рахунок. Розмір основного капіталу (ОК) зменшується на від’ємний результат діяльності, що відображається на технічному рахунку 5999 в активі.

* Суми за рахунками 3103/2 + 3105/2 + 3203/2 + 3205/2 заповнюються за даними аналітичного обліку в частині інвестицій (що не консолідуються) в капітал установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу.

1 Сума коштів за зобов’язаннями за всіма видами гарантій та з кредитування зменшується на суму стовідсоткового покриття за цими операціями, що обліковується за балансовим рахунком 2612 «Кошти суб’єктів господарської діяльності для забезпечення зобов’язань».

1 Сума неамортизованого дисконту за короткостроковими кредитами береться за даними аналітичного обліку (рахунок 2706/1) відповідно до форми № 631 «Звіт про структуру активів та пасивів за строками».

2 Сума коштів за зобов’язаннями за всіма видами гарантій та з кредитування зменшується на суму відповідного стовідсоткового покриття за цими операціями, що обліковується за балансовим рахунком 2612 «Кошти суб’єктів господарської діяльності для забезпечення зобов’язань».

3 Тут і надалі за нормативами кредитного ризику суми за рахунками із символом «*» заповнюються за даними аналітичного обліку в частині інвестицій (що не консолідуються) в капітал установ у розмірі не більше ніж 10 % їх статутного капіталу.

1 Суми за рахунками 3190/1 «Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж» та 3290/1 «Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції» заповнюються відповідно до файла 42; суми беруться в розмірі сформованого резерву під акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції, які випущені банками і фінансовими установами.

2 Суми за зазначеними рахунками заповнюються відповідно до файла 42 за даними аналітичного обліку у частині інвестицій (що не консолідуються) в капітал установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу.

1 Суми за рахунками 3190/1 «Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж» та 3290/1 «Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції» заповнюються механічно; суми беруться в розмірі сформованого резерву під акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції, які випущені банками і фінансовими установами.

2 Суми за зазначеними рахунками заповнюються механічно в частині інвестицій у капітал (що не консолідуються) установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 56