Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Долікарська допомога при різних

Видах травм

4.3.1 Долікарська допомога при пораненнях і

кровотечах

Кров в організмі людини циркулює по кровоносних судинах: артеріях, венах і капілярах.

Кровотеча — це вихід крові з кровоносних судин. Кровотеча - наслідок порушення цілісності судин внаслідок травмування (укол, розріз, удар, розтяг) тощо [13].

Інтенсивність кровотеч залежить від кількості ушкоджених судин, їх діаметра, характеру ушкоджень і виду ушкодженої судини (артерія, вена, капіляр). На її інтенсивність також впливають рівень артеріального тиску, вид кровотечі (зовнішньої чи внутрішньої), вік потерпілого і стан його здоров'я.

Втрата крові може спричинити гостру недостатність кровопостачання тканин і органів, мозку, легенів, серця, що призводить до смерті.

Через небезпеку інфекції рятівник не повинен доторкатися до рани руками, промивати її водою чи ліками, присипати порошками.

Види зовнішніх кровотеч залежать від характеру ушкодження судин (капілярів, вен, артерій) і бувають: капілярна кровотеча, венозна кровотеча, артеріальна кровотеча, кровотечі з рота, з носа, з вух тощо.

Капілярна кровотеча виникає при поверхневих ранах, ушкодженні шкіри. Кровотеча може зупинитись сама завдяки згортанню крові. На таку рану накладають тугу стерильну ватно-марлеву пов'язку і бинт. Виток бинта має іти знизу вгору від пальців до плечей.

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

Венозна кровотеча виникає від глибоких ран, кровотеча інтен-сивніша, колір крові темно-червоний. Потрібно підняти вгору поранену кінцівку і після дезинфікування шкіри навколо рани розчином йоду чи спирту накласти тугу пов'язку.

Артеріальна кровотеча - пряма загроза життю людини, - виникає при глибоких рубаних або колотих ранах, кров ясночерво-на, б'є струменем у ритмі пульсу (б'є фонтанчиком), що зумовлене великим тиском.

Якщо кровотечу не вдається зупинити тугою пов'язкою, тоді артерію притискають до кістки, ближче до серця, за 10-15 хв в рані повинен з'явитися згусток крові (внаслідокїї згортання), котрий сам зупинить кровотечу. Накладають джгут або закрутку (гумову трубку, краватку, рушник) вище місця пошкодження, по-ближче до серця (рис. 32).

Рис. 32. Тимчасове зупинення сильної кровотечі накладанням

закрутки

Джгут тримають 1—2 год, звільняючи на 10—15 хв, притиснувши артерію, щоб не настало змертвіння тканин, і знов затягують його.

Тимчасово можна зупинити кровотечу згинанням кінцівки в колінному та тазостегновому суглобах (рис. 33).

Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Рис. 33. Тимчасове зупинення кровотечі згинанням кінцівки в колінному та тазостегновому суглобах

При пораненні шийних вен, зокрема підключичних, може виникнути повітряна емболія — важке смертельне ускладнення, зумовлене засмоктуванням повітря у венозне русло: необхідно притиснути підключичну вену до ключиці.

Кровотеча з носа. Потерпілого треба посадити, дещо нахилити його голову, розстебнути комір. На перенісся, чоло і потилицю покласти зволожену водою хустку, можна вставити в ніс тампон з вати чи марлі, змочений 3% розчином перекису водню і затиснути ніс пальцями.

Кровотеча з рота. Потерпілого кладуть горизонтально і швидко викликають лікаря, також це роблять при кровотечі з вух, що є ознакою порушення внутрішньочерепного тиску при травмі черепа.

Внутрішні кровотечі (капіляротоксикоз) — дуже небезпечні; різко блідне обличчя, частішає пульс, настає загальна слабість, запаморочення, задуха, спрага, утворюються чорні крапки на стегнах та животі у формі висипки. Потерпілий має перебувати у напівсидячому стані (підкладають лодушку під спину) із зігнутими в колінах ногами. Потерпілому сурово заборонено давати пити.

Правила накладання джгута: джгути бувають пневматичні або еластичні. Перед накладанням джгута кінцівку піднімають на 2-3 хв для знекровлення. Джгут накладають тільки на обгорнуту бинтом чи тканиною руку або поверх закоченого рукава одягу

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

више від рани, але якнайближче до неї, щоб при необхідності його можна було перемістити вище; джгут стискають до моменту зникнення пульсу, кінцівка синіє. Через 1 годину бажано на 10—15 хв звільнити руку від нього. Після накладання джгута кінцівку фіксують до тулуба з метою профілактики больового шоку і запобігання сповзання джгута. Час накладанню джгута вказують у записці, або в написі на тілі чи одязі.

Захист рани від забруднення

Рана - це механічне ушкодження цілісності судин, шкіри, слизових оболонок чи органа тіла, яке супроводжується болем і кровотечею. Кожна рана забруднена мікроорганізмами, що розмножуються на ушкоджених тканинах. Гнійні мікроби можуть із кров'ю потрапити в організм, викликати сепсис, запалення крові, що нерідко стає причиною смерті.

Забруднення ран землею може викликати правець (стовбняк), чи газову інфекцію. Тому необхідно обробляти шкіру довкола рани розчином йоду, спирту, бриліантового зеленого чи чистим спиртом. Ними рятівник обробляє і пальці своїх рук; заборонено з рани видаляти згустки крові, не можна до неї доторкатися; рану обробляє лише лікар.

За несприятливих умовах може виникнути гнильна анаеробна інфекція, правець тощо.

Щоб запобігти розвитку інфекційних ускладнень, насамперед здійснюють первинне закривання рани антисептичною пов'язкою, введенням антибіотиків в умовах медпункту. Маніпуляції з обмивання ран, їх країв, обробка настоянкою йоду називається туалетом ран. Хірургічна обробка рани, основна мета якої - не допустити інфекції, запобігання розвитку ранової інфекції. Хірургічна обробка - це обробка операційного поля, місцеве знеболювання, розтин, огляд ранового каналу, видалення нежиттєздатних тканин, остаточне зупинення кровотечі, дренування ран. Якщо потрібно на рану накладають шви.

4.3.2. Опіки

Опіки бувають первинні (миттєві) та вторинні.

Опік — це ушкодження тканин, яке виникає під дією високої температури, хімічних речовин, електроструму, сонячних і рентгенівських променів. Вторинні опіки - результат займання одягу та охоплення тіла полум'ям.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Виокремлюють 4 ступені опіків:

I ступінь - еритема і набряк шкіри, почервоніння шкіри;

II ступінь - утворення пухирів, змертвіння шкіри, відмирає роговий і блискучий шар епідермісу;

III ступінь - некроз епідермісу, змертвіння шкіри, її глибоких шарів, м'язів, тканин, частковий некроз дерми; струпи, кровотеча;

IV ступінь - некроз (обвуглення) шкіри і м'яких тканин; обвуглюється шкіра, уражені м'язи, сухожилля, кістки.

Одна третина чи одна друга ураженної опіком шкіри, внутрішніх тканин призводять до шоку, колапсу, смерті.

За глибиною ураження опіки поділяють на поверхневі (І, II, III ступенів), які гояться за рахунок здорової шкіри й епітелію шкірних придатків, та глибокі (III,IV ступенів), які можуть загоїтися тільки внаслідок крайової епітелізації (при обмежених опіках) або після проведення пластики шкіри.

Площу опіку найкраще визначати за правилом дев'ятки: шкірний покрив голови і шиї становить 9% загальної площі шкіри, однієї руки - 9%, передньої поверхні тулуба — 18%, задньої — 18%, однієї нижньої кінцівки - 18%, інші — 1%. Площа долоні дорослої людини складає 1 — 1,2% від загальної площі тіла.

Радіаційні опіки виникають внаслідок прямої дії іонізуючого випромінювання (нейтронів гамма- і бета- променів). Існує їх 5 ступенів:

I — опіки первинної еритеми. Через 1-2 год з'являється по
червоніння, триває від кількох годин до 2-6 діб;

II - прихований опік, триває від кількох годин до 2 діб;

НІ— період гострого запалення, поступове утворення вторинної еритеми, набряків, ерозії, виразки на ураженій шкірі з різким болем, триває від 2 тижнів до кількох місяців;

IV— відновлення (завершення) процесу, поступове зменшення еритеми і гоєння ран, глибокі виразки не гояться роками.

V - період віддалених наслідків - виникає атрофія підшкірної
основи, сухість і порушення пігментації шкіри, виразки, рубці.

Залежно від величини поглинутої дози радіаційного ви-про-мінювання розрізняють 4 ступені важкості радіаційних опіків:

1- при 800-1200 рад;

II - при 1200—2000 рад, повторна еритема, набряки, субепі-дермальні пухирі, атрофується шкіра, м'язи — через 1-2 місяці;

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

- при 2000-2500 рад - різко виражена еритема, набряки, пухирі, ерозії, виразки, некроз шкіри, нагноєння, гостре запалення, різкий біль, триває роками;

НІ - при 2500-3000 рад і більше - гостре запалення, набряк, біль, крововиливи, пухирі, некроз тканини, гангрена, сепсис.

Лікування: місцева гіпотермія, інфільтрація уражених тканин 0,25% розчином новокаїну, новокаїнова блокада, шкіру змащують стерильною олією, накладають фурацелінові пов'язки, лікують хірургічно.

При термічних опіках накладають стерильну пов'язку, обмотують людину простирадлом, забезпечують тепло, дають теплий чай, солодку каву, обтирають спиртом, одеколоном, горілкою чи змащують ними пов'язки і бинти. При шоку дають пити 20 крапель валер'янки чи краплі Зеленіна, 2-3 чарки вина чи горілки.

При хімічних опіках 10-20 хв промивають обпечене місце струменем проточної води.

При опіку лугом накладають пов'язку з марлі, змочену розчином борної кислоти (1 г на склянку води).

Забороняється відривати пухирі, а також відривати від них одяг, сургуч, каніфоль, бо це може призвести до інфекції та затягнути термін гоєння ран. Заборонено змащувати рани маслом, мазями, засипати порошками. При важких і обширних опіках (понад 15-30% загальної поверхні тіла) розвивається загальне ураження організму, що супроводжується важким шоком (опікова хвороба), викликає зміни в роботі центральної нервової системи (біль), зміни складу крові, інтоксикацію організму. Чим більша поверхня опіку, тим більше уражено нервових закінчень і тим сильніше виражені явища травматичного шоку.

Порушення функцій внутрішніх органів при опіках виникає велике виділення крізь опікову поверхню плазми крові, отруєння організму продуктами розпаду змертвілої тканини, які всмоктуються організмом із зони ушкодження. З'являються головний біль, загальна слабкість, блювання.

Потерпілому часто і потрошки дають пити воду з питною сіллю, (1/2 чайної ложки соди + 1 чайналожка солі на 1 літр води).

Для пов'язок використовують стерильний бинт, індивідуальний пакет. Опечену поверхню можна закрити чистою бавовняною тканиною, пропрасованою гарячою праскою або змоченою

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

етиловим спиртом, горілкою, перманганатом калію, які зменшують біль.

Потерпілого тепло вкривають, для знімання шоку вводять наркотичні речовини (промедол, морфій), дають пити гарячу каву, чай з вином, небагато горілки.

При опіках фосфором опускають ушкоджену частину тіла в воду і там знімають частинки фосфору пінцетом, шкіру обробляють 5% розчином мідного купоросу і закривають сухою чистою пов'язкою.

При ураженні РР, хімічною зброєю, ОР всмоктуються в кров значно швидше, ніж при їх потраплянні на неушкоджену шкіру: ними можуть бути заражені шкірні покриви, очі, органи дихання і травлення. ОР можуть потрапити на поверхню ран і опіків у вигляді крапель, аерозолів і газоподібних речовин.

Характерною ознакою комбінованого хімічного ураження (КХУ) є фібрилярне посіпування м'язових волокон у рані та навколо неї, посилене потовиділення із шкірного покриву, що її оточує. Фібрилярне посіпування м'язів може переходити в загальні судоми, розвивається бронхоспазм, міоз.

При опіках 3—4 ступенів важкості перебігу ранового процесу уражені тканини набувають вигляду вареного м'яса, порушується скоротливість м'язів, вони легко рвуться, можуть утворитися міжм'язові флегмони, гнійні метастази. Від іприту можуть спостерігатися гнійне розплавлення ран і кровотеча, на грудях розвивається гнійний перитоніт, рани у вигляді темно-бурих масних плям із запахом гірчиці, часнику, паленої гуми, поверхні ран набувають буро-коричневого забарвлення, настають головний біль, апатія, зниження артеріального тиску, підвищення температури тіла до 40°С, судоми, коматозний стан. Рани гояться дуже повільно, з великими шрамами.

При зараженні ран чи при опіках люїзином виникає різкий біль, з'являється запах квітів герані, посилюється кровотеча, через 20 хв навколо рани з'являються сіпермія, набряк шкіри, пухирці, глибокий некроз тканин, явище загальної інтоксикації.

До невідкладних заходів першої долікарської допомоги належать: введення антидоту, дегазація ОР, інгаляція кисню, введення серцевосудинних і протисудомних засобів, нейтралізація ОР на шкірі.

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

4.3.3. Долікарська допомога при обмороженні

Обмороження — це пошкодження тканин і органів внаслідок дії низької темпратури, особливо при дії холоду, вітру. При підвищеній вологості, в тісному і мокрому взутті, в нерухомому стані, під час хвороби, при алкогольному сп'янінні, втраті крові обмороження може настати за температури 3-7°С. Найбільше обморожуються верхні та нижні кінцівки, ніс, вуха.

При обмороженні спочатку відчувається холод, потім оніміння, при якому щезають спочатку всякий біль, а потім всяка чутливість, тобто настає холодова анестезія, що спричинює важкі зміни в тканинах організму людини.

Існують 4 ступеня обмороження:

I ступінь характеризується ураженням шкіри у вигляді
зворотних розладів кровообігу, шкіра блідне, знижується
чутливість, після розігрівання стає синьо-червоною, пухлина
збільшується з тупим болем. Запалення триває кілька днів, потім
шкіра свербить і облущується, згодом потерпілий одужує.

II ступінь проявляється некрозом поверхні шкіри, при
відігріванні шкіра стає червоно-синьою, підпухає, утворюються
пухирці, наповнені прозорою рідиною, спостерігається біль,
підвищується температура тіла, погіршується апетит, погіршуєть
ся сон, виникає лихоманка.

І ІІступінь супроводжується тромбозом судин, некрозом шкіри і м'яких тканин на різну глибину, виникають пухирі темно-бурого кольору, з'являється сильний біль, потовиділення, настає лихоманка, з'являється апатія.

ІVступінь — змертвіння всіх шарів тканин, в т.ч. і кісток. Тіло холодне і нечутливе. Пухирі з чорною рідиною. Обморожена ділянка чорніє, муміфікується, спостерігається некроз протягом 2—3 місяців. Настає дистрофія і змінюється склад крові.

Потрібно негайно зігріти потерпілого, особливо обморожену частину тіла за допомогою теплових ванн за температури води від 20 до 40°С. Потім уражені місця висушують, закривають стерильною пов'язкою і тепло накривають. Заборонено розтирати уражене тіло льодом, можна вовною, хутром.

Загальне замерзання настає при охолодженні всього організму (люди, що заблукали, вибилися із сил, змучені хворобою і в стані алкогольного сп'яніння).

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Спочатку з'являється почуття втоми, сонливості, скутості, байдужості, зомління, зупиняються дихання і кровообіг. Потерпілого переносять в тепле приміщення і поступово відігрівають, добре у ванні з водою кімнатної температури, проводячи масаж всього тіла. Воду нагрівають до 36°С. Коли з'являється рожевий колір шкіри і щезає одубіння кінцівок, проводять масаж серця і штучне дихання. Коли з'являється самостійне дихання і потерпілий приходить до свідомості, його кладуть на ліжко, тепло вкривають, дають пити гарячий чай, каву, молоко, відправляють до лікарні.

⇐ Предыдущая 19 20 21 22 23 242526 27 28 Следующая ⇒