Главная | Обратная связь
МегаЛекции

Долікарська допомога при різних





Видах травм

4.3.1 Долікарська допомога при пораненнях і

кровотечах

Кров в організмі людини циркулює по кровоносних судинах: артеріях, венах і капілярах.

Кровотеча — це вихід крові з кровоносних судин. Кровотеча - наслідок порушення цілісності судин внаслідок травмування (укол, розріз, удар, розтяг) тощо [13].

Інтенсивність кровотеч залежить від кількості ушкоджених судин, їх діаметра, характеру ушкоджень і виду ушкодженої су­дини (артерія, вена, капіляр). На її інтенсивність також вплива­ють рівень артеріального тиску, вид кровотечі (зовнішньої чи внутрішньої), вік потерпілого і стан його здоров'я.

Втрата крові може спричинити гостру недостатність кровопо­стачання тканин і органів, мозку, легенів, серця, що призводить до смерті.

Через небезпеку інфекції рятівник не повинен доторкатися до рани руками, промивати її водою чи ліками, присипати по­рошками.

Види зовнішніх кровотеч залежать від характеру ушкоджен­ня судин (капілярів, вен, артерій) і бувають: капілярна кровотеча, венозна кровотеча, артеріальна кровотеча, кровотечі з рота, з носа, з вух тощо.

Капілярна кровотеча виникає при поверхневих ранах, ушкод­женні шкіри. Кровотеча може зупинитись сама завдяки згортан­ню крові. На таку рану накладають тугу стерильну ватно-марлеву пов'язку і бинт. Виток бинта має іти знизу вгору від пальців до плечей.


4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

Венозна кровотеча виникає від глибоких ран, кровотеча інтен-сивніша, колір крові темно-червоний. Потрібно підняти вгору по­ранену кінцівку і після дезинфікування шкіри навколо рани роз­чином йоду чи спирту накласти тугу пов'язку.

Артеріальна кровотеча - пряма загроза життю людини, - ви­никає при глибоких рубаних або колотих ранах, кров ясночерво-на, б'є струменем у ритмі пульсу (б'є фонтанчиком), що зумовле­не великим тиском.

Якщо кровотечу не вдається зупинити тугою пов'язкою, тоді артерію притискають до кістки, ближче до серця, за 10-15 хв в рані повинен з'явитися згусток крові (внаслідокїї згортання), кот­рий сам зупинить кровотечу. Накладають джгут або закрутку (гу­мову трубку, краватку, рушник) вище місця пошкодження, по-ближче до серця (рис. 32).



Рис. 32. Тимчасове зупинення сильної кровотечі накладанням

закрутки

Джгут тримають 1—2 год, звільняючи на 10—15 хв, притис­нувши артерію, щоб не настало змертвіння тканин, і знов затягу­ють його.

Тимчасово можна зупинити кровотечу згинанням кінцівки в колінному та тазостегновому суглобах (рис. 33).


 


Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Рис. 33. Тимчасове зупинення кровотечі згинанням кінцівки в колінному та тазостегновому суглобах

При пораненні шийних вен, зокрема підключичних, може ви­никнути повітряна емболія — важке смертельне ускладнення, зу­мовлене засмоктуванням повітря у венозне русло: необхідно при­тиснути підключичну вену до ключиці.

Кровотеча з носа. Потерпілого треба посадити, дещо нахили­ти його голову, розстебнути комір. На перенісся, чоло і потилицю покласти зволожену водою хустку, можна вставити в ніс тампон з вати чи марлі, змочений 3% розчином перекису водню і затисну­ти ніс пальцями.

Кровотеча з рота. Потерпілого кладуть горизонтально і швид­ко викликають лікаря, також це роблять при кровотечі з вух, що є ознакою порушення внутрішньочерепного тиску при травмі че­репа.

Внутрішні кровотечі (капіляротоксикоз) — дуже небезпечні; різко блідне обличчя, частішає пульс, настає загальна слабість, запаморочення, задуха, спрага, утворюються чорні крапки на стегнах та животі у формі висипки. Потерпілий має перебувати у напівсидячому стані (підкладають лодушку під спину) із зігну­тими в колінах ногами. Потерпілому сурово заборонено давати пити.

Правила накладання джгута: джгути бувають пневматичні або еластичні. Перед накладанням джгута кінцівку піднімають на 2-3 хв для знекровлення. Джгут накладають тільки на обгорнуту бинтом чи тканиною руку або поверх закоченого рукава одягу


4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

више від рани, але якнайближче до неї, щоб при необхідності його можна було перемістити вище; джгут стискають до моменту зник­нення пульсу, кінцівка синіє. Через 1 годину бажано на 10—15 хв звільнити руку від нього. Після накладання джгута кінцівку фіксують до тулуба з метою профілактики больового шоку і за­побігання сповзання джгута. Час накладанню джгута вказують у записці, або в написі на тілі чи одязі.

Захист рани від забруднення

Рана - це механічне ушкодження цілісності судин, шкіри, сли­зових оболонок чи органа тіла, яке супроводжується болем і кро­вотечею. Кожна рана забруднена мікроорганізмами, що розмно­жуються на ушкоджених тканинах. Гнійні мікроби можуть із кро­в'ю потрапити в організм, викликати сепсис, запалення крові, що нерідко стає причиною смерті.

Забруднення ран землею може викликати правець (стовбняк), чи газову інфекцію. Тому необхідно обробляти шкіру довкола рани розчином йоду, спирту, бриліантового зеленого чи чистим спиртом. Ними рятівник обробляє і пальці своїх рук; заборонено з рани видаляти згустки крові, не можна до неї доторкатися; рану обробляє лише лікар.

За несприятливих умовах може виникнути гнильна анаероб­на інфекція, правець тощо.

Щоб запобігти розвитку інфекційних ускладнень, насампе­ред здійснюють первинне закривання рани антисептичною по­в'язкою, введенням антибіотиків в умовах медпункту. Маніпу­ляції з обмивання ран, їх країв, обробка настоянкою йоду нази­вається туалетом ран. Хірургічна обробка рани, основна мета якої - не допустити інфекції, запобігання розвитку ранової інфекції. Хірургічна обробка - це обробка операційного поля, місцеве зне­болювання, розтин, огляд ранового каналу, видалення нежиттєз­датних тканин, остаточне зупинення кровотечі, дренування ран. Якщо потрібно на рану накладають шви.

4.3.2. Опіки

Опіки бувають первинні (миттєві) та вторинні.

Опік — це ушкодження тканин, яке виникає під дією високої температури, хімічних речовин, електроструму, сонячних і рент­генівських променів. Вторинні опіки - результат займання одягу та охоплення тіла полум'ям.


Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Виокремлюють 4 ступені опіків:

I ступінь - еритема і набряк шкіри, почервоніння шкіри;

II ступінь - утворення пухирів, змертвіння шкіри, відмирає роговий і блискучий шар епідермісу;

III ступінь - некроз епідермісу, змертвіння шкіри, її глибо­ких шарів, м'язів, тканин, частковий некроз дерми; струпи, кровотеча;

IV ступінь - некроз (обвуглення) шкіри і м'яких тканин; обвуглюється шкіра, уражені м'язи, сухожилля, кістки.

Одна третина чи одна друга ураженної опіком шкіри, внутрішніх тканин призводять до шоку, колапсу, смерті.

За глибиною ураження опіки поділяють на поверхневі (І, II, III ступенів), які гояться за рахунок здорової шкіри й епітелію шкірних придатків, та глибокі (III,IV ступенів), які можуть загої­тися тільки внаслідок крайової епітелізації (при обмежених опі­ках) або після проведення пластики шкіри.

Площу опіку найкраще визначати за правилом дев'ятки: шкірний покрив голови і шиї становить 9% загальної площі шкіри, однієї руки - 9%, передньої поверхні тулуба — 18%, задньої — 18%, однієї нижньої кінцівки - 18%, інші — 1%. Площа долоні дорослої людини складає 1 — 1,2% від загальної площі тіла.

Радіаційні опіки виникають внаслідок прямої дії іонізуючо­го випромінювання (нейтронів гамма- і бета- променів). Існує їх 5 ступенів:

I — опіки первинної еритеми. Через 1-2 год з'являється по­
червоніння, триває від кількох годин до 2-6 діб;

II - прихований опік, триває від кількох годин до 2 діб;

НІ— період гострого запалення, поступове утворення вторин­ної еритеми, набряків, ерозії, виразки на ураженій шкірі з різким болем, триває від 2 тижнів до кількох місяців;

IV— відновлення (завершення) процесу, поступове зменшен­ня еритеми і гоєння ран, глибокі виразки не гояться роками.

V - період віддалених наслідків - виникає атрофія підшкірної
основи, сухість і порушення пігментації шкіри, виразки, рубці.

Залежно від величини поглинутої дози радіаційного ви-про-мінювання розрізняють 4 ступені важкості радіаційних опіків:

1- при 800-1200 рад;

II - при 1200—2000 рад, повторна еритема, набряки, субепі-дермальні пухирі, атрофується шкіра, м'язи — через 1-2 місяці;


4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

- при 2000-2500 рад - різко виражена еритема, набряки, пухирі, ерозії, виразки, некроз шкіри, нагноєння, гостре запа­лення, різкий біль, триває роками;

НІ - при 2500-3000 рад і більше - гостре запалення, набряк, біль, крововиливи, пухирі, некроз тканини, гангрена, сепсис.

Лікування: місцева гіпотермія, інфільтрація уражених тка­нин 0,25% розчином новокаїну, новокаїнова блокада, шкіру зма­щують стерильною олією, накладають фурацелінові пов'язки, лікують хірургічно.

При термічних опіках накладають стерильну пов'язку, обмо­тують людину простирадлом, забезпечують тепло, дають теплий чай, солодку каву, обтирають спиртом, одеколоном, горілкою чи змащують ними пов'язки і бинти. При шоку дають пити 20 кра­пель валер'янки чи краплі Зеленіна, 2-3 чарки вина чи горілки.

При хімічних опіках 10-20 хв промивають обпечене місце струменем проточної води.

При опіку лугом накладають пов'язку з марлі, змочену роз­чином борної кислоти (1 г на склянку води).

Забороняється відривати пухирі, а також відривати від них одяг, сургуч, каніфоль, бо це може призвести до інфекції та затяг­нути термін гоєння ран. Заборонено змащувати рани маслом, ма­зями, засипати порошками. При важких і обширних опіках (по­над 15-30% загальної поверхні тіла) розвивається загальне ура­ження організму, що супроводжується важким шоком (опікова хвороба), викликає зміни в роботі центральної нервової системи (біль), зміни складу крові, інтоксикацію організму. Чим більша поверхня опіку, тим більше уражено нервових закінчень і тим сильніше виражені явища травматичного шоку.

Порушення функцій внутрішніх органів при опіках виникає велике виділення крізь опікову поверхню плазми крові, отруєн­ня організму продуктами розпаду змертвілої тканини, які всмок­туються організмом із зони ушкодження. З'являються головний біль, загальна слабкість, блювання.

Потерпілому часто і потрошки дають пити воду з питною сіллю, (1/2 чайної ложки соди + 1 чайналожка солі на 1 літр води).

Для пов'язок використовують стерильний бинт, індивідуаль­ний пакет. Опечену поверхню можна закрити чистою бавовня­ною тканиною, пропрасованою гарячою праскою або змоченою


Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

етиловим спиртом, горілкою, перманганатом калію, які зменшу­ють біль.

Потерпілого тепло вкривають, для знімання шоку вводять наркотичні речовини (промедол, морфій), дають пити гарячу каву, чай з вином, небагато горілки.

При опіках фосфором опускають ушкоджену частину тіла в воду і там знімають частинки фосфору пінцетом, шкіру обробля­ють 5% розчином мідного купоросу і закривають сухою чистою пов'язкою.

При ураженні РР, хімічною зброєю, ОР всмоктуються в кров значно швидше, ніж при їх потраплянні на неушкоджену шкіру: ними можуть бути заражені шкірні покриви, очі, органи дихання і травлення. ОР можуть потрапити на поверхню ран і опіків у вигляді крапель, аерозолів і газоподібних речовин.

Характерною ознакою комбінованого хімічного ураження (КХУ) є фібрилярне посіпування м'язових волокон у рані та на­вколо неї, посилене потовиділення із шкірного покриву, що її оточує. Фібрилярне посіпування м'язів може переходити в загальні судоми, розвивається бронхоспазм, міоз.

При опіках 3—4 ступенів важкості перебігу ранового процесу уражені тканини набувають вигляду вареного м'яса, порушуєть­ся скоротливість м'язів, вони легко рвуться, можуть утворитися міжм'язові флегмони, гнійні метастази. Від іприту можуть спос­терігатися гнійне розплавлення ран і кровотеча, на грудях розви­вається гнійний перитоніт, рани у вигляді темно-бурих масних плям із запахом гірчиці, часнику, паленої гуми, поверхні ран на­бувають буро-коричневого забарвлення, настають головний біль, апатія, зниження артеріального тиску, підвищення температури тіла до 40°С, судоми, коматозний стан. Рани гояться дуже повільно, з великими шрамами.

При зараженні ран чи при опіках люїзином виникає різкий біль, з'являється запах квітів герані, посилюється кровотеча, че­рез 20 хв навколо рани з'являються сіпермія, набряк шкіри, пу­хирці, глибокий некроз тканин, явище загальної інтоксикації.

До невідкладних заходів першої долікарської допомоги нале­жать: введення антидоту, дегазація ОР, інгаляція кисню, введен­ня серцевосудинних і протисудомних засобів, нейтралізація ОР на шкірі.


4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

4.3.3. Долікарська допомога при обмороженні

Обмороження — це пошкодження тканин і органів внаслідок дії низької темпратури, особливо при дії холоду, вітру. При підви­щеній вологості, в тісному і мокрому взутті, в нерухомому стані, під час хвороби, при алкогольному сп'янінні, втраті крові обмо­роження може настати за температури 3-7°С. Найбільше обморо­жуються верхні та нижні кінцівки, ніс, вуха.

При обмороженні спочатку відчувається холод, потім онімін­ня, при якому щезають спочатку всякий біль, а потім всяка чут­ливість, тобто настає холодова анестезія, що спричинює важкі зміни в тканинах організму людини.

Існують 4 ступеня обмороження:

I ступінь характеризується ураженням шкіри у вигляді
зворотних розладів кровообігу, шкіра блідне, знижується
чутливість, після розігрівання стає синьо-червоною, пухлина
збільшується з тупим болем. Запалення триває кілька днів, потім
шкіра свербить і облущується, згодом потерпілий одужує.

II ступінь проявляється некрозом поверхні шкіри, при
відігріванні шкіра стає червоно-синьою, підпухає, утворюються
пухирці, наповнені прозорою рідиною, спостерігається біль,
підвищується температура тіла, погіршується апетит, погіршуєть­
ся сон, виникає лихоманка.

І ІІступінь супроводжується тромбозом судин, некрозом шкіри і м'яких тканин на різну глибину, виникають пухирі тем­но-бурого кольору, з'являється сильний біль, потовиділення, на­стає лихоманка, з'являється апатія.

ІVступінь — змертвіння всіх шарів тканин, в т.ч. і кісток. Тіло холодне і нечутливе. Пухирі з чорною рідиною. Обморожена ділянка чорніє, муміфікується, спостерігається некроз протягом 2—3 місяців. Настає дистрофія і змінюється склад крові.

Потрібно негайно зігріти потерпілого, особливо обморожену частину тіла за допомогою теплових ванн за температури води від 20 до 40°С. Потім уражені місця висушують, закривають стериль­ною пов'язкою і тепло накривають. Заборонено розтирати ура­жене тіло льодом, можна вовною, хутром.

Загальне замерзання настає при охолодженні всього організ­му (люди, що заблукали, вибилися із сил, змучені хворобою і в стані алкогольного сп'яніння).


 

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Спочатку з'являється почуття втоми, сонливості, скутості, бай­дужості, зомління, зупиняються дихання і кровообіг. Потерпілого переносять в тепле приміщення і поступово відігрівають, добре у ванні з водою кімнатної температури, проводячи масаж всього тіла. Воду нагрівають до 36°С. Коли з'являється рожевий колір шкіри і щезає одубіння кінцівок, проводять масаж серця і штучне дихан­ня. Коли з'являється самостійне дихання і потерпілий приходить до свідомості, його кладуть на ліжко, тепло вкривають, дають пити гарячий чай, каву, молоко, відправляють до лікарні.





Рекомендуемые страницы:




Читайте также:


Воспользуйтесь поиском по сайту:
©2015- 2021 megalektsii.ru Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.