Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Соціум - це особливий спосіб життя особливих істот – людей.

Отже, найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя: тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування, а людське - суспільним, соціальним як життєдіяльність.

"Що таке життя, - писав К. Маркс, - якщо воно не є діяльністю?"

Усе, що є у суспільстві, як і саме суспільство, - результат людської діяльності.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає особливість біологічної, психологічної і соціальної сутності людини?

2. Як ви розумієте мету життя людини?

3. За якими ознаками людина відноситься до тваринного світу?

4. Назвіть ознаки людини як біологічного виду.

5. У чому полягають особливості свідомості людини?

6. Поясніть відмінності способу життя людини і тварини.

7. Які чинники визначають людину як суспільну істоту?

8. Розкрийте зміст понять "людина" і "особистість".

Література

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - К.: Каравела; Львів "Новий світ - 2000", 2001.

Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для дистанційного навчання. - К.: Університет "Україна", 2005.

Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 384 с.

Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 320 с.

Тема 2.2. Середовище життєдіяльності людини

Вивчення теми слід розпочати із визначення соціально- політичного середовища, назвати і детально охарактеризувати різні види соціальних відносин і соціальних спільнот.

План

Соціально-політичне середовище.

Життєве середовище - другий елемент системи "людина - життєве середовище". Воно є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення.

Життєве середовище людини складається з трьох компонентів - природного, соціального, або соціально-політичного, та техногенного середовищ.

Навколо людини чи соціальної спільноти, яка розглядається як суб'єкт системи "людина - життєве середовище", знаходяться інші люди, інші спільноти, що утворюють соціальне, або соціально-політичне середовище відносно до суб'єкта системи. Соціально-політичне середовище включає форми спільної діяльності людей, єдність способу життя.

Важливу роль у суспільстві відіграють, соціальні відносини, які виникають між людьми у процесі їхньої діяльності та спілкування. Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та ін.

В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтереси і потреби людей. У суспільстві постійно виникають і вирішуються різноманітні суперечності, зіткнення інтересів. Завершальним етапом механізму суперечностей у системі суспільних ВІДНОСИН є конфлікт, який може виникнути з різних причин - економічних, політичних, соціальних екологічних, моральних, релігійних, ідеологічних тощо.

Своєчасне вирішення конфліктів може призвести до соціальної напруги у суспільстві, спричинити появу гострих суперечностей, надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру, що загрожують безпеці суспільства.

Людське суспільство постійно існує, створюючи різного роду колективи - спільноти. Це зумовлено біологічною взаємозалежністю людей, перевагами співробітництва і розподілу праці, а також винятковою здатністю встановлювати взаємини через символічні комунікації. Спільна діяльність людей породжує складну систему соціальних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле - соціальну спільноту і через неї у соціальну систему.

У суспільстві кожна людина належить до безлічі різних соціальних інститутів, вона є членом сім'ї, навчається у школі, працює на виробництві та ін. Кожного разу вона є членом окремої соціальної спільноти.

Соціальна спільнота – це реально існуюча сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цілісності.

Соціальні спільноти відзначаються великим різноманіттям видів і форм – групові, масові, соціально-родинні, етнічні, соціально-територіальні; за кількісним складом вони змінюються від союзу двох людей (діади) до таких, які можуть налічувати десятки й сотні мільйонів людей; можуть виникати спонтанно чи організовано, бути формальними чи неформальними.

У 60-ті роки XX ст. повсюдно почали говорити про забруднення довкілля, спричинене головним чином різким зростанням об'ємів виробництва. Проте забрудненню піддалося не тільки фізичне, а й соціальне середовище. Це явище позначили молодіжні бунти 60-х років, зростання наркоманії, агресивності, тероризму, депресії і самогубств. Одна з реакцій на ситуацію - споживання алкоголю, наркотиків, проституція.

Усе більшим масам людей потрібно пристосовуватися до цілком нових умов життя. Ця ситуація характерна для всіх регіонів світу. Серед мігрантів у середньому більше розповсюджено пияцтво, наркоманія та проституція.

Протягом тисячоліть населення планети було переважно сільським, а в останні 30 - 40 років стало наполовину міським. Відповідно, різко зросла щільність населення, водночас посиливши соціально-психічну напруженість міських жителів. Майже повсюдно сільські жителі споживають менше спиртних напоїв, ніж міські. Споживання алкоголю є індикатором соціального неблагополуччя, слабкості адаптаційних механізмів особистості чи суспільства. Цей "індикатор" не залишається нейтральним стосовно мікро- і макросоціуму. Він виступає як потужний деградаційний чинник, сприяючи розвитку різноманітних конфліктів, є загрозою існування нації.

Війна – крайній прояв соціальної небезпеки.

Це гранична форма загострення відносин – суспільних, економічних, політичних, міжетнічних, релігійних, міждержавних. Історія війн свідчить про неухильне зростання ролі економічного та людського фактора. З другої половини XIX, особливо в XX ст. війни потребують все більшого економічного напруження держав, що воюють, втягуючи у свій вир багатомільйонні маси людей. У Першій світовій війні брали участь більше 70 млн осіб, У Другій - більше 120 млн. Втрати людей тільки в європейських країнах становили: у XVII ст. - 3,3 млн, у XVIH ст. - 5,4 млн, у XIX та початку XX ст. до Першої світової - майже 6 млн. Перша світова забрала більше 9 млн людських життів, результат Другої - більше 50 млн загиблих.

Екологічна шкода, завдана війнами, набула вже світового масштабу. Не випадково з'явився термін "відгомін війни".

Людство досягло такого технічного рівня, коли стало можливим регулювання деяких глобальних процесів у природі. Крім впливів на погоду і використання її як екологічної зброї, цілком можливо з такою метою штучно створювати руйнівні урагани та бурі, а в прибережних районах - цунамі, спричинити землетруси, сніжні лавини та зсуви, змінювати плин рік, активізовувати вулканічну діяльність, впливати на верхні шари атмосфери й іоносфери (порушення озонового екрана), що може призвести до екологічної катастрофи не тільки регіонального, а й глобального масштабу.

Для позначення пагубного впливу війни на навколишнє середовище в науковій літературі використовуються різноманітні терміни: "екоцид" - екологічне вбивство, "террацид " - вбивство Землі, "біоцид" (знищення всього живого). Терміни "екологічна війна ", "геофізична війна ", "погодна війна " вказують на негативні погодно-кліматичні зміни.

До непередбачених екологічних наслідків може призвести також використання ядерної, бактеріологічної (біологічної) і хімічної зброї.

Тероризм.

Терор (від латинського "terror" - страх, жах) - означає "лякати", "залякувати". Терор був розповсюдженим інструментом революційної і контрреволюційної боротьби в період глибоких соціальних потрясінь: терор як метод політичної боротьби в мирний та воєнний час; індивідуальний, організо- вании терор і терор як політика держави; терор як метод внутрішньополітичної боротьби і терористичні акти міжнародного характеру.

Часто терористами стають ті, хто не згоден з державним устроєм, ставлячи тоді під загрозу життя багатьох людей - заручників. Розрізняють акт тероризму - злочин проти суспільної безпеки та суспільного порядку і терористичний акт як посягання на життя, що має індивідуальний, персоніфікований характер.

Із тероризмом у світі борються майже всі держави. Для цього існує міжнародне законодавство, за яким терорист переслідується на території будь-якої країни. Види тероризму розрізняються за цілями, формами, методами, суб'єктами та об'єктами. Але виділяють два основних види - політичний та карний.

Тероризм як засіб насильницького досягнення мети відомий здавна. Ними послуговуються різні релігійні секти, таємні та кримінальні організації, масові народні рухи (у Росії XIX ст. організація "Народна воля", в Італії кінця XX ст. "Червоні бригади"). Крім цих терористичних організацій відомо багато іншйх, зокрема:

• Організація Абу Нідала відома як "'Чорний вересень", Революційна рада Фатах, Арабська революційна рада, Арабські революційні бригади, Революційна організація соціалістичних мусульман;

• Хамас - ісламський рух опору, або "Студенти Айяш", "Студенти інженерного профілю", сили "Азз аль-дин аль хас- сам", батальйони "Ізз ад-Дин аль-Кассам";

• Хезболла (партія Всевишнього) - інші назви: Ісламський джихад, Організація революційного правосуддя, Організація правовірних проти невірних, Послідовники пророка Мухаммеда;

• Японська Червона армія, або Антиімперіалістична інтернаціональна бригада, Ніхон секігун, Антивоєнний демократичний фронт;

• Тигри визволення Таміл Елама, або Тамільські тигри, які діють під прикриттям таких організацій як "Всесвітня тамільська асоціація", "Федерація асоціацій канадських тамілів";

• Організація Моджахедин-е Хальк - національна визвольна організація Ірану;

• група "Фронт визволення Палестини - Абу Аббас" та Народний фронт за визволення Палестини, відомий як Червоні орли;

• Аль-Кайда, відома як Ісламська армія, або Всесвітній ісламський фронт джихада проти євреїв та хрестоносців, заснована у 1990 р. Організація надає фінансову, військову допомогу всім, хто виступає за відновлення всесвітньої мусульманської держави і закликає видалити євреїв, американців та їх союзників з її території. На її рахунку вибухи у багатьох посольствах, терористичний акт 11 вересня 2001 р. проти Всесвітнього торговельного центру у Нью-Йорку. Нині організація продовжує надавати фінансову та матеріально-технічну підтримку терористичним групам, які підтримують її цілі.

Центром терористичних організацій, як правило, є декласовані елементи. Саме вони найчастіше становлять основне ядро натовпу з усіма його особливостями, зокрема психічними.

В останній час окремо розглядають інформаційний тероризм як форму фізичного та психічного насилля в інформаційному просторі. Фізичне насилля, у даному разі, - руйнування джерел інформації, самої інформації, інформаційних мереж та приймачів. Це характерно для сучасних війн, наприклад знищення теле-, радіостанцій.

Актуальні проблеми сьогодення - несанкціоновані мітинги, голодовки, психологічний тиск, недостовірна інформація та реклама тощо.

Запитання для самоперевірки

1. Що ви розумієте під соціальним середовищем?

2. Що таке війна? Які її причини?

3. Які можуть бути наслідки ядерної війни?

4. Що таке терор як явище?

5. Які соціально-політичні небезпеки Вам відомі?

Література

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. —К.: Каравела; Львів "Новий світ - 2000", 2001.

Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 320 с.

Тема 2.3. Фізіологічні особливості організму Людини

Вивчення теми слід розпочинати із пояснення значення аналізаторів для людини; охарактеризувати ті їх види, які відіграють найбільшу роль у забезпеченні життєдіяльності; дати визначення категорії "здоров'я"; навести характеристики абіотичних, біотичних та антропогенних факторів. Особливу увагу слід звернути на те, що саме спосіб життя та індивідуальні властивості особистості є визначальними чинниками здоров'я.

План

1. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності.

2. Вплив негативних факторів на здоров 'я людини.

Питання 1. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності

Аналізатори – це сигналізатори небезпек; біологічні утворення, тісно пов'язані з нервовою системою і призначені для збору інформації із зовнішнього світу і від внутрішніх органів.

Аналізатор - це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервових систем, які сприймають та аналізують інформацію про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині кожного організму.

⇐ Предыдущая 123 4 5 Следующая ⇒