Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Спільні властивості аналізаторів

1. Надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників.

2. Усі аналізатори мають диференціальну (розрізняльну) чутливість, тобто мають здатність виявляти відмінність за інтенсивністю між подразниками.

3. Здатність їх пристосувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника. Дана властивість називається адаптацією. Завдяки адаптації при високій інтенсивності діючих подразників чутливість знижується, і, навпаки, при низькій - підвищується.

4. Аналізаторам притаманна здатність тренуватися. Дана властивість полягає як у підвищенні чутливості, так і в прискоренні адаптаційних процесів.

5. Дуже своєрідною властивістю є здатність аналізатора певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника.

6. За умови нормального функціонування аналізатори перебувають у постійній взаємодії. Завдяки цій здатності вікарування, тобто взаємозамінй, Люди, позбавлені деяких, іноді навіть кількох одразу аналізаторів, живуть повноцінним життям, сприймаючи навколишній світ у всьому його розмаїтті.

З деякою умовністю, беручи до уваги анатомічну єдність і спільність функцій, у сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів: зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, шкіряний, руховий (сигналізує про роботу опорно-рухового аналізатора) і вісцеральний (аналізатор внутрішніх органів).

Зоровий аналізатор - периферійний відділ - око, найважливіша ділянка якого – сітківка. Це ніби частина мозку, винесена на периферію і призначена для аналізу зорової інформації. Клітини райдужної оболонки ока за структурою близькі до клітин мозку - це модифіковані нейрони. Кожна група цих клітин нервовими закінченнями сполучена із певними ділянками (зонами) кори головного мозку. Під дією нервових імпульсів ділянки райдужки змінюють колір - з'являються більш світлі або темні плями різноманітної форми. На цьому заснований один із сучасних методів ранньої діагностики захворювань - іридодіагностика, згідно з яким за змінами ділянок райдужки виявляють початок захворювання внутрішніх органів на ранніх стадіях.

На функції ока впливають умови освітленості - сила і яскравість світла, стабільність світлового потоку, контрастність фону, ступінь розрізнення об'єктів. Відхилення від норм призводить до погіршення роботи зорового аналізатора, до появи головного болю, погіршення загального самопочуття.

При організації будь-якої діяльності слід враховувати вплив кольорів на людину. Так, червоний колір збільшує артеріальний тиск, частоту пульсу та дихання, збуджує людину. У перші 15-20 хвилин підвищується працездатність на 20 - 25 %, яка потім різко знижується до 50 %. Негативна дія червоного кольору може зберігатися протягом двох годин. Синій колір знижує артеріальний тщск, зменшує частоту пульсу та дихання, створює відчуття холоду, заспокоює і підвищує працездатність. Жовтий та фіолетовий кольори активно впливають на психічний стан людини: жовтий діє заспокійливо, не впливаючи на працездатність. Фіолетовий пригнічує, викликає роздратування. Зелений - позитивно впливає на стан кольоро- та світлочутливості очей. Цей колір порушує діяльність вестибулярного апарату, тому не слід використовувати зелений колір на тих видах транспорту, що пов'язані із процесом крутіння, обертання. Ці особливості слід враховувати при створенні інтер'єра виробничих та побутових приміщень, оформленні кольоро-світлового фону робочого місця, робочої зони, організації систем сигналізації та систем управління.

Слуховий аналізатор. Найбільший внесок у його вивчення зробив Гельмгольц. З допомогою цього аналізатора людина сприймає 10 -15 % інформації.

Людина сприймає звуки з частотою від 16 до 20 000 Гц собака - до 35 000 Гц кішка - до 70 000 Гц кажани, дельфіни чують в ультразвуковому діапазоні. Звуки певної частоти мають здатність активізовувати функції різних ділянок підкоркових центрів мозку. Тому існує поняття "функціональна музика". Так, звуки з частотою 4-5 Гц сприяють засинанню, маршова музика (переважають частоти 17 -23 Гц) активізує центри гніву, ярості, агресії. Отже, з допомогою музики можна підгримувати певний психічний стан, впливати на свідомість людини.

Шкіряний, або тактильний аналізатор відіграє, безумовно, виняткову роль у житті людини, особливо при взаємодії із зоровим і слуховим аналізаторами при формуванні в людини цілісного сприйняття навколишнього світу. У першу чергу, це стосується трудової діяльності людини. При втраті зору і слуху людина з допомогою тактильного аналізатора внаслідок тренування і за рахунок різноманітних технічних пристосувань може "чути", "читати", тобто діяти і бути корисною суспільству. Тактильна чутливість зобов'язана функціонуванню механорецепторів шкіряного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску.

У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішній (епідерміс), з'єдйувально-тканинний (власне шкіра - дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі дуже багато нервових волокон і закінчень, які розподілені вкрай нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різний рівень чутливості. Наявність на шкірі волосяного покриву значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.

Механізм дії тактильного аналізатора можна описати в такий спосіб. Механічна дія на шкіру зумовлює деформацію нервового закінчення, у результаті чого виникає рецепторний потенціал і поява нервового імпульсу. Цей імпульс (або порушення нервового імпульсу), що несе інформацію подразника, передається до центральної нервової системи у її вищий відділ - кору головного мозку, де і формуються відчуття. Відмінна риса цього аналізатора полягає в тому, що рецепторна площа дотику більша, ніж в інших органів чуття. Це забезпечує шкіряному аналізатору високу чутливість. Закономірності в будові провідних шляхів є такими самими, як і для інших аналізаторів.

У даному поділі ми розглядаємо шкіряний аналізатор як один із представників сенсорної системи, проте шкіра виконує ще низку важливих функцій у забезпеченні життєдіяльності людського організму. По-перше, шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів: механічних ушкоджень, сонячних променів, мікроорганізмів і хімічних речовин. По-друге, шкіра виконує секреторну, обмінну й інші функції, бере участь у підтриманні постійної температури тіла, тобто у процесах терморегуляції. Секреторна функція забезпечується сальними і потовими залозами. Обмінна функція шкіри полягає у процесах регуляції загального обміну речовин в організмі, особливо водного, мінерального і вуглеводного.

Аналізатор внутрішніх органів. Надзвичайно важливу роль для здоров'я і життя людини відіграє аналізатор внутрішніх органів або вісцеральвЕйй аналізатор. Якщо зовнішні аналізатори попереджають людйну про реальну небезпеку, то цей визначає небезпеки прихованого характеру, які суттєво впливають на життєдіяльність людського організму. Для розуміння біологічної значущості внутрішнього аналізатора необхідно визначити поняття "внутрішнє середовище організму". Коли ми говоримо про поганий стан здоров'я, то це свідчить, у першу чергу, про порушення рівноваги внутрішнього середовища організму.

Людина є складовою природного середовища. Протягом тривалого періоду еволюції її організм адаптувався до будь-яких змін даного середовища і знаходиться у стані стійкої динамічної рівноваги. Це виражається у сталості температури тіла (36,5- 37 °С), тиску (приблизно 760 мм рт. ст.), утриманні води (приблизно 70 %), складі повітря, чергуванні біоритмів тощо.

Внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина, з якими контактує кожна клітина живого організму), не дивлячись на всі зміни зовнішнього середовища, зберігає відносну сталість. "Сталість середовища припускає таку досконалість організму, щоб зовнішні зміни в кожну мить компенсувалися і врівноважувалися", - писав К. Бернар. Американський фізіолог У. Кеннон (1871 - 1945) дану властивість назвав гомеостазом. Отже, у сучасному розумінні "гомеостаз" - це стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних її структур, матеріально- енергетичним складом і постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках. Слід зазначити, що це досить складне визначення говорить про те, що дотепер ще не зрозумілі закономірності існування внутрішнього середовища і його мінливості.

Зовнішнє і внутрішнє середовища діалектично єдині. Під час дії надзвичайних подразників на організм, він сам активно формує таке внутрішнє середовище, що дає змогу оптимізувати фізіологічні процеси в нових умовах існування.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття "аналізатор".

2. Яка роль аналізаторів у безпеці життєдіяльності людини?

3. Яка питома вага сприйняття інформації кожним аналізатором окремо?

4. Яка фізіологічна дія кольорів на організм людини?

5. Поясніть причини використання певних кольорів у безпеці.

6. Дайте визначення поняття "звук". Охарактеризуйте межі чутливості та будову органу слуху.

7. Охарактеризуйте фізіологічну дію шуму на організм людини.

8. Поясніть роль нюху, тактильної, больової, температурної чутливості у забезпеченні безпеки людини.

9. Як впливає науково-технічний прогрес на характер роботи та м'язові навантаження людини?

Література

1. Джигирей B.C., Житецький В.Ц. Безпека життєдіяльності.-Львів: Афіша, 1999.

2. Желібо Є.П., Заверуха Й.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності.-Львів: Афіша, 1999.

3. Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для дистанційного навчання. - К.: Університет "Україна", 2005.

4. Луиікін В.А., Торкатюк В.І., Коржик Б.М. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - Житомир, 2001. - 672 с.

5. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 320 с.

Питання 2. Вплив негативних факторів на здоров'я людини

Існує відносно велика кількість різноманітних за напрямом, структурою та змістом визначень поняття "здоров'я". Т.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень здоров'я людини, але і він далеко не повний.

Здоров'я - це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових та набутих) і соціальних факторів.

Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад (Статут ВООЗ).

Розрізняють три рівні здоров'я: суспільний, індивідуальний та груповий.

Здоров'я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини.

Доведено, що приблизно на 50 % здоров'я людини залежить від способу життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомість, погані матеріальні умови, незгода в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.

Здоров 'ю людини загрожують:

• негативні наслідки науково-технічної революції і урбанізації;

• антропогенне забруднення природного середовища;

• погіршення генетичного фонду популяції;

• недостатнє забезпечення продуктами харчування;

• нездоровий спосіб життя;

• неефективність медичних профілактичних заходів, низька якість медичної допомоги.

Негативно позначається на формуванні здоров'я і Несприятлива екологічна ситуація, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природно-кліматичні умови (частка таких чинників - до 20 %).

Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20 %, які визначають сучасний рівень здоров'я населення.

Безпосередньо на охорону здоров'я, враховуючи її низьку якість медичної допомоги, припадає всього 10 % "внеску" в сучасний рівень здоров'я населення.

Причинами порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидним є зв'язок географічного розподілу низки захворювань із клімато-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.

На здоров'я людини також впливає біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.

Патологічні стани людини можуть бути пов'язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, ґрунт, вода, продукти промислового виробництва, а також з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо).

На стан здоров'я населення суттєво впливають чинники соціального середовища:

• демографічна та медична ситуації;

• духовний та культурний рівень;

• матеріальний стан;

• соціальні відносний;

• засоби масової інформації;

• урбанізація;

• конфлікти тощо.

Не менша загроза – хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення довкілля, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання, що спричиняють в організмах людей тяжкі патологічні явища, суттєві генетичні зміни. Це, у свою чергу, призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей.

Дедалі частіше виникають такі захворювання, як онкологічні, серцево-судинні хвороби, дистрофічні зміни, алергія, діабет, гормональні дисфункції, порушення у розвитку плоду, пошкодження спадкового апарату клітини.

Неправильне харчування, вживання спиртних напоїв, куріння, недостатнє фізичне навантаження - теж причини багатьох поширених нині хвороб.

Там, де домінують голодування і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність - явище звичайне. Переїдання, малорухомий спосіб життя і куріння позначаються на здоров'ї середнього покоління, спричиняють розвиток захворювань серцево-судинної системи і пухлин.

Не менш негативний вплив на людину мають виробничі процеси, в яких ігноруються факти забруднення робочих місць на підприємствах або його місцевості різноманітними небезпечними відходами. Відсутність або недостатній рівень контролю за виробничим процесом, наприклад, у шахтах, на заводах, у полі, призводить до професійних захворювань і ранньої смерті робітників.

Унаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров'я населення України в останні роки різко знизився. Смертність перевищила народжуваність. За останні п'ять років тривалість життя чоловіків зменшилась з 64 до 57 років, жінок - з 74 до 70 років.

Із розвитком людського суспільства розвиваються хвороботворні агенти, а біологічні, геологічні, хімічні умови навколишнього середовища змінюються значно швидше там, де порушується природна рівновага.

Ключ до вирішення питань про вплив навколишнього середовища на здоров'я - у надрах економіки, політики, у способі життя, взаємовідносинах людей з їх навколишнім світом.

Здоров'я населення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства.

Людина, яка має міцне здоров'я, справедливо вважає, що їй пощастило.

Для вирішення проблеми збереження здоров'я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створено системи охорони здоров'я (СОЗ).

Але стан здоров'я людини, насамперед, залежить від неї особисто: від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, ставлення до інших людей.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття "здоров'я".

2. Охарактеризуйте рівні здоров'я.

3. Обґрунтуйте ознаки здоров'я людини.

4. Укажіть фактори, які впливають на рівень здоров'я.

5. Які шкідливі звички вкорочують життя людині?

6. Як екологічна ситуація пов'язана зі станом здоров'я?

7. Поясніть, що ви розумієте під шкідливими звичками.

8. Які поради ви можете дати щодо поліпшення стану здоров'я?

9. Як ви вважаєте, чи можна створити ідеальні умови для здоров'я? Обґрунтуйте свою думку.

Література

Закон України "Про охорону здоров'я", 1992.

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - К.: Каравела; Львів "Новий світ —2000", 2001.

Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для дистанційного навчання. - К.: Університет "Україна", 2005.

Мягченко О.ТІ. Безйека життєдіяльності людини та суспільства: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 384 с.

Яремко З.М. Безпека життєдіяльності; Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 320 с.

Тема 2.4. Психологічні особливості людини

При вивченні теми потрібно охарактеризувати здібності, емоційні та вольові якості людини, індивідуальні особливості їх прояву, залежність від умов, ситуацій. Доцільно також зазначити їх вплив на життєдіяльність людини, пояснити визначення поняття "біологічні ритми", їх значення для всього живого на планеті, навести класифікації біоритмів. Потрібно детально розглянути найважливіші та найбільш досліджені добові біоритми людини, а також зазначити роль біоритмології у вирішенні питання найоптимальнішої організації людської діяльності, підвищення можливостей людського організму.

План

1. Якості людини.

2. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.

Питання 1. Якості людини

Якості людини - це ті її властивості, які виявляються по- різному, залежно від умов, ситуацій. Слід розглянути основні властивості людини, які значною мірою впливають на її життєдіяльність, а саме: здібності, емоційні та вольові якості.

Здібності - це психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення дійсного світу і регуляції поведінки: відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).

Розрізняють загальні та спеціальні здібності. Загальні - притаманні багатьом людям, спеціальні - це такі властивості, які дають змогу досягти високих результатів у певній галузі діяльності. Особливі здібності, що виявляються у творчому вирішенні завдань, називаються талантом, а люди, яким вони притаманні, - талановитими. Найвищий ступінь розвитку здібностей - геніальність.

Однією з особливостей психічного процесу є відчуття.

Відчуття – це основа знань людини про навколишній світ; відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній ДІЇ їх на її органи чуття. Відчуття має рефлекторний характер, фізіологічною основою якого є нервовий процес, що стимулюється дією того чи іншого подразника на адекватний аналізатор. Відображення дійсності розуміють як її сприйняття.

Сприйняття - це відображення у свідомості людини предметів як цілісних образів при їх безпосередній дії на органи чуття. Процес залежить не тільки від інформації органів чуття, а й від настрою, очікувань, життєвого досвіду людини. Це активний процес, у якому задіяний минулий досвід, очікування, застереження, значимість для людини того, що вона сприймає.

Інформація, яку сприймає людина, накладається на ту, якою вона вже володіє.

Сприйняття поділяються на види за кількома ознаками:

• провідним аналізатором (зорове, слухове, дотикове тощо);

• формою існування матерії (простір, час, рух);

• активністю (сприйняття мимоволі й навмисне).

Пам'ять - одна з найважливіших функцій людського мозку. Якщо сприйняття - це початковий етап пізнавального процесу, відображення об'єктивної реальності, що діє на органи чуття в даний час, то пам'ять - це відображення реальності, що відбувалася в минулому.

Пам'ять - це здатність людини фіксувати, зберігати й відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, уміння, звички). Людська пам'ять утримує два види інформації: генетичну (видову) та набуту (прижиттєву).

Генетична пам'ять зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції впродовж багатьох тисячоліть. Вона реалізується безумовними рефлексами й інстинктами та передається спадково.

Набута пам'ять зберігає інформацію, яку людина засвоює в процесі життя, від народження до смерті. Вона реалізується в умовних рефлексах. Розрізняють такі види набутої пам'яті: рухову, образну, емоційну й символічну (словесну та логічну).

На розвиток пам'яті людини впливають її фізичний І психічний стан, тренованість, професія, вік. До 20 - 25 років пам'ять покращується і до 30 - 40 років залишається на тому самому рівні. Потім здатність запам'ятовувати й згадувати поступово погіршується, але професійна пам'ять зберігається і в похилому віці.

Реалізація різних видів і форм пам'яті зумовлюється особливостями сприйняття інформації, потребами й мотивами, інтересами, вольовими зусиллями, застосуванням спеціальних прийомів, психофізичним станом організму. Пам'ять є важливою характеристикою пізнавальних здібностей людини, проте досконале пізнання явищ навколишнього світу можливе лише завдяки мисленню.

Мислення - це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, направлена на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, сутності цих явищ і зв'язків між ними. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.

Мислення спрямовується на вирішення певних завдань - від найпростіших, елементарних, до складних. Міркувальна діяльність людини (судження, умовиводи, розуміння, формування понять) складається з таких розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція і конкретизація.

Такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішення, критичність, роздумливість здатні забезпечити надійність та безпеку у складних ситуаціях.

Афект - це найсильніша емоційна реакція, що повністю захоплює людину і підкорює її думки і рухи. Він завжди ситуаційний, інтенсивний і відносно короткий. Афект виникає як наслідок якогось сильного потрясіння.

Власне емоції - це більш тривалі реакції й ті, що виникають не тільки внаслідок події, яка сталася, а й тих, що передбачаються або згадуються.

Почуття - це стійкі емоційні стани, що мають чітко визначений предметний характер і виражають ставлення як до конкретної події або людини, так і до уявлення.

Стрес - це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу супротиву, боротьби, втечі.

Емоційна урівноваженість сприятливо впливає на життєдіяльність людини і зменшує її схильність до небезпеки.

Воля - психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.

Воля людини сформувалась у процесі її суспільно-історичного розвитку, у трудовій діяльності. Живучи та працюючи, люди поступово навчишся ставити перед собою певні цілі й свідомо досягти їх реалізації.

Найважливішими вольовими якостями людини є цілеспрямованість, ініціативність, рішучість, стриманість, наполегливість, упертість, самостійність, самовладання.

Сукупність позитивних вольових якостей, властивих людині, формує її силу волі. Як позитивні, так і негативні якості волі не є вродженими, вони розвиваються у процесі життя та діяльності.

Дослідивши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення її життєдіяльності.

Запитання для самоперевірки

1. Які властивості людини називають "якостями"?

2. Що таке здібності?

3. Що таке пам'ять?

4. Які існують види пам'яті?

5. Що називають мисленням?

6. Охарактеризуйте здібності людини та природні передумови їх виникнення.

7. Назвіть особливості психічного процесу.

8. Охарактеризуйте емоційні якості людини.

9. Охарактеризуйте вольові якості людини.

Література

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - К.: Каравела; Львів "Новий світ - 2000", 2001.

Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 384 с.

Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 320 с.

Питання 2. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини

Біологічні ритми - це періодичний повтор змін характеру й інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

Усі матеріальні об'єкти у Всесвіті здійснюють циклічний рух. Так, Місяць обертається навколо Землі приблизно за ЗО діб, а Земля навколо Сонця - за 365 діб. Період обертання Сонця навколо центра Галактики становить близько 200 млн років.

Ритми притаманні також усім об'єктам мікросвіту, у т.ч. і людині. Вони пронизують усе живе на Землі: на клітинному, тканинному, функціональному рівнях.

Видатний хронобіолог Ф. Хальберг поділив усі біологічні ритми на три групи:

• ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинного інтервалу (скорочення серцевих м'язів, дихання, біострумів мозку, біохімічних реакцій, перистальтики кишечника);

• ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб: зміна сну і бадьорості, активності і спокою, добові зміни в обміні речовин, коливання температури, артеріального тиску, частоти ділення клітин, складу крові;

• низькочастотні ритми з періодом від чверті місяця до одного року: тижневі, місячні і сезонні ритми.

Найменший проміжок часу, на який може реагувати мозок людини і її нервова система, становить від 0,5 до 0,8 секунди: скорочення нашого серця в середньому становить 0,8 секунди, такий самий темп руху ніг і рук при ходінні.

Крім малих ритмів установлена ще одна розповсюджена періодичність, що дорівнює 90 хвилинам: цикли сну, скорочення м'язів шлунка, коливання уваги і настрою, статева активність.

Із усіх виявлених у людини циклів найбільш вивченим є добовий як найголовніший. Біологічний годинник, запущений зміною дня і ночі, активізує близько 50 ритмів, які змінюють свої характеристики від дня до ночі - налаштування організму на пробудження. До моменту пробудження від сну в іншому режимі починають працювати провідні ритми головного мозку, вмикаючи від них залежні: прискорюється пульс, підвищується артеріальний тиск, температура тіла - організм активізується, готується до нового стану.

Добовий ритм фізіологічних функцій є біологічним і доречним. Враховуючи його, людина може напружено працювати в години оптимального стану організму і використовувати періоди порівняно низького рівня активності функцій для поновлення сил.

При порушенні природного ритму зовнішніх умов виникає десинхронізація добових ритмів різних фізіологічних функцій, що в подальшому призводить до захворювань. Довготривала робота в нічний Час супроводжується перебудовою добових ритмів і виявляється важкою для багатьох людей не стільки через зниження працездатності вночі, скільки через порушення режиму життя.

Числу "сім" із прадавніх часів приділялася велика увага. Деякі вчені вважають, що у формуванні тижневого біоритму значну роль відіграють місячно-приливні явища, інші - посилаються на міжпланетне магнітне поле.

Тижнева циклічність зумовлює в людському організмі кров'яний тиск, м'язову силу, концентрацію в крові лейкоцитів та еритроцитів. Протягом тижня працездатність людини нерівномірна. Встановлення робочого періоду тривалістю більше 6 днів недоцільно, оскільки праця стає непродуктивною.

Варто враховувати вплив Місяця на живу природу нашої планети. Встановлено, що його фаза позначається на стані людей і в періоди повного Місяця підвищується агресивність, особливо в тих, хто емоційно неврівноважений. На цей період припадає найбільше вбивств і самогубств. Ще більш відчутні зрушення в організмі викликають спалахи активності Сонця, під час яких збільшується кількість смертей, самогубств, апоплектичних ударів, епілептичних нападів і інших тяжких захворювань. Видатний учений А.Л. Чижевський вважає, що нещасні випадки пов'язані саме з сонячною активністю.

Усі відомі людині явища, що відбуваються як у Всесвіті загалом, так і в Сонячній системі, пронизані ритмами. Тому біологічні ритми - чутливий і точний важіль управління життєдіяльністю людини.

Біоритмологія дає змогу не лише визначати, а й прогнозувати, передбачати той стан організму, який характеризується як стан на межі хвороби, який і визначає межу організму. Біоритмологія допомагає визначити межу, коли може настати перевищення можливостей організму і виникнути серйозне порушення у ньому.

Що необхідно враховувати при організації роботи?

При змінній роботі на підприємстві, де існує небезпека для життя, необхідно мати ще одну бригаду, яка дублюватиме найважливіші виробничі операції нічного виробництва.

Крім цього, на виробництві можна запропонувати

таке:

• забезпечити відповідні умови для відпочинку працівників;

• нічне чергування операторів повинне тривати не більше 4,5 год;

• установите змінний графік роботи - по 6 год у 4 зміни;

• запропонувати гнучкий графік роботи;

• "працювати тоді, коли хочеться": 4-5 год у середині дня - обоє 'язкові для присутності всіх працівників, інші години - за вибором (синхронізація соціальних і біологічних ритмів).

Якщо виникає необхідність роботи в новому часовому поясі - спочатку слід перебудувати свій режим сну і активної діяльності на новий соціальний ритм (до 18 днів).

У короткому відрядженні потрібно намагатися дотримуватися звичного розпорядку дня.

Запитання для самоперевірки

1. Що називають "біологічним ритмом"?

2. Які біоритми виділяють у життєдіяльності людини?

3. Як впливають біологічні ритми на людину?

4. Що таке біоритмологія?

Література

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - К.: Каравела; Львів "Новий світ - 2000", 2001.

Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 320 с.

Розділ 3. Правові, нормативно-технічні та організаційні основи забезпечення безпеки життєдіяльності

Тема 3.1. Правові основи безпеки життєдіяльності

При вивченні теми, першочергово, слід звернути увагу на законодавчий акт, який є основним гарантом безпеки людини на національному рівні. Далі потрібно назвати та охарактеризувати основні нормативні документи, що регулюють діяльність та безпеку людини в галузі охорони здоров'я, охорони праці, охорони навколишнього середовища.

План

⇐ Предыдущая 1 234 5 Следующая ⇒