Загальні відомості.

Традиційно рівнем розвитку країни вважався економічний показник — валовий національний продукт (ВНП). Однак, одни­ми лише економічними критеріями не вимірюється якість життя людини, рівень її розвитку. В зв'язку з цим проводився пошук і ільш ємного соціально-економічного показника [10—14]. Новий показник для виміру розвитку людини — індекс людського роз­витку (ІЛР) було введено у 1990 році в Доповіді ООН про розви­ток людини. ІЛР є інтегральним показником трьох основних ком­понентів: довголіття, рівня освіти і економічного рівня життя. Довголіття вимірюється тривалістю життя, що очікується при народженні. Рівень освіти вимірюється комбінацією письменності дорослого населення (з вагою у дві третини) і середньої кількості років навчання (з вагою у одну третину). Економічний рівень життя вимірюється реальним валовим національним продуктом на душу населення з виправленням на місцеву вартість життя. Іде­альним було б врахування усіх показників людського буття. Од­нак, включення більшої кількості показників не обов'язково при­веде до покращення результатів. Деякі з них можуть бути корельовано з показниками, що вже використано. Дитяча смертність, наприклад, вже відображена в тривалості життя, що очікується.

ВНП вимірюється у грошах. Для оцінки соціально-економіч­ного розвитку встановлюється максимум і мінімум для кожного виміру. Шкала має розмірність від 0 до 1. Так, оскільки мінімаль­на грамотність дорослих складає 0%, а максимальна 100%, то ком­понент грамотності для країни, де грамотність становить 75% буде 0,75. Подібним чином, мінімум тривалості життя, що очікується, становить 25 років, а максимум — 85 років, так що компонент довголіття для країни, де вірогідна тривалість життя становить 55 років, буде дорівнювати 0,5. Для доходу мінімум становить 100 $, а максимум 40000 $. Рівень доходів більше середнього світового доходу перераховується з використанням прогресивної шкали. Після відповідного перерахунку доходи різних країн зна­ходилися в інтервалі від 370 до 5371 $ реальної купівельної спро­можності. Якщо країна знаходиться вище середньосвітового рівня, то будь-яке подальше збільшення прибутку на душу населення розглядається як зменшення його граничного вкладу в людський розвиток. Ідеологією ІЛР є достатність, а не надмірність.

Показники для цих трьох вимірів інтегруються у загальний індекс. Для країни, де існує велика нерівність, виводити єдиний індекс некоректно, бо середні показники можуть скрадати істин­ну картину. Найкращим рішенням була б побудова окремих ІЛР для найбільш значних груп, наприклад, за статевими озна­ками, за групами доходів, за географічними регіонами, за етнічни­ми чи соціальними групами. Окремо розраховані ІЛР можуть виявляти більш докладну картину людських позбавлень в кожній країні, так що вже проводяться спроби дезагрегації ІЛР для тих країн, для яких є достатня інформація. Удосконаленню ІЛР може сприяти відображення екологічної ситуації. ІЛР є альтернати­вою ВНП для виміру соціально-економічного розвитку країни. Він дозволяє народам та їх урядам оцінювати характер розвит­ку і визначати пріоритети для політики. Він також дозволяє проводити наочні порівняння досягнень різних країн.

ІЛР не передбачався, як замінник інших соціально-політичних показників, оскільки вони вельми важливі для більш повного Розуміння ситуації в окремих країнах. Політична свобода і участь в політичному житті являють собою елементи розвитку людсько­го потенціалу, як самодостатні задачі розвитку, так і засоби при­скорення розвитку людини. Політика має таке ж важливе значен­ня для розвитку людини, її самоповаги, як і економіка. Лауреат Нобелевської премії миру Аунг Сан Су Чжі зазначає, що повага до людської гідності має на увазі готовність створити такі умови, в яких людина може розвинути в собі відчуття власної цінності і безпеки. Справжня гідність неможлива без того, що людина впев­нена у власній здатності справитися з викликами, які визнача­ються самими умовами людського буття. Таку впевненість у влас­них силах навряд чи можливо виховати у людини, яка змушена миритися з загрозою насильства і несправедливості, бездарного управління і нестабільності чи убогості і хвороб. В світі існує безліч проблем — завжди змінного і завжди постійного, складного спек­тру соціальних, економічних і політичних питань, що не піддаєть­ся цілісному осмисленню. Саме це і відображує саму суть викли­ку, поставленого задачею розвитку людського потенціалу. Для її рішення необхідні постійні зусилля і здатність до переосмислен­ня, гнучкість і швидкість реакції. Процес розвитку людського потенціалу вимагає від людей прояву рішучості і свіжості мислен­ня. Ті, що втратили надію, безпомічні люди, позбавлені відчуття власної гідності, навряд чи справляться з цими задачами, що по­вертає нас до питання зв'язку між "розвитком людини і людською гідністю. Розвиток людини охоплює усі аспекти буття. В цілому визнається, що його зміст включає в себе політичні, економічні і соціальні права, однак різним правам не завжди приділяється однакова вага. Наприклад, деякі як і раніше стверджують, що гу­манітарну і економічну допомогу необхідно надавати державам, не очікуючи досягнення ними політичного і соціального прогре­су. Ця малозрозуміла ідея базується на протиставленні умов, які за своїм характером є взаємодоповнюючими. Якщо люди, яким призначена ця допомога, безпорадні, то її результатом буде лише обмежене і короткострокове полегшення від тягаря проблем, що кореняться в устояних соціальних і політичних пороках. Не слід забувати, що розвиток людського потенціалу не має за мету вихо­вання безпорадних одержувачів добродійності. Сьогодні, коли світ заклопотаний загрозою тероризму, варто задуматися над тим, що люди, які відчувають себе позбавленими можливості бути творцями своєї долі, без чого немислиме гідне життя, схильні шукати самовираження на шляхах насильства. Простого задоволення в певній мірі їх матеріальних потреб недостатньо для того, щоб по­вернути їх до табору миру і єдності. Необхідно забезпечити реалізацію їх людського потенціалу і повагу до людської гідності, з тим, щоб вони могли виробляти навички і впевненість у власних силах, необхідні для побудови світу, сила і благополуччя якого буде базуватися на гармонійному розмаїтті.

З кожним роком стає все більше прихильників думки, що розвиток людського потенціалу не зводиться до індексу. Пара­доксальним чином, підхід до розвитку з точки зору теорії роз­витку людського потенціалу став жертвою успіху ІЛР. Цей індекс підкріплює звужене, спрощене тлумачення концепції розвитку людського потенціалу як процесу, що обмежений по змісту підви­щенням стандартів в галузі освіти, охорони здоров'я і гідного рівня життя. Це невірне тлумачення відволікає увагу від більш широкої і складної концепції розвитку людини як процесу розширення можливостей людей вести той спосіб життя, який скла­дає для них цінність. Попри цілеспрямовані зусилля»іо роз'ясненню того, що сама концепція ширше однойменної одиниці виміру, розвиток людського потенціалу продовжує ототожнюватися з ІЛР, що часто - густо приводить до ігнорування таких аспектів, як політичні свободи, участь в житті громади і фізична безпека. Разом з тим ці можливості є такими ж універсальними і фундаментальними, як вміння читати чи нормальний стан здо­ров'я. Вони становлять цінність для усіх людей і без них інші можливості залишаються недосяжними. Вони не включаються У зміст ІЛР тільки тому, що важко піддаються виміру, а зовсім не тому, що вони менш важливі з точки зору розвитку людини.

Стійкий розвиток нерозривно пов'язано з промисловими, сільськогосподарськими, соціальними, військовими й іншими технологіями, з розвитком одних, що підвищують ВВП та добро­бут населення, і відмовленням від інших, що несуть занадто ве­лику загрозу суспільству. З кожною технологією пов'язані не тільки можливості, але і небезпеки, загрози, ризики, катастрофи, Що ми, на жаль, не завжди уявляємо.

Саме тому стратегія управління ризиками є невід'ємною час­тиною стратегії стійкого розвитку. Не можна приймати рішен­ня, не знаючи, яку ціну за них можливо прийдеться заплатити. Необхідно думати не тільки про кращі сценарії розвитку подій, але і про гірші. Управління ризиками стає однієї з головних системних технологій наглої цивілізації, тому цій проблемі при­діляється стільки уваги.