 |
Інфляція. Види інфляції. Фактори інфляції. Характерні ознаки сучасного ринку. Суб’єкти ринку. Об’єкти ринку. Функції ринку
|
|
|
|
Інфляція
Інфляція – знецінення грошей через те, що в економіці їх стає більше, ніж потрібно. Інфляція може бути викликана скороченням виробництва при незмінній грошовій масі або додатковим випуском грошей в обіг при незмінній товарній масі.
Розрізняють відкритий і подавлений типи інфляції. Відкритій інфляції властива тенденція до зростання цін. Вона формується в результаті двоякого механізму. Перший – це механізм адаптивних інфляційних очікувань. В основі другого механізму лежить взаємозв’язок витрат і цін. Це так звана інфляція витрат (спіраль " зарплата–ціна" ).
Інфляція буває не тільки відкритою. В деяких випадках держава, не демонтуючи причини інфляції, намагається подавляти форми її прояву. Якщо відкрита інфляція проявляється в загальному підвищенні цін, то подавлена – у хронічній нестачі товарів і послуг, їхньому перманентному дефіциті. Тому інфляційні очікування при подавленій інфляції називаються дефіцитними.
Види інфляції
1. Повзуча (регульована, 5–7% на місяць).
2. Галопуюча (20–25%).
3. Гіперінфляція (50% на місяць).
Стагфляція – застій (спад виробництва поєднується з розвитком інфляційних процесів.
Дефляція – вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції.
Фактори інфляції
1. Фінансування потреб (бюджетних) грошовою емісією.
2. Кредитна емісія.
3. Індексація доходів.
4. Дотації.
Визначення, що найбільш чітко відображають суть ринку:
1. Місце, де відбувається процес купівлі–продажу результатів людської діяльності.
2. Ринок – це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської праці.
|
|
|
3. Ринок – це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.
4. Ринок – це місце збалансування попиту і пропозиції і ринкової ціни.
Характерні ознаки сучасного ринку
1. Пріоритет покупців (ринок покупців).
2. Конкурентний характер.
3. Не монополізація, а інтеграція конкуруючих суб’єктів ринку.
Суб’єкти ринку
1. Держава.
2. Іноземні фірми та громадяни.
3. Державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх об’єднання.
4. Різні установи та організації.
5. Громадяни України.
Об’єкти ринку
1. Матеріальні продукти праці.
2. Робоча сила.
3. Позикові капітали, валюта, золото.
4. Цінні папери.
5. Інтелектуальні продукти праці.
Функції ринку
А. Організаційні.
1. Встановлення зв’язків між виробниками і споживачами, не опосередкованими іншими системами обміну.
2. Забезпечення вільного вибору партнерів по господарських зв’язках.
3. Забезпечення конкуренції між суб’єктами ринку.
Б. Економічні.
1. Механізм ринку робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні тих потреб, які виражаються через попит.
2. Ринок, створюючи сигнали через ціни, стимулює засвоєння досягнень НТП, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг.
3. Сприяє вирішенню центральних проблем економіки.
4. Механізм ринку в цілому звільняє економіку від дефіциту товарів і послуг.
Умови формування ринку
Для того, щоб у нашій країні була побудована ринкова економіка, необхідно, щоб функціонував реальний ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені передумови, випробувані світовою практикою. До них належать:
– наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно і юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі–продажу; досягти цього можна трансформацією існуючих відносин власності у різноманітні форми – індивідуальну, приватну, акціонерну, державну, кооперативну, змішану;
|
|
|
– еквівалентний обмін товарів; ринок за своєю природою економічної допомоги, пільг тощо не визнає;
– конкуренція, яка надає усім суб’єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців застосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;
– вільне ціноутворення, як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції сприяє поєднанню інтересів суб’єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;
– реальна інформація про ринок і його суб’єктів.
Якщо подібних умов не створено, то те, що називається ринком, є псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій.
Взаємодія конкурентних сил приводить до синхронізації цін попиту і пропозиції, що обумовлює рівноважність обсягів попиту і пропозиції. Ринкова рівновага – це ситуація, за якої наміри покупців і продавців повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Ринкова ціна – це ціна, при якій рішення виробників (продавців) та покупців про купівлю–продаж взаємно узгоджуються. Ціна ринкова – це ціна, яка встановлюється у відповідності до попиту і пропозиції товарів і послуг. Ціна рівноваги – це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції. Економічний стан продавців і покупців залежить від ринкової кон’юнктури – це сукупність умов, ознак, які характеризують співвідношення попиту і пропозиції. Вона змінюється під впливом різних факторів, масштабів виробництва, розмірів запасів товарів, динаміки цін та грошових доходів, організації торгівлі і реклами.
Важливу роль відіграє певне співвідношення попиту і пропозиції як по окремих товарах, товарних групах, так і по товарній масі у цілому.
|
|
|
