Особливості захисту прав інтелектуальної власності в Інтернеті.

В разі порушення авторських прав, особа може звернутися до уповноваженого органу або до суду за їх захистом. Верховний Суд України звернув увагу на те, що якщо у зв’язку з розміщенням творів у мережі Інтернет порушуються майнові права суб’єкта авторського права, то це дає підстави для судового захисту авторського права.

Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав встановлені ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Серед них, зокрема, такі: звернення до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права, подання позову про відшкодування моральної шкоди, матеріальної шкоди або виплату компенсації, вимога, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень тощо.

Для законного розміщення об’єкта ІВ в інтернеті доцільним є укладання авторських, ліцензійних договорів і ліцензій, договорів комерційної концесії (франчайзинг), договорів передачі виключних прав та ін., при чому в письмовій формі.

Основою захисту авторів мають стати своєрідні копірайт-центри, що займатимуться видачею ліцензій на використання творів, матимуть власну базу даних та контролюватимуть отримання авторами виногороди. Отож, особа чи організація, що хоче отримати право на використання певного авторського твору, може звернутися до цього центру, який, у свою чергу, буде контактувати із авторськими товариствами. Але реалізація такої системи неможлива без створення всесвітньої бази даних та обміну інформацією на державному рівні. Над розробкою загальної мережі, що дозволить країнам використовувати єдину пошукову стратегію та обмінюватися інформацією вже працюють патентні відомства США, Японії та ряду країн Европи. В РФ розглядають у найближчому майбутньому можливість створення веб-депозитарію – спеціалізованого архіву для об’єктів інтелектуальної власності, що розміщені в електронному вигляді в мережі Інтернет. Це дасть можливість автору у випадку виникнення суперечки підтвердити свої права на твір.

Міжнародна спільнота знайшла шлях вирішення вказаних проблем через вільні ліцензії, які набувають поступового поширення і в українському суспільстві, але поки що не визнані державою. У Рекомендаціях Державної служби інтелектуальної власності України щодо застосування вільних публічних ліцензій на використання об’єктів авторського права і суміжних прав вільна публічна ліцензія визначена як загальнодоступний договір приєднання, що надає особі, яка приєдналася до такого договору, безоплатний дозвіл на використання об’єкта авторського права та (або) суміжних прав певними способами на умовах, визначеними ліцензією. Правовласник надає дозвіл лише за умови прийняття умов ліцензії. Creative Commons

альтернативи публічним ліцензіям. Державна служба інтелектуальної власності України нагадує у своїх рекомендаціях суб’єктам авторського права про їх можливість захистити та ідентифікувати в цифровому середовищі контент шляхом використання технічних засобів (неюрисдикційні способи захисту): 1) розміщення в мережі Інтернет твору з обмеженою функціональністю; 2) створення веб - депозитаріїв, що дають змогу фіксувати об’єкти інтелектуальної власності і закріплювати їх правовий статус; 3) "годинникові бомби" (правовласник розміщує функціонально повноцінний об’єкт інтелектуальної власності, однак зазначає строк, після спливу якого доступ до файлу вже стане неможливим); 4) апаратний захист від копіювання; 5) криптографічні конверти (це програмне забезпечення, яке зашифровує твори так, що доступ до них може бути отриманий лише із застосуванням належного ключа до шифру); 6) саморуйнування документі при несанкціонованому копіюванні та інші.