Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин

від 2 грудня 1961 року,
переглянута у Женеві 10 листопада 1972 року
та 23 жовтня 1978 року
(Про приєднання до конвенції див. Закон N 209/95-вр від 02.06.95)

Сторони, що домовляються, Враховуючи, що Міжнародна Конвенція по охороні нових сортів рослин від 2 грудня 1961 року, що змінена Додатковим Актом від 10 листопада 1972 року, є цінним інструментом для міжнародного співробітництва у галузі охорони прав селекціонерів, підтверджуючи принципи, які викладені у преамбулі Конвенції відповідно з якими:

(a) вони упевнені у важливому значенні, яке має охорона нових сортів рослин не тільки для розвитку сільського господарства на території їх країн, але і для захисту інтересів селекціонерів;

(b) вони усвідомлюють, що визнання і охорона прав селекціонерів у цій галузі породжують певні специфічні проблеми і що інтереси суспільства можуть накладати певні обмеження на вільне здійснення цих прав;

(c) вони вважають надзвичайно бажаним, щоб ці проблеми, яким дуже багато держав обгрунтовано надають велике значення, вирішувались кожною з них у відповідності з єдиними і чітко визначеними принципами:

- враховуючи, що ідея охорони прав селекціонерів одержала широку підтримку у багатьох державах, які вони ще не приєдналися до Конвенції;

- враховуючи, що для полегшення приєднання цих держав до Союзу необхідно внести ряд змін у Конвенцію;

- враховуючи, що деякі положення, які стосуються управління Союзом, створеним у відповідності з Конвенцією, вимагають виправлення у світі накопиченого досвіду;

- враховуючи, що ці цілі можуть бути найкращим чином досягнуті шляхом перегляду Конвенції;

- домовились щодо нижченаведеного:

Стаття 1
Мета Конвенції; утворення Союзу; місцезнаходження Союзу

(1) Метою цієї Конвенції є визнання та забезпечення за селекціонером нового сорту рослин, або його правонаступником, визначеними надалі одним терміном "селекціонер", права, зміст та умови здійснення якого визначаються нижче.

(2) Держави-учасники цієї Конвенції (які називаються надалі "Держави-члени Союзу") утворюють Союз по охороні нових сортів рослин.

(3) Місцезнаходженням Союзу та його постійних органів установлюється Женева.

Стаття 2
Форми охорони

(1) Кожна держава-член Союзу визнає за селекціонером передбачене цією Конвенцією право шляхом видачі йому спеціального охоронного документа або патенту. При цьому держава-член Союзу, національне законодавство якої припускає охорону прав обома цими формами, може використовувати по відношенню до одного й того ж ботанічного роду або виду лише одну з них.

(2) Кожна держава-член Союзу може обмежити застосування цієї Конвенції у рамках того чи іншого роду або виду у відношенні сортів, що мають особливу систему розмноження або визначене кінцеве використання.

Стаття 3
Національний режим; взаємність

(1) Відносно визнання і охорони прав селекціонерів, фізичні та юридичні особи, місцем проживання або місцем знаходження яких є одна з держав-членів Союзу, користуються в інших державах-членах Союзу таким самим правовим режимом в разі дотримання цими особами умов та формальностей, що запропоновані власним громадянам цих держав, без нанесення будь-якої шкоди правам, спеціально передбаченим цією Конвенцією.

(2) Громадяни держав-членів Союзу, місцем проживання або місцем перебування яких не є одна з держав-членів Союзу, також користуються - за умовою виконання ними обов'язків, які можуть бути на них покладені з метою надання можливості для вивчення як самих виведених ними сортів, так і розмноження цих сортів - цими правами у рівній мірі.

(3) Незважаючи на положення параграфів (1) і (2), будь-яка держава-член Союзу, яка застосовує цю Конвенцію до визначеного роду або виду, має право обмежити сферу дії цієї охорони колом громадян тих держав-членів Союзу, які застосовують цю Конвенцію до даного роду або виду, а також фізичних та юридичних осіб, місцем проживання або місцем знаходження яких є одна з цих держав.

Стаття 4
Ботанічні роди та види, що повинні або можуть одержати охорону

(1) Ця Конвенція може бути застосована до всіх ботанічних родів та видів.

(2) Держави-члени Союзу зобов'язуються вживати всіх заходів, які необхідні для поступового розширення сфери застосування Конвенції на максимально можливе коло ботанічних родів і видів.

(3)

(a) Кожна держава-член Союзу в разі набуття чинності Конвенції на її території застосовуватиме положення цієї Конвенції принаймні по відношенню до п'яти родів або видів.

(b) Згодом кожна держава-член Союзу застосовує вищезгадані положення по відношенню до інших родів або видів не пізніше:

(і) трьох років - по відношенню до, принаймні, десяти родів або видів (у загальній кількості);

(іі) шести років - по відношенню до, принаймні, вісімнадцяти родів або видів (у загальній кількості);

(ііі) восьми років - по відношенню до, принаймні, двадцяти чотирьох родів або видів (у загальній кількості), рахуючи з моменту набуття чинності Конвенції на її території.

(c) У випадку, якщо держава-член Союзу обмежила застосування цієї Конвенції в рамках того чи іншого роду або виду згідно з положеннями Статті 2 (2), такий рід або вид проте враховується в цілях підпунктів (a) і (b) як один із родів або видів.

(4) За клопотанням будь-якої держави, що має намір ратифікувати, прийняти або схвалити цю Конвенцію або приєднатися до неї, Рада має право з метою урахування особливих економічних або екологічних умов цієї держави, прийняти рішення - на користь цієї держави - про скорочення мінімальних квот, передбачених в параграфі (3), або про продовження термінів, передбачених в вищеназваному параграфі, або про перше і друге одночасно.

(5) За клопотанням будь-якої держави-члену Союзу, Рада може, щоб урахувати особливі труднощі, які спіткали цю державу при виконанні зобов'язань, передбачених параграфом (3) (b), прийняти рішення - на користь цієї Держави - про продовження термінів, передбачених в параграфі (3) (b).

Стаття 5
Права, що охороняються; обсяг охорони

(1) Надане селекціонеру право полягає в тому, що для:

- виробництва з метою комерційного збуту, - пропонування для продажу, - продажу матеріалу статевого або вегетативного розмноження є необхідним одержання попереднього дозволу. До матеріалу вегетативного розмноження відносяться і рослини в цілому. Таке право селекціонера поширюється також на декоративні рослини та їх частини, які, звичайно мають ринковий збут, для подальшого використання їх з метою, відмінною від розмноження, в тих випадках, коли вони могли б бути комерційно використані як садівний матеріал для виробництва декоративних рослин або квітів (зрізаних).

(2) Селекціонер має можливість обумовити надання вищезазначеного дозволу виконанням визначених ним умов.

(3) Подібний дозвіл не є обов'язковим ні для використання виведеного сорту як вихідного матеріалу для виведення інших сортів, ні для збуту останніх на ринку. Однак, у тих випадках, коли для виробництва іншого сорту в комерційних цілях потрібне повторне використання виведеного сорту, одержання такого дозволу є обов'язковим.

(4) Будь-яка держава-член Союзу має змогу через власне законодавство або спеціальні угоди, обумовлені у статті 29, надати селекціонерам - відносно визначених ботанічних родів і видів - більш широке право, ніж встановлене у параграфі (1), зокрема, поширюючи його на товарну продукцію. Держава-член Союзу, що надає таке право, може обмежити коло осіб, які можуть ними користуватися, громадянами тих держав-членів Союзу, в яких надається аналогічне право, а також фізичними та юридичними особами, які мають своїм місцем проживання або місцем знаходження одну з цих держав.

Стаття 6
Умови надання охорони

Селекціонеру надається правова охорона, передбачена цією Конвенцією, в тому випадку, коли виконані наступні умови:

(a) яким би не було походження - штучним або природним - різновиду, який був вихідним матеріалом при його одержанні, виведений сорт повинен відрізнятись однією або більше явно вираженими істотними ознаками від будь-якого іншого сорту, існування якого на момент подачі заявки та надання правової охорони є загальновідомим. Загальновідомість може бути встановлена відносно різних факторів, таких як: вже здійснюване культування або збут даного сорту, його наявність в офіційному реєстрі рослин або здійснюване внесення до цього реєстру, наявність у довідковому фонді або присутність точного опису даного сорту в одній з публікацій. Ознаки, які дозволяють визначити характерні та відмінні особливості сорту, повинні піддаватися чіткому узнаванню і опису;

(b) на день подачі заявки на одержання правової охорони в одній із держав-членів Союзу даний сорт:

(і) не повинен був бути - або, якщо це передбачається законодавством цієї держави, не повинен був протягом більш як один рік - виставленим на продаж або використовуватися у комерційних цілях, з дозволу селекціонера, на території цієї держави, та

(іі) не повинен був бути виставленим на продаж або використовуватися в комерційних цілях з дозволу селекціонера на території будь-якої іншої держави протягом більш, ніж шість років, якщо це стосується винограду, лісних дерев, плодових та декоративних дерев, включаючи у кожному випадку їх подвої, і протягом більш, ніж чотири роки, якщо це стосується будь-яких інших рослин.

Ніяке сортовипробування, не зв'язане з виставленням сорту на продаж або його збутом, не може бути використане із завданням шкоди праву селекціонера на охорону. Той факт, що сорт став загальновідомим внаслідок дій, відмінних від його виставлення на продаж або збут, також не може бути використаний із зашкодженням права селекціонера на охорону;

(c) виведений сорт повинен бути достатньо гомогенним, у тому числі відносно особливостей, характерних для його статевого або вегетативного розжноження;

(d) виведеному сорту повинна бути властива стабільність його істотних ознак, іншими словами, після здійснення серії послідовних розмножень або, якщо селекціонер, що вивів цей сорт, визначив особливий цикл розмноження, в кінці кожного циклу новий сорт повинен зберігати відповідність своєму опису;

(e) виведеному сорту повинна бути дана назва у відповідності з положеннями Статті 13.

(2) При умові дотримання селекціонером формальностей, передбачених національним законодавством тієї держави-члена Союзу, куди подається заявка на надання правової охорони відносно нового сорту не може залежати від виконання умов, відмінних від вищеперерахованих.

Стаття 7
Офіційна експертиза сортів; попередня охорона

(1) Правова охорона надається тільки після проведення експертизи відповідного сорту згідно з критеріями, визначеними у Статті 6. Така експертиза повинна проводитись з урахуванням особливостей кожного ботанічного роду або виду.

(2) З метою такої експертизи компетентні органи кожної держави-члену Союзу можуть вимагати від селекціонера надання необхідної інформації, документів, посівного або насінницького матеріалу.

(3) Будь-яка держава-член Союзу може вжити заходи з метою захисту селекціонера від неправомірних дій третіх сторін протягом періоду з моменту подання заявки на надання правової охорони і до прийняття рішення відносно цієї заявки.

Стаття 8
Тривалість охорони

Право відносно виведеного їм сорту надається селекціонеру на обмежений строк. Тривалість цього строку не може бути менше п'ятнадцяти років, рахуючи з дати видачі охоронного документа. Для винограду, плодових дерев, лісових і декоративних дерев, в тому числі і усіх перерахованих рослин, ця мінімальна тривалість строку дії дорівнює вісімнадцяти рокам, рахуючи з зазначеної дати.

Стаття 9
Обмеження у здійсненні прав, що охороняються

(1) Вільне здійснення виняткового права, яке надається селекціонеру, може бути обмежене тільки через обставини, обумовлені інтересами суспільства.

(2) Коли з метою забезпечення широкого розповсюдження даного сорту таке обмеження накладається, відповідна держава-член Союзу вживає всі заходи, необхідні для того, щоб селекціонер одержав справедливу винагороду.

Стаття 10
Надійність і позбавлення прав, що охороняються

(1) Право селекціонера оголошується недійсним у відповідності з положенням національного законодавства кожної держави-члена Союзу, якщо буде встановлено, що умови, сформульовані в підпунктах (a) і (b) Статті 6 (1), не були у повній мірі виконані на момент видачі охоронного документа.

(2) Селекціонер позбавляється наданого права, якщо він більше не в змозі надати компетентному органу насінний або садівний матеріал, що дозволяє одержати виведений їм сорт з його характеристиками у відповідності до тих, що були визначені при наданні селекціонеру охорони.

(3) Селекціонер може бути позбавлений права на новий сорт, якщо:

(a) він, на прохання компетентного органу, не надасть протягом зазначеного строку насінний або садівний матеріал, документи і інформацію, або не дасть дозволу на ознайомлення з заходами, які були вжиті з метою збереження нового сорту; або (b) або він не сплатив в зазначений строк мита, яке має стягуватись для зберігання в дії його прав.

(4) Право селекціонера не може бути анульовано, і селекціонер не може бути позбавлений наданого йому права через причини, відмінні від викладених в цій статті.

Стаття 11
Вільний вибір держави-члена Союзу, в якій подається перша заявка;
подання заявки в інших державах-членах Союзу; незалежність охорони в різних державах-членах Союзу

(1) Селекціонер має право вибрати державу-члена Союзу у якій він бажав би подати першу заявку на одержання правової охорони.

(2) Селекціонер може подати заявку на одержання правової охорони в інших державах-членах Союзу, не чекаючи видачі йому охоронного документа тією державою-членом Союзу, в якій він подав першу заявку.

(3) Правова охорона, на яку є клопотання в різних державах-членах Союзу фізичних або юридичних осіб, які мають право на таку охорону згідно з цією Конвенцією, є незалежною від охорони, наданої відносно того ж самого сорту іншими державами, незалежно від того, чи є ці держави членами Союзу чи ні.

Стаття 12
Право пріоритету

(1) Селекціонер, який подав в установленому порядку заявку на одержання правової охорони в одній із держав-членів Союзу, користується з метою подання заявок в інших державах-членах Союзу - на протязі строку тривалістю дванадцять місяців правом пріоритету. Цей термін відраховується з дня подачі першої заявки.

День подання заявки в зазначений термін не включається.

(2) Для того, щоб скористатися правом, передбаченим положеннями параграфа (1), селекціонер повинен при подальших поданнях надсилати такі документи: заявку на охорону його селекційного досягнення, заяву відносно пріоритету його першої заявки і - протягом трьох місяців - копії первісних заявочних матеріалів, завірених органом, що їх одержав.

(3) Селекціонеру надається можливість надати державі-члену Союзу, якій він направить заявку на охорону, виконавшим умови, передбачені у параграфі (2), додаткову документацію і матеріал, який є необхідним згідно з законодавством і нормами цієї держави, на протязі чотирьох років після закінчення строку дії пріоритету.

В той самий час ця держава може вимагати надати на протязі відповідного періоду додаткову документацію і матеріал, у випадку, коли заявка, що має пріоритет, одержує відмову або відкликається.

(4) Такі факти, як подання іншої заявки, опублікування або використання предмету заявки у випадку, якщо вони мають місце на протязі періоду, передбаченому у параграфі (1), не можуть мати підстави для заперечення по цій заявці, поданій відповідно з умовами, перерахованими вище. Такі факти не можуть бути підставою для виникнення будь-якого права на користь третьої сторони або будь-якого права особистого володіння.

Стаття 13
Назва сорту

(1) Сорту, як найменування, дається така назва, яка повинна служити його родовою назвою. Кожна держава-член Союзу вживає заходи до того, щоб, з урахуванням параграфа (4), ніякі права на назву, зареєстровані як найменування, не перешкоджували вільному використанню цього найменування у зв'язку з даним сортом навіть після закінчення строку охорони.

(2) Це найменування повинно дозволяти ідентифікувати даний сорт. Це найменування не може складатися тільки із цифр, за винятком тих випадків, коли це відповідає встановленій практиці для назви сортів. Воно не повинно надавати можливості для виникнення помилок та неясностей відносно характеристик, значення або утримання даного сорту, або відносно особистості селекціонера.

Зокрема, воно повинно відрізнятися від будь-якого іншого найменування, яким називається в будь-якій державі-члені Союзу існуючий сорт того самого або близького ботанічного виду.

(3) Найменування сорту подається селекціонером в орган, згаданий у статті 30 (1) (b). Якщо виявиться, що таке найменування не задовільняє вимоги параграфа (2), то зазначений орган відмовляє в його реєстрації і вимагає, щоб селекціонер запропонував у зазначений строк інше найменування. Таке найменування реєструється одночасно з видачею охоронного документа у відповідності з положеннями Статті 7.

(4) Права, придбані раніше третіми сторонами, не порушуються якщо, з огляду на раніше придбане право, використання даного найменування сорту заборонено особі, яка, відповідно до положень параграфа (7), зобов'язана використати його, орган, згаданий у статті 30 (1) (b), вимагає, щоб селекціонер дав інше найменування для даного сорту.

(5) Сорт повинен подаватися в державах-членах Союзу під одним й тим же найменуванням. Орган, згаданий у Статті 30 (1) (b), реєструє надане таким чином найменування, якщо тільки він не прийде до висновку, що подане таким чином найменування не є прийнятним у даній державі. В цьому випадку, він може вимагати від селекціонера надати інше найменування.

(6) Орган, згаданий у Статті 30 (1) (b), вживає заходів до того, щоб інформувати усі інші аналогічні органи з питань, які торкаються найменування сортів, зокрема, про подання, реєстрацію та скасування найменувань.

Будь-який, згаданий у Статті 30 (1) (b) орган має право подати свої зауваження відносно реєстрації найменування, якщо такі є, у той орган, який повідомив його про це найменування.

(7) Будь-яка особа, що виставляє на продаж або на збут в будь-якій державі-члені Союзу матеріал статевого чи вегетативного розмноження того сорту, який охороняється у цій державі, повинна використовувати дане найменування цього сорту навіть після закінчення охорони цього сорту, якщо тільки, згідно з положенням параграфа (4), раніше придбані права не перешкоджають такому використанню.

(8) У випадку, коли даний сорт пропонується на продаж або на збут, дозволяється асоціювати товарний знак, комерційне найменування або тому подібне позначення з зареєстрованим найменуванням сорту. Навіть у випадку такої асоціації дане найменування повинно бути, проте, легко впізнаним.

Стаття 14
Незалежність охорони, від методів, що регулюють виробництво,
сертифікацію та маркетінг

(1) Право, що надається внаслідок цієї Конвенції селекціонеру, є незалежним від заходів, що приймаються кожною державою-членом Союзу для регулювання виробництва, сертифікації та збуту насінного та посадкового матеріалу.

(2) Такі заходи, однак, не повинні, наскільки це можливо, утруднювати застосування положень цієї Конвенції.

Стаття 15
Органи Союзу

Постійними органами Союзу є:

(a) Рада;

(b) Генеральний Секретаріат, який іменується "Бюро міжнародного Союзу з охорони нових сортів рослин".

Стаття 16
Склад Ради; голоси

(1) У склад Ради входять представники держав-членів Союзу.

Кожна країна-член Союзу призначає у Раду одного представника і одного заступника.

(2) Представники або заступники можуть мати помічників або радників.

(3) Кожна держава-член Союзу має у Раді один голос.

Стаття 17
Спостерігачі на засіданнях Ради

(1) Держави, які не є членами Союзу, але які підписали цей Акт, запрошуються на засідання Ради як спостерігачі.

(2) На такі засідання можуть також бути запрошені інші спостерігачі або експерти.

Стаття 18
Президент та віце-президент Ради

(1) Рада обирає Президента і першого віце-президента з поміж своїх членів. Рада має право обирати інших віце-президентів.

Перший віце-президент заміщає Президента в разі, якщо Президент не має можливості виконувати свої функції.

(2) Президент обирається на трирічний строк.

Стаття 19
Сесії Ради

(1) Сесії Ради скликаються Президентом.

(2) Чергові сесії Ради проводяться щорічно. Крім цього Президент може за своїм власним міркуванням скликали Раду;

Президент також скликає Раду не пізніше, ніж у тримісячний строк, якщо цього вимагає одна третина держав-членів Союзу.

Стаття 20
Процедурні правила Ради; адміністративна
та фінансова інструкція Союзу

Рада установлює свої власні процедурні правила, а також адміністративну і фінансову інструкцію Союзу.

Стаття 21
Задачі Ради

Задачі Ради полягають у:

(a) вивченні належних заходів по забезпеченню інтересів Союзу та сприянню його розвитку;

(b) призначенні Генерального Секретаря і, якщо це буде визначено необхідним, заступника Генерального Секретаря, а також у визначенні умов їх призначення;

(d) розробці для Генерального Секретаря, чиї функції визначені у Статті 23, усіх необхідних вказівок по здійсненню завдань, які стоять перед Союзом;

(e) розгляді та затвердженні бюджету Союзу, а також у встановленні розмірів внесків кожної держави-члена згідно з положеннями Статті 26;

(f) розгляді та затвердженні рахунків, поданих Генеральним Секретарем;

(g) встановленні, згідно з положеннями Статті 27, дати та місця проведення конференцій, згаданих у вищеназваній Статті, та у вживанні необхідних для їх підготовки заходів;

(h) прийнятті, взагалі, усіх необхідних рішень для забезпечення ефективної діяльності Союзу.

Стаття 22
Більшість, необхідна для прийняття рішень Ради

Будь-яке рішення Ради приймається звичайною більшістю голосів присутніх і беручи участь у голосуванні членів, за винятком усіх рішень відносно Статей 20, 27, 28 і 32, що приймаються Радою більшістю у три чверті голосів присутніх і беручих участь у голосуванні.

Стаття 23
Задачі Бюро Союзу; обов'язки Генерального Секретаря;
призначення персоналу

(1) Бюро Союзу виконує всі обов'язки та задачі, які покладені на нього Радою. Керівництво Бюро здійснюється Генеральним Секретарем.

(2) Генеральний Секретар несе відповідальність перед Радою;

він відповідає за здійснення рішень Ради. Він подає на затвердження Ради бюджет і відповідає за його реалізацію. Він щорічно звітує перед Радою про свою роботу і подає їй доповідь про діяльність і фінансовий стан Союзу.

(3) За винятком випадків, які обумовлені у Стаття 21 (b), умови призначення та найму персоналу, необхідного для ефективної роботи Бюро Союзу, встановлюються адміністративною і фінансовою інструкціями, передбаченими у Статті 20.

Стаття 24
Правовий статус

(1) Союз є юридичною особою.

(2) Союз користується на території кожної держави-члена Союзу, згідно з законодавством даної держави, такою правоздатністю, яка може виявитися необхідною для здійснення задач Союзу та для виконання його функцій.

(3) Союз укладає з Швейцарською Конфедерацією угоду про штаб-квартиру.

Стаття 25
Ревізія рахунків

Ревізія рахунків Союзу здійснюється однією із держав-членів Союзу, як це передбачається у згаданих в Статті 20 адміністративних і фінансових правилах. Така держава призначається, за її згодою, Радою.

Стаття 26
Фінанси

(1) Витрати Союзу покриваються за рахунок:

- щорічних внесків держав-членів Союзу;

- надходжень за надання послуг;

- різних надходжень.

(2)

(a) Частка кожної держави-члена Союзу в загальній сумі щорічних внесків визначається виходячи з суми загальних витрат, що покриваються за рахунок внесків держав-членів Союзу та числа одиниць внесків, що приписані даній державі згідно з положеннями параграфа (3). Вищеназвана частка підраховується згідно з положеннями параграфа (4).

(b) Число одиниць внеску виражається цілими або дрібними величинами за умов, що таке число не буде меншим, ніж одна п'ята.

Для будь-якої країни, що є членом Союзу, на момент набуття чинності цього Акта відносно даної держави число одиниць внеску залишається таким, яким воно було безпосередньо перед цією датою згідно з Конвенцією 1961 року, зміненою Додатковим Актом 1972 р.

(3)

(a) Для будь-якої іншої держави остановлюється таке число одиниць внеску, яке ця держава зазначить у заяві на ім'я Генерального Секретаря при приєднанні до Союзу.

(b) Будь-яка держава-член Союзу може в будь-який час, подавши заявку на ім'я Генерального Секретаря, вказати число одиниць, відмінне від числа, приписаного йому згідно з параграфом (a) чи (b). Така заява, якщо вона зроблена протягом перших шести місяців календарного року, набуває чинності з початку наступного календарного року, в протилежному разі, вона набуває чинності з початку другого календарного року, що настає за тим роком, коли була подана така заява.

(4)

(a) Для кожного бюджетного періоду сума, що відповідає одиниці внеску, визначається шляхом поділу загальної суми витрат, які в даний період покриваються за рахунок держав-членів на загальне число голосів, приписаних цим державам.

(b) Розмір внеску кожної держави-члену Союзу визначається шляхом множення суми, що відповідає одній одиниці внеску, на число встановлених для даної держави одиниць внеску.

(5)

(a) Держава-член Союзу, що має заборгованість по сплаті внесків, не може, з урахуванням параграфа (b), користуватись своїм правом голосу в Раді, якщо розмір заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, що припадає на дану державу за попередні два повних роки. Таке позбавлення права голосу не звільняє дану державу від її обов'язків в рамках цієї Конвенції і не позбавляє її ніяких інших наданих Конвенцієї прав.

(b) Рада може дозволити вищеназваній державі користуватись правом голосу, якщо і доти, поки Рада має впевненість, що затримка виплати виключними і невідворотними обставинами.

Стаття 27
Перегляд Конвенції

(1) Ця Конвенція може бути переглянута Конвенцією держав-членів Союзу. Рішення про скликання такої Конвенції приймається Радою.

(2) Наслідки роботи Конвенції визначаються дійсними лише в тому випадку, якщо на ній представлена не менш, як половина держав-членів Союзу. Для прийняття переглянутого тексту Конвенції потрібна більшість у п'ять шостих голосів, що представлені на Конвенції держав-членів Союзу.

Стаття 28
Мови, якими користуються в Бюро і
на засіданнях Ради

(1) В ході здійснення своїх обов'язків Бюро Союзу використовує французьку, німецьку та англійську мови.

(2) На цих трьох мовах проводяться засідання Ради і Конференції по перегляду.

(3) В разі виникнення необхідності Рада може прийняти рішення про використання допоміжних мов.

Стаття 29
Спеціальні угоди по охороні нових сортів рослин

Держави-члени Союзу зберігають за собою право укладати між собою спеціальні угоди про охорону селекційних досягнень, в разі якщо подібні угоди не суперечать положенням цієї Конвенції.

Стаття 30
Виконання Конвенції на національному рівні;
угоди про спільне використання послуг органів експертизи

(1) Кожна держава-член Союзу виконує всі заходи, необхідні для застосування цієї Конвенції, і, зокрема:

(a) забезпечує відповідні правові можливості для ефективного захисту передбачених цією Конвенцією прав;

(b) створює спеціальний орган з охорони селекційних досягнень або доручає цю охорону одному із існуючих органів;

(c) забезпечує інформування громадськості з питань стосовно такої охорони, і, як мінімум, періодичну публікацію переліку виданих охоронних документів.

(2) Між компетентними органами держав-членів Союзу можуть укладатися спеціальні угоди відносно спільного користування послугами органів, на які покладено проведення, згідно з положеннями Статті 7, експертизи нових сортів і комплектування необхідних довідкових і документаційних фондів.

(3) Передбачається, що кожна держава на момент депонування своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання повинна бути в змозі, згідно з національним законодавством, забезпечити реалізацію положень цієї Конвенції.

Стаття 31
Підписання

Цей акт відкритий для підписання будь-якою державою-членом Союзу і будь-якою іншою державою, що була представлена на Дипломатичній конференції з прийняття цього Акта. Він залишається відкритим для підписання до 31 жовтня 1979 року.

Стаття 32
Ратифікація; прийняття або схвалення;
приєднання

(1) Будь-яка держава висловлює свою згоду на те, щоб бути зв'язаною цим Актом шляхом здавання на зберігання:

(a) документа про ратифікацію, прийняття або схвалення, якщо вона підписала цей Акт; або

(b) документа про приєднання, якщо вона не підписала цей Акт.

(2) Документи про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання мають бути здані на зберігання Генеральному Секретарю.

(3) Будь-яка держава, що не є членом Союзу і не підписала Акт, перед тим, яка здавати на зберігання документ про приєднання, звертається до Ради для з'ясування питання про відповідність його національного законодавства положенням цього Акта. Якщо рішення, що містить висновки Ради, є позитивним, то може бути здійснена передача на зберігання документа про приєднання.

Стаття 33
Набуття чинності; припинення дії попередніх Актів

(1) Цей Акт набуває чинності через один місяць з моменту виконання двох наступних умов:

(a) наявність не менше п'яти документів про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання;

(b) наявність серед зазначених документів не менш трьох документів, зданих на зберігання державами-членами Конвенції 1961 року.

(2) У відношенні будь-якої держави, яка здає на зберігання свою ратифікаційну грамоту, документ про прийняття, схвалення або приєднання після того, як будуть виконані умови, згадані в параграфі (1) (a) і (b), цей Акт набуває чинності через один місяць після здачі цією державою на зберігання одного з перелічених документів.

(3) Після набуття чинності цього Акта згідно з параграфом (1) жодна держава не може приєднатися до Конвенції 1961 року, зміненої Додатковим Актом 1972 року.

Стаття 34
Відносини між державами, зв'язаними різними Актами

(1) Будь-яка держава-член Союзу, яка на момент набуття чинності цього Акта відносно цієї держави є зв'язаною Конвенцією 1961 року, зміненої Додатковим Актом 1972 року, продовжує застосовувати в своїх відносинах з будь-якою державою-членом Союзу, не зв'язаною цим Актом, вищезгадану Конвенцію, змінену вищезгаданим Додатковим Актом, доти, доки цей Акт не набуде чинності відносно і цієї держави.

(2) Будь-яка держава-член Союзу, не зв'язана цим Актом ("перша держава"), може заявити в повідомленні на ім'я Генерального Секретаря про те, що вона буде застосовувати Конвенцію 1961 року, змінену Додатковим Актом 1972 року, в своїх відносинах з будь-якою державою, яка зв'язана цим Актом і яка стала членом Союзу шляхом ратифікації, прийняття, схвалення або приєднання до цього Акта ("друга держава"). Через один місяць з дати такого повідомлення і аж до набуття чинності цього Акта відносно першої держави, ця перша держава застосовує Конвенцію 1961 року, змінену Додатковим Актом 1972 року, в своїх відносинах з будь-якою такою другою державою, в той час, як будь-яка така інша держава застосовує цей Акт в своїх відносинах з цією першою державою.

Стаття 35
Повідомлення відносно родів і видів,
що охороняються;
інформація, що підлягає опублікуванню

(1) При здаванні на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання до цього Акта, кожна держава, яка не є членом Союзу, повідомляє Генерального Секретаря про перелік родів і видів, відносно яких вона буде застосовувати положення цієї Конвенції після набуття чинності цього Акта для даної держави.

(2) На основі повідомлень, отриманих від кожної зацікавленої держави-члена Союзу, Генеральний Секретар публікує інформацію про:

(a) поширення застосування положень цієї Конвенції на додаткові роди і види після набуття цим Актом чинності відносно даної держави;

(b) будь-яке використання права, передбачено Статтею 3 (3);

(d) будь-яке використання права, передбаченого в першій фразі Статті 5 (4) із зазначенням характеру більш широких прав і переліком родів і видів, на які такі права розповсюджуються;

(e) будь-яке використання права, передбаченого в другій фразі Статті 5 (4);

(f) той факт, що законодавство даної держави містить положення, дозволене на підставі Статті 6 (1) (b) (і) та про тривалість дозволеної відстрочки;

(g) тривалість строку, згаданого в Статті 8, якщо такий строк перевищує, відповідно, 15 і 18 років, передбачених в зазначеній Статті.

Статті 36
Території

(1) Будь-яка держава може оголосити в своєму документі про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання, або сповістити Генерального Секретаря шляхом подання в будь-який час письмового повідомлення, що цей Акт може бути застосований до всіх або до частини територій, зазначених в цій заяві або повідомленні.

(2) Будь-яка держава, що зробила таку заяву або подала таке повідомлення, може в будь-який час сповістити Генерального Секретаря, що цей Акт припиняє свою дію відносно усіх або частини таких територій.

(3)

(a) Будь-яка заява, зроблена згідно з параграфом (1), набуває чинності одночасно з набуттям чинності ратифікації, прийняття, схвалення або приєднання, а будь-яке повідомлення, подане згідно з тим самим параграфом, набуває чинності через три місяці після того, як Генеральний Секретар сповістить про нього.

(b) Будь-яке повідомлення, зроблене згідно із параграфом (2), набуває чинності через 12 місяців з моменту його отримання Генеральним Секретарем.

Стаття 37
Винятки щодо охорони двома засобами

(1) Незважаючи на положення Статті 2 (1), будь-яка держава, яка до закінчення встановленого для підписання цього Акта строку передбачає охорону одного і того самого роду або виду різними згаданими в Статті 2 (1) засобами, може робити це і в майбутньому, якщо вона при підписанні цього Акта або при здаванні на збереження документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання до нього повідомить про це Генерального Секретаря.

(2) Якщо в державі-члені Союзу, відносно якої можуть бути застосовані положення параграфа (1), надається клопотання про охорону в рамках патентного законодавства, ця держава може застосовувати до сортів, що охороняються згідно з патентним законодавством критерії патентоспроможності та тривалість охорони, встановлені в цьому законодавстві, не зважаючи на положення Статті 6 (1) (a) і (b) та Статті 8.

(3) Така держава може в будь-який час дати інформацію Генеральному Секретарю про вилученого цією державою згідно з параграфом (1) повідомлення. Таке вилучення набуває чинності з дати, вказаної цією державою в своєму повідомленні про вилучення.

Стаття 38
Перехідне обмеження відносно вимоги новизни

Незважаючи на положення Статті 6, будь-яка держава-член Союзу може, не породжуючи тим самим будь-яких зобов'язань до інших держав-членів Союзу обмежити встановлену в згаданій Статті вимогу новизни в тому, що стосується нещодавно виведених сортів, існуючих на момент, коли така держава вперше застосувала положення цієї Конвенції до того роду чи виду, до якого такі сорти належать.

Стаття 39
Збереження набутих прав

Ця Конвенція не торкається прав, набутих в силу національного законодавства держав-членів Союзу або в силу угод, укладених між такими державами.

Стаття 40
Застереження

Ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.

Стаття 41
Тривалість та денонсація Конвенції

(1) Ця Конвенція діє без обмеження строку.

(2) Будь-яка держава-член Союзу може денонсувати цю Конвенцію шляхом направлення повідомлення Генеральному Секретарю. Про отримання такого повідомлення Генеральний Секретар сповіщає всі держави-члени Союзу.

(3) Денонсація набуває чинності в кінці календарного року, що наступає за роком отримання повідомлення Генеральним Секретарем.

(4) Денонсація не зачіпає ніяких прав на сорт, набутих в рамках цієї Конвенції до моменту набуття чинності цієї денонсації.

Стаття 42
Мови; Функції депозитарію

(1) Оригінал цього Акта підписується в одному примірнику на французькій, англійській і німецькій мовах. В разі будь-якої невідповідності між різними текстами перевага віддається французькому тексту. Оригінал здається на зберігання Генеральному Секретарю.

(2) Генеральний Секретар надсилає дві завірені належним чином копії цього Акта урядам всіх держав, які були представлені на Дипломатичній Конвенції, де було його прийнято, а також, за запитом уряду будь-якої іншої держави.

(3) Офіційні тексти на арабській, голандській, італійській, іспанській та японській мовах, а також на інших визначених Радою мовах розробляються Генеральним Секретарем після консультації з урядами заінтересованих держав, які були представлені на згаданій Конференції.

(4) Генеральний секретар виконує реєстрацію цього Акта в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй.

(5) Генеральний секретар повідомляє уряди держав-членів Союзу і держав, які не є членами Союзу, але були представлені на Дипломатичній Конференції, на якій було прийнято цей Акт, про подання йому на зберігання документів про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання, про будь-яке повідомлення, отримане ним відповідно до статей 34 (2), 36 (1) і (2), 37 (1) і (3) і 41 (2), а також про будь-яку заяву, зроблену у відповідності до Статті 36 (1).

Соглашение по торговым аспектам прав
интеллектуальной собственности
(TRIPS)

Члены, Желая уменьшить искажения и препятствия на пути развития международной торговли и принимая во внимание необходимость содействия эффективной и адекватной охране прав интеллектуальной собственности и обеспечить, чтобы меры и процедуры по реализации прав интеллектуальной собственности сами не становились барьерами для законной торговли;

Признавая с этой целью необходимость разработки новых правил и дисциплины, касающихся:

(a) применения основных принципов ГАТТ 1994 г. и соответствующих соглашений или конвенций в области интеллектуальной собственности;

(b) разработки адекватных норм и принципов применительно к наличию, объему и использованию прав интеллектуальной собственности, связанных с торговлей;

(c) обеспечения эффективными надлежащими средствами реализации прав интеллектуальной собственности, связанных с торговлей, принимая во внимание различия в национальных правовых системах;

(d) разработки эффективных неотложных процедур на многостороннем уровне для предотвращения и урегулирования споров между правительствами;

(e) временных договоренностей, направленных на наиболее полное участие в результатах переговоров;

Признавая потребность в многосторонней структуре принципов, правил и дисциплины, относящихся к международной торговле контрафактными товарами;

Признавая, что права интеллектуальной собственности являются правами частных лиц;

Признавая основополагающие цели национальных систем, обуславливающие государственную политику в области охраны интеллектуальной собственности, включая цели развития и технического прогресса;

Признавая также специфические потребности наименее развитых стран-членов в отношении максимальной гибкости применения внутри страны законов и правил с тем, чтобы содействовать им в создании прочной и жизнеспособной технологической базы;

Подчеркивая важность уменьшения напряженности путем достижения более жестких обязательств по решению споров по торговым аспектам вопросов интеллектуальной собственности через многосторонние процедуры;

Желая установить отношения взаимной поддержки между ВТО и Всемирной организацией интеллектуальной собственности (далее в настоящем Соглашении "ВОИС") так же, как и с другими международными организациями;

Настоящим договариваются о следующем:

Часть І
Общие положения и основополагающие принципы

Статья 1
Сущность и сфера применения
обязательств

1. Члены вводят в действие положения настоящего Соглашения.

Члены могут, но не обязаны, осуществлять в своих национальных законах более обширную охрану, чем требуется по настоящему Соглашению, при условии, что такая охрана не противоречит положениям настоящего Соглашения. Члены могут свободно определять надлежащий метод выполнения положений настоящего Соглашения в рамках своих правовых систем и практики.

2. Для целей настоящего Соглашения термин "интеллектуальная собственность" распространяется на все категории интеллектуальной собственности, которые являются предметом разделов 1-7 части ІІ.

3. Члены предоставляют режим, предусмотренный в настоящем Соглашении, физическим и юридическим лицам других членов[45]. В отношении соответствующего права интеллектуальной собственности под гражданами других членов должны пониматься те физические или юридические лица, которые отвечали бы критериям предоставления охраны, предусмотренным в Парижской конвенции (1967 г.), Бернской конвенции (1971 г.) и Договора по интеллектуальной собственности в отношении интегральных схем, участниками которых являются все члены ВТО[46]. Любой член, пользующийся возможностями, предусмотренными в пункте 3 статьи 5 или пункте 2 статьи 6 Римской конвенции, уведомляет, как предусмотрено в упомянутых положениях, Совет по торговым аспектам прав интеллектуальной собственности ("Совет по ТРИПС").

Статья 2
Конвенции в области интеллектуальной
собственности

1. В отношении частей ІІ, ІІІ и ІV настоящего Соглашения члены соблюдают статьи 1- 12 и статью 19 Парижской конвенции (1967 г.).

2. Ничто в частях с І по ІV настоящего Соглашения не должно отличаться от существующих обязательств, которые члены могут иметь по отношению друг к другу в соответствии с Парижской конвенцией, Бернской конвенцией, Римской конвенцией и Договором по интеллектуальной собственности в отношении интегральных схем.

Статья 3
Национальный режим

1. Каждый член предоставляет гражданам других членов режим не менее благоприятный, чем тот, который он предоставляет своим собственным гражданам в отношении охраны[47] интеллектуальной собственности, кроме исключений, уже предусмотренных соответственно в Парижской конвенции (1967 г.), в Бернской конвенции (1971 г.), в Римской конвенции и в Договоре по интеллектуальной собственности в отношении интегральных схем. Что касается исполнителей, производителей фонограмм и вещательных организаций, это обязательство применяется только в отношении прав, предусмотренных по настоящему Соглашению. Любой член, пользующийся возможностями, предусмотренными в статье 6 Бернской конвенции (1971 г.) или пункте 1(b) статьи 16 Римской конвенции, уведомляет, как предусмотрено в упомянутых положениях, Совет по ТРИПС.

2. Члены могут воспользоваться исключениями, допускаемыми в соответствии с пунктом 1 в отношении судебных и административных процедур, включая выбор юридического адреса или назначение поверенного в рамках юрисдикции члена, только в тех случаях, когда такие исключения необходимы для соблюдения законов и правил, которые не противоречат положениям настоящего Соглашения, и когда подобные процедуры не применяются таким образом, чтобы стать скрытым ограничением в торговле.

Статья 4
Режим наибольшего благоприятствования

В отношении охраны интеллектуальной собственности любые преимущество, льгота, привилегия или иммунитет, которые предоставлены членом гражданам любой другой страны, незамедлительно и безусловно предоставляются гражданам всех других членов. Освобожденными от этого обязательства являются любые преимущество, льгота, привилегия или иммунитет, предоставленные членом, которые:

(a) вытекают из международных соглашений по судебной помощи или по обеспечению исполнения закона общего характера и не ограничены только охраной интеллектуальной собственности;

(b) предоставлены в соответствии с положениями Бернской конвенции (1971 г.) или Римской конвенции, допускающими, что предоставленный режим является функцией не национального режима, а режима, предоставленного в другой стране;

(c) относятся к правам исполнителей, производителей фонограмм и вещательных организаций, не предусмотренных по настоящему Соглашению;

(d) вытекают из международных соглашений, связанных с охраной интеллектуальной собственности, которые вступили в силу до вступления в силу Соглашения по ВТО, при условии, что о таких соглашениях уведомляется Совет по ТРИПС и что они не являются произвольной или необоснованной дискриминацией против граждан других членов.

Статья 5
Многосторонние соглашения по приобретению или
сохранению в силе охраны

Обязательства в соответствии со статьями 3 и 4 не применяются к процедурам, предусмотренным в многосторонних соглашениях, заключенных под эгидой ВОИС, которые связаны с приобретением или сохранением в силе прав интеллектуальной собственности.

Статья 6
Исчерпание прав

Для целей урегулирования споров по настоящему Соглашению при условии соблюдения положений статей 3 и 4, ничто в настоящем Соглашении не используется для рассмотрения вопроса об исчерпании прав интеллектуальной собственности.

Статья 7
Цели

Охрана и реализация прав интеллектуальной собственности должны содействовать техническому прогрессу и передаче и распространению технологии к взаимной выгоде производителей и пользователей технологических знаний, способствуя социально-экономическому благосостоянию, и к достижению баланса прав и обязательств.

Статья 8
Принципы

1. При формировании или совершенствовании своих национальных законов и правил члены могут принимать меры, необходимые для охраны общественного здоровья и питания и содействия общественным интересам в жизненно важных для их социально-экономического и технического развития секторах, при условии, что такие меры соответствуют положениям настоящего Соглашения.

2. Надлежащие меры при условии, что они соответствуют положениям настоящего Соглашения, могут быть необходимы для предотвращения злоупотреблений правами интеллектуальной собственности со стороны владельцев прав или обращения к практике, которая необоснованно ограничивает торговлю или неблагоприятным образом влияет на международную передачу технологии.

Часть ІІ
Стандарты в отношении наличия, объема и использования прав
интеллектуальной собственности

Раздел 1:
Авторское право и смежные права

Статья 9
Отношение к Бернской конвенции

1. Члены соблюдают статьи 1-21 Бернской конвенции (1971 г.) и Приложения к ней. Однако члены не имеют прав или обязательств по настоящему Соглашению в отношении прав, предоставляемых согласно статье 6-бис упомянутой Конвенции, или прав, вытекающих из нее.

2. Охрана авторских прав должна распространяться на специфические воплощения, но не на идеи, процедуры, методы работы или математические концепции как таковые.

Статья 10
Компьютерные программы и компиляции данных

1. Компьютерные программы, как исходный текст, так и объектный код охраняются как литературные произведения в соответствии с Бернской Конвенции (1971 г.).

2. Компиляции данных или другая информация в машиночитаемой или в другой форме, которые по причине отбора или классификации своего содержания составляют результат творчества, должны охраняться как таковые. Такая охрана, которая не распространяется на сами данные или информацию, не затрагивает авторское право, существующее в самих данных или информации.

Статья 11
Права на прокат

В отношении, по меньшей мере, компьютерных программ и кинематографических произведений член предоставляет авторам или их правопреемникам право разрешать или запрещать публичный коммерческий прокат оригиналов или копий их произведений, охраняемых авторским правом. Член освобождается от этого обязательства в отношении кинематографических произведений, если только коммерческий прокат не привел к широкому копированию таких произведений, что фактически нарушает исключительное право на воспроизведение, предоставленное упомянутым членом авторам и их правопреемникам. В отношении компьютерных программ это обязательство не применяется к сдаче в коммерческий прокат, если сама программа не является существенной частью объекта проката.

Статья 12
Срок действия охраны

При исчислении срока охраны произведения, за исключением фотографических произведений или произведений прикладного искусства на иной основе, чем человеческая жизнь, такой срок составляет не менее 50 лет от конца календарного года, в котором с согласия автора была осуществлена публикация или, при отсутствии такой публикации в течение 50 лет от создания произведения, 50 лет считая с конца календарного года создания произведения.

Статья 13
Ограничения и исключения

Члены сводят ограничения или изъятия в отношении исключительных прав до некоторых особых случаев, которые не вступают в противоречие с обычным использованием произведения и необоснованно не ущемляют законные интересы владельца прав.

Статья 14
Охрана исполнителей, производителей фонограмм
(звукозаписей) и вещательных организаций

1. В отношении записи своего исполнения на фонограмму исполнители имеют возможность не допускать следующих действий, предпринятых без их разрешения: записи их исполнения, не предназначенного для фонограммы, и воспроизведения такой записи.

Исполнители также имеют возможность не допускать следующих действий, предпринятых без их разрешения: эфирного вещания и сообщения для всеобщего сведения прямой трансляции их исполнения.

2. Производители фонограмм имеют право разрешать или запрещать прямое или косвенное воспроизведение их фонограмм.

3. Вещательные организации имеют право запрещать следующие действия, предпринятые без их согласия: запись, воспроизведение записей и ретрансляцию через каналы эфирного вещания так же, как публичное телевизионное вещание таких записей. Если члены не предоставляют такие права вещательным организациям, они предоставляют владельцам авторского права на объекты передачи возможность не допускать вышеупомянутых действий с учетом положений Бернской конвенции (1971 г.).

4. Положения статьи 11 в отношении компьютерных программ с учетом соответствующих изменений применяются к производителям фонограмм и любым другим владельцам прав на фонограммы как определено в законодательстве члена. Если на 15 апреля 1994 г.

член имел действующую систему выплаты справедливого вознаграждения владельцам прав в связи с коммерческим прокатом фонограмм, он может сохранить такую систему при условии, что коммерческий прокат фонограмм не наносит материального ущерба исключительным правам владельцев прав на воспроизведение.

5. Срок охраны, предоставляемый по настоящему Соглашению исполнителям и производителям фонограмм, составляет по меньшей мере до конца периода в 50 лет, считая с конца календарного года, в котором была сделана запись или имело место исполнение. Срок охраны, предоставленный согласно пункту 3, составляет, по меньшей мере, 20 лет, считая с конца календарного года, в котором состоялась передача.

6. В отношении прав, предоставленных в соответствии с пунктами 1, 2 и 3, любой член может предусмотреть условия, ограничения, исключения и оговорки в объеме допускаемом Римской конвенцией. Однако положения статьи 18 Бернской конвенции (1971 г.) также с учетом соответствующих изменений применяются к правам исполнителей и производителей фонограмм в фонограммах.

Раздел 2:
Товарные знаки

Статья 15
Предметы, охватываемые охраной

1. Любое обозначение или любое сочетание обозначений, с помощью которых можно отличить товары или услуги одного предприятия от товаров или услуг другого предприятия, могут представлять собой товарный знак. Такие обозначение, в частности слова, включая личные наименования, цифры, буквы, изобразительные элементы и сочетание цветов, так же как любое сочетание таких обозначений могут подлежать регистрации в качестве товарных знаков. Если знаки не наследуют способности к различению соответствующих товаров или услуг, Члены могут поставить регистрацию знака в зависимость от различительной способности, приобретенной в процессе использования. В качестве условия регистрации члены могут предъявлять требование визуального восприятия знаков.

2. Пункт 1 не означает, что член не может отказать в регистрации товарного знака на других основаниях, при условии, что они не отходят от положений Парижской конвенции (1967 г.).

3. Члены могут поставить регистрацию в зависимость от использования. Однако фактическое использование товарного знака не является условием для подачи заявки на регистрацию. Заявка не может быть отклонена исключительно на том основании, что фактическое использование не имело место до истечения трехлетнего периода с даты подачи заявки.

4. Характер товаров или услуг, для которых используется товарный знак, ни в коем случае не является препятствием для регистрации товарного знака.

5. Члены публикуют сведения о каждом товарном знаке или до его регистрации, или непосредственно после нее и предоставляют разумную возможность обращения с просьбой об аннулировании регистрации. В дополнение, члены могут оставить за собой возможность возражать против регистрации товарного знака.

Статья 16
Предоставленные права

1. Владелец зарегистрированного товарного знака имеет исключительное право не разрешать третьим лицам без согласия владельца использовать в ходе торговли идентичные или подобные знаки для товаров или услуг, которые идентичны или подобны тем, в отношении которых зарегистрирован товарный знак, когда существует вероятность возникновения путаницы в результате такого использования. В случае использования идентичного знака для идентичных товаров или услуг должна учитываться вероятность возникновения недоразумений. Права, описанные выше, не наносят ущерба прежде приобретенным правам и не оказывают воздействие на возможность членов ставить осуществление прав в зависимость от их использования.

2. Статья 6-бис Парижской конвенции (1967 г.) применяется mutatіs mutandіs к услугам. При определении того, является ли товарный знак общеизвестным, члены принимают во внимание известность товарного знака в соответствующих кругах общества, включая известность в стране-члене, которая была достигнута в результате рекламы товарного знака.

3. Статья 6-бис Парижской конвенции (1967 г.) применяется mutatіs mutandіs к товарам или услугам, отличным от тех, для которых зарегистрирован товарный знак, при условии, что использование этого товарного знака упомянутых товаров или услуг будет указывать на взаимосвязь между упомянутыми товарами или услугами и владельцем зарегистрированного товарного знака, имея в виду, что при таком использовании интересы владельца зарегистрированного товарного знака могут быть ущемлены.

Статья 17
Исключения

Члены могут предусматривать ограниченные исключения из прав, предоставляемых товарным знаком, например, добросовестное использование описательных выражений, при условии, что такие исключения учитывают законные интересы владельца товарного знака и третьих лиц.

Статья 18
Срок охраны

Первоначальная регистрация и каждое продление срока действия регистрации товарного знака осуществляются на срок не менее семи лет. Регистрация товарного знака может продлеваться неограниченное число раз.

Статья 19
Требование использования

1. Если использование является требованием для сохранения регистрации, то регистрация может быть аннулирована только в результате непрерывного срока неиспользования знака в течении трех лет, если только владелец товарного знака не укажет на веские причины, основанные на существовании препятствий такому использованию. Обстоятельства, возникающие независимо от воли владельца товарного знака, которые создают препятствие для его использования, как например, импортные ограничения или другие требования государства к товарам или услугам, охраняемым товарным знаком, должны признаваться как веские причины для неиспользования знака.

2. Использование товарного знака другим лицом при условии контроля со стороны владельца знака признается для целей сохранения регистрации как использование товарного знака.

Статья 20
Прочие требования

Использование товарного знака в торговле не должно быть необоснованно ограничено специальными требованиями, такими как использование с другим товарным знаком, использование в специальной форме или использование способом, который может нанести ущерб его способности отличать товары или услуги одного предприятия от товаров или услуг других предприятий. Это не устраняет требования, предписывающего использование товарного знака, идентифицирующего предприятие, производящее товары или услуги, наряду с товарным знаком, идентифицирующим специфические товары или услуги упомянутого предприятия, но без его соединения с этим знаком.

Статья 21
Лицензирование и передача прав

Члены могут определять условия лицензирования и передачи прав на товарные знаки; при этом понимается, что не разрешается принудительное лицензирование товарных знаков и что владелец зарегистрированного товарного знака имеет право передавать права на товарный знак с передачей предприятия, которому принадлежит товарный знак, или без такой передачи.

Раздел 3:
Географические указания

Статья 22
Охрана географических указаний

1. Для целей настоящего Соглашения географические указания представляют собой обозначения, которые идентифицируют товар как происходящий с территории члена или региона или местности на этой территории, где определенное качество, репутация или другие характеристики товара в значительной степени связываются с его географическим происхождением.

2. В отношении географических указаний члены должны предусмотреть правовые меры для заинтересованных сторон для предотвращения:

(a) использования любых средств при обозначении или презентации товара, которые указывают или вызывают ассоциацию, что этот товар происходит из географического района отличного от настоящего места происхождения, таким образом, что вводят публику в заблуждение в отношении географического происхождения этого товара;

(b) любому использованию, которое может рассматриваться как недобросовестная конкуренция в пределах содержания Статьи 10-бис Парижской конвенции.

3. Член ex offіcіo, если это разрешено его законодательством, или по запросу заинтересованной стороны может отказать в регистрации товарного знака или признать недействительной регистрацию товарного знака, состоящего или содержащего географическое указание товаров, не происходящих с указанной территории, если использование географического указания в товарном знаке для таких товаров в этой стране-члене вводит в заблуждение граждан в отношении истинного места происхождения.

4. Охрана в соответствии с пунктами 1, 2 и 3 должна применяться в отношении географического указания, которое, хотя буквально верно в отношении территории, региона или местности, из которой происходят товары, но дает ошибочное представление гражданам о том, что местом происхождения товаров является другая территория.

Статья 23
Дополнительная охрана географических указаний для
вин и крепких спиртных напитков

1. Каждый член предусматривает правовые меры для заинтересованных сторон для предотвращения использования географического указания, идентифицирующего вина, для вин, не происходящих из того места, которое названо в географическом указании, или идентифицирующего крепкие спиртные напитки, для крепких спиртных напитков, не происходящих из того места, которое указано в данном географическом указании, даже если такое указание обозначено подлинным указанием происхождения вина или спиртного напитка или географическое указание используется в переводе или сопровождается выражениями такими, как "вид", "тип", "стиль", "имитация" или подобные[48].

2. В регистрации товарного знака для вин, который содержит или состоит из географического указания, идентифицирующего вина, или товарного знака для крепких спиртных напитков, который содержит или состоит из географического указания, идентифицирующего крепкие спиртные напитки, будет отказано, или регистрация будет признана недействительной ex offіcіo, если это разрешено национальным законодательством члена, или осуществляется по запросу заинтересованной стороны в отношении тех вин и крепких спиртных напитков, которые не имеют этого географического происхождения.

3. В случае одинаковых географических указаний для вин охрана должна предоставляться каждому географическому указанию при условии соблюдения положений пункта 4 статьи 22. Каждый член определяет практические условия, по которым одинаковые указания будут отличаться одно от другого, принимая во внимание потребность обеспечить справедливый режим для заинтересованных производителей и предотвратить введение потребителей в заблуждение.

4. В целях облегчения охраны географических указаний для вин, в Совете по ТРИПС будут проводиться переговоры, касающиеся учреждения многосторонней системы уведомлений и регистрации географических указаний для вин, нуждающихся в охране в тех членах, которые участвуют в этой системе.

Статья 24
Международные переговоры: исключения

1. Члены договариваются вступить в переговоры с целью усиления охраны отдельных географических указаний в соответствии со статьей 23. Положения пунктов 4-8, указанных ниже, не должны использоваться членом для отказа в проведении переговоров или заключении двусторонних или многосторонних соглашений. В рамках таких переговоров члены должны быть готовы рассмотреть постоянное применение этих положений к индивидуальным географическим указаниям, использование которых было предметом таких переговоров.

2. Совет по ТРИПС будет постоянно рассматривать применение положений настоящего раздела; первое такое рассмотрение должно иметь место не позднее, чем через два года после вступления в силу Соглашения по ВТО. Любой вопрос, затрагивающий соблюдение обязательств, вытекающих из этих положений, может быть вынесен на Совет, который по запросу члена консультируется с любым членом или членами в отношении вопроса, по которому невозможно было найти удовлетворительное решение посредством двусторонних или многосторонних консультаций между заинтересованными членами. Совет предпринимает такие действия, которые могут быть согласованы с тем, чтобы способствовать действию настоящего раздела и достижению его целей.

3. Применяя настоящий раздел, член не ослабляет охрану географических указаний, которые существовали в этой стране-члене непосредственно перед датой вступления в силу Соглашения по ВТО.

4. Ничто в настоящем разделе не рассматривается как требование к члену препятствовать продолжающемуся и сходному использованию географических указаний другого члена, идентифицирующих вина или крепкие спиртные напитки в связи с товарами или услугами любого из его граждан или лиц, проживающих на его территории, которые использовали упомянутое географическое указание постоянно в отношении указанных или связанных с ним товаров или услуг на территории упомянутой страны-члена (a) в течение, по меньшей мере, 10 лет, предшествующих 15 апреля 1994 г., или (b) добросовестно до упомянутой даты.

5. Если

⇐ Предыдущая 27 28 29 30 313233 34 35 36 Следующая ⇒