Місце страхування в системі економічних категорій та його функції

Страхування - це система економічних відносин, які виникають між двома сторонами - страховиком і страхувальником - щодо забезпечення захисту майнових інтересів останнього за рахунок сплати ним страхових платежів (премій) до спеціально створених для цього цільових фондів, звідки здійснюється відшкодування збитків (у разі настання обумовлених страхових ризиків).

Страхування – економічні відносини, в яких беруть участь, як мінімум, дві сторони, два суб'єкти відносин: страхова організація, яка є страховиком і страхувальник - юридична особа або дієздатний громадянин, який уклав зі страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавчих актів України. Він має право при укладенні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкоду­вання), чи замінювати їх до настання страхового випадку.

Зверніть увагу!

Учасниками страхових відносин можуть бути: застрахований - фізична особа, на користь якої укладений договір страхування в особистому страхуванні. При настанні страхового випадку, при якому страхувальнику нанесено збиток, страховик відповідно до умов договору страхування виплачує страхувальнику компен­сацію (відшкодування).

Страхування є економічною категорією, яка обумовлена рухом грошової форми вартості при формуванні та використанні відповід­них цільових фондів у процесі розподілу й перерозподілу грошових доходів і накопичень. Розглянемо її ознаки.

1. Наявність страхового ризику, без якого страхування втрачає сенс.

2. Відносини грошового перерозподілу, які пов'язані, з одного боку, із формуванням страхового фонду за допомогою страхових пла­тежів, з іншого - із відшкодуванням збитку з цього фонду потерпілим.

3. Формування страхового співтовариства з числа страхуваль­ників означає право отримання відшкодування лише страхуваль­никами, які сплатили страхові платежі саме в цій страховій органі­зації, сформували цільовий страховий грошовий фонд.

4. Замкнута розкладка збитку в просторі та часі показує, що сформований страховий фонд призначений тільки для відшко­дування збитків визначеному колу страхувальників, які можуть знаходитися в межах певної території та отримати відшкодування протягом визначеного часу. Ця ознака базується на ймовірності того, що кількість постраждалих, як правило, менше кількості учасників страхування.

5. Поєднання індивідуальних і колективних страхових інтересів означає зацікавленість у відсутності будь-яких збитків як в індивідуальних страхувальників, так і у певних груп людей, підпри­ємств, суспільства в цілому.

6. Зворотиість страхових платежів означає повернення страхуваль­никам грошей у випадку настання страхової події. Ця ознака наближує страхування до категорії кредиту, але не можна казати, що страхувальник кредитує страховика, оскільки він купує страхо­вий захист.

7. Самоокупність страхової діяльності характеризує здатність страхової організації покривати свої витрати з надання страхового захисту в певному обсязі за рахунок обґрунтованих розмірів стра­хових внесків і виваженої політики розміщення тимчасово вільних грошових коштів.

Зміни в економіці останнім часом підкреслили об'єктивний характер страхування як економічної категорії, що являє необхідні та Реально існуючі відносини між державою, підприємствами, організаціями всіх форм власності, населенням і страховими компаніями.

Економічній сутності страхування відповідають його специфічні функції, що виражають суспільне значення даної категорії і до яких можна віднести:

· ризикова;

· формування спеціалізованого страхового фонду (ощадна);

· попередження страхових випадків і зменшення розміру збитків (попереджувальна);

· контрольна.

Розглянемо їх більш детально.

1.Ризикова функція страхування виражається у відшкодуванні ризику. В межах дії цієї функції здійснюється перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування у зв’язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функція страхування являється головною, так як страховий ризик, як ймовірность збитку, безпосередньо пов’язаний з основним призначенням страхування з відшкодування матеріальних втрат страхувальників.

2. Формування спеціалізованого страхового фонду є характерною для страхової діяльності, тому що для забезпечення від­шкодування заподіяного збитку внаслідок страхового випадку необ­хідно сконцентрувати кошти, сформувати їх у достатньому обсязі. Фонд може формуватися як примусово, так і в добровільному поряд­ку, виходячи з економічної та соціальної обстановки, і повинен дозволяти не тільки проводити виплати страхувальникам, які зазнали збитків у поточному періоді, а й у майбутньому (при можливих знач­них збитках). Ця функція забезпечує стабільність страхування, гарантію виплат відшкодувань.

3. Функція попередження страхових випадків і зменшення розміру збитків спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштів страхового фонду. Здійснення цієї функції передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування їх задля недопущення або зменшення наслідків страхових подій, а її економічна сутність полягає в тому, що сама страхова компанія об'єктивно зацікавлена у попередженні настання страхових випадків.

4. Контрольна функція страхування виражається в нагляді за суворо цільовим використанням коштів страхового фонду.