Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Форми перестрахувальник операцій

Подальший розвиток та удосконалення методів перестрахування зумовили виникнення та використання різноманітних договорів та їх комбінацій. Хоча до цього часу не існує стандартних перестрахувальних договорів, які могли б забезпечити достатній захист для страхових компаній, їх можна розділити на дві групи: пропорційні та непропорційні. Відрізняються вони схемою розподілу відповідальності за ризики між перестрахувальником і перестраховиком.

Оскільки система перестрахування є доволі складною, для полегшення сприйняття подальшого матеріалу доцільним узагальнити перестрахувальні економічні відносини за методами, які вже розглянуті, формами та видами перестрахування в такій схемі:

І. Методи перестрахування
Факультативне (необов'язкове) перестрахування	Облігаторне (обов'язкове) перестрахування

Основою побудови пропорційної форми проведення перестрахування є часткова участь сторін у розподілі відповідальності за завчасно обумовленим співвідношенням. Це означає, що й отримані премії, і збитки розподіляються між сторонами договору пропорційно їх участі в цьому договорі, тобто пропорційно участі в покритті ризику. В узагальненій формі пропорційне перестрахування діє за принципом "перестраховик поділяє ризик цедента".

Оскільки пропорційні договори є облігаторними, то їх умови передбачають, що перестрахувальник залишає визначений рівень власного утримання та передає узгоджену частку ризиків перестраховику, а перестраховик приймає цю частку ризиків за визначеними видами страхування на встановлених умовах.

Зверніть увагу!

Характерною особливістю договорів пропорційного перестрахування є те, що розподіл збитків і премій між цементом перестраховиком здійснюється у відповідній пропорції і прив'язаний до страхової суми.

Основними формами договорів пропорційного перестрахування є:

· квотні;

· ексцедентні;

· квотно-ексцедентні (змішані).

За умовами квотного договору цедент зобов'язується передати перестраховику, а перестраховик прийняти визначену частку в усіх ризиках певного виду. Частка участі в перестрахуванні визначається у відсотках від страхової суми або обумовлена конкретною сумою (квотою). Крім того, у договорах цього типу за бажанням перестраховика встановлюються для різних класів ризику верхні межі (ліміти) відповідальності перестраховика.

Квотний договір перестрахування має переваги, які більше стосуються компанії-цедента:

1. Не вимагає великих витрат з обслуговування.

2. Відсутня необхідність вибору перестраховика.

3. Комісійна винагорода, як правило, значно вища, ніж з інших договорів

перестрахування.

4. Зменшує ризик цедента за всіма договорами, що передані в перестрахування.

5. Дозволяє залишити на власному утриманні страховика таку частину

відповідальності, яка повністю відображає його фінансові можливості.

У той же час квотні договори мають свої недоліки:

1. Кожен ризик певного або суміжного виду страхування повинен бути

перестрахований незалежно від величини.

2. Надлишкова передача ризиків і відповідних частин премії не сприяє

вирівнюванню ризиків, що залишилися на відповідальності цедента.

3. Наявність лімітів відповідальності перестраховика в окремих випадках

потребує проведення додаткового перестрахування на факультативній основі.

4. Можливість обмеження обсягу договору.

5. Відсутність захисту страховика від ефекту кумуляції ризиків, пов'язаного з

одним і тим самим страховим випадком.

Квотна форма перестрахування використовується в усіх видах страхування, але найбільш поширена у страхуванні цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів і страхуванні автокаско. Квотні договори використовують у таких випадках:

• необхідно перестрахувати велику кількість приблизно однорідних ризиків, або - страхова компанія розпочинає свою діяльність у тому виді страхування, де не існує достатніх статистичних даних;

• компанії необхідна фінансова підтримка при суттєвому збільшенні обсягів бізнесу;

• необхідно зменшити адміністративні витрати в тих видах страхування, де існує великий обсяг відповідальності та відносно стабільні страхові суми.

Іншою формою перестрахувальних договорів є договір ексцедентного перестрахування, який передбачає передачу цедентом узгодженої частини ризиків понад визначене власне утримання. Він застосовується як доповнення до квотного. За договором цедент бере на себе зобов'язання таких передач, а цесіонарій - прийняття цих фіксованих частин ризику.

Зверніть увагу!

Цедент несе відповідальність за всіма ризиками у розмірі страхової суми, що менша або дорівнює власному утриманню, а перестраховик - за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання цедента.

Максимум власної участі страховика в покритті ризику має назву ексцедент. Частина страхових сум, яка перевищує встановлений рівень (лінію) власної участі страховика в покритті ризику, передається одному або декільком перестраховикам. Договір ексцедентного перестрахування визначає максимальний рівень у кожній групі ризиків, який перестраховик зобов'язаний прийняти до захисту.

Максимум власної участі перестраховика в покритті ризику має назву кратність власної участі цедента. Якщо, наприклад, максимум участі перестраховика дорівнює семи часткам власної участі цедента, то договір перестрахування передбачає покриття семи перестрахувальних максимумів.

При укладенні такого договору виключаються будь-які ризики, страхова сума яких менша або дорівнює встановленій для даного портфеля кількості часток власної участі страховика. І навпаки, ризики, страхова сума яких перевищує власну участь страховика, вважаються перестрахованими. Відсоток перестрахування буде тим більшим, чим вищою буде страхова сума для даного ризику.

Місткість ексцедентного договору складається із суми власного утримання цедента й покриття перестраховика.

До основних переваг ексцедентного договору можна віднести:

1. Можливість компанії-цедента встановлювати ліміт власного утримання з урахуванням свого фінансового стану.

2. Досягнення цедентом якісної зміни страхового портфеля (формування його із відносно однорідних за страховими сумами ризиків).

3. Забезпечення максимального вирівнювання страхового портфеля, що залишається на власному утриманні.

4. Можливість утримання цедентом більшого обсягу страхових премій.

5. Повний страховий портфель цедента.

Договори ексцедентного перестрахування є більш вигідними для цедента та використовуються значно частіше, ніж квотні. Нерідко квотні договори доповнюються ексцедентними з метою досягнення спільної вигоди цедента і перестраховика або лише для захисту цедента.

До недоліків ексцедентного договору можна віднести:

1. Необхідність обробки кожного ризику - його вивчення, визначення відповідної частки в ексцедентному договорі, групування ризиків тощо.

2. Потреба в індивідуальному вивченні кожного страхового договору, частина ризиків якого передається в перестрахування, що обумовлює високі витрати з обслуговування договорів.

3. Складність при визначенні адекватного й економічно обґрунтованого власного утримання (оскільки договір може включати кілька груп ризиків, то додаток до нього повинен містити таблиці лімітів власного утримання).

Ексцедентні договори застосовуються у таких видах страхування: від вогню, від нещасних випадків, життя, - тобто в таких випадках, коли застраховані ризики різні за страховими сумами.

У пропорційному перестрахуванні, крім квотних та ексцедентних договорів, використовується договір змішаного перестрахування - квотно-ексцедентний. Він передбачає своєрідне поєднання квотного й ексцедентного перестрахування. Портфель певного виду страхування перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (норму), у свою чергу, підлягає перестрахуванню на принципах ексцедентного договору. Загальна місткість такого договору дозволяє брати на страхування досить великі ризики.

Квотно-ексцедентну форму договору доцільно використовувати у випадку, коли страховик розширює свій бізнес за рахунок нових для нього видів страхування, тобто може чітко визначити рівень утримання частини договору.

Іншою формою проведення перестрахувальних операцій є непропорційне перестрахування, яке передбачає, що відшкодування надане перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і не залежить від страхової суми, а тому тут нема пропорційного розподілу відповідальності за окремим ризиком і оригінальною премією. Призначенням непропорційного перестрахування є гарантія відповідальності страховика за прийняті ризики стосовно великого сукупного збитку за визначений період часу.

Зверніть увагу.'

Суть непропорційного перестрахування полягає в тому, що цедент сам оплачує всі збитки до певного узгодженого розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик, для якого встановлюється визначений ліміт або верхня межа відповідальності за договором. Відповідальність може бути встановлена в абсолютній сумі (договір ексцеденту збитку) або у відсотках (договір ексцедента збитковості).

Непропорційне перестрахування має свої характерні особливості:

Ø Розрахунки між сторонами договору охоплюють кінцеві фінансові результати цедента (або тільки відшкодування збитку виключно з великих збитків), що дозволяє йому захиститися від значних витрат.

Ø Перестраховик не бере участі у відшкодуванні дрібних збитків, які легко покриваються страховиком.

Ø Інтереси цедента та перестраховика можуть набути суперечливого характеру, оскільки досягнення додаткових фінансових результатів цедентом не супроводжується аналогічними результатами, досягнутими перестраховиком.

Ø Передаються тільки обумовлені ризики, що дозволяє не надсилати перелік ризиків, розмір яких перевищує встановлену величину.

Ø Перестраховувальна премія розраховується не для кожного ризику, який передається, а для всього страхового портфеля за одним або декількох видах страхування. Перестрахувальник має можливість врахувати усі витрати за таким договором відразу; при цьому ціна може змінюватися по роках залежно від збитків або рівня збитковості та ринкової кон'юнктури.

Розрізняють два типи непропорційного перестрахування, які можуть здійснюватися як факультативно, так і облігаторно, і представлені договорами:

• перестрахування надлишку збитків - договір ексцеденту збитку;

• перестрахування надлишку збитковості - договір ексцеденту збитковості.

Особливості

договорів ексцеденту збитку	договорів ексцедента збитковості
Застосовується страховиками для захисту від великих і непередбачуваних витрат	Покривають не окремі ризики, а збитковість за усім портфелем договорів, що має цедент за даним видом страхування
Найчастіше укладається в облігаторній формі.	Перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків лише в тих випадках, якщо збитковість за певний період перевищує обумовлений договором перестрахування відсоток.
Технічно нескладний.
Перестрахувальні платежі гарантують підтримку довгострокових перестрахових відносин.

Найчастіше договори ексцеденту збитку використовуються в таких видах страхування, де існує ймовірність групового збитку катастрофічного характеру: цивільної відповідальності, від нещасних випадків, від вогню, транспортному (каско, карго), авіаційному.

4. Співстрахування та механізм його застосування

Співстрахування - специфічний вид спільної діяльності страховиків. Аналогічно схемі, яку використовують товариства взаємного страхування, професійні страховики можуть розділити між собою відповідальність за ризики, які вони беруть на страхування. Якщо жодна страхова компанія не в змозі прийняти на страхування певний ризик або виконання таких фінансових обов'язків може виявитися для неї тяжким тягарем, то, об'єднавши свої зусилля, декілька компаній утримують клієнта та не піддають випробуванням свою фінансову стійкість.

Співстрахування - це процес страхування, при якому двоє або більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожен на страхову суму, яку він має виплатити при настанні страхового випадку. У такий спосіб розподіляються великі за обсягом ризики між кількома страховими компаніями.

Одна з компаній видає поліс та узгоджує питання із страхувальником, але приймає на себе не увесь ризик, а тільки його частину, визначену у відсотках. Надалі ця компанія, яка має назву "головної організації", пропонує іншим страховим організаціям взяти на себе частини ризику, що залишилися поза страховим захистом до повного їх розміщення. Уся операція часто здійснюється брокером, який отримує комісійну винагороду від головного страховика. Дотримуючись принципу пропорційної відповідальності, кожен із страховиків відповідає своєю частиною страхових зобов'язань безпосередньо перед страхувальником. Це означає, що співстраховик з 25% ризику має 25% премії, а при настанні страхового випадку повинен буде покрити 25% збитку.

Як правило, страховик, який приймає на страхування меншу частку страхового ризику, підпорядковується умовам, узгодженим страховиком, що має на своїй відповідальності більшу частку.

Кожен співстраховик має прямі договірні відносини зі страхувальником. "Головний" страховик несе відповідальність тільки за свою частку ризику, незалежно від того, що відбувається з іншими страховиками. Якщо один із співстраховиків не в змозі виплатити свою частку страхового відшкодування, інші страховики не несуть за це відповідальності.

При співстрахуванні страхувальник отримує поліс, в якому містяться назви усіх страховиків, що беруть участь у цьому процесі із зазначенням часток, які вони взяли на свою відповідальність.

Співстрахування надає значні переваги при прийнятті особливо великих і небезпечних ризиків, але є незручним у тих випадках, коли мова йде про середні або невеликі ризики.

Висновки

Перестрахування є важливим елементом фінансово-економічних відносин, який дає змогу страховикам брати на страхування великі, небезпечні та унікальні ризики; розширювати асортимент страхових послуг; підтримувати та забезпечувати фінансову стійкість страхових операцій.

Для виконання своїх функцій перестрахування має цілу низку форм і методів, які відтворюються в договорах, укладених між страховиком і перестраховиком.

В основу договору перестрахування покладені певні принципи, що обумовлюють їхню специфіку та особливості застосування.

Існують різні типи договорів, кожен з яких використовується за призначенням і конкретизується у визначених договорах перестрахування.

Здійснення перестрахування вимагає виходу страховиків за межі національних страхових ринків, що призводить до обміну інформацією та удосконалення страхування в масштабах світового страхового ринку.

В Україні поки що вітчизняні страхові компанії не мають можливості перестраховувати більшість ризиків в межах країни, тому передають їх зарубіжним перестраховикам, які фінансове могутніші та мають більший досвід роботи.

Поряд з перестрахуванням існує метод розподілу одного великого ризику між кількома страховиками - Співстрахування, метою якого теж є забезпечення однорідності страхового портфеля шляхом розподілу та вирівнювання ризиків, але який має свій механізм дії.

⇐ Предыдущая 44 45 46 47 484950 51 52 53 Следующая ⇒