Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Поняття та склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

ЛЕКЦІЯ 14.

ТЕМА: ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ПРИРОДООХОРОННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Постановка питань: Поняття і склад земель природно-заповідного фонду й іншого природоохоронного призначення. Правовий режим земель природно-заповідного фонду. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення. Правовий режим земельних ділянок, у межах яких наявні природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.

Поняття та склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Традиційно у вітчизняній правовій системі склалося двоїсте регулювання правового режиму земель окремих категорій земельного фонду. Адже земельне законодавство встановлює лише особливості використання земель для різних видів діяльності, але сам порядок здійснення такої діяльності регулюється іншими галузями законодавства. Це, безумовно, відображується на відповідному правовому режимі земель. За логікою законодавця використання земельної ділянки носить обслуговуючий характер стосовно виду діяльності, що на ній здійснюється відповідно до законодавства, а тому правовий режим земель багато в чому залежить від законодавства, що регулює порядок здійснення відповідного виду діяльності.

Правовий режим земель природно-заповідного фонду й іншого природоохоронного призначення встановлений земельним законодавством (глава 7 Земельного кодексу) та екологічним законодавством (Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 року та інші законодавчі акти). Правовий режим земель цієї категорії являє собою особливий, встановлений законодавством України порядок поводження різних суб'єктів у зв'язку з їх використанням. Відповідно до глави 7 Земельного кодексу, землі природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення охоплюють три правових режими: а) правовий режим земель природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ); б) правовий режим земель водно-болотних угідь, не віднесених до земель лісового і водного фондів; в) правовий режим земельних ділянок, у межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. Однак усі зазначені землі об'єднані єдиним цільовим призначенням і характеризуються певною спільністю правового режиму.

Цікаво, що за старим Земельним кодексом землі природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення поєднувалися в одну категорію з землями оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення. Ст. 19 нового Земельного кодексу розділила раніше єдину категорію земель на чотири категорії: землі природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення (п. "в"), землі оздоровчого призначення (п. "г"), землі рекреаційного призначення (п. "ґ") і землі історико-культурного призначення (п. "д"). Така позиція законодавця щодо зазначених категорій земель є цілком виправданою, оскільки у зв'язку з прийняттям нових нормативних актів розбіжності у правових режимах зазначених категорій настільки збільшилися, що класифікація земель за цільовим призначенням не дозволяє об'єднати їх єдиним цільовим призначенням.

Загальна площа земельного фонду України складає 60,4 млн. га. Площа територій і об'єктів ПЗФ за станом на 1 вересня 2000 р. становить близько 2,4 млн. га або 4 % земельного фонду країни[1]. За даними Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні, площа болотних угідь, не віднесених до об'єктів ПЗФ, складає 1,6 % земельного фонду країни. Площа водних угідь – 4 %[2]. Таким чином, загальна площа території, що може бути віднесена до земель природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення за новим Земельним кодексом, складає близько 5 % земельного фонду нашої країни. Це мізерно мало для підтримки екологічної рівноваги і значно нижче, ніж у більшості країн Європи (у північній Європі тільки територія ПЗФ складає 11 – 12 % земельного фонду).

Спільність правового режиму земель природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення пов’язується у науковій літературі з наявністю певного охоронного режиму, зв'язаного з обмеженням окремих видів господарської діяльності і забезпеченням схоронності певного компоненту[3]. При визначенні основних ознак даної категорії земель варто виходити зі ст. 19 Земельного кодексу, відповідно до якої землі поділяються на категорії за основним цільовим призначенням. Таке цільове призначення віддзеркалюється у назві відповідної категорії земель. Землі природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення, таким чином, використовуються для охорони навколишнього природного середовища. Але здійснювати природоохоронну діяльність можна на землях будь-якої категорії, тому законодавство передбачає ознаки, характерні саме для земель природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення:

- ці землі повинні використовуватися переважно для природоохоронної діяльності, причому, вони не тільки є просторово-операційним базисом для здійснення природоохоронних заходів щодо особливо цінних природних об'єктів, але й самі є об'єктами особливої охорони;

- у зв'язку з першою ознакою, виникає друга – на цих землях обмежується господарська діяльність, що може несприятливо позначитися на природних об'єктах, що підлягають охороні;

- законодавство передбачає особливий порядок переведення земель у цю категорію і виникнення / припинення прав на них, тому що для цього необхідно крім власне земельно-правового дотримуватися ще й спеціального еколого-правового порядку оголошення території об'єктом природно-заповідного фонду, водно-болотними угіддями міжнародного значення чи землями, на яких розташовані об'єкти, що мають особливу наукову цінність;

- особливий порядок управління землями цієї категорії, що включає наявність спеціальних державних органів: Державна служба заповідної справи, служба державної охорони ПЗФ України, адміністрації об'єктів ПЗФ тощо;

- усі землі цієї категорії включаються до національної екологічної мережі України (системи особливо охоронюваних територій);

- пільговий режим фінансування й оподатковування суб'єктів прав на ці землі;

- законодавча визначеність складу цих земель: це або землі ПЗФ, або землі водно-болотних угідь не віднесених до лісового чи водного фонду, або землі, у межах яких є природні об'єкти, що становлять особливу наукову цінність; інші землі, навіть якщо на них здійснюється винятково природоохоронна діяльність, не можуть бути віднесені до цієї категорії земельного фонду.

На підставі перелічених вище ознак можна дати таке визначення землям цієї категорії: землі природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення – це категорія земельного фонду України, що охоплює землі, включені до екологічної мережі України, на яких розташовані об'єкти природно-заповідного фонду, водно-болотні угіддя або особливо науково цінні природні об'єкти, що використовуються переважно для охорони зазначених об'єктів, а також самі підлягають особливій охороні шляхом здійснення природоохоронних заходів і встановлення обмежень на проведення господарської діяльності, що може несприятливо позначитися на стані цих земель і цінних природних об'єктів, розташованих на них, а також шляхом встановлення особливого порядку управління цими землями.

Загальний правовий режим усіх земель ПЗФ та іншого природоохоронного призначення визначений ст. 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України", відповідно до якої, на цих землях забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає чи може негативно вплинути на стан природних комплексів і об'єктів, або перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

12 3 4 Следующая ⇒