Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення

У ст. 46 Земельного кодексу визначається, що до земель іншого природоохоронного призначення відносяться земельні ділянки водно-болотних угідь, не віднесених до земель лісового і водного фонду. Не випадково і п. "г" ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу до змісту охорони земель включає збереження природних водно-болотних угідь. Річ у тім, що законодавство України встановлює особливий правовий режим для окремих видів земель водно-болотних угідь, унаслідок чого вони не відносяться ні до земель лісового чи водного фонду, ні до земель ПЗФ. Цей особливий правовий режим випливає з міжнародних конвенцій, учасницею яких є Україна, і які діють у нашій країні, відповідно до Конституції, у такому ж порядку, як і внутрішнє законодавство України. Міжнародно-правовий режим водно-болотних угідь установлений Рамсарською конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів (2 лютого 1971 року, Іран)[7]. Допоміжне значення має також Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (Гаага, 16 червня 1995 року).

Відповідно до ст. 1 Рамсарської конвенції, під водно-болотними угіддями маються на увазі райони маршів боліт чи водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих чи солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує 6 метрів. На вимогу Конвенції, кожна країна-учасниця повинна визначити список водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення і підлягають охороні за цією Конвенцією. Учасниці Конвенції зобов'язалися забезпечити режим охорони водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, у тому числі й шляхом віднесення їх до об'єктів ПЗФ.

На виконання вимог Рамсарської конвенції Україна прийняла багато нормативних актів, що встановлюють особливий правовий режим земель водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення. Відповідно до Концепції збереження біологічного різноманіття України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 року, передбачається проведення інвентаризації земель водно-болотних угідь національного, регіонального і місцевого значення, розробка і вжиття заходів щодо їх охорони та відтворення. Загальнодержавна програма розвитку водного господарства, затверджена Законом України від 17 січня 2002 року, також передбачає деякі заходи для відтворення і збереження земель водно-болотних угідь. Загальнодержавна програма охорони і відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затверджена Законом України від 22 березня 2001 року, передбачає подальший розвиток законодавства про правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення: передбачається розробити нормативні акти про особливі режими природокористування в межах цих земель.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи для охорони водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення" від 23 листопада 1995 року на виконання вимог Рамсарської конвенції визначено перелік водно-болотних угідь України, що мають міжнародне значення. Перелік передбачає 22 водно-болотні угіддя. Загальна площа водно-болотних угідь України, що мають міжнародне значення, складає 647850 га або заледве перевищує 1 % земельного фонду країни. У 1998 році було підготовлено і передано до Бюро Рамсарської конвенції інформаційні описи на зазначені водно-болотні угіддя і отримано сертифікати (дипломи) про визнання міжнародного значення цих угідь.

Правовий режим земель водно-болотних угідь визначається Порядком надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року. Відповідно до цього Порядку, водно-болотними угіддями міжнародного значення визнаються цінні природні комплекси боліт, заплавних лук, лісів і водних об'єктів. Ці водно-болотні угіддя можуть не включатися до складу об'єктів ПЗФ – вони мають свій власний правовий режим. Порядок встановлює критерії, за якими водно-болотним угіддям може бути надане міжнародне значення.

Оголошення певних територій водно-болотними угіддями міжнародного значення здійснюється Мінекоресурсів за поданням зацікавлених осіб. Мінекоресурсів погоджує питання про оголошення територій водно-болотними угіддями загальнодержавного значення з відповідними державними органами, власниками земельних ділянок і органами місцевого самоврядування. Потім проект рішення про створення таких територій подається на затвердження Кабінету Міністрів України. Після цього, Мінекоресурсів подає відповідні матеріали до Бюро Рамсарської конвенції. Якщо Бюро включить цю територію до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення, то на неї буде поширено правовий режим водно-болотних угідь міжнародного значення. Мінекоресурсів сповіщає про це відповідні державні органи, власників земельних ділянок, органи місцевого самоврядування і надсилає їм копії міжнародного сертифікату водно-болотного угіддя, що має міжнародне значення.

Землі водно-болотних угідь можуть перебувати як у державній, так і в комунальній та приватній власності. Якщо на території водно-болотного угіддя створюється об'єкт ПЗФ, то режим охорони такого угіддя і використання його земель встановлюється у такому ж порядку, як і для земель ПЗФ. На частині водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, уже створені об'єкти ПЗФ. Якщо на території водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, не створений об'єкт ПЗФ, то на них поширюється особливий режим охорони. Наразі Порядок передбачає прийняття окремих нормативних актів, що регулюють особливий правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення. Ймовірно, такий правовий режим мало чим буде відрізнятися від установленого раніше Положенням про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1999 року № 186: земельні ділянки, що перебувають у межах водно-болотних угідь, у їх власників не вилучаються, але вони оформлюють охоронні зобов'язання щодо дотримання їх правового режиму. Крім того, встановлюється перелік видів діяльності, що заборонені на землях водно-болотних угідь міжнародного значення.

На всі водно-болотні угіддя міжнародного значення, відповідно до Порядку, ведуться паспорти. Їх ведення покладається на адміністрації ПЗФ – для водно-болотних угідь, включених до ПЗФ, чи органи Мінекоресурсів на місцях за погодженням із власниками земельних ділянок – для водно-болотних угідь, не включених до ПЗФ. Органи Мінекоресурсів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 46 Земельного кодексу і відповідно до Порядку, встановлюють спеціальні інформаційні знаки на межах земель водно-болотних угідь міжнародного значення.

Таким чином, вже зараз у нашій країні створено нормативно-правову базу, що встановлює особливий правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення, але як було зазначено вище, законодавство у цій галузі найближчим часом має розвиватися ще активніше, все більше віддаляючи правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення від правового режиму земель ПЗФ.