Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Влада як сукупність функцій управління

Стр 1 из 8Следующая ⇒

План

1. Влада як сукупність функцій управління

2. Інституціоналізація функцій влади.

3. Принцип поділу влади, його функціональні і соціальні передумови.

4. Ефективність політичної влади, критерії оцінки.

5. Легітимність політичної влади. Співвідношення понять легітимності й легальності.

7. Структура легітимності. Нормативна основа легітимності, її ідеологічний, моральний і правовий компоненти. Рівні легітимності.

9. Процес легітимації.

10. Легітимність і ефективність політичної влади, їхній взаємозв`язок і взаємозумовленість. Класифікація політичних систем за критеріями легітимності і ефективності.

12. Особливості становлення і розвитку політичної влади в Україні.

Влада як сукупність функцій управління

Влада – це спроможність та реальна можливість суб’єктів політики здійснювати радикальний та узагальнюючий вплив на діяльність та думки людей, розпоряджатися їх долями.

Первісні елементи влади виникли у формі різних заборон на ті чи інші дії, які вважалися очевидними у первісному, стадному стані людині. Іншими словами вона формувалася під впливом різних табу – заборонах людині щось учинити.

Мету влади сформулював у 1748 році Д. Г’юм в праці „Про первісний договір”. „Майже всі держави, що існують нині, - писав Д. Г’юм, - були засновані внаслідок або узурпації, або завоювання, або узурпації й завоювання, без будь-яких претензій на чесну згоду або на добровільну покору людей”.

Бертран Расел визначив владу, як „Виробництво сподіваних наслідків”, а Г.Саймон убачає наявність влади «А» над «В» у випадку, якщо «А» визначає поведінку «В». Суть цього визначення така:

- А впливає на вибір і дії В.

- А має спроможність змінювати вибір і дії В у напрямі, який визначив А.

- А може долати спротив В.

Поряд з цим, влада – це безпосередній результат нерівності, яка панує у світі. Це психофізична нерівність, далі – розсудливо-розумова й, врешті, - розпорядчо-організаційна.

Суть влади розкриває універсальний початок влади – це рішення того, хто робить вибір, принаймі, хоча б із двох варіантів. Влада різниться залежностями між тими, хто наказує, і тими, хто виконує. Отже суть влади полягає у природній нерівності людей, здатності до організованості, рівні агресивності та рішень уповноважених на це особистостей, суспільних груп та інститутів.

Сформулювати зміст категорії „влада” досить важко, тому дехто із теоретиків описує її певними метафорами. Так, М. Вебер твердив, що влада є імовірністю вольового перетворення соціальних відносин усупереч опору і незалежно від того, на що опирається ця імовірність. Згадуваний Б.Рассел писав: „Влада може бути визначена як реалізація означених цілей”, даючи таким чином виключно телеологічне трактування влади. Найближчим до розуміння влади залишається визначення Т.Парсонса: „влада... здатність приймати і „нав’язувати” рішення, які обов’язкові для відповідних колективів і їх членів настільки, наскільки їх статуси підпадають під зобов’язання, передбачувані такими рішеннями”.

Категорія „влада” вживається в широкому й вузькому розумінні. У широкому – це відносини і стосунки між людьми, між особою і групою, між групами, організаціями й інститутами. Вони полягають у тому, що одна із сторін може тривалий час і в гарантований спосіб змушувати іншу сторону до виконання владних рішень, та має у своєму розпорядження засоби контролю за реалізацією своїх рішень. Зміст владної діяльності у такому разі становить керівництво, контроль, організація виконання, тримання в послусі людей, примус або переконання до певних дій, або відмова від них.

Владна діяльність у широкому розумінні – це всякий акт примусу, переконання владного суб’єкта щодо спільноти людей, суспільних груп, організацій та суспільних інститутів.

Влада в широкому розумінні – це також панування над природою й суспільством, над загалом людей або певною кількістю осіб. Таке розуміння влади відображає універсальність, загальність та безкінечне існування в часі й просторі.

Вузьке розуміння влади передбачає притаманність її організованому людському суспільству, насамперед державній організації. Тому розвиток людського суспільства від первісного патріархально-родового стану й до постіндустріального, - це також розвиток організованості людини і людських груп, формування політичної влади.

Влада є однією із фундаментальних засад політичного розвитку суспільства. Вона має правовий, економічний, духовно-ідеологічний характер, існує скрізь, де наявні будь-які стійкі об’єднання людей, тісно пов’язана з політичною сферою, є засобом здійснення і способом утвердження певної політики.

Політика як особлива сфера життєдіяльності людини має властивості свідомо організовувати людську діяльність з метою здобуття й утримання влади в суспільстві. Організованість передбачає штучність необхідного обєднання (тобто організацію навмисно створюють), це форма існування суб’єкта (політичні інститути), вона має певне призначення. Організація вирізняється своїм статусом, наявністю норм і правил діяльності. Організація – це вищий ступінь внутрішньої впорядкованості. До ознак організації відносяться: по-перше, те, що організація має обов’язкову певну мету, з якою вона створена; по-друге, організація становить конкретне втілення відносин влади, які склалися у даному суспільстві; по-третє, організація – це сукупність функціональних положень (статусів) і соціальних ролей; по-четверта, це певні нормативні правила, що регулюють відносини між структурними частинами, суб’єктами й об’єктами організації та ролями, які вони виконують в ній, по-пяте, це певна формалізація цілей, завдань і відносин.

Організація виконує такі найважливіші функції: інтеграція та соціалізація індивідів у систему суспільних відносин; впорядкування і суспільний контрол ь за діяльністю членів обєднання; формування сприятливих умов для діяльності обєднання, його захист.

Політична влада є організованою владою, що означає наявність певної стратегії та тактики, ієрархічність, відносини панування-підпорядкування, діяльність у визначених формах та методах, виконання певних ролей і функцій в суспільстві. Організованість політичної влади означає і раціональний розподіл функцій керівництва й управління та виконання, вона означає також суб’єктність її в суспільстві, вміння взяти на себе тягаря відповідальності за прийняті рішення. Лише через організацію політична влада стає реально видимою в суспільстві, дії якої досягають, або не досягають необхідного рівня легітимації.

Організація надає політичній владі необхідного авторитету, організаційна атрибутика, символи дають їй потрібний блиск та привабливість в очах громадян. Структурні частини організації сприяють формуванню спільної свідомості й культури, вони – стимулятори творення на певному історичному етапі національних держав, їх розвитку та пізнішої модернізації.

Влада виконує такі функції: панування, керування, регуляція, контроль, управління, координація, організація, мобілізація.

Виокремлюють владу економічну, політичну, державну, сімейну та ін. Політична влада є одним із найважливіших її видів. Під політичною владою вбачають реальну спроможність певного стану, групи, індивіда реалізовувати свою волю в політиці й правових нормах. Вона характеризується соціальним пануванням і керуванням тих чи інших станів, соціальних груп та ін. Основним видом політичної влади є державна влада.

Політична влада виникла раніше за владу державну і визначає реальну здатність соціальної групи чи індивіда виявляти свою волю.

Вона є невід'ємною складовою загального визначення влади як форми соціальних відносин, якій властивий всеохоплюючий характер, здатність проникати в усі сфери людської діяльності.

Будь-яка система має системоутворюючий компонент. Для політичної системи ним є політична влада. Вона інтегрує всі елементи системи, навколо неї точиться політична боротьба, вона — джерело соціального управління, яке, в свою чергу, є засобом здійснення влади. Отже, влада є необхідним регулятором життєдіяльності суспільства, його розвитку та єдності.

Можна, таким чином, визначити політичну владу як відношення підпорядкування в політиці. Розглядаючи її в управлінському ракурсі, можна сказати, що політична влада є прямою дією суб'єкта політичного управління на об'єкт, або сукупністю функцій політичного управління, через які керівники впливають на керованих, підпорядковують їх собі, використовуючи для цього державний механізм.

12 3 4 5 6 7 8 Следующая ⇒