Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Поняття та особливості організації в менеджменті

Стр 1 из 4Следующая ⇒

Лекція 5. «Організація в менеджменті соціальної роботи»

План

1. Поняття та особливості організації в менеджменті

2. Фактори впливу на організацію

3. Основні види структур організацій

4. Організаційні форми організацій соціальної сфери

5. Організації в менеджменті соціальної роботи.

«Ми живемо в епоху, характерною ознакою якої є постійні зміни.

Тому нашим завданням є – створити такі організаційні структури, які б не лише дозволяли постійно адаптовуватись до змін, що відбуваються, але й активно впливати на цей процес. Це означає, що організація рухається за вимогами ринку, а не навпаки»

А. Вайсман

Поняття та особливості організації в менеджменті

Об’єктом будь-якої управлінської діяльності є організація., під якою, за визначенням американського дослідника Честера Бернарда: “ Організація -група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей ”.

Стосовно соціальних об’єктів термін «організація» вживається, в основному, у трьох значеннях:

1. Організацією називається штучне об’єднання інституціонального характеру, що займає певне місце в суспільстві і призначене для виконання в більшій чи меншій мірі окресленої функції. У цьому розумінні організація виступає як соціальний інститут з певним статусом і розглядається як автономний об’кт. У такому значенні організацією можна назвати, наприклад, підприємство, орган влади, добровільне товариство (спілка) тощо.

Термін організація може означати певну організаційну діяльність або діяльність з організації, яка включає в себе розподіл функцій, налагодження стійких зв’язків, координацію тощо. Тут організація виступає як процес, пов’язаний із цілеспрямованим впливом на об’єкт і, відтак, з присутністю особи організатора і контингенту організовуваних. У цьому значення поняття організація збігається з поняттям управління, хоча й не вичерпує його.

3. Під організацією може також розумітися характеристика ступеня впорядкованості якогось об’єкта. Тоді цим терміном позначають певну структуру, будову і тип зв’язків, що виступають як спосіб поєднання частин у ціле, специфічний для кожного класу об’єктів. У цьому значенні організація організація об’єкта – це властивість, атрибут останнього. В такому розумінні термін вживається, наприклад, коли йдеться про організовані та неорганізовані системи, політичну організацію суспільства, ефективну і неефективну організацію тощо. Саме таке значення властиве поняттям формальна і неформальна організація.

Визначальною ознакою будь-якої соціальної організації є цільова спільність. Саме колективне ціле досягнення викликає необхідність впроваджувати ієрархію та управління. В соціології організацій виділяють такі соціальні властивості організації як об’єкта менеджменту:

1. Організація утворюється як інструмент вирішення суспільних завдань, засіб досягнення цілей, тому на перщому плані при її вивченні стоять такі проблеми, як з’ясування її цілей і функцій, ефективності досягнення результатів, мотивації та стимулювання персоналу.

2. Організація складається як людська спільнота, специфічна соціальність, тобто як сукупність соціальних груп, статусів, ролей, норм, відносин, лідерства, згуртованості, конфліктності тощо.

3. Організація об’єктивується як безособова структура зв’язків і норм, що детермінована адміністративними і культурними факторами. Предметом аналізу організації в загальному розумінні виступає агрегована цілісність, що має ієрархічну будову та взаємодіє із зовнішнім середовищем. А основу її функціонування складають такі проблеми, як рівновага, самоуправління, самоорганізація, розподіл праці, керованість організації.

Певна річ, що всі ці сторони організації як об’єкту менеджменту мають лише відносну самостійність, між ними немає певних меж, вони постійно переходять одна в одну.

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують чотири види ресурсів (рис. 1. 2):

· людські ресурси;

· фінансові ресурси;

· фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

· інформаційні ресурси.

Рис. 1.2. Загальна системна модель організації

2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3) всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.

Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці. Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо). Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає потреба у так званому вертикальному поділі праці, тобто у відокремленні діяльності із координації дій від самих дій, що координуються. Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією. У широкому розумінні менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

4) всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.

Глобальною метою діяльності будь-якої організації - є досягнення успіху. Організація вважається успішною, коли вона досягає поставлених перед собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:

а) виживання, тобто можливість існування якомога довше;

б) результативність та ефективність.

Щоб бути успішною впродовж тривалого часу, вижити та досягти своїх цілей, організація має бути як ефективною, так і результативною.

За словами П. Дракера:

· результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі (doing the right things);

· ефективність є наслідком того, що вірно (правильно) створюються ці самі речі (doing things right).

Перше і друге є однаково важливим. Якщо мета організації обрана правильно, це означає, що діяльність організації задовольняє певну важливу, реально існуючу потребу (створюються речі, на які є попит). Результативність у такому розуміння - це щось невідчутне, непомітне. Ефективність, навпаки, можна вимірювати, передати кількісно. Ефективність організації має назву продуктивності і вимірюється як співвідношення вартісної оцінки усіх виходів з організації та вартісної оцінки усіх входів в організацію.

12 3 4 Следующая ⇒