Організаційні форми організацій соціальної сфери

У суспільстві утворюються такі організаційні форми:

1. Ділові організації – фірми та установи, які або виникають самі для комерційних цілей або створюються ширшими організаційними системами для вирішення окремих завдань. Цілі найманих працівників не завжди пов’язані з цілями власника або держави. Членство в них забезпечує працівників засобами до існування. Основа внутрішнього регулювання – адміністративний розпорядок, принципи єдинональності, призначення, комерційної діяльності.

2. Громадські спілки або масові організації, цілі яких формуються зсередини і є узагальненням індивідуальних цілей учасників. Регулювання забезпечується спільно перийнятим статутом, принципом соборності, тобто залежністю керівництва від керованих. Членство в них задовольняє політичні, соціальні, економічні, аматорські потреби тощо.

3. Проміжні форми організацій, наприклад кооперативні (сільськогосподарські, риболовецькі колгоспи), які поєднують у собі ознаки спілок, але виконують підприємницькі послуги. Їх необхідно відрізняти від споживчих кооперативних організацій (житлокооперативи).

У суспільстві виникають організаційні утворення і іншого виду, які не є власне організаціями, але мають деякі ознаки останніх:

1. Асоціативні організації – сім’я, наукова школа, неформальна група. В них помітні деяка автономія від середовища, відносна стабільність складу, ієрархія (верховенство, лідерство), порівняно стійкий розподіл учасників (за ролями, престижем), прийняття спільних рішень. Регулятивні функції здійснюють спонтанно створені в них колективні норми і цінності. Однак ступінь їх формалізації незначний. Важлива відмінність від організацій перших двох импів полягає в особливостях цільових властивостей: вони будуються на взаємному задоволенні інтересів, коли не спільна мета є фактором об’єднання, а цілі кожного, тобто мета одного учасника є засобом одного досягнення мети іншого. Кінцеве, ціле тут не тотожне його складовим, але спільні цілі збігаються індивідуальними.

2. Схожі організаційні ознаки має і такий тип спільноти як поселення.

Очевидно, що всі зазначені організаційні форми взаємопов’язані і перетинаються між собою. На території більшості поселень розташовані адміністративні організації - державні органи влади, на які покладені фнкції здійснення державної соціальної політики для поселень в регіоні. Вони здійснюють управління установами соціальної роботи та соціальними службами, а також громадськими, проміжними і асоціативними організаціями, причетними до надання соціальних послуг.

В той же час в центрі уваги органів державного управління на макрорівні перебувають саме ділові організації. До них належать приватні або державні підприємства, навчальні, лікувальні та інші прибуткові й неприбуткові організації. В таких організаціях, окрім працівників, що складають соціальну систему, існують матеріально-технічна база, фінансова та документальна системи. Їх наявність не залежить від складу і стану персоналу, хоча останній певною мірою може впливати на їхні якісні і кількісні параметри.

Крім цього, в будь-якій організації існує знеособлена система зв’язків і норм, що об’єктована в адміністративно-правовій структурі. Вона необхідна для виконання трудових функцій у стабільній взаємодії та в єдності мети. Ця система зв’язків в основному є нейтральною щодо персонального складу працівників. Останній може навіть повністю змінитись, але система цих норм і зв’язків залишилася такою самою.

Емпірична типологія ділових організацій виділяє два типи:

1) підприємства (зайняті у виробництві й розподілі матеріальних цінностей і послуг);

2) установи (зайняті у сфері розумової праці).

До першого типу належать організації виробничі, торгівельні, обслуговуючі, до другого – освітні, лікувальні, культурні, управлінські, наукові.

Поряд з тим, проблемна типологія визначає й інші угрупування. З огляду проблеми особистість-суспільство ділові організації можна поділити на дві групи:

1) зайняті задоволенням людських потреб (працюють на кожного);

2) зайняті у сфері суспільної інтеграції (працюють на ціле).

До першої групи потрапляють організації, отримують свій прибуток від виробництва предметів споживання, від здійснення рекреації (відпочинок, лікування), від постачання предметів духовного х-ру (ідеї, духовні цінності, знання). До другої – організації, що здійснюють соціальний контроль (орган нагляду), соціальне управління (уряд, місцева адміністрація).

Виділяється також проміжна група організацій, зайнятих соціалізацією (виховні, освітні, інформаційні установи), що тією чи іншою мірою працюють на обидві функції.

Як бачимо, соціальна організація, що здійснює соціальну роботу, за цією типологією належить саме до проміжної групи організацій, зайнятих соціалізацією.